Е́лмор Джеймс (; справжнє ім'я: Е́лмор Брукс, ); 27 січня 1918, Річленд, Міссісіпі, США — 23 травня 1963, Чикаго, Іллінойс, США — американський блюзовий гітарист, співак, композитор, автор пісень, знаний як «король слайд-гітари».
Елмор Джеймс одним із найперших почав використовувати прийом слайда на електрогітарі,Біографія Елмра Джеймса на Allmusic . і вважається одним з найвпливовіших блюзових гітаристів післявоєнного періоду. Його музика позначилася на творчості таких гітаристів, як-от Хаунд-Дог Тейлор, Джо Картер, Дж. Б. Хатто, Джимі Хендрікс, Браян Джонс та Джон Мейолл. 1980 року Джеймс став одним з найперших членів Зали слави блюзу, а 1992 року увійшов до Зали слави рок-н-ролу.
Біографія
Ранні роки Елмор Брукс народився в округу Холмс, Міссісіпі, і був позашлюбною дитиною п'ятнадцятирічної Леоли Брукс, котра працювала фермером на плантації; ім'я батька — невідоме.Komara, Edward. Encyclopedia of the Blues, 2 Volume Set, Routledge, 2005, ISBN 0-415-92699-8 Його мати одружилась з Джо Віллі Джеймсом, і Елмор отримав прізвище вітчима. Родина Джеймсів у пошуках кращого заробітку постійно переїжджала з округу в округ, та в місті Кантон Джеймси усиновили сироту Роберта Ерла Холстона, однолітка Елмора. Хлопчики допомагали батькам на фермі, а у вільний час займалися майструванням музичних інструментів, намагаючись на них грати; згодом почали навчатися гри на гітарі в Аджана Вілсона, який мешкав біля місцевої плантації в Тчулі. У свої 12 років Елмор уже грав на власноруч змайстрованій однострунній гітарі пісню «Бо Діддлі», а юнаком виступав у місцевих клубах під псевдонімами «Клінхед» та «Джо Віллі Джеймс».
В 1930-х роках Джеймс познайомився з легендарними Робертом Джонсоном та Санні Бой Вільямсоном. У Джонсона Елмор перейняв техніку та стиль виконання, а також пісню «Dust My Broom» (понині цей факт залишається недоведеним: історики не знають, хто саме написав пісню — Джонсон чи Джеймс;Franz, Steve. The Amazing Secret History of Elmore James. Bluesource Publications, 2003, ISBN 0-9718038-1-1 Елмору було 20 років, коли Джонсон записав цю композицію). Як і на творчість Джонсона, так і на Джеймса значною мірою вплинула музика Кокомо Арнольда та Тампи Ред. Вільямсон та Джеймс часто співпрацювали, гастролюючи разом. Їхній найвдаліший виступ відбувся під час радіошоу KFFA King Biscuit Flour у Вест-Хелені, Арканзас. В 1937 році Джеймс одружився з Джозефіною Харріс. У них народилось троє дітей.
24 липня 1943 року Джеймса призвали до армії. Впродовж Другої світової війни служив у Військово-морських силах США, брав участь у воєнних діях під час окупації острова Гуам японськими військами. Повернувшись з армії в Белзоні у 1945 році, Джеймс дізнався про переїзд матері до Чикаго і про відкриття в Кантоні братом Робертом Холстоном ремонтної радіомайстерні. Він вирішив переїхати до брата та допомагати тому лагодити радіоприймачі. Удень він працював у Роберта, а ввечері грав із піаністом Віллі Лавом у місцевих тавернах та барах, вдосконалюючи свою майстерність. У 1947 році переїхав до Мемфісу, де почав грати зі своїм кузеном Джеймсом «Хоумсік» Вільямсоном на вулиці Біл-стріт, відомій своїми блюзовими клубами. У цей час у Джеймса з'явилися серйозні проблеми з серцем.
Музична кар'єра
«Dust My Broom» та брати Біхарі У січні 1951 року Елмор Джеймс разом з Джо Віллі Вілкінсом, Віллі Лавом та Джо Дайсоном отримали запрошення взяти участь у записі першої композиції Санні Бой Вільямсона «Eyesight to the Blind» для лейбла Trumpet Records. Протягом першого півріччя Джеймс постійно брав участь у записах інших пісень Вільямсона, а вже 5 серпня 1951 року записав свою першу пісню «Dust My Broom» (), яка одразу ж стала хітом та принесла славу музиканту.Ім'я на платівці музиканта позначено як Елмо Джеймс У записі пісні допомогли йому Санні Бой Вільямсон (гармоніка), Леонард Вер (бас) та Фрок О'Делл (ударні). У той час Джеймс проживав разом з Вільямсоном і його дружиною Метті на Норт-Феріш-стріт в Джексоні. Засновниця та власниця студії Trumpet Лілліан Макмаррі на іншій стороні платівки вирішила випустити композицію Бобо Томаса «Catfish Blues», але обидві пісні приписувались лише одному Джеймсу. У квітні 1952 року «Dust My Broom» посіла 9 місце в ритм-енд-блюзовому чарті Billboard Black Singles. Це був єдиний запис для Джеймса на студії Trumpet — через непорозуміння з Санні Бой Вільямсоном, яке виникло під час сесії, музикант більше ніколи не записувався на цьому лейблі.
На початку 1952 року Джо Біхарі, один з братів Біхарі, які очолювали лос-анджелеську студію звукозапису Modern Records, завітав до нічного клубу в Кантоні, в якому виступав Джеймс, записав його виступ і запропонував Джеймсу підписати контракт. Пропозиції Елмор прийняти не зміг поки не закінчиться дія контракту з Trumpet. Наприкінці 1952 року Джеймс залишив Trumpet та влаштувався до нещодавно заснованої студії звукозапису Meteor Records, випустивши свій другий сингл «I Believe» (кавер-версія «Dust My Broom»)/«I Held My Baby Last Night» (Meteor #5000), який виявився не менш успішним, ніж попередня його робота — в лютому 1953 року платівка знов посіла 9 місце в ритм-енд-блюзовому чарті Billboard. В записі синглу Джеймсу допоміг його новостворений гурт The Broomdusters, який виступав у такому складі: Дж. Т. Браун (тенор-саксофон), Літтл Джонні Джонс (фортепіано) та Оді Пейн (ударні).
Випустивши ще один сингл «Baby, What's Wrong»/«Sinful Women» для Meteor, Джеймс перейшов на філію Modern Flair Records. На цьому лейблі він записав свою наступну платівку «Early In The Morning»/«Hawaiian Boogie», яка вийшла в червні 1953 року. Впродовж наступних років Джеймс регулярно записувався на лейблі — єдиним винятком була сесія для компанії Checker Records James, яка увінчалась виходом платівки «Country Boogie»/«She Just Won't Do Right» в 1953 році. В тому ж році Джеймса постійно запрошували як сесійного музиканта до студії друзі, щоб взяти участь у записах їхніх пісень: це платівки Джуніора Веллса «Cut That Out»/«Eagle Rock», «Hodo Man»/«Junior's Wail» та «Tomorrow Night»/«So All Alone» для лейбла States, Літтл Джонні Джонса «Dirty by the Dozen»/«I May Be Wrong» для Flair, Біг Джо Тернера «TV Mama»/«Oke-She-Moke-She-Pop» для Atlantic, який став великим хітом для Тернера.
Наприкінці 1953 року, отримавши зарплатню, Джеймс придбав собі автомобіль і повернувся додому в Кантон. В 1954 році Джеймс переїхав до Атланти та найняв Отіса Ілі своїм менеджером. В цей час Джеймс записувався в студіях Нового Орлеану та Лос-Анджелесу для Flair, на якому загалом вийшло 10 синглів музиканта. Лейбл закрився в 1955 році, а його останньою платівкою став сингл Джеймса «Blues Before Sunrise»/«Goodbye Baby». Дія контракту з братами Біхарі закінчилась у 1956 році і вони вирішили не продовжувати його з музикантом. В цей час Джеймс, не маючи постійної роботи, був вимушений грати в різних клубах країни: «Sylvio's» в Чикаго, «Club Alex» в Кі-Ларго та ін. В 1957 році Мел Лондон, засновник та власник чиказької студії звукозапису Chief Records, підписав з Джеймсом контракт. На цьому лейблі Джеймс зробив дуже вдалі записи, серед найбільших хітів були «The 12 Year Old Boy», «It Hurts Me Too», «Cry for Me Baby» та інструментальна композиція «Elmore's Contribution to Jazz». Через хворобу серця Джеймс поїхав назад додому в Кантон і повернувся до Чикаго лише у листопаді 1959 року.
Fire Records та Боббі Робінсон
В 1959 році контракт з Джеймсом підписав Боббі Робінсон, продюсер та власник нью-йоркської студії звукозапису Fire Records. Робінсон вперше дізнався про Елмора Джеймса після виходу «Dust My Broom» в 1951 році. Коли вийшла ця платівка, Робінсон очолював лейбл Bobby's Records, студія якого знаходилась поблизу славнозвісного театру Аполло в Гарлемі, Нью-Йорк. Робінсон потім згадував: «Понеділками та вівторками я зазвичай прослуховував різні записи в пошуках нових талантів. Я слухав їх та робив деякі записи, особливо якщо мені подобалась певна платівка. Коли до моїх рук потрапила „Dust My Broom“ я навіть і гадки не мав хто її виконавець. Я прослухав її один раз, потім зупинив програвач, щоб глянути на ім'я співака, і увімкнувши програвач я її прослуховував декілька разів поспіль, знов і знов.Marymont, Mark. The Complete Fire & Enjoy Recordings [Box] (1995), liner notes.»
Згодом Робінсон дуже здивувався, коли дізнався, що це був дебютний запис для Елмора Джеймса, і забажав бачити хлопця у себе в студії. Однак в той час Джеймс вже підписав контракт з братами Біхарі, а Робінсон продовжив випускати платівки інших музикантів. В 1959 році, як тільки Робінсон дізнався, що у Джеймса немає контракту з жодною студією, він одразу ж вирушив до Чикаго на пошуки музиканта.
«Я взяв з собою декількох хлопців, — розповідав Робінсон, — і коли ми приїхали в місто, ми оселились в готелі, а сам я поїхав шукати Джеймса. Побувавши майже в усіх клубах, я раптом помітив вивіску, на якій було написано — „Сьогодні у нас виступає Елмор Джеймс“. Коли я її побачив, я подумав, що це та сама людина, яку я розшукую. Я прийшов туди о шостій вечора, — продовжував Робінсон, — і клуб був вже переповнений. На сцені з'явились три музиканти: один сів за ударну установку, другий взяв бас-гітару, а третій сів на стілець з електрогітарою. Я одразу попрямував до нього і сказав, що шукаю Елмора Джеймса, а він мені відповів, що він і є той самий Елмор Джеймс.»
Після виступу Робінсон підійшов до Джеймса та запропонував підписати контракт з лейблом Fire. 3 листопада 1959 в Чикаго була записана класична композиція «The Sky Is Crying», яка в 1960 році посіла 15 місце в ритм-енд-блюзовому чарті Billboard. Робінсон продовжив записувати Джеймса впродовж наступних років вже у своїй нью-йоркській студії Beltone Studios. Серед найвідоміших пісень були «Rollin' and Tumblin'» / «I'm Worried» (Fire 1024), «Look on Yonder Wall»/«Shake Your Moneymaker» (Fire 504), «Strange Angels», «I Can't Stop Loving You», які вийшли на синглі, втім не потрапили до хіт-параду. В записі Джеймсу допомагав студійний гурт, який складався з Денні Мура (бас-гітара), Пола Вільямса (тенор-саксофон) Джонні Ейса (фортепіано), Ріффа Раффіна (гітара) та Джонні Вільямса (ударні). В 1961 році вийшов перший альбом Blues After Hours на лейблі Crown. За чотири роки співпраці з Джеймсом Робінсон записав понад 50 пісень, більшість з яких вийшли як сингли.
Смерть
У 1963 році в Джеймса погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він відмовився від запланованих турів. 24 травня 1963 року у Чикаго, перед туром до Європи в рамках Американського фолк-блюзового фестивалю, у Джеймса стався інфаркт. Кузен Елмора Хоумсік Джеймс, який із ним жив, розповідав: «Він сидів на стільці та одягався, тому що збирався їхати до клубу. Інші музиканти чекали на нього в авто. І раптом він відчув біль та впав на підлогу. Він вже пережив один серцевий напад і я зрозумів, що Елмор мертвий. Це було шоком і великою втратою для всіх нас». Продюсер Боббі Робінсон опісля згадував той день: «Я не бачив як він помер, і коли дізнався про це, я був дуже засмучений.» Музикант помер на 45-му році життя.
Витрати на поховання взяв на себе чиказький діджей Біг Білл Хілл. Музиканта поховали на цвинтарі баптистської церкви в Ньюпорті, округ Холмс, штат Міссісіпі. Надгробний камінь на могилі Джеймса встановлено 10 грудня 1992 року на кошти власника Capricorn Records Філа Волдена. На лицьовій стороні чорного граніту — бронзове скульптурне зображення Джеймса з гітарою та підписом висіченому в камені: «The King of the Slide Guitar» (). На зворотній стороні — рядок пісні «The Sky Is Crying» (): «The Sky Is Cryin'… Look at the Tears Roll Down the Street» ().
Після смерті Джеймса Робінсон заснував студію звукозапису Enjoy Records та випустив старий матеріал співака, записаний на різних лейблах. Навесні 1965 року композиція «It Hurts Me Too» (Enjoy 2015) посіла 15 сходинку в хіт-параді Billboard.
Вплив