Дієвідмінювання — це зміна форм дієслова, завдяки чому воно передає інформацію про дію. Дієслова змінюються за особами, числами, родами, часами, видами і станами.
У латинській мові є чотири системи відмінювання дієслова (дієвідміни), а також підгрупа дієслів 3-ї дієвідміни із суфіксом -i- в недоконаних часах (можна сказати, п’ять дієвідмін). Як і в більшості мов, дієслова можуть мати активний та пасивний стан. До того ж у латинські мові є відкладені та напіввідкладені дієслова, що мають пасивну форму, але активне значення; є також недостатні дієслова, які мають лише деякі форми. Поза відмінами існують неправильні дієслова, які змінюються не за правилами.
У словнику записують чотири форми латинського дієслова:
перша особа однини теперішнього часу активного стану перша особа однини минулого доконаного часу (перфекта) активного стану супін інфінітив теперішнього часу активного стану В деяких словниках на другому місці подають форму інфінітива.
Відмінювання іменних частин мови (іменника, прикметника, займенника, числівника) розглядають окремо.
Граматичні категорії латинського дієслова
Латинські дієслова мають такі граматичні категорії: 1. Два стани — активний і пасивний 2. Два види — доконаний і недоконаний 3. Три способи — дійсний, умовний, наказовий 4. Чотири неозначені форми — інфінітив, ґерундій, дієприкметник, супін 5. Шість часів — Презенс (теперішній) Імперфект (минулий недоконаний) Футур перший (майбутній недоконаний) Перфект (минулий доконаний) Плюсквамперфект (давноминулий) Футур другий (майбутній доконаний) 6. Два числа — однина і множина 7. Три особи — перша, друга і третя
Чотири дієвідміни
Існує чотири системи відмінювання дієслів, вони називаються дієвідмінами. Кожне дієслово (окрім винятків) належать до якоїсь однієї дієвідміни. Це впливає на три основні форми дієслова, від яких за допомогою додавання кінцівок утворюються усі інші форми. Дієвідміну визначають за голосним, на який закінчується основа дієслова (тобто інфінітив без закінчення –re). Перша дієвідміна — дієслова з основою на -ā (інфінітив на -āre) Друга дієвідміна — дієслова з основою на довгий -ē (інфінітив на -ēre) Третя дієвідміна — дієслова з основою на короткий -ě (інфінітив на -ěre); дієслова із основою на -io відмінюються трохи інакше Четверта дієвідміна — дієслова з основою на -ī (інфінітив на -īre).
Способи дієслова
Є три способи дієслова: дійсний (індикатив, indicativus) умовний (кон’юнктив, coniunctivus) наказовий (імператив, imperativus)
Особові закінчення
В усіх часах дієслова мають особові закінчення. Презенс, імперфект, плюсквамперфект, футур перший і футур другий мають однакові закінчення в активному стані. Перфект, плюсквамперфект і футур другий не мають закінчень в пасивному стані, оскільки утворюють його за допомогою пасивного дієприкметника і особової форми неправильного дієслова esse (бути). Перфект має особливі закінчення активного стану.
Активний стан Пасивний стан Однина Множина Однина Множина Презенс та інші Перша особа ō, m mus or, r mur Друга особа s tis ris (re) minī Третя особа t nt tur ntur Активний стан Однина Множина Перфект Перша особа ī imus Друга особа istī istis Третя особа it ērunt (ēre)
Недоконаний вид До недоконаного виду належать три часи: презенс (теперішній), імперфект (минулий недоконаний) і футур перший (майбутній недоконаний). Всі форми цих часів утворюються шляхом додавання кінцівок до основи інфінітиву. Основу інфінітиву отримують, відкинувши закінчення -re (для третьої дієвідміни -ěre). Для прикладів буде використано такі дієслова:
1-ша дієвідміна: portō, portāre, portāvī, portātum — носити 2-га дієвідміна: terreō, terrēre, terruī, territum — лякати, проганяти 3-тя дієвідміна: petō, petere, petīvī, petītum — прагнути, вимагати 4-та дієвідміна: audiō, audīre, audīvī, audītum — чути, слухати
Відкинувши закінчення -re у дієслів першої, другої та четвертої дієвідмін, отримаємо основи цих дієслів: portāre — re = portā, terrēre — re = terrē, audīre — re = audī. Щодо дієслів третьої дієвідміни, то, аби отримати їх основу, треба відкинути закінчення разом із кінцевим голосним: petěre — ěre = pet.
Презенс Теперішній час (tempus praesens) в латинській мові передає незавершену дію, що відбувається в поточний момент.
Індикатив (презенс) Теперішній час дійсного способу (praesens indicativi) передає лише факти, тобто те, що є насправді, об'єктивну дійсність. Portāmus — ми несемо. У дієсловах третьої дієвідміни між основою і особовим закінченням виникає у всіх особах крім першої однини (я) та третьої множини (вони) сполучний голосний -i-. В третій особі множини третьої та четвертої дієвідмін між основою та особовим закінченням виникає голосний -u-. В першій особі однини (я) дієслова першої дієвідміни, набуваючи -ō, втрачають -ā. В усіх інших випадках особові закінчення приєднуються до основи дієслова. Теперішній час дійсного способу активного стану portāre terrēre petere audīre Однина Множина Однина Множина Однина Множина Однина Множина Перша особа portō portāmus terreō terrēmus petō petimus audiō audīmus Друга особа portās portātis terrēs terrētis petis petitis audīs audītis Третя особа portat portant terret terrent petit petunt audit audiunt
Закінчення пасивного стану «вивертають» дієслово навиворіт. Якщо portō — я несу, то portor — мене несуть, я є несений. Теперішній час дійсного способу пасивного стану portāre terrēre petere audīre Однина Множина Однина Множина Однина Множина Однина Множина Перша особа portor portāmur terreor terrēmur petor petimur audior audīmur Друга особа portāris portāminī terrēris terrēminī peteris petiminī audīris audīminī Третя особа portātur portantur terrētur terrentur petitur petuntur audītur audiuntur Зауваження: в другій особі однини (ти) дієслів третьої дієвідміни (тут petere) сполучним голосним є e (peteris, не petiris).
Кон'юнктив (презенс) Теперішній час умовного способу (praesens coniunctivi) в незалежних реченнях може передавати заохочення (c. hortativus) — ми, наказ (c. imperativus) — ти, він, вона, воно, ви, вони, заборону (c. prohibitivus) — ти, ви, побажання (c. optativus) — всі особи, можливість (c. potentialis) — всі особи, сумнів (c. dubitativus) — я, ми, припущення (c. concessivus) — всі особи.
Особові закінчення в теперішньому часі умовного способу такі ж, як у дійсному способі (за винятком першої особи однини, де на місці закінчення -o закінчення -m). При цьому перед закінченнями з'являються нові суфікси, що й відрізняє ці способи між собою у теперішньому часі: Перша дієвідміна — замість a — e Друга дієвідміна — з'являється суфікс a Третя дієвідміна — з'являється суфікс a Четверта дієвідміна — з'являється суфікс a. Теперішній час умовного способу активного стану portāre terrēre petere audīre Однина Множина Однина Множина Однина Множина Однина Множина Перша особа portem portēmus terream terreāmus petam petāmus audiam audiāmus Друга особа portēs portētis terreās terreātis petās petātis audiās audiātis Третя особа portet portent terreat terreant petat petant audiat audiant
Замінюючи закінчення активного стану закінченнями пасивного, отримуємо пасивний стан умовного способу.
Теперішній час умовного способу пасивного стану portāre terrēre petere audīre Однина Множина Однина Множина Однина Множина Однина Множина Перша особа porter portēmur terrear terreāmur petar petāmur audiar audiāmur Друга особа portēris portēminī terreāris terreāminī petāris petāminī audiāris audiāminī Третя особа portētur portentur terreātur terreantur petātur petantur audiātur audiantur
Імператив (презенс) Теперішній час наказового способу (praesens imperativi) виражає наказ, прохання чи пораду. Вживається лише з другою особою. В однині закінчення немає, вживається основа дієслова. Теперішній час наказового способу активного стану portāre terrēre petere audīre Однина Множина Однина Множина Однина Множина Однина Множина Друга особа portā portāte terrē terrēte pete petite audī audīte
Пасивний стан наказового способу вживається вкрай рідко. Наказ portāminī можна перекласти як будьте пренесеними. В однині вживається інфінітив, а в множині — форма другої особи множини дійсного способу.
Теперішній час наказового способу пасивного стану portāre terrēre petere audīre Однина Множина Однина Множина Однина Множина Однина Множина Друга особа portāre portāminī terrēre terrēminī petere petiminī audīre audīminī
Імперфект Минулий недоконаний час (tempus imperfectum) виражає незавершену дію, що відбувалася в минулому. Відмінними рисами форм цього часу є суфікс ba в дійсному способі та суфікс re в умовному способі (з довгим чи коротким a/e залежно від закінчення).
Індикатив (імперфект) Дійсний спосіб (imperfectum indicativi) виражає незавершену дію, що відбувалася в минулому: portābam — я ніс/носив. В дійсному способі минулого недоконаного часу перед особовими закінченнями з'являється суфікс ba. Минулий недоконаний час дійсного способу активного стану portāre terrēre petere audīre Однина Множина Однина Множина Однина Множина Однина Множина Перша особа portābam portābāmus terrēbam terrēbāmus petēbam petēbāmus audiēbam audiēbāmus Друга особа portābās portābātis terrēbās terrēbātis petēbās petēbātis audiēbās audiēbātis Третя особа portābat portābant terrēbat terrēbant petēbat petēbant audiēbat audiēbant
Пасив утворюється за тими ж правилами, що й у теперішньому часі дійсного способу. Portābar — мене було несено.
Минулий недоконаний час дійсного способу пасивного стану portāre terrēre petere audīre Однина Множина Однина Множина Однина Множина Однина Множина Перша особа portābar portābāmur terrēbar terrēbāmur petēbar petēbāmur audiēbar audiēbāmur Друга особа portābāris portābāminī terrēbāris terrēbāminī petēbāris petēbāminī audiēbāris audiēbāminī Третя особа portābātur portābantur terrēbātur terrēbantur petēbātur petēbantur audiēbātur audiēbantur
Кон'юнктив (імперфект) Умовний спосіб минулого часу недоконаного виду (imperfectum coniunctivi) у незалежних реченнях може передавати побажання (c. optativus) — всі особи, сумнів (c. dubitativus) — я, ми.
Особові закінчення умовного способу такі ж, як у теперішньому часі умовного способу. Закінчення додають до інфінітива теперішнього часу. Те саме стосується утворення пасивного стану. Минулий недоконаний час умовного способу активного стану portāre terrēre petere audīre Однина Множина Однина Множина Однина Множина Однина Множина Перша особа portārem portāremus terrērem terrēremus peterem peteremus audīrem audīremus Друга особа portāres portāretis terrēres terrēretis peteres peteretis audīres audīretis Третя особа portāret portārent terrēret terrērent peteret peterent audīret audīrent
Минулий недоконаний час умовного способу пасивного стану portāre terrēre petere audīre Однина Множина Однина Множина Однина Множина Однина Множина Перша особа portārer portāremur terrērer terrēremur petar petāmur audīrer audīremur Друга особа portāreris portāreminī terrēreris t terrēreminī petāris petāminī audīreris audīreminī Третя особа portāretur portārentur terrēretur terrērentur petātur petantur audīretur audīrentur
Футур перший Майбутній недоконаний час (tempus futurum primum, tempus futurum simplex) виражає незавершену дію в майбутньому.
Індикатив (футур) Дійсний спосіб майбутнього недоконаного (futurum primum indicativi) часу утворюється шляхом додавання суфіксів -b- зі сполучними голосними -i- чи -u- для першої та другої дієвідмін та суфіксів -a- чи -e- для третьої та четвертої дієвідмін. До цих суфіксів додають особові закінчення (для першої-другої дієвідмін перша особа однини активного стану -o, для третьої-четвертої — -m). Те саме стосується і пасивного стану. Наприклад: portābō — я носитиму, portābor — мене носитимуть.