ШК «Слован» (Братислава) (, ) — словацький футбольний клуб, що базується в районі Нове-Место Братислави. З сезону 2006/07 є постійним учасником словацької Суперліги. До створення Словаччини клуб грав у вищій лізі Чехословаччини протягом 48 сезонів, що є найбільшим показником серед усіх словацьких клубів. В історичній таблиці чемпіонату Чехословаччини клуб посідає третє місце, більше очок набрали лише празькі команди «Спарта» та «Славія».

Клуб був заснований у 1919 році під назвою 1. ČsŠK Bratislava групою чеських чиновників. Хоча клуб був заснований як футбольний, з самого початку він охоплював також інші види спорту — легку атлетику, плавання, гандбол, боротьбу, туризм, фехтування, через два роки додалися велоспорт і хокей (див. ХК «Слован»), а пізніше також теніс, настільний теніс, волейбол, баскетбол, бокс, фігурне катання, регбі, хокей, бейсбол, шахи (див. ШК «Слован») та футзал.

Першим головою клубу став капітан поліції Ріхард Бруннер. Першого великого успіху клуб досяг у 1927 році, коли йому вдалося виграти аматорський чемпіонат Чехословаччини. Він також був першим словацьким клубом, який став виступати у професіональних чехословацьких футбольних турнірах. З встановленням комуністичного режиму, у 1948 році клуб отримав назву «Сокіл», а з 1953 року клуб носить нинішню назву «Слован». До сезону 1984/85 це був останній чехословацький клуб, який ніколи не вилітав з вищого дивізіону країни.

На внутрішній арені клуб здобув більше трофеїв, ніж будь-який інший словацький клуб. Однак найбільшим успіхом є тріумф у Кубку володарів кубків у 1969 році. У фіналі в Базелі «Слован» переміг знаменитий іспанський клуб «Барселона» з рахунком 3:2. На сьогоднішній день це єдиний клуб з колишньої Чехословаччини, якому вдалося здобути один із єврокубків. У той же час він став першим клубом зі Східної Європи, який виграв змагання, організовані УЄФА. «Слован» також делегував велику кількість гравців до збірної Чехословаччини, зокрема у команді, яка виграла чемпіонат Європи 1976 року виступало сім гравців братиславського «Слована» — більше ніж з будь-якої іншої команди, а шість з них також вийшли у фіналі проти німців.

Історія

Історичні назви

1. ЧСШК «Братислава» (, 1919–39) ШК «Братислава» (, 1939–48) «Сокіл» (Братислава) (, 1948–53) «УНВ Слован» (Братислава) (, 1953–61) «Слован ХЗЮД» (Братислава) (, 1961–90) «Слован» (Братислава) (, 1990–донині)

Перші роки існування (1919—1939)

На рубежі 19 і 20 століть, за часів Австро-Угорської монархії, на території сучасної Словаччини було створено кілька німецьких та угорських футбольних команд. Ідея створити суто словацький клуб виникла від чеських чиновників, які допомагали побудувати нову адміністрацію в Словаччині.

Перша робоча зустріч відбулася 29 березня 1919 року в готелі Grajcia на вулиці Маріанській у Братиславі. Усі учасники погодилися створити незалежний чехословацький клуб. Через три дні в кафе «Панонія» було обрано підготовчу комісію. На наступному засіданні було ухвалено статут і вирішено, що наступні загальні збори відбудуться в їдальні Міністерства адміністрації Словаччини, пізніше в урядовій будівлі на Старому мосту. В результаті 3 травня 1919 року було засновано Перший чехо-словацький спортивний клуб Братислава (Prvý Česko-slovenský športový klub Bratislava), або скорочено 1. ЧСШК «Братислава» (). Першим головою став капітан поліції Ріхард Бруннер. Тоді ж відбулися загальні збори і був прийнятий статут.

Перший домашній майданчик клубу був розташований біля озера Кухайда. Після того, як угорські солдати покинули Петржалку, клуб переїхав на правий берег Дунаю. 14 вересня клуб провів перший в історії домашній матч проти братиславської команди PULE. Матч завершився з рахунком 6:0 на користь господарів. Гравці 1. ЧСШК поступово покращували свої результати і разом з ПТЕ, найстарішим клубом міста, були найсильнішими командами післявоєнної Братислави.

У 1922 році прийшов перший значний успіх, коли гравці 1. ЧСШК стали чемпіонами Словаччини у змаганні чемпіонів окремих повітів. З 1925 року Чехословаччина регулярно проводила аматорський чемпіонат. 20 листопада 1927 року 1. ЧСШК пробився до фіналу, в якому переміг команду «Будвайсс» з міста Чеське Будейовіце. Лідерами команди-переможця були Іштван Прібой, Павол Шорал, Штефан Чамбал, Мартін Угер та голкіпер Йозеф Голлі.

У 1930 році клуб вдруге здобув перемогу у цьому змаганні. Роком раніше, у травні 1929 року, братиславська команда здобула одну зі своїх найбільших перемог раннього періоду: команда перемогла у товариській грі англійській «Ньюкасл Юнайтед» з рахунком 8:1.

Після реорганізації чемпіонату Чехословаччини «Братислава» отримала право брати участь у вищому дивізіоні країни з 1935 року і тривалий час була єдиним словацьким клубом, який виступав у цьому змаганні.

Підготовку команди до ігор у професіональному чемпіонаті розпочав угорський тренер Йожеф Браун, який приєднався до клубу в 1934 році. У першому сезоні 1935/36 клуб посів сьоме місце, а в наступних сезонах команда фінішувала четвертою та п'ятою.

У сезоні 1937/38 Брауна замінив Паль Явор, також угорець, але в 1938 році Браун на прізвисько Чібі знову став тренером команди.

Словацька ліга та повоєнний період (1939—1948) Наприкінці 1930-х років у країні загострилася національна нетерпимість та антисемітизм. Тоді антиєврейські настрої проникли і в сам братиславський клуб. Жертвою став тренер Йожеф Браун, якому через своє єврейське походження довелося мимоволі покинути не лише посаду, а й саме місто.

За умовами Мюнхенської угоди у 1938 році Чехословаччина фактично припинила своє існування і на початку наступного року була створена Словацька республіка, через що назву команди було змінено на Спортивний клуб Братислави (ШК «Братислава»), а керівниками клубу стали Штефан Чонграді та Алоїз Седлачек.

Словацькі клуби вийшли з Чехословацького футбольного союзу і приєдналися до новоствореного Словацького футбольного союзу.

Після анексії Петржалки нацистською Німеччиною, ШК «Братислава» втратила поле на правому березі Дунаю. Міська рада протягнула руку допомоги клубу, надавши дитячий майданчик на території сьогоднішнього Національного тенісного центру. У цей період почалося будівництво нового футбольного поля з легкоатлетичною доріжкою на Тегельному полі. 27 серпня 1939 року збірна Словаччини зіграла свій перший матч в історії. Вона здобула перемогу над Німеччиною з рахунком 2:0, голами відзначились Ян Арпаш та Йозеф Лукнар, обидва — гравці ШК «Братислава» на той момент.

Перший матч на новому стадіоні «Тегельне поле» відбувся 27 квітня 1940 року. «Братислава» зіграла внічию з німецькою «Гертою» (2:2). У період існування незалежної Словацької держави проводились чемпіонати Словаччи і у період з 1939 по 1945 роки клуб виграв чотири чемпіонські титули. Команда під керівництвом легендарного тренера Фердинанда Даучика почала практикувати сучасну систему «Дубль-ве», завдяки чому досягала високих, часто двозначних результатів. Ян Арпаш, пізніше гравець туринського «Ювентуса», за цей період тричі ставав найкращим бомбардиром ліги. Лідерами тієї команди були також Теодор Рейманн, Томаш Порубський, Іван Ходак, Йозеф Лукнар і Леопольд Штястний. Після спалаху Словацького національного повстання 29 серпня 1944 року Словацька національна рада вирішила припинити всі змагання, через що останній сезон чемпіонату Словаччини 1944/45 так і залишився недограним.

Після закінчення Другої світової війни була відновлена Чехословаччина і клуб знову став змагатись з кращими чеськими командами, кульмінацією яких стали матчі з празькою «Спартою» та «Славією». Клуб автоматично був включений до вищого дивізіону чемпіонату Чехословаччини на перший сезон 1945/46. Перший післявоєнний матч проти іноземної команди ШК «Братислава» провів у Будапешті проти «Ференцвароша». В Угорщині він програв з рахунком 0:1, а на «Тегельному полі» виграв перед 20 000 глядачів з рахунком 2:1.

У листопаді 1947 року братиславці зіграли проти московської команди ЦБЧА (Москва), а за клуб виступав угорський репатріант Ладіслав Кубала, в майбутньому зірка іспанського клубу «Барселона». У цей період ШК «Братислава» також провів свій перший закордонний тур. У Сполучених Штатах і Мексиці клуб провів вісім ігор, здобувши п'ять перемог, дві нічиї та одну поразку.

Порушення празької гегемонії та чемпіонський хет-трік (1948—1953) Після відходу тренера Даучика команду очолив Леопольд Штястний, який вніс у неї елементи сучасного тоді футболу. У 1949 році він здобув з ним перший титул чемпіона Чехословаччини, вже під новою назвою «Сокіл» (Братислава). Це був перший раз, коли чемпіонат Чехословаччини виграв клуб за межами Праги. Штястний пропагував наступальний футбол, і його команда забила 93 голи в сезоні чемпіонату. Лідерами чемпіонської команди були Гейза Шиманський, Властіміл Прейс, Арношт Гложек, Еміл Пажицький, Віктор Тегельгофф, Йозеф Балажі та Владимир Венглар.

«Сокіл» виграв титул у наступних двох сезонах 1950 та 1951. Таким чином він підтвердив своє панівне становище на чехословацькій футбольній сцені в цей період.

У довоєнний період словацькі гравці з'являлися в збірній Чехословаччини лише епізодично. Завдяки успіхам «Сокола» їхня кількість збільшилася і деякі з них стали основними у національній збірній.

Під назвою «Слован» (1953—1961) У 1953 році вперше три клуби представляли Братиславу у вищому дивізіоні чемпіонату Чехословаччини: «Червена гвезда», «Славія» та «Сокіл», який змінив свою назву на «Слован». Але навіть під новою назвою команда продовжила боротись за найвищі місця. На той час тренером був колишній гравець клубу Антон Булла.

У 1954 році Леопольд Штястний повернувся до тренерської роботи з командою. Він поступово застосовував нові знання з іноземних джерел, творчо збагачуючи застарілу систему «дубль-ве». Результати його роботи повною мірою проявилися в 1955 році, коли «Слован» завоював свій історично четвертий титул чемпіона ЧСР. У цьому ж сезоні шість словацьких клубів виступали у найвищих змаганнях. Крім того цього ж року «Слован» виграв престижний Кубок Спартакіади (прообраз майбутнього Кубка Чехословаччини) та дійшов до півфіналу Кубка Мітропи. У липні того ж року вони зіграли матч проти бразильського «Ботафого» з Гаррінчою, Нілтоном Сантосом та Жерсоном. Понад 50 тисяч глядачів дивилися матч на трибунах.

У 1956 і 1960 роках «Слован» був близький до нових чемпіонських титулів, але в обох випадках посів друге місце.

Злиття з «Димитровим» і досягнення найбільшого успіху (1961—1969) Політичні та економічні події в країні також вплинули на спортивні заходи. 5 серпня 1961 року «Слован» об'єднався з командою «Димитров», через що до назви найвідомішого словацького клубу було додано назву великої хімічної компанії — Хімічного заводу імені Юрая Димитрова () і таким чином став називатись «Слован ХЗЮД» (). Також відбулася загальна зміна складу та функціональної структури клубу. Були створені нові спортивні майданчики, а в 1961 році застарілий стадіон «Тегельне поле» було реконструйовано, а його місткість зросла до 45 000 місць. Також було побудовано штучне освітлення, світлове табло та звукова система для всього комплексу. У 1962 році «Слован» здобув першу перемогу в Кубку Чехословаччини, яку зміг повторити в наступному році. На чемпіонаті світу того року в Чилі Чехословаччина вийшла у фінал, де поступилася сильній збірній Бразилії під керівництвом легендарного Пеле. У складі тієї команди були присутні і гравці «Слована» — голкіпер Вільям Шройф та захисник Ян Поплугар.

«Слован» також чотири рази стартував у Кубку Мітропи, а найбільший успіх досягнув у сезоні 1964 року, коли дійшов до фіналу змагання. Там його суперником був інший чехословацький клуб, «Спарта» (Прага). Перший матч завершився внічию 0:0, але у другій грі братиславці програли 0:2 і не здобули трофей.