Тит Фла́вій Доміціа́н, відомий як Доміціа́н (, 24 жовтня 51 — 18 вересня 96) — останній римський імператор із династії Флавіїв (Imperator Caesar Domitianus Augustus або Imperator Domitianus Caesar Augustus, з 14 вересня 81), молодший син Веспасіана і Флавії Доміцилли, брат Тита. Почесні титули Germanicus (з 84) і Princeps iuventutis («Вождь молоді»). Великий понтифік; 16-разовий ординарний консул і консул-суффект у 71, 73, 75, 76, 79, 80, 82–88, 90, 92 і 95 роках; цензор (з 5 вересня 85 року, а з кінця року — незмінно); 16-разовий трибун (з 13 вересня 81 року щорічно); авгур та член колегії Арвальських братів.
Походження Громадянські війни Стародавнього Риму у I ст. до н. е. сприяли руйнуванню старої римської аристократії, яку поступово витісняли з передових позицій нові родини римської знаті. Однією з таких нових сімей був рід Флавіїв, який піднявся до вершин римського суспільства лише за чотири покоління, набувши багатства і статусу під час правління імператорів із династії Юліїв-Клавдіїв.
Першим відомим представником роду Флавіїв є прадід Доміціана, Тіт Флавій Петрон, який походив з італійського міста Рієті. Він служив центуріоном (або простим солдатом) у легіонах Гнея Помпея Великого під час громадянської війни (49—45 до н. е.) проти Гая Юлія Цезаря. Гней Помпей зазнав поразки в битві при Фарсалі у 48 до н. е. і Тіту Петрону довелося втікати з поля бою — на цьому його військова кар'єра закінчилася.Jones, 1992, p. 1. Проте Петрон зміг примножити свої статки в результаті одруження з Тертуллою, чиє багатство дозволило піднятися його сину Тіту Флавію СабінуJones, 1992, p. 3. .
Дід Тіт Сабін зібрав статок і, можливо, отримав суспільний стан вершників завдяки своїй службі як збирача податків у Азії і лихварській діяльності на землях галльського племені гельветів. Одружившись з Веспасією Поллі, він об'єднався з більш знатним патриціанським родом Веспасіїв, що забезпечило включення його синів Флавія Сабіна і Веспасіана до сенаторського стану.
Сім'я
Вершиною політичної кар'єри Веспасіана, що включала в себе посади квестора, едила і претора, стало консульство, яке він отримав у 51 році — в рік народження Доміціана. Як воєначальник, Веспасіан здобув популярність завдяки участі в римському вторгненні й подальшому завоюванні Британії в 43 роціJones, 1992, p. 8. . Однак античні джерела згадують про бідність сім'ї Флавіїв під час дитинства Доміціана, навіть стверджуючи, що Веспасіан впав у немилість до правління імператорів Калігули (37–41 роки) і Нерона (54–68 роки). Сучасні історики спростували ці твердження, припускаючи, що всі ці розповіді були поширені пізніше, вже в правління Флавіїв, як частина пропагандистської кампанії — для ретушування кар'єри Веспасіана в правління менш авторитетних імператорів династії Юліїв-Клавдіїв і звеличення його успіхів при імператорі Клавдії (41–54 роки).
По всій видимості, Флавії перебували в милості у імператорів протягом 40-х і 60-х років. У той час як Тіт здобував освіту при дворі в компанії з сином імператора Клавдія Британіком, Веспасіан робив успішну політичну і військову кар'єру. Після вступу на престол Нерона і збільшення впливу його матері Агріппіни Молодшої, Веспасіан був поступово віддалений від двору і провів 50-ті роки аж до вбивства Агриппіни у відставці. Після цієї події він був повернутий на державну службу Нероном і призначений в 63 році на посаду проконсула римської провінції Африка й, крім того, супроводжував імператора під час його поїздки по Греції в 66 році. У тому ж році жителі провінції Юдея повстали проти влади Римської імперії, почавши так звану Першу Юдейської війну. Веспасіан був призначений командувачем римської армії, відправленої проти заколотників. Один із трьох легіонів, які входили в цю армію, очолив як легат його син Тіт.
Ранні роки
Майбутній імператор Тит Флавій Доміціан народився в Римі на Гранатовій вулиці, яка є на Квірінальському пагорбі, 24 жовтня 51 року. У Доміціана були старша сестра Флавія Доміцилла Молодша та старший брат Тіт.
До того моменту, коли Доміціану виповнилося п'ятнадцять років, він уже втратив і матір, і сестру, в той час як його батько і брат постійно перебували в походах, командуючи арміями в Германії та Юдеї. Це означало, що Доміціан значну частину своєї юності провів за відсутності найближчих родичів. Під час римсько-юдейського конфлікту він, швидше за все, знаходився під опікою свого дядька Тита Флавія Сабіна, який на той момент був префектом Риму, або, можливо, навіть Марка Кокцея Нерви, відданого друга Флавіїв і майбутнього наступника Доміціана. На відміну від Тита, Доміціан не отримав освіти при імператорському дворі, хоча він й вивчав риторику і літературу в столиці, що було звичайним для сина з сенаторської сім'ї. Відомо про здатність Доміціана процитувати багатьох відомих поетів і письменників, таких як Гомер або Вергілій, про його вченість і освіченість. Серед його перших робіт були опубліковані віршіПліній Старший в передмові до своєї праці «Природна історія» високо оцінив поезію Тита і Доміціана, а також праці із законодавства і управління.Хоча Тацит говорить, що Доміціан прикривався літературними заняттями для того, щоб «приховати свої справжні наміри і уникнути суперництва з братом».
Невідомо, чи мав Доміціан елементарну військову освіту, але він виявляв настільки незвичайне мистецтво при стрільбі з лука, «що стріла його пролітала між пальцями витягнутої руки людини, яка стояла на далекій відстані»Псевдо-Аврелий Виктор. Извлечения о жизни и нравах римских императоров. XI. 5. Jones, 1992, p. 16. .
Доміціан дуже чутливо ставився до свого облисіння, наслідки якого він маскував за допомогою перуки. Що стосується особистості Доміціана, то джерела описуюють імператора одночасно як тирана, людину як фізично, так і інтелектуально ліниву, але тим не менш розумну і вишукану.
Можна лише намітити загальні риси, виходячи з інформації, представленої в античній літературі. Доміціану, по всій видимості, бракувало природної харизми його брата і батька. Він був схильний до підозрілості, володів дивним, іноді самозневажливим почуттям гумору, був похмурим. Ця двоїстість характеру погіршувалася його віддаленістю від людей, і з роками, він все частіше віддавав перевагу усамітненню, яке, можливо, мало своє коріння в ізольованому вихованні. Дійсно, до вісімнадцяти років Доміціан втратив багатьох своїх родичів, а його батько і брат перебували постійно в провінціях. Доміціан провів більшу частину своєї молодості за правління Нерона, і на нього справили значний вплив політичні потрясіння 60-х років, які призвели до громадянської війни 69 року, яка закінчилася приходом його сім'ї до влади.
Шлях до престолу До того, як Доміціан став імператором, його присутність в уряді мала в основному церемоніальний характер. У червні 71 року Тит повернувся переможцем з Юдейської війни. В остаточному підсумку, повстання забрало життя більше одного мільйона чоловік, більшість з яких були юдеямиИосиф Флавий. Иудейская война. VI. 9. 3. . Саме місто і Єрусалимський храм були повністю зруйновані, його найцінніші скарби викрадені римською армією, а майже 100 тисяч осіб були взяті в полон і звернені в рабство. За цю перемогу сенат призначив Титу тріумфИосиф Флавий. Иудейская война. VII. 5. 3. . У день тріумфу вся сім'я Флавіїв вступила в столицю, їй передувала тріумфальна процесія, під час якої були пронесені захоплені під час війни трофеї. Вступ роду Флавіїв був очолений Веспасіаном і Титом, які їхали на колісниці, потім проїхав Доміціан на білому коні. Лідери єврейського опору були страчені на Римському форумі, після чого процесія завершилася релігійною жертвою в храмі Юпітера КапітолійськогоИосиф Флавий. Иудейская война. VII. 5. 5. . На честь успішного закінчення війни на південно-східному вході на форум була зведена тріумфальна арка, названа аркою ТитаJones, 1992, p. 93 .
Проте, повернення Тита надалі підкреслило порівняльну незначність Доміціана і у військовому, і в політичному планіJones, 1992, p. 18. . Як старший і найдосвідченіший з синів Веспасіана, Тит розділив трибунську владу разом з батьком, отримав сім консульств, цензорство, і йому було надано командування преторіанською гвардією: повноваження, які не залишали сумніву, що він став повноправним спадкоємцем престолуJones, 1992, p. 18.. Як другий син Доміціан володів кількома почесними званнями, такими як цезар або ватажок молоді, і декількома релігійними посадами, в тому числі авгура, понтифіка, арвальського брата, магістра арвальських братів і «sacerdos collegiorum omnium»Jones, 1992, p. 19. . Також його досить часто згадували на монетних написах, однак імперій він так і не отримавDonahue, John. Titus Flavius Domitianus (A.D. 81—96) An Online Encyclopedia of Roman Emperors (1997). Проверено 23 мая 2017. 16 октября 2012 года. . Доміціан відбув шість консульств під час правління Веспасіана, але тільки одне з них, в 73 році, було ординарним. Решта п'ять були менш престижними посадами консула-суффекта, які він займав в 71, 75, 76, 77 і 79 роках відповідно, як правило, замінюючи свого батька або брата в середині січня. Незважаючи на те, що посади мали виключно церемоніальний характер, Доміціан отримав цінний досвід у римському сенаті, що, можливо, сприяло його пізнішим висловлюванням про його актуальності.
У зв'язку з тим, що Тит ефективно діяв як співправитель свого батька, ніяких різких змін ні в політиці Флавіїв, ні в кар'єрі Доміціана після смерті Веспасіана 23 червня 79 року не відбулося. Доміціан не отримав ні трибунської влади, ні імперії за все нетривале правління Тита. Було ясно, що новий імператор не збирається міняти існуючий стан справ, хоча він дарував Доміціану деякі знаки пошани і запевнив його права майбутнього наступника. Крім того, Доміціан довіряв чутками, що його батько припускав заповісти йому рівні з братом права на престол, проте Тит, використовуючи своє вміння підробляти почерк батька, виключив з заповіту всяку про це згадку. У нього виникала підозра, що Тит хоче зробити своїм спадкоємцем Флавія Сабіна, онука брата Веспасіана, так як незадовго до своєї смерті той призначив його консулом на 82 рік. Коротке правління Тита було ознаменовано виверженням Везувію 24 серпня 79 року, яке погребло навколишні міста Помпеї і Геркуланум під попелом і лавою, в наступному році спалахнула пожежа в Римі, яка тривала три дні і знищила ряд важливих громадських будівель. Більшу частину правління Тит витратив на ліквідацію наслідків цих лих. 13 вересня 81 року, після майже двох років керівництва імперією, він несподівано помер від гарячки під час поїздки в землі сабінів.
Є припущення про причетність Доміціана до смерті свого брата або прямо звинувачують його у вбивствіФилострат. Жизнь Аполлония Тианского. VI. 32. Аврелий Виктор. О цезарях. XI. 1. , також розповідають про те, що ще до смерті Тита Доміціан наказав усім покинути його як мертвогоДион Кассий. Римская история. LXVI. 26. . Діон Кассій стверджує навіть, що за життя брата Доміціан відкрито готував проти нього змову. Важко оцінити фактичну достовірність цих заяв, адже відомо про негативне ставлення до Доміціана античних авторів. У нього не було братської любові до Тита, але це не дивно, з огляду на, що Доміціан зрідка бачив Тита після семирічного віку.
Незалежно від характеру їх відносин, Доміціан, здається, проявив мало співчуття, коли його брат вмирав, і поспішив у преторіанський табір, де, обіцяючи охоронцям щедрий дар, був проголошений імператором.
При звістці про смерть імператора сенат вирішив насамперед вшанувати його пам'ять, а потім визнати його брата наступником: це були перші ознаки майбутніх неприязних відносин Доміціана з аристократією. Лише наступного дня, 14 вересня, сенат підтвердив повноваження Доміціана, надав йому трибунську владу, посаду понтифіка, проголосив Августом і Батьком Вітчизни.
Внутрішня політика