Володимир Миколайович Воронін (; 25 травня 1941) — президент Республіки Молдова в 2001-2009. Двічі обирався парламентом країни на цю посаду — в 2001 і 2006. Лідер Партії комуністів Республіки Молдова (ПКРМ). Був депутатом Верховної ради Молдавської РСР, очолював МВС Молдови. Генерал-майор міліції у відставці.

12 травня 2009 обраний головою молдовського парламенту. Перебував на цій посаді до 28 серпня того ж року.

Життєпис Народився 25 травня 1941 в селі Коржова Дубесарського району, на лівобережжі Дністра.

У 1961 закінчив Кишинівський кооперативний технікум, в 1971 — Всесоюзний заочний інститут харчової промисловості, в 1983 — Академію суспільних наук при ЦК КПРС і в 1989 — Академію МВС СРСР.

У 1961 став завідувачем хлібопекарні в селі Кріулень. У 1966 очолив хлібозавод в місті Дубоссари. У 1971 призначений головою міськвиконкому Дубоссар.

У 1983 переведений в апарат ЦК Компартії Молдови (КПМ), де працював спочатку інспектором, потім заступником начальника організаційного відділу.

У 1985 став першим секретарем Бендерського міського комітету КПМ.

У 1989 призначений міністром внутрішніх справ Молдовської РСР, отримав звання генерал-майора міліції. Одночасно в 1985—1991 був депутатом Верховної Ради Молдовської РСР. Наприкінці 1991 пішов з посади голови МВС Молдови. До 1993 знаходився в резерві кадрів МВС РФ.

Політична кар'єра У 1993 вибраний співголовою організаційного комітету Партії комуністів Республіки Молдова (ПКРМ). У лютому 1994 очолив ПКРМ.

У листопаді 1996 брав участь у виборах президента Молдови. Отримав 10,26 % голосів, зайняв третє місце услід за Петром Лучинським і Мірчею Снегуром, що займав пост президента Молдови в 1992—1996.

У березні 1998 обраний депутатом парламенту від ПКРМ, яка перемогла на виборах, набравши 30,68 % голосів. Очолював парламентську фракцію ПКРМ, входив в постійне бюро парламенту.

Навесні-влітку 2000 ініціював проведення конституційної реформи, в рамках якої 27 липня вступив в дію закон про введення парламентської форми правління. Відповідно до цього закону президент обирався парламентом, а не на загальних виборах.

У грудні 2000 парламент Молдови кілька разів намагався вибрати нового президента країни, але ані Воронін, ані голова Конституційного суду (КС) республіки Павло Барбалат двічі (4 і 6 грудня 2000) не змогли набрати необхідних трьох п'ятих голосів депутатів (61 з 101), після чого 21 грудня 2000 правоцентристські фракції просто бойкотували повторне голосування. А найпершу спробу, 1 грудня 2000, КС взагалі визнав недійсною — отримавши бюлетень, комуністи демонстративно відкрито голосували за Вороніна, порушуючи обов'язкову процедуру таємного голосування. 22 грудня 2000 спеціальна парламентська комісія з виборів президента Молдови перенесла повторні вибори президента на 16 січня 2001, але спочатку 26 грудня 2000 КС дозволив президентові розпустити парламент, а 31 грудня 2000 президент Молдови Петро Лучинський скористався цим правом.

Президент 25 лютого 2001 відбулися вибори нового парламенту. Напередодні виборів Воронін пообіцяв, що у разі перемоги комуністів Молдова вступить в Союз Росії та Білорусі, а російська мова стане другою державною мовою республіки. За підсумками виборів ПКРМ отримала 49,93 % голосів виборців, що відповідало 71 парламентському мандату з 101 (для обрання голови парламенту і затвердження складу уряду було необхідно 51 мандат, для обрання президента — 61, для зміни конституції — 69). Після виборів Воронін заявив, що введення другої державної мови — це питання референдуму, до того ж не найближчого. Аналогічну позицію Воронін зайняв і з питання про приєднання Молдови до Союзу Росії та Білорусі. У зв'язку з цим спостерігачі відзначали, що Воронін прийшов до влади багато в чому завдяки підтримці Росії і використанню проросійської риторики, проте після переорієнтовував свій зовнішньополітичний курс на зближення з європейськими структурами.

3 березня 2001 ПКРМ висунула кандидатуру Вороніна на пост президента. 4 квітня 2001 він був обраний главою держави, отримавши 71 голос з 89 депутатів, що брали участь в голосуванні.

Починаючи з 2003 неодноразово заявляв, що зовнішньополітичним пріоритетом Республіки Молдова є євроінтеграція, кінцевою метою якої повинне стати входження до Євросоюзу. У серпні 2004 року в Брюсселі був підписаний індивідуальний план партнерства між Молдовою та ЄС, згідно з яким Молдова повинна стати асоційованим членом ЄС в 2007—2008 роках. Після чого, згідно з планом, можливий розгляд питання про повноправне членство. У 2005 році Молдова ввела для громадян ЄС безвізовий режим.

Воронін займав жорстку позицію з питання територіальної цілісності Республіки Молдова. Не визнав самопроголошеної Придністровської Молдавської республіки, індустріально розвиненого району Молдавії, що відокремилася в ході збройного конфлікту в 1991 році. Воронін періодично ставить під сумнів можливість переговорів з нинішнім керівництвом ПМР, яке, за його словами, узурпувало владу, спирається на військову силу і відкрито зневажає демократичні норми.

На парламентських виборах 6 березня 2005 року ПКРМ набрала 46,1 відсоток голосів виборців, що відповідало 56 депутатським мандатам. 4 квітня 2005 року Воронін був повторно обраний президентом Молдови. Цього разу його кандидатуру підтримали 75 депутатів парламенту, зокрема члени фракції Християнсько-демократичної народної партії. Оскільки опозиція відмовилася брати участь у виборах, ПКМР перед голосуванням виставила формального конкурента — академіка Георгія Дуку, за якого був поданий один голос.

Рівень бідності в країні Перед приходом до влади головним передвиборчим гаслом Партії комуністів Республіки Молдова була обіцянка розпочати боротьбу із бідністю. Однак, коли у 2006 році закінчився термін реалізації ініційованої партією стратегії зниження рівня бідності, виявилося, що показники бідності зросли з 26 відсотків у 2004 році до 29 відсотків у 2006-му. У рейтингу Європейської федерації патронатів за рівнем мінімальної заробітної плати Молдова опустилася на останнє місце. Важливою частиною електорату в Молдові є пенсіонери та їхні голоси відіграли вирішальну роль під час виборів Вороніна. Тим не менш, у 2006-му набули чинності поправки до законодавства, які передбачають беззастережне звільнення осіб, які досягли пенсійного віку. При цьому пенсії за Вороніна не підвищувалися жодного разу, якщо не враховувати щорічну індексацію, яка не компенсувала навіть втрат від інфляціїКак Воронины тратили свой миллиард.

Парламентські вибори-2009

На початку квітня 2009 року в Молдові були проведені чергові парламентські вибори, за наслідками яких депутати повинні були вибрати нового главу держави, а також сформувати уряд і органи влади. Виборчий поріг для проходження до парламенту (6 відсотків для партій і 3 відсотки для незалежних кандидатів) подолали чотири партії, і більшість голосів (50 відсотків) отримали комуністи, очолювані Вороніним. Молдовська опозиція, незадоволена підсумками голосування, організувала акції протесту в Кишиневі. Через два дні вони переросли у вуличні безлади, в ході яких маніфестанти розгромили і підпалили парламент і адміністрацію президента. Після події лідери опозиції заявили про втрату контролю над ситуацією і закликали до підтримки «мирних протестів» з метою добитися від влади перерахунку бюлетенів і перевірки достовірності списків виборців. Комуністи ж звинуватили опозицію в спробі державного перевороту: за словами Вороніна, «безлади були добре організовані і оплачені», а їхні організатори «були зацікавлені в тому, щоб пролилася кров». Звернувшись до послів західних країн в Молдові, президент закликав «західні структури втрутитися у врегулювання ситуації».

В підсумку комуністи отримали 60 депутатських місць зі 101. Конституційний суд республіки 22 квітня підтвердив результати виборів.

12 травня 2009 Володимир Воронін, лідер компартії та діючий президент республіки, обраний головою молдавського парламенту. Кандидатуру Вороніна одностайно підтримали всі 60 депутатів комуністичної партії, які брали участь у голосуванні. Депутати від опозиційних партій, які на останніх виборах отримали 41 мандат, відмовилися брати участь у виборах глави парламенту.

Парламентська робота

Оскільки обраний парламент не зміг обрати нового президента, згідно з конституцією в липні 2009 відбулися нові вибори, за підсумками яких партія комуністів втратила більшість у парламенті, а колишні опозиційні партії змогли утворити коаліцію, і обрати нове керівництво парламенту і уряду.

2 вересня 2009 року Володимир Воронін залишив посаду президента Молдови і перейшов на роботу до парламенту як депутат. «Я, як голова партії комуністів, не збираюся в цей критичний для Батьківщини і для нашої партії час залишатися в досить сумнівному і двозначному становищі виконуючого обов'язки президента». Він зазначив, що не може прийняти того шляху, яким рухається Молдова після нещодавніх парламентських виборів. «У мене немає ні моральних, ні політичних підстав для того, щоб просто формально виконувати цю високу державну функцію. Я рішуче не приймаю того шляху, яким хочуть повести країну. А тому я переходжу до парламенту, як рядовий депутат для того, щоб бути разом з партією, разом з фракцією», — наголосив Воронін.

Відносини з Росією У 2001 році молдовський комуніст Володимир Воронін займав чітко проросійську позицію, що протистоїть «проєвропейським» силам та прорумунським уніоністам. Активна російська підтримка допомагала Вороніну отримувати конвертовані в голоси симпатії російськомовного населення Молдови, трудових мігрантів у Росії та членів їх сімей, мешканців гагаузької автономії та придністровців, не кажучи вже про найактивнішу частину молдовського електорату — пенсіонерів. Однак, після однієї з таких перемог молдовський лідер запустив процес європейської інтеграції, забув про дані під час передвиборної боротьби обіцянки про статус російської мови та про конструктивні переговори щодо Придністров'я, після чого його відносини з РФ помітно погіршилисяПриднестровское измерение молдавских выборов.

У 2009 році Володимир Воронін із приватним візитом відвідав дачу президента Росії Дмитра Медведєва. Завершуючи другий та останній (згідно з конституцією Молдови) президентський термін, Воронін сподівався обійняти важливу в Молдові посаду спікера Парламенту, для чого його фракції потрібно не менше чотирьох додаткових голосів. Ймовірно, метою візиту Вороніна було умовити російський уряд переконати лідерів деяких молдовських партій підтримати фракцію комуністів, щоб не допустити до влади опозиціонерів, які підтримують євроінтеграцію Молдови Медведев принимает лидера Молдавии.

У 2013 році з нагоди 20-річчя своєї партії лідер комуністів Володимир Воронін поскаржився на розпад Радянського Союзу та виступив за інтеграцію Молдови до Митного союзу, де домінує Росія. Воронін розкритикував тодішніх молдовських лідерів, звинувативши їх у корумпованості, у відмові від реінтеграції Придністров'я та у підпорядкуванні міжнародним фінансовим організаціям, які, нібито, виступають не на користь молдовського народуLa aniversarea a 20-a a partidului său, liderul comuniștilor Vladimir Voronin a deplâns dispariția URSS.

Воронін понад двадцять років очолював Комуністичну партію Молдови. Висловлювався на підтримку російської анексії Криму. Водночас із певного моменту почав стверджувати, що майбутнє його країни нерозривно пов'язане з Європою. 2015 року в інтерв'ю для спеціального проекту «Росія та я. У тіні Кремля» розповів, що президент відкинув план Росії надати широкі повноваження для сепаратистського Придністров'я. З того часу, визнає він, відносини з Москвою «сильно охололи»Владимир Воронин: Я не представляю, как можно дать приказ стрелять.

Відносини з Росією Володимир Воронін розглядав крізь призму стратегічного партнерства та активного інтеграційного процесу у рамках СНД.

Звинувачення у расизмі