А́рмія оборо́ни Ізра́їлю (АОІ; ), також позначається івритомовною абревіатурою (), скорочено ЦАГАЛ (іноді подається як ЦАХАЛ або Ца́аль) — це збройні сили Держави Ізраїль. Вони складаються з трьох родів військ: Сухопутні війська Ізраїлю, Повітряні сили Ізраїлю та Військово-морські сили Ізраїлю. Це єдине військове крило ізраїльського апарату безпеки. АОІ очолює Начальник Генерального штабу, який підпорядковується Міністру оборони Ізраїлю.
За наказом Давида Бен-Ґуріона ЦАГАЛ був сформований 26 травня 1948 року і почав діяти як призовна армія, набравши перших рекрутів з уже існуючих воєнізованих формувань з Ішува — Гаґана, Ірґун і Лехі. З моменту свого створення невдовзі після проголошення Незалежності Ізраїлю, АОІ брали участь у всіх збройних конфліктах в яких був присутній Ізраїль. Хоча й спочатку вони діяли на трьох основних фронтах — проти Лівану і Сирії на півночі, проти Йорданії та Іраку на сході і проти Єгипту на півдні, після підписання мирного договору між Єгиптом і Ізраїлем 1979 року і мирного договору між Ізраїлем і Йорданією 1994 року АОІ переключила свою увагу на південний Ліван і Палестинські території. Однак, починаючи з 2011 року, через регіональну нестабільність, спричинену триваючою багатосторонньою громадянською війною в Сирії, на ізраїльсько-сирійському кордоні часто трапляються значні інциденти.
З 1967 року АОІ підтримує тісні відносини зі Сполученими Штатами у сфері безпеки, в тому числі у сфері науково-дослідницької співпраці, зокрема, у розробці винищувача F-15I, тактичного високоенергетичного лазера і системи протиракетної оборони Arrow. Вважається, що АОІ зберігає оперативний потенціал ядерної зброї з 1967 року, можливо, маючи від 80 до 400 ядерних боєголовокThere are a wide range of estimates as to the size of the Israeli nuclear arsenal. For a compiled list of estimates, see Авнер Коен, The Worst-Kept Secret: Israel's bargain with the Bomb (Columbia University Press, 2010), Table 1, page xxvii and page 82..
Етимологія Уряд Ізраїлю затвердив назву «Армія оборони Ізраїлю» (іврит: צְבָא הַהֲגָנָה לְיִשְׂרָאֵל), Цва га-Гаґана ле-Ісраель, буквально «армія оборони Ізраїлю», 26 травня 1948 року. Іншим головним претендентом була назва Цва-Ісраель (іврит: צְבָא יִשְׂרָאֵל). Назву було обрано, оскільки вона передавала ідею про те, що роль армії полягає в обороні, а також тому, що вона включала в себе назву Гаґана, додержавної оборонної організації, на якій базувалася нова армія. Серед основних опонентів назви були міністр Хаїм Моше Шапіра та партія «Хацохар», разом на користь Цва-Ісраель.
Історія Армія оборони Ізраїлю бере свій початок від єврейських напіввійськових організацій в Новому Ішуві, починаючи з Другої Алії (1904—1914) . Першою такою організацією була Бар-Гіора, заснована у вересні 1907 року. У квітні 1907 вона була перетворена на Ґа-Шомер, яка діяла до 1920 року під Британським мандатом Палестини. Ґа-Шомер була елітарною організацією з вузькою сферою діяльності, вона була створена головним чином для захисту від злочинних угруповань, які намагалися вкрасти майно. Сіонський корпус погоничів і Єврейський легіон, що входили до складу Британської армії часів Першої світової війни, надалі поповнили Ішув військовим досвідом і людськими ресурсами, сформувавши основу для наступних напіввійськових формувань. Після палестинських заворушень 1920 року проти євреїв у квітні 1920 року керівництво Ішува усвідомило необхідність створення загальнонаціональної підпільної оборонної організації, і в червні того ж року була заснована Гаґана. Гаґана стала повноцінною оборонною силою після Арабського повстання 1936—1939 років у Палестині з організованою структурою, що складалася з трьох основних підрозділів — Польового корпусу, Гвардійського корпусу та Пальмаху. Під час Другої світової війни Ішув брали участь у Британських військових діях, що завершилися формуванням Єврейської бригади. Згодом вони склали основу Армії оборони Ізраїлю, забезпечивши її первинними кадрами та доктриною.
Після проголошення Незалежності Ізраїлю Прем'єр-міністр і Міністр оборони Давид Бен-Ґуріон 26 травня 1948 року видав наказ про створення Армії оборони Ізраїлю. Хоча Бен-Гуріон не мав законних повноважень видавати такий наказ, 31 травня він був узаконений Урядом. Цим же наказом передбачалося розформування всіх інших єврейських збройних сил. Дві інші єврейські підпільні організації, Ірґун і Лехі, погодилися приєднатися до АОІ, якщо вони зможуть сформувати незалежні підрозділи, і домовилися не здійснювати самостійних закупівель зброї. Це стало передумовою Справи Альталени — протистояння навколо зброї, придбаної Ірґуном, що призвело до протистояння між членами Ірґуна та новоствореної АОІ. Справа закінчилася, коли «Алталена», корабель, що перевозив зброю, був обстріляний Армією оборони Ізраїлю. Після цього інциденту всі незалежні підрозділи Ірґуна і Лехі були або розпущені, або влилися до складу АОІ. Пальмах, провідний компонент Гаґани, також приєднались до АОІ з провізією, і Бен-Ґуріон відповів на це розформуванням його штабу в 1949 році, після чого багато старших офіцерів Пальмаху пішли у відставку, зокрема, його перший командир Іцхак Саде.
Нова армія організувалася, коли громадянська війна 1947-48 років у підмандатній Палестині переросла в Арабо-Ізраїльську війну 1948 року, коли сусідні арабські держави напали на неї. Було сформовано дванадцять піхотних і бронетанкових бригад: «Голані», «Кармелі», «Александроні», «Кірьяті», «Ґіваті», Еціоні, 7-ма і 8-ма бронетанкові бригади, Одед, Харель, Іфтах і Негев. Після війни деякі з бригад були перетворені на резервні частини, а інші розформовані. З корпусів і служб в Хагані були створені управління і корпуси, і ця базова структура в ЦАХАЛі існує і сьогодні.
Одразу після війни 1948 року Ізраїльсько-палестинський конфлікт перетворився на конфлікт низької інтенсивності між АОІ та Палестинськими федаїнами. Під час Суецької кризи 1956 року, першої серйозної перевірки сили АОІ після 1949 року, нова армія захопила Синайський півострів у Єгипту, який згодом був повернутий. У Шестиденній війні 1967 року Ізраїль відвоював Синайський півострів, сектор Газа, Західний берег річки Йордан (включно зі Східним Єрусалимом) і Голанські висоти у сусідніх арабських держав, змінивши баланс сил у регіоні, а також роль Армії оборони Ізраїлю. У наступні роки, що передували війні Судного дня, АОІ брали участь у Війні на виснаження проти Єгипту на Синаї та у прикордонній війні проти Організації визволення Палестини (ОВП) в Йорданії, кульмінацією якої стала битва біля Караме.
Несподіванка війни Судного дня та її наслідки повністю змінили процедури та підхід Армії оборони Ізраїлю до ведення війни. Були проведені організаційні зміни і більше часу приділялося підготовці до ведення конвенційної війни. Однак у наступні роки роль армії знову поступово змістилася в бік конфліктів низької інтенсивності, міських війн і боротьби з тероризмом. Прикладом останнього була успішна операція командос «Ентеббе» 1976 року зі звільнення викрадених авіапасажирів, яких утримували в полоні в Уганді. У цю епоху АОІ також провели успішну бомбардувальну місію в Іраку з метою знищення його ядерного реактора. Армія брала участь у громадянській війні в Лівані, ініціювавши операцію «Літані», а згодом у Ліванській війні 1982 року, де АОІ витіснили палестинські партизанські організації з Лівану. Протягом двадцяти п'яти років АОІ утримували зону безпеки в Південному Лівані разом зі своїми союзниками — Армією Південного Лівану. Відтоді палестинська войовничість була в центрі уваги АОІ, особливо під час Першої та Другої інтифад, операції «Оборонний щит», війни в секторі Гази, операції «Хмарний стовп», операції «Непорушна скеля» та операції «Страж Стін», що змусило Армію оборони Ізраїлю змінити багато з їхніх цінностей і опублікувати Дух АОІ. Зростаючу загрозу становить також Ліванська Шиїтська організація Хезболла, проти якої АОІ вели асиметричний конфлікт між 1982 і 2000 роками, а також повномасштабну війну в 2006 році.
Визначні операції
27 вересня 2024 року авіаударом по Бейруту було ліквідовано лідера "Хезболли" Хасана Насралла разом із командувачем південного фронту Алі Каркі та іншими командирами угруповування.
Організація Усі роди військ Армії оборони Ізраїлю підпорядковуються єдиному Генеральному штабу. Начальник Генерального штабу — єдиний діючий офіцер, який має звання генерал-лейтенанта (Рав Алуф). Він підпорядковується безпосередньо Міністру оборони і опосередковано — Прем'єр-міністру Ізраїлю та Уряду. Начальники штабів формально призначаються Урядом за рекомендацією Міністра оборони на три роки, але Уряд може проголосувати за продовження їхньої служби до чотирьох (а в рідкісних випадках навіть до п'яти) років. Нинішнім начальником Генштабу є Герці Га-Леві.
Структура До складу АОІ входять наступні органи (жирним шрифтом виділені ті, керівники яких є членами Генерального штабу):
Адміністративні відділення Генеральний штаб Управління з розбудови багатопрофільних сил Управління стратегії та третього кола Оперативне управління Прес-секретаріат АОІ Центр міждисциплінарних військових досліджень «Дадо» Управління технлогії та логістики Корпус логістики Корпус технлогій та технічного обслуговування Медичний корпус Управління воєнної розвідки Корпус розвідки Військова цензура Управління людських ресурсів Корпус військової поліції Освітньо-молодіжний корпус Корпус ад'ютантів Загальний корпус Управління ІКТ та оборони ІБ Корпус зв'язку та телеобробки Глибинний штаб Армії Сухопутна армія Піхотний корпус Бронетанковий корпус Артилерійський корпус Бойовий інженерний корпус Корпус охорони кордону Корпус збору бойових розвідувальних данихПовітряно-космічна армія Повітряні сили Командування протиповітряної оборониМорська армія Військово-морські сили
Командування Командування «Північ» відповідає за Голанські висоти, Галілею, та кордони з Сирією та Ліваном. Командування «Центр» відповідає за Єрусалим, Юдейську рівнину, Юдею та Самарію та кордон з Йорданією (на північ від Мертвого моря). Командування «Південь» відповідає за Негев, Ейлат, кордони з Йорданією (на південь від Мертвого моря), Єгиптом та Сектором Газа. Командування тилу відповідає за оборони тилу та цивільного населення.
Інші органи Військовий рабинат Радниця з гендерних питань Військовий трибунал Військово-польовий трибунал Штаб Головного військового прокурора
Служба Варіанти військової служби в Армії оборони Ізраїлю
Військова служба проходить за трьома різними напрямками: Регулярна служба (שירות חובה): обов'язкова військова служба, яка проводиться відповідно до закону про службу безпеки Ізраїлю. Постійна служба (שירות קבע): військова служба, яка проходить в рамках контрактної угоди між АОІ та постійним співробітником. Резервна служба (שירות מילואים): військова служба, на яку громадяни призиваються не більше ніж на місяць щороку (відповідно до Закону про службу в резерві), для проведення навчань, поточних військових заходів і особливо з метою збільшення Армії оброни на випадок війни.
Іноді АОІ також проводили допризовні курси (קורס קדם צבאי або קד "צ) для майбутніх солдатів строкової служби.
Варіанти спеціальної служби в Армії оборони Ізраїлю