Кри́мські тата́ри (Літера «Q=Къ» («ق») в кримськотатарській мові передає абсолютно інший звук, ніж буква «h=х» («خ، ح») або «k=к» («ک»). Вимова звука, що позначений літерою «q» в кримськотатарській, ідентична вимові літери «ق» арабською або перською, тобто передає саме гортаний звук (Сейран Усеинов. Крымскотатарский язык, 2005, сторінка 8)., в однині — qırımtatar), також киримли́ або кри́мці (, в однині — qırımlı) — східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму та у Північному Причорномор'ї; разом з нечисленними караїмами та кримчаками кримські татари є корінним народом Криму, а також одним із корінних народів України. Розмовляють кримськотатарською мовою, яка входить до тюркської мовної сім'ї. Складаються з кількох субетнічних груп, які через депортацію здебільшого втратили свої культурні та діалектні особливості.
Зараз кримські татари живуть на півдні України (переважно в Криму, а також в Херсонській та Запорізькій областях — понад 250 тис. за переписом 2001 року, близько 300 тис. за оцінюванням на 2012 рік), у Туреччині (від 150 тис. до 1 млн), Узбекистані (близько 150 тис.), Румунії (20 тис., 2011), Болгарії (бл. 1 тис., 2011), Польщі (бл. 1 тис.). За даними місцевих кримськотатарських організацій, кримськотатарська діаспора в Туреччині налічує сотні тисяч осіб, однак точні дані її чисельності відсутні, оскільки в Туреччині не публікуються інформація про етнічний склад населення країни. Загальна кількість жителів, чиї предки в різний час іммігрували до країни з Криму, оцінюється в Туреччині 4-6 мільйонами, але більшість цих людей вже асимілювалися і вважають себе не кримськими татарами, а турками з кримським корінням (або зовсім не пам'ятають про своє походження).
Переважна більшість кримських татар — мусульмани-суніти ханафітського мазхабу.
Культурно-історичний огляд Сформувалися в Криму на основі половецької мовної культури та ісламу внаслідок утворення Кримського ханства та дифузії і міксації різних етносів здебільшого тюркського, але частково також і нетюркського походження, що у різний час жили в Криму. Повногеномне дослідження кримських татар виявило зв'язки між ними та геномами осіб зі степів Євразії епохи бронзи, зокрема тих, що пов'язані з ямною археологічною культуроюBalanovsky O., Chukhryaeva M., Zaporozhchenko V., Urasin V., Zhabagin M., Hovhannisyan A., Agdzhoyan A., Dibirova Kh., Kuznetsova M., Koshel S., Pocheshkhova E., Alborova I., Shalyakho R., Utevska O., The Genographic Consortium, Mustafin Kh., Yepiskoposyan L., Tyler-Smith C., Balanovska E. Genetic differentiation between upland and lowland populations shapes the Ychromosomal landscape of West Asia // Hum Genet. 2017 Apr;136(4):437-450. doi: 10.1007/s00439-017-1770-2. Epub 2017 Mar 9. — page 445.. Мали три основні державні утворення: Кримське ханство (1441—1783), Кримська демократична республіка (1917—1918) та Кримська АРСР (1921—1945, у складі СРСР). Кримське ханство з правлячою династією Ґераїв було могутньою державою у Східній Європі, що отримувала данину з Московії до 1700 року, проте сама потрапила під вплив Османської імперії. 1711 року кримські татари на чолі з Девлетом II Ґераєм оточили все московське військо та самого царя Петра I і його свиту, під питанням було подальше існування Московського царства як таке, проте через підкуп та зраду турецького візира Балтаджі Мехмед-паши Петру I і його війську вдалося вийти з оточення та продовжити Північну війну. 1783 року внаслідок тривалих військових дій Росії проти Криму, Кримський ханат з порушенням Кючук-Кайнарджійського мирного договору 1774 року, який гарантував незалежність Криму, було анексовано Російською імперією. Почалася політика з видавлювання кримських татар із Криму та його русифікація. Усього за цей час півострів через утиски та політику обезземелення селян залишило щонайменше мільйон кримських татар.
Наприкінці XIX століття розпочалося кримськотатарське відродження, його основним провідником був видатний просвітитель Ісмаїл Ґаспринський, який почав видавати газету Терджиман — найстаршу активну газету мусульманського світу станом на 1918 рік. Після революції кримські татари на чолі з юристом Номаном Челебіджіханом спробували відновити свою державність та встановити дружні стосунки з УНР. Був скликаний перший Курултай кримськотатарського народу, що проголосив курс на створення незалежної багатонаціональної Республіки, прийнято конституцію Кримської демократичної республіки, у якій вперше в ісламському світі жінкам було надано рівні з чоловіками політичні, у тому числі виборчі, права. Однак республіка невдовзі була знищена внаслідок наступу більшовиків. За незалежними оцінками, станом на 1917—1920 роки у Криму жило близько 450 тисяч кримських татар (42 % населення Криму), тобто, згідно з цими даними, офіційна статистика занижувала чисельність кримських татар приблизно вдвічі:86-89. 1921 року у складі Радянського Союзу було створено національно-територіальну автономію кримських татар — Кримську АРСР. У 1921—1923 роках внаслідок штучно викликаного голоду в Криму загинуло, згідно з офіційними даними, близько 76.000 кримських татар. Наприкінці 20-х і в 30-х роках були проведені сталінські репресії щодо кримськотатарської інтелігенції, внаслідок якої було страчено багато вчених, письменників, поетів і політичних діячів. Однак у Кримській АРСР відбувалося навчання, зокрема, кримськотатарською мовою (станом на 1923 рік у Криму діяло 329 кримськотатарських шкіл першого ступеня — 41,9 % від загальної кількості:62; 38,1 % учнів у Кримській АРСР були кримськими татарами:63), у керівництві республіки було багато кримських татар.
Під час Другої світової війни в руслі етнічних чисток у Радянському Союзі та як апогей вікової русифікації Криму та поступового знищення корінного кримськотатарського народу було проведено геноцид, складовою частиною якого стало насильницьке виселення всіх кримських татар з їх батьківщини, внаслідок чого загинуло до 46 % депортованих. Кримська АРСР була ліквідована (що вказує на її національний, а не територіальний характер), розпочалося масове перейменування населених пунктів Криму, вулиць (напр., Сирли-Чешмє → Жовтнева; Баарь-Дерє → Комсомольська), кварталів, без видання спеціальних указів також річок (напр., Учан-Су → «Водопадна»; Буюк-Карасу → «Карасьовка»), скель (Ак-Кая → «Біла Скеля») та інших топонімів, були знищені всі мусульманські цвинтарі (надгробні камені використовувалися для будівництва доріг, туалетів та інших цілей), значна частина архітектури (старі кримськотатарські будинки, мечеті, мавзолеї), архіви та бібліотеки, книги кримськотатарською мовою, розграбовано культурно-історичні пам'ятки та давні поховання, частина мечетей перетворена на свинарники, клуби чи складські приміщення, заборонено етнонім кримські татари та у нових масштабах розгорнуто кампанію з переписування історії Криму у цілому та кримських татар зокрема. Радянський геноцид завдав величезної шкоди кримськотатарській мові, яку ЮНЕСКО віднесла до мов, які перебувають під серйозною загрозою зникнення. Після смерті Сталіна почався правозахисний рух кримських татар на чолі з Джеппаром Акімовим, Сеітумером Еміном, Юрієм Османовим, Мустафою Джемілєвим, Айше Сеїтмуратовою та іншими, внаслідок якого у 1989 році всі звинувачення щодо кримських татар було знято, а депортація була визнана незаконною та злочинною, і кримські татари почали масово повертатися до Криму з місць депортації, при цьому організоване повернення всіх кримських татар з боку радянського керівництва не було здійснено. Автономію кримських татар не було відновлено, відібрані будинки та майно не повернуті та не компенсовані, а населеним пунктам, вулицям та районам не були повернуті їхні споконвічні назви. Анексія 2014 року, політичні переслідування, повномасштабне вторгнення та мобілізація до лав російської армії сприяли новій хвилі еміграції кримських татар із Криму.
Назва
Кримські татари () — історична кримськотатарська та сучасна наукова назва і самоназва (ендоетнонім)Див., наприклад, лист (1052 р.х. / 1642 р.) Джантімура-бея до Михайла Федоровича: — використання етноніму кримські татари; використовується переважною більшістю кримських татар. Основна назва кримських татар; в українських історичних документах не засвідченаХалимоненко Г. Кримець // Праці у п'яти томах. — Київ : Талком, 2020. — Т. 1 : Тюркська лексична скиба українського словника : монографія. — С. 326—327. — ISBN 978-617-7832-53-8 (т. 1).. Кримці (, також українською використовується неадаптоване запозичення киримли, дослівний переклад — кримські, ) — друга кримськотатарська назва; історична московська та українська назваТюркские народы Крыма. Караимы. Крымские татары. Крымчаки. / Отв. ред. С. Я. Козлов, Л. В. Чижова. — : Наука, 2003.. Іноді пропонується деякими кримськими татарами як основна самоназва задля підкреслення насамперед географічної ідентичності і уникнення плутанини з волзькими татарами — іншим тюркомовним народомОзенбашлы Энвер Мемет-оглу. Крымцы. Сборник работ по истории, этнографии и языку крымских татар. — Акмесджит: Доля, 1997.Мы — крымцы! / Составители Нури Абдулла, Иззет Изедин. — Симферополь, Крымучпедгиз, 2006. 520 с. На крымском и русском языках. ISBN 966-354-118-0. Інші кримські татари, навпаки, критикують ідею зміни етноніма як ту, що веде до послаблення та порушення цілісності кримськотатарського народу (немає єдності щодо цього в Криму), відокремлення себе від кримськотатарських діаспор за межами Криму, які в більшості своїй іменуються (кримськими) татарами. Кримчаки — історична українська назва. Татари () — архаїчна назва та сучасна просторічна назва.
Етнонім «кримські татари» Самоназва кримських татар іноді використовується в пропаганді для того, щоб представити кримських татар субетнічною групою волзьких татар, а кримськотатарську мову — діалектом татарської. Хоча, як показано нижче, формування кримських татар і волзьких татар відбувалося в різних місцях з різних етнічних груп — у Криму та на Волзі відповідно, що підтверджується генетичними дослідженнями, мови цих народів відносяться до різних гілок у рамках тюркської мовної сім'ї. Раніше деякі тюркські народи, що входили до складу імперії Чингизидів, іменувалися «татарами»«Соколовський С. Ст.» «Татарська проблема» у всеросійській перепису населення : карачаївці (гірські татари), азербайджанці (закавказькі, або азербайджанські татари), кумики (дагестанські татари), хакаси (абаканські татари, сучасна самоназва — ), казахи (татари-казаки), ногайці (ногайські татари) тощо, при цьому не всі тюркські народи називали «татарами» (наприклад, щодо якутів, чувашей, киргизів, османів, сартів етнонім «татар» не використовувався). В кримськотатарській мові етнонім [кримські] татари () історично є самоназвоюНаукова стаття, Бекіров Н. В., 2015 рік, Сімферополь: «До питання про самоназву кримських татар», кримські кипчаки використовували етнонім tatarlar щонайменше з XIII століття, вона жодним чином не пов'язана з монголами (халха): етнонім «татар» згадано на стелах Більге-кагана та Куль-тегіна давньотюркськими рунами як (otuz tatar bodun, з тюркської мови букв. — плем'я тридцяти татар або тридцять татарських племен) та (tokuz tatar — дев'ять татар). За даними Енциклопедії Британіка, татари давньотюркських написів — тюркський народ, пов'язаний із кипчаками чи куманами (половцями). Кримські хани у своїй титулатурі позначали себе «великими падишахами усіх татар» ()Документы Крымского ханства из собрания Хусейна Фейзханова / сост. и транслит. Р. Р. Абдужемилев; науч. ред. И. Миргалеев. — Симферополь: ООО «Константа». — 2017. — 816 с. ISBN 978-5-906952-38-7Сагит Фаизов. Письма ханов Ислам-Гирея III и Мухаммед-Гирея IV к царю Алексею Михайловичу и королю Яну Казимиру, 1654—1658: крымскотатар. дипломатика в полит. контексте постпереяслав. времени — Москва: Гуманитарий, 2003. — 166 с. ISBN 5-89221-075-8. Відсутність зв'язку генофонду як кримських татар, так і казанських татар із генофондом монголів та іншими популяціями Центральної Азії підтверджується науковими генетичними дослідженнями.