Пи́сар (перепи́сувач, писе́ць) — людина, чия робота пов'язана з писанням, писаниною, веденням записів, письмом. Історично, коли більшість населення була неписьменна, писарі займалися стенографуванням, обліком, переписуванням і зберіганням текстів, веденням хронік. Часто займалися освітою. У стародавньому світі професія писаря була дуже престижною. Писарі були важливими для збереження юридичних кодексів, релігійних текстів, художньої та дидактичної літератури. З часом виникли спеціалізації, такі як бібліотекарі, секретарі, нотаріуси, каліграфи. Через появу книгодрукування важливість писарів зменшилася, проте продовжила бути важливою для копіювання та написання юридичних документів, зберігання та тлумачення священних текстів.

Історія Розвиток письма зумовив появу професії, що спеціалізується на веденні записів. У Месопотамії писарі займалися і вчителюванням. У шумерській мові навіть немає окремого слова для позначення слова «вчитель». Посада писаря була спадковою, але потреба в писарях зростала і сторонні учні вважалися родиною писаря. У Месопотамії писарями були як чоловіки, так і жінки.

У Стародавнього Єгипту професія писаря була однією з найпрестижніших завдяки привілейованому доступу до текстів та вирішальній ролі, яку вона відігравала у збереженні писемної культури. Титул «писар» охоплював багато важливих адміністративних ролей, включаючи ведення офіційних записів, управління домашнім господарством та облік податків. Оскільки письменними були мало людей, писарі дуже цінувалися, але також зазнавали професійних хвороб унаслідок одноманітних рухів і навантажень. За характером ушкоджень скелета можна виявити останки писарів. Хоча писарки відомі, їхні посади вважалися почесними для жінок. Прикладом є Іретрау XXVI династії.

У давніх євреїв писарі («соферім») спершу були царськими чиновниками, вели щоденні записи. Пізніше, з часів Ездри, легендарного збирача священних книг, так називали і тлумачів Тори. Слово «писар» стало синонімом мудреця, а потім стало позначати також вчителя.

Писарі в Стародавньому Римі («скриби») сполучали обов'язки ведення та зберігання записів і секретарів. Вони вели облік державних доходів і видатків, копіювали та зберігали офіційні документи, тексти законів, вели протоколи засідань. Стати скрибами могли тільки вільні громадяни, що отримали хорошу освіту. Посада була пожиттєвою і дуже престижною, бо передбачала велику фактичну владу і відкривала можливості для подальшої кар'єри сенатора.

Стародавні китайські посадовці користувалися послугами писарів, головним завданням яких було переписування документів для їх розповсюдження та зберігання. Як центральні, так і місцеві органи влади тримали переписувачів. Більшість із них були тимчасовими працівниками з невеликою платнею. При цьому робота суворо регламентувалася, висувалися чіткі терміни копіювання документів і дотримання їхнього змісту. Недбалого писаря чекали покарання від побиття палицею до заслання та страти.

У християнській Європі писарями традиційно були ченці. Поширення християнства ще з ранніх століть потребувало релігійних текстів, а освіта священнослужителів передбачала переписування для них античної літератури. З поширенням пергаменту на заміну папірусу стали розрізнятися писарі та ілюстратори, а також були розроблені мебля для писання (доти писали, тримаючи аркуш чи сувій на колінах).

Починаючи з 1100-х років, коли рівень грамотності серед європейської знаті зріс, попит на відтворення рукописних текстів для особистого користування різко збільшився. Деякі чернечі ордени почали приймати контракти від приватних осіб. Це виявилося прибутковою професією та стало частиною фінансової основи багатьох монастирів у Європі. З діяльністю писарів пов'язана розробка щільного готичного стилю письма, що заощаджуав пергамент.

До 1400-х років попит на рукописи значно перевищив те, що можна було створити в межах монастирської системи. Цим зумовлено поширення світських скрипторіїв, майстерень, де займалися переписуванням. Ці скрипторії слугували попередниками видавництв, які виникли після появи друкарського верстата Йоганна Гутенберга.

На Латинському Заході (римсько-католицькій частині Європи) між 400 і 1500 роками було створено понад 10 млн рукописів, з яких близько 750 тис. досі збереглося. Хоча професія писаря в Європі була переважно чоловічою, писарки теж відомі.

У мусульманських країнах писарів називали катібами від арабського «катб» — писання. Здебільшого вони займалися переписування Корану. Катіби розробили арабську каліграфію в епоху Омейядів (661—750), їм також приписують винахід письма сулюс. Також вони займалися переписуванням документів. У завойованому Єгипті грецькомовні та арабомовні писарі працювали пліч-о-пліч у мусульманській адміністрації, ведучи двомовні записи.

На Русі скрипторії виникли при Софійському соборі в Києві та в Новгороді. Робота писарів була тісно пов'язана з переписуванням релігійної літератури.

В українських селах староста і писар — дві найважливіші посади. Писар читав і писав листи, складав і посвідчував угоди (тобто виступав в ролі сучасного нотаріуса) тощо.

Генеральний писар — член Генеральної старшини, вища службова особа, яка вела справи гетьманського уряду в Україні в XVII—XVIII століттях; керував діяльністю Генеральної військової канцелярії, приймав іноземних послів, брав участь у виробленні умов міжнародних договорів, вів дипломатичне листування; зберігав державну печатку; у 1917—1918 роках — член Генерального секретаріату УЦР УНР, вища службова особа Української Народної Республіки; вів справи українського уряду, зберігав державну печатку, стверджував законність та чинність документів.

Військовий писар

Військовий, або кошовий писар — це виборна службова особа, що відала всією канцелярією Запорізького війська наприкінці XVI — першій половині XVIII століття. Такі писарі з'являються у Запорізькому війську в 1570-х роках, після прийняття організаційних форм. Основним обов'язком писаря було рахувати склад війська, припаси, та вести військове листування. Вимогалося тільки вміння писати, а й вільно володіти іноземними мовами та канцелярським стилем письма. Платня писаря була велика і постійно зростала, аж до половини платні гетьмана.

Галерея

Див. також

Письмо Рукопис Устав (вид письма) Палеографія Давня українська література

Примітки

Посилання Писар //