Італійське королівство (, або Regno Italico) — держава в Північній Італії за часів Наполеона І (17 березня 1805 — 11 квітня 1814).
Королівство Італія було утворено 17 березня 1805 з Італійської республіки в якій Наполеон І був президентом. В Королівстві Італія Наполеон І отримав титул короля, а Ежен Богарне — титул віцекороля. Наполеона І короновано залізною короною Ломбардії в Міланському соборі 26 травня 1806 року
Королівство включало Ломбардію, Венето, Герцогство Модени та Реджо, частину Папської держави, (Анкона лишившись під юрисдикцією Рима була анексована Французькою імперією), частину Сардинського королівства й Трентіно-Альто-Адідже.
З 1805 по 1809 до складу Італійського королівства входила також Істрія і Далмація до Котору. Ці терени були включені до складу Іллірійських провінцій у 1809.
Фактично королівство було підпорядковано Французькій імперії і використовувалось для отримання ресурсів на користь ФранціїNapoleon Bonaparte, "The Economy of the Empire in Italy: Instructions from Napoleon to Eugène, Viceroy of Italy, " Exploring the European Past: Texts & Images, Second Edition, ed. Timothy E. Gregory (Mason: Thomson, 2007), 65-66. , а також як плацдарм проти Австрії під час війн коаліцій.
Після відмови від влади Наполеона І, Ежен Богарне намагався коронуватись, але опозиція в Сенаті Королівства й повстання в Мілані (20 квітня 1814) зірвали його плани. Євгена було видано австрійцям, які окупували Мілан.
Історія 24 травня 1806 — анексувало Гуастальське герцогствоGuastalla // Italian states to 1861..
Примітки
Посилання
Napitalia. The Eagle in Italy about the army of the Kingdom of Italy under Napoleon Lombardy // Italian states to 1861.