Reign in Blood () — третій студійний альбом американського треш-метал-гурту Slayer, який з'явився у продажу 7 жовтня 1986 року. Цей запис є дебютом колективу, що вийшов на мейджор-лейблі Def Jam Recordings.

Критики та шанувальники гурту прийняли альбом дуже добре. Позитивним оглядам сильно посприяла поява нового продюсера — Ріка Рубіна. Завдяки йому, на гурт Slayer звернула увагу основна маса шанувальників металу. 20 листопада 1992 року альбом Reign in Blood став «золотим» за класифікацією Американської асоціації компаній звукозапису.

Випуск альбому Reign in Blood був затриманий через суперечки, викликані обкладинкою та тематикою пісень. Перша пісня альбому, «Angel of Death», яка оповідає про доктора Йозефа Менгеле і його жахливі експерименти над в'язнями Освенциму, стала причиною звинувачень учасників Slayer в підтримці нацизму. Однак гурт дуже часто спростовував ці звинувачення, вказуючи, що учасники не підтримують нацизм, а лише цікавляться ним.

Reign in Blood став першим альбомом Slayer, який потрапив до хіт-параду Billboard 200, сягнувши 94 місця.

Зміна звукозаписної компанії Після випуску успішного альбому «Hell Awaits», продюсер гурту Браян Слейґел () прийшов до висновку, що з наступним релізом для Slayer настане «великий час». Слейґел почав вести переговори з декількома звукозаписними компаніями, в тому числі з новим лейблом Ріка Рубіна та Рассела Саймонса — Def Jam Recordings, який на той час був, переважно, лейблом хіп-хопу.

Барабанщик Slayer Дейв Ломбардо знав про інтерес Рубіна до гурту та сприяв встановленню контакту, в той час як інші учасники були стривожені майбутньою зміною лейбла .

Ломбардо зв'язався з представництвом Columbia Records — дистриб'ютором Def Jam Recordings — і зумів налагодити гарні стосунки з Ріком Рубіном, який погодився разом з фотографом Ґленом Фрідманом () відвідати один з концертів Slayer. Фрідман в минулому продюсував дебютний альбом гурту Suicidal Tendencies, а Том Арайа був запрошений на знімання кліпу до синглу «Institutionalized» з цього альбому. Тоді ж Рубін і запитав у Фрідмана, чи знає той про Slayer.

Гітарист Джефф Ганнеман був здивований зацікавленістю Рубіна до гурту Slayer, особливо враховуючи його роботу з виконавцями хіп-хопу: Run DMC та LL Cool J.

Під час візиту Слейджела до Європи Рубін поговорив безпосередньо з учасниками гурту та переконав їх підписати контракт з Def Jam. Услід за укладенням контракту Фрідман приїхав на два дні в Сієтл разом з учасниками Slayer, щоб зробити маркетингове фото- та відеознімання для майбутнього турне. Одна із зроблених фотографій була поміщена на задній обкладинці альбому 1988 року — South of Heaven.

Історія створення Готуючи матеріал для платівки, гітаристи Джефф Ганнеман та Керрі Кінг джемували в гаражі Тома Араї. Частину напрацювань Ханнеман зробив, сидячи в спальні та використовуючи новомодну на той час драм-машину. Після того, як були підготовлені демо-версії 10 пісень, до репетицій підключилися барабанщик Дейв Ломбардо та басист-вокаліст Том Арая. Музиканти показали матеріал Слейджелу та повідомили, що саме так буде виглядати їх новий альбом. Після від'їзду Слейджела в Європу, з учасниками Slayer зв'язався Рік Рубін, з яким вже був підписаний контракт.

Reign in Blood записувався з січня по березень 1986 року: три тижні в Лос-Анджелесі і два в Нью-Йорку. Гурт працював в студії Hit City West, Західний Голівуд. Основним обладнанням служив 24-канальний аналоговий пульт. Гурт Slayer грав наживо в кімнаті середніх розмірів та стелею заввишки 4,5 метра. Гітарні соло записувалися у спеціальній великій кабіні і в маленькій кабіні для запису вокалу. Гітаристи та басист працювали переважно ночами, не з'являючись раніше 10-ї вечора (вночі студійний час оплачувався за пільговим тарифом). Запис ударних, в процесі якого брали участь лише Ломбардо та Рубін, як правило, починався з другої години дня.

У процесі роботи над записом бачення альбому продюсером та учасниками гурту часто не збігалося, що приводило до невеликих конфліктів. Так Рубін наполягав на максимальній кількості гітарних соло. Пізніше Джефф Ганнеман згадував: «Була б воля Рубіна, він би взагалі прибрав всі ритм-гітари. Взяти, приміром, гітарний брейк в пісні „Angel of Death“ — в оригіналі там гітарне соло. Тільки соло і вокал Тома. Так повинно було бути за задумом Ріка». Крім того Ганнеман наполягав на додаванні реверберації ритм-гітари в композиції «Jesus Saves». Рубін, категоричний противник цього ефекту, пояснив, що реверс послаблює звучання. В результаті музиканти записали два варіанти, порівняли їх і зупинилися на пропозиції продюсера: записувати без реверберації.

Альбом Reign in Blood став найкоротшим у всій дискографії Slayer: його загальна тривалість становить 28 хвилин. Керрі Кінг, знав загальну тенденцію про записування альбому тривалістю близько однієї години. Але все ж вважав, що «з цим можна не погодитися; можна істотно вкоротити пісні і при цьому отримати набагато більш вражаючий альбом, що і вдалося Slayer». Ханнеман в одному з інтерв'ю зізнався, що, хоча учасники його гурту в той час і слухали музику Metallica та Megadeth, вони знаходили повторення рифів (певною мірою властиве цим колективам) втомлюючим: «Якщо ми граємо куплет два або три рази, нам стає нудно. Ми не намагалися вкорочувати пісні, просто нам так подобалося». Коли запис альбому був завершений, гурт зустрівся з Ріком Рубіном, який запитав: «Ви розумієте, наскільки короткий цей альбом?», на що учасники Slayer лише, переглянувшись, відповіли: «Ну і що?». Весь альбом вмістився на одну сторону касети; Кінг вважав це безперечною перевагою: «Альбом можна було прослухати, перевернути касету, і включити ще раз».

Особливості композицій

Цей альбом став першим професійним досвідом роботи з виконавцями металу для Ріка Рубіна. Його свіжі ідеї позначилися на звучанні музики Slayer, яке багато в чому змінилося. Критик Allmusic Стів Х'ю вважає, що завдяки Ріку Рубіну пісні нового альбому стали швидшими та важчими, а звук — чистішим, виразнішим. Новий звук сильно контрастував з попередніми релізами гурту, але це не зашкодило позитивному сприйняттю альбому слухачами.

Тематика пісень Тематика пісень «Reign in Blood» включає роздуми про смерть, божевілля і вбивства. Перша пісня «Angel of Death» воскрешає картини нелюдських медичних дослідів над людьми, які в Освенцімі проводив нацистський лікар Йозеф Менгеле, прозваний в'язнями концтабору «ангелом смерті» (). Пісня викликала звинувачення музикантів в симпатіях до нацистів та расизму, які супроводжують гурт і дотепер. На написання «Angel of Death» Ханнеман надихнули книги про Менгеле, які він прочитав під час попереднього концертного турне. Пізніше сам музикант зізнався: «Складаючи ці рядки, я не збирався стверджувати очевидні істини, мій текст — звичайне оповідання. Всі знають про те, що Йозеф Менгеле — поганий хлопець. Проте вчергове звинувачувати його (тим більше в тексті пісні) було б просто нерозумно. Я вирішив, що „Angel of Death“ стане прекрасним документом, який ілюструє історію, але при цьому не має нічого спільного з моральною оцінкою подій, що відбувалися».

Тематика решти пісень була витримана в тому ж дусі: церемоніальна смерть на жертовному вівтарі Сатани («Altar of Sacrifice»), жорстка конфронтація з християнською догмою («Jesus Saves»), «відкритий-лист» маніяка-вбивці («Criminally Insane»), воскресіння заради помсти та нових жертв («Reborn»), набуття свого «я» після смерті («Postmortem») та переродження душі під кривавим дощем заради Царства у крові («Raining Blood»).

Обкладинка «Ми завжди намагалися впевнитися в тому, що зображення, яке ти бачиш на конверті, відображає музику. Малюнок повинен бути екстремальним. В якомусь сенсі можна було вважати, що наша мета досягнута, якщо любителів легкої музики від цієї картинки „вивертало навиворіт“». — гітарист Slayer Керрі Кінг, 1986 рік

Дистриб'ютор Def Jam Recordings, Columbia Records, відмовився видавати альбом через зухвалу тематику пісень і жорстоку обкладинку. В кінцевому рахунку альбом Reign in Blood поширювався Geffen Records; однак через розгортання хвилі критики він не з'явився в списку видань цієї компанії.

Як ілюстратор обкладинки альбому був запрошений Ларрі Керролл, який в той час малював політичні ілюстрації для The Progressive, Village Voice та Нью-Йорк Таймс. Він прийшов до музикантів, маючи при собі два малюнки. Учасники Slayer попросили його об'єднати ці малюнки в один. Ларрі Керролл пізніше згадував, що, коли музиканти вперше побачили запропоновану ним обкладинку, комусь із них вона дуже не сподобалася. Однак коли хтось інший з музикантів показав картинку своїй мамі, вона сказала, що малюнок виглядає «огидно та неправильно» — після цього гурт остаточно затвердив запропонований художником варіант. Поки Керолл працював над малюнком, дизайнер Стів Байрам придумував форму та побудову конверта. Уродженець Нью-Йорка, Байрам до того часу не так давно закінчив роботу над конвертом Licensed to Ill Beastie Boys. Він наділив Reign in Blood своїм унікальним стилем, поєднуючи графічні комікси, мультфільми та пекельний жах.

Реліз

Несподівані проблеми створила композиція «Angel of Death» якраз тоді, коли альбом був готовий. Президент Columbia Records Ел Теллер (батьки якого, євреї за національністю, стали жертвами Голокосту) вважав її образливою. Його думку підтримав й представник Columbia Records — Волтер Йетнікофф, теж єврей за національністю, який вказав, що серед акціонерів компанії багато євреїв, яким не сподобається згадка Освенцима та нацизму. Отримавши відмову від найбільших дистриб'юторів, Рік Рубін був змушений шукати новий лейбл задля контракту і в підсумку зупинив свій вибір на Geffen Records — конкурентах CBS. Те, що президент компанії Девід Гіффен також був єврейського походження, цього разу не стало перешкодою для співпраці. Хоча через критику «Reign in Blood» так і не з'явився в каталозі альбомів цієї компанії.

Під час гастролей на підтримку платівки різні релігійні гурти пікетували концерти Slayer, а великі мережі магазинів Wal-Mart та Kmart відмовилися продавати альбом.

Попри те, що пісні з Reign in Blood не звучали в радіоефірі, він став першим релізом Slayer, який потрапив в чарт Billboard 200, дебютувавши там на 127 рядку. На шостому тижні альбом сягнув рекордного 94 рядку.

Найвищу позицію альбом посів на британському чарті UK Albums Chart — 47-е місце. 20 листопада 1992 Reign in Blood отримав статус «золотого» в США за сертифікаціями Американської асоціації компаній звукозапису.

Відгуки критиків

Reign in Blood був тепло прийнятий як шанувальниками гурту, так і музичними журналістами. У своїй рецензії Стів Х'ю, співробітник All Music Guide, оцінив альбом п'ятьма балами з п'яти можливих. Альбом був названий ним «незаперечною класикою жанру». Критик видання Stylus Magazine Клей Джервіс дав альбому оцінку «A+», охрестивши його «визначальним жанром» та просто «найвеличнішим альбомом всіх часів у металі». Адрієн Бегранд з PopMatters відзначив, що перша композиція альбому «Angel of Death» «є пам'ятником в історії металу». На його думку, гра барабанщика Дейва Ломбардо в цій пісні «мабуть, найпотужніша партія ударних з усіх, що були коли-небудь записані», а гітарні рифи Ханнемана та Кінга «складні та цікаві».

Журналіст Джефф Бартон, назвавши Reign in Blood класикою стилю треш-металу, дав альбому таку характеристику: "Це не просто чудовий треш-альбом, це взагалі один з найкращих металевих альбомів усіх часів… Альбом нагадує зривання з височини до кар'єру; пісня «Angel of Death» просто-на-просто розплавляє мізки; і в результаті альбом триває всього 25 хвилин. Але уявіть, що весь цей час ви стоїте під лопатями генератора вітряної електростанції, і вони методично розщеплюють ваш череп на шматки. Саме таке відчуття викликає «Reign in Blood».

Коли Керрі Кінга запитали, що стало запорукою успіху «Reign in Blood» і чому з плином часу він не втрачає своєї популярності, музикант відповів:

Схвалення