Публічні закупівлі або державні закупівлі — придбання товарів, робіт (будівництва) чи послуг державою, наприклад, державним органом або державним підприємством. Відповідно до п. 42 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» публічна закупівля — це придбання товарів, робіт або послуг шляхом укладення публічного договору одним або кількома замовниками у обраного ним (у обраних ними) суб’єкта господарювання (суб’єктів господарювання), незалежно від того, чи призначені товари, роботи та/або послуги для задоволення суспільної потреби.

У 2019 році на публічні закупівлі припадало близько 12% ВВП у країнах ОЕСР. У 2021 році Група Світового банку оцінила їхню частку приблизно у 15% світового ВВП. Таким чином, урядові закупівлі становлять значну частину глобальної економіки.

Публічні закупівлі базуються на ідеї, що уряди повинні скеровувати суспільство, надаючи приватному сектору свободу визначати найкращі практики для виробництва необхідних товарів і послуг. Однією з переваг державних закупівель є їхня здатність стимулювати інновації та економічне зростання. Державний сектор обирає найкомпетентніші комерційні або неприбуткові організації для надання платникам податків бажаних товарів чи послуг. Це створює конкуренцію в приватному секторі за отримання контрактів, що, своєю чергою, винагороджує компанії, здатні запропонувати найбільш економічно вигідні та якісні рішення. Деякі контракти також мають спеціальні положення для підтримки бізнесу, яким керують жінки, меншини, або для залучення інших державних підприємств.

Щоб запобігти шахрайству, марнотратству, корупції або місцевому протекціонізму, закони більшості країн певною мірою регулюють державні закупівлі. Зазвичай законодавство вимагає від замовника публікувати відкриті тендери, якщо вартість закупівлі перевищує певний поріг. На міжнародному рівні державні закупівлі є предметом Угоди про державні закупівлі (GPA) — плюрилатерального міжнародного договору під егідою Світової організації торгівлі (СОТ).

Історія Публічні закупівлі існували в Європі у різних формах щонайменше з XVIII століття, навіть попри відсутність жорстких правил і процедур. Тим не менш, потреба в регулюванні процедур державних закупівель та обмеженні повноважень керівників адміністративних відомств почала усвідомлюватися ще під час Французької революції (1789). В Італії перше положення про державні закупівлі датується 1 травня 1807 року (в епоху Королівства Італії Наполеона Бонапарта). Це положення містить багато термінів і принципів, типових для сучасних кодексів про публічні закупівліBollettino delle leggi del Regno d'Italia - Decreto per le aste negli appalti delle opere di acque, ponti e strade - 1° maggio 1807.

Огляд Необхідність державних закупівель Державні закупівлі необхідні, оскільки уряди не можуть самостійно виробити всі ресурси для благ, які вони надають. Уряди зазвичай забезпечують суспільні блага, наприклад, національну оборону або інфраструктуру. Суспільні блага є неконкурентними та невиключними. Як наслідок, приватні ринки не можуть забезпечити суспільні блага; натомість уряд надає ці блага та фінансує їх шляхом збору податків з громадян.

Окрім суспільних благ, уряди часто надають соціально значущі блага, такі як освіта чи охорона здоров'я. Вони надаються державою з міркувань справедливості та через їхній позитивний зовнішній ефект для суспільства в цілому. Щоб забезпечити ці блага, уряд змушений купувати фактори виробництва у приватних компаній (поліцейські машини, шкільні будівлі, уніформу тощо).

Сфера застосування та вплив Практика державних закупівель впливає на всі контракти на виконання робіт, надання послуг і постачання. Законодавство зазвичай охоплює всі ці категорії, але існують винятки, зокрема для військових закупівель, деяких аспектів охорони здоров'я та дрібних закупівель (допорогових). Угода GPA та законодавство ЄС про закупівлі допускають винятки, якщо публічні торги порушуватимуть суттєві інтереси безпеки країни.

Державні закупівлі пов'язані з економічним зростанням, захистом і посиленням конкурентних ринкових умов. Управління добросовісної конкуренції Сполученого Королівства у своєму звіті 2004 року зазначило, що вплив закупівель на конкуренцію може бути як позитивним, так і негативним: державний сектор може захищати конкурентну структуру ринку, стимулювати інновації, але також може обмежувати її через встановлення дискримінаційних бар'єрівecon, for the Office of Fair Trading, Assessing the impact of public sector procurement on competition: Summary, p.2, published in September 2004..

Економіка публічних закупівель Економіка публічних закупівель — це прикладна підгалузь економіки, яка вивчає, як правила закупівель і рішення покупців та постачальників визначають, що саме купується, на яких умовах, і як ці рішення впливають на фірми, галузі та широку економіку. Вона спирається на , теорію контрактів, організацію промисловості та політичну економію.

Ця підгалузь аналізує поведінку трьох дійових осіб: Розробник системи (центральний орган, що встановлює правила, закони та грошові пороги). Децентралізовані державні покупці (замовники: міністерства, муніципалітети, лікарні). Фірми (постачальники, які вирішують, чи брати участь у тендері та як його виконувати).

Ці учасники взаємодіють на п'яти етапах закупівельного циклу: планування попиту, підготовка тендеру, торги та розподіл, виконання контракту та економічні наслідки.

Стратегічні закупівлі Після фінансової кризи 2008 року уряди прагнули скоротити державні витрати для контролю над державним боргом. Були впроваджені різні стратегії для підвищення якості та зниження вартості закупівель, зокрема електронні закупівлі, централізовані закупівлі та рамкові угоди.

Електронні публічні закупівлі (e-procurement) Електронні закупівлі (e-procurement) означають заміну різних етапів публічних закупівель електронними засобами. Їх мета — зниження адміністративних витрат завдяки автоматизації. Вони також здатні пом'якшити бар'єри для входу менших постачальників, що збільшує конкуренцію та знижує ціниSEIDL, Pavel. Veřejné zakázky se zaměřením na ICT. Praha, 2017. 60 s. Diplomová práce (Mgr.) Univerzita Karlova, Fakulta sociálních věd, Institut sociologických studií..

Централізовані закупівлі Централізовані закупівлі — це укладання контрактів від імені одного або кількох замовників. Цей метод дозволяє отримати переваги від агрегації попиту: Зниження ціни — більший обсяг підвищує переговорну силу і залучає більше компаній до торгів. Зниження транзакційних витрат — уникнення дублювання тендерних процедур різними замовниками. Обмін знаннями та найкращими практиками. Критики зазначають, що централізація може створити бар'єр для малого та середнього бізнесу (оскільки вимагає високих потужностей від постачальника) і сприяти монополізації ринку.

Рамкові угоди Рамкова угода — ще один метод агрегації попиту. Це тип двоетапної тендерної процедури, яка встановлює умови для майбутніх контрактів з одним або кількома постачальниками на визначений періодPOČAROVSKÁ, A. (2018) The Aspects of Collaborative Procurement: Centralization, Scope and Different Market Structures. Master thesis. Prague: Charles University in Prague..

Прагнення та цілі Екологічні аспекти: В ЄС активно впроваджуються «зелені державні закупівлі» (Green public procurement, GPP), щоб заохочувати екологічно чисте виробництво. Доступність: Законодавство США (Section 508) та ЄС (EN 301 549) вимагає, щоб закуплені технології та послуги були доступними для людей з інвалідністю.

Виклики

Корупція Однією з головних проблем публічних закупівель є корупція. У суспільствах, де корупція є ендемічною, а контроль за виконанням законів — низьким, посадовці отримують хабарі через необхідність або жадібність. Державні закупівлі пов'язані з високим ризиком змови та небажаного фаворитизму через величезні фінансові обороти та тісну взаємодію бізнесу з політиками. Законодавство про публічні закупівлі обмежує свободу дій замовників саме для того, щоб зменшити рівень корупціїBosio et al (2020)..

Шахрайство Шахрайство у сфері закупівель — це нечесне отримання переваги, уникнення зобов'язань або заподіяння збитків під час закупівельного процесу. Приклади включають: «Відкат» (хабар посадовцю за вибір конкретного постачальника за завищеною ціною). Змова між учасниками торгів для зменшення конкуренції. Надання учасникам попередньої «інсайдерської» інформації. Подання фальшивих або завищених рахунків-фактур за послуги і товари, які не були доставлені (часто з використанням компаній-«пустушок»). Штучне дроблення вимог для уникнення процедур суворого нагляду за великими контрактами.

Регулювання за юрисдикціями

Україна

Міністерство економіки та довкілля України є органом виконавчої влади, що відповідає за координацію закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. Закон України «Про публічні закупівлі» є основною законодавчою базою у цій сфері. Він зробив електронні процедури публічних закупівель та використання електронної системи Prozorro обов'язковими для всіх замовників після серпня 2016 року. Україна приєдналася до Угоди про державні закупівлі (GPA) у березні 2016 рокуUS Department of Commerce, Ukraine - Trade Agreements, Ukraine Country Commercial Guide, published 2 February 2019, accessed 29 November 2022.

27 травня 2026 року Верховна Рада України ухвалила в цілому нову редакцію Закону «Про публічні закупівлі» (4888-IX), яка замінила закон 2016 року. Головними причинами його ухвалення стали:

Вимоги вступу до Європейського Союзу: повна гармонізація українського законодавства з директивами ЄС (зокрема Директивою 2014/24/ЄУ) в межах переговорного процесу щодо вступу України до Європейського Союзу, де публічні закупівлі належать до фундаментального кластера. Міжнародні зобов'язання: виконання умов програми «Операція з підтримки політики розвитку» від Світового банку.

Новий закон запровадив низку системних змін: обов'язкове використання електронних каталогів (Prozorro Market) для закупівлі товарів вартістю від 50 000 до 400 000 грн, а також сучасні європейські інструменти — інноваційне партнерство та динамічні системи закупівель.

Історія 11 листопада 2000 року набрав чинності Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», який втратив чинність 2 квітня 2008 року із прийняттям Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти“»Історія документа та редакції // Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти / База даних «Законодавство України». — Офіційний портал Верховної Ради України. — Переглянуто 10 листопада 2021., на підставі якого Кабінет міністрів України затвердив Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Тимчасове положення втратило чинність із публікацією 22 жовтня 2008 року в № 197 «Урядового кур'єра» затвердженого урядом Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні коштиІсторія документа та редакції // Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти / База даних «Законодавство України». — Офіційний портал Верховної Ради України. — Переглянуто 10 листопада 2021.. Воно втратило чинність у 2010 році у зв'язку з прийняттям Закону України «Про здійснення державних закупівель»Постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 р. № 666 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України»., який втратив чинність 1 серпня 2016 року на підставі та у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про публічні закупівлі»Історія документа та редакції // Про здійснення державних закупівель / База даних «Законодавство України». — Офіційний портал Верховної Ради України. — Переглянуто 10 листопада 2021..

Європейський Союз