Будапе́штська опера́ція (29 жовтня 1944 — 13 лютого 1945) — стратегічна наступальна операція південного крила радянських військ на Східному фронті Другої світової війни. Головною метою операції було здобуття Будапешта й прилеглих районів. Операцію було проведено силами 2-го та 3-го Українського фронтів та Дунайської військової флотилії.
Операція тривала 108 днів. Військам Червоної армії вдалось просунутись вглиб території на 250—400 км, захопити центральні райони Угорщини та столицю Будапешт. Однак штурм добре укріпленого міста без оперативної паузи, одразу після Дебреценської операції перетворив Будапештську операцію на одну з найбільших та найкровопролитних битв в історії Другої світової війни.
Напередодні битви
Восени 1944 року Червона Армія успішно виконала завдання з розгрому німецьких військ на території Румунії і Болгарії. Крім суто військових, було досягнуто і значних політичних успіхів: радянські війська не тільки вивели ці країни з війни на боці Німеччини, а й змусили їх приєднатись до антигітлерівської коаліції. Таким чином, єдиним союзником Німеччини на європейському континенті залишалась лише Угорщина.
Радянськими військами було створено сприятливі умови для охоплення німецьких військ в Угорщини і Північній Трансильванії. 2-й Український фронт маршала Р. Я. Малиновського просувався до кордонів Угорщини з південного сходу. В районі «карпатського виступу» діяв 4-й Український фронт генерала армії І. Ю. Петрова. З півдня, на території Югославії, діяв 3-й Український фронт маршала Ф. І. Толбухіна.
Ще в серпні 1944 року при наближенні Червоної Армії до кордонів країни регент Угорщини Міклош Горті змістив пронімецький уряд Стояї, а 15 жовтня оголосив про перемир'я з СРСР. З огляду на стратегічну важливість для німецької військової промисловості угорських нафтових родовищ та покладів марганцю і бокситів вже 16 жовтня німецьке командування ініціювало в Будапешті державний переворот. Силами загону СС сина адмірала Горті було взято в заручники, а самого регента змусили передати владу лідеру партії схрещених стріл Ференцу Салаши.
Тим часом радянські війська внаслідок Дебреценської операції взяли під контроль лівобережжя Тиси та Північну Трансильванію. Політична нестабільність в країні надавала шанс на швидке виведення Угорщини з війни. З цієї причини Йосип Сталін вимагав негайного проведення наступальної операції на Будапешт. Великою мірою такий поспіх був зумовлений надто оптимістичними доповідями комісара 4-го Українського фронту Льва Мехліса про деморалізованість угорських військ. Так в особистій телеграмі Сталіну від 28 жовтня 1944 року він писав: «…частини 1-ї угорської армії знаходяться в процесі розкладу і деморалізації. Щодня війська беруть по 1000—1500-2000 і більше полонених. 25 жовтня 1944 18-та армія взяла 2500 полонених, причому здавалися в полон цілими підрозділами …»Штеменко С. М. Генеральный штаб в годы войны. — Книга вторая. Глава 7. В центре Европы Після цієї доповіді Сталін поцікавився у Генерального штабу, які є можливості для штурму Будапешта. Там відповіли, що найкраща позиція для удару — лівий фланг 2-го Українського фронту, оскільки військам не доведеться форсувати річки і на цій ділянці ворог мав найменшу кількість сил. О 10-й годині вечора 28 жовтня Сталін зателефонував Малиновському і, незважаючи на прохання командувача фронту надати 5 діб на підготовку, в категоричній формі наказав негайно розпочати наступальну операцію.Васильченко А. В. 100 дней в кровавом аду. Будапешт — «дунайский Сталинград»? — Глава 2. «Они идут!» — первое советское наступление на Будапешт
Сили сторін
СРСР та Румунія До складу 2-го Українського фронту входили такі з'єднання: 7-ма гвардійська армія 27-ма армія 40-ва армія 46-та армія 53-тя армія 6-та гвардійська танкова армія 5-та повітряна армія Крім цього 2-му Українському фронту підпорядковувались 2 румунські піхотні армії: 1-ша румунська армія 4-та румунська армія
Німеччина та Угорщина
Бойові дії на території Угорщини зі сторони Вермахту здійснювала група армій «Південь» під командуванням Ганса Фріснера. До складу групи армій входили: 6-та армія 8-ма армія 2-га угорська армія 3-тя угорська армія
Найбільші сили Вермахту, переважно німецькі, діяли на ньїредьхазько-мишкольцькому напрямку, проти військ правого крила і центру 2-го Українського фронту. Тут було зосереджено 21 дивізію і 3 бригади, з них 11 з'єднань у першому ешелоні. Інші війська, головним чином угорські, тримали оборону перед лівим крилом радянського фронту.
З метою підготовки Будапешта до штурму німцями була побудована система фортифікаційних споруд, яка складалась з трьох підковоподібних оборонних рубежів: між озером Балатон і Будапештом — «Лінія Маргарити», на схід від столиці — «Лінія Аттіли», яка переходила в «Лінію Кароля», що пролягала між горами Черхат, Матра та Земплен. Перша смуга оборони розташовувалась на відстані 25 — 30 км на схід від Дунаю.
Згідно із записом у щоденнику бойових дій 10-ї угорської дивізії від 25 жовтня, оборону угорської столиці тримали: 22-га кавалерійська дивізія СС «Марія Терезія» (13 тис. особового складу та 2 тис. допоміжного персоналу, 24 важкі протитанкові гармати, 54 польові гармати, 486 кулеметів, 11386 одиниць стрілецької зброї); 6-й угорський армійський корпус з однією дивізією та шістьма батальйонами (найімовірніше зі складу 10-ї дивізії); а також 2 тис. чоловік інших підрозділів, що мали на озброєнні 1500 гвинтівок, 150 пістолетів-кулеметів, 55 пістолетів та 146 зенітних гармат. 26 жовтня 1944 року до Будапешта додатково прибув угорський парашутно-десантний батальйон.
Слід зазначити, що Фріснера непокоїла низька боєздатність та моральний дух угорських військ. 27 жовтня в листі начальнику генштабу Гейнцу Гудеріану командувач групи армій «Південь» навіть зазначав, що без посилення 3-ї угорської армії щонайменше однією німецькою піхотною дивізією йому не вдасться втримати підступи до Будапешта.Фриснер Г. Проигранные сражения. — Глава девятая. Сражение за Будапешт.
Співвідношення сторін
Співвідношення сил в Будапештській операції(станом на 29 жовтня 1944 року)
СРСРНа основі: Россия и СССР в войнах XX века. Потери вооруженных сил. Статистическое исследование / Под общей редакцией кандидата военных наук, профессора АВН генерал-полковника Г. Ф. Кривошеева. — Будапештская стратегическая наступательная операция Співвідношення Третій Рейх та УгорщинаНа основі: История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941—1945 гг. Том 4. Изгнание врага из пределов Советского Союза и начало освобождения народов Европы от фашистского ига (1944 год) — с. 390—391Особовий склад719 5003,8 : 1(за піхотою — 2 : 1)190 000Особовий склад2-й Український фронт(сд — 39, пдд — 4, кд — 9, мк — 4, тк — 3, сабр — 1, отбр — 1, УР — 2)712 000190 000Група армій «Південь»(35 дивізій, в тому числі тд і мд — 9, бр — 3)Дунайська військова флотилія(бригада морської піхоти — 1)7 500Артилерія і міномети4-4,5 : 1Артилерія і мінометиТанки і САУ1,9 : 1Танки і САУЛітаки2,6 : 1Літаки
сд — стрілецька дивізія, пдд — повітрянодесантна дивізія, кд — кавалерійська дивізія, тд — танкова дивізія, мд — моторизована дивізія, мк — механізований корпус, тк — танковий корпус, сабр — самохідно-артилерійська бригада, отбр — окрема танкова бригада, бр — бригада, УР — укріплений район
Планування операції
28 жовтня 1944 року Ставка Верховного Головнокомандування директивою № 220251Русский архив: Великая Отечественная. Ставка ВГК: Документы и материалы. 1944—1945. — Т. 16 (5-4) підтвердила усний наказ Сталіна не пізніше 29 жовтня силами 46-ї армії генерал-лейтенанта І. Т. Шльоміна і 2-го гвардійського механізованого корпусу генерал-лейтенанта К. В. Свиридова перейти у наступ в межиріччі Тиси та Дунаю.
Відповідно до плану операції, 46-та армія силами двох стрілецьких і одного механізованого корпусів мала завдати удар в загальному напрямку на Кечкемет. До середини дня 29 жовтня частини Червоної Армії повинні були вийти на рубіж Надькереш — Лайошміже — Іжак. Головною метою було знищити оборону супротивника на західному березі Тиси і тим самим забезпечити переправу сюди 7-ї гвардійської армії. Після цього 46-та армія, посилена 4-м гвардійським механізованим корпусом, мала рушити на Будапешт.
7-ма гвардійська армія одержала завдання з ранку 30 жовтня перейти в наступ з району на схід від Сольнока, форсувати Тису і на кінець дня вийти на рубіж Тосег — Надькереш. 6-та гвардійська танкова армія з резерву фронту призначалася для підтримки наступальних дій на Будапешт у смузі 7-ї гвардійської армії.
Інші армії фронту (за винятком 40-ї і 4-ї румунської) повинні були форсувати Тису та захопити плацдарми на її західному березі.
4-й Український фронт наступом в глиб Чехословаччини мав скувати 1-шу німецьку танкову армію, не допустивши її просування на будапештський напрямок.
3-й Український фронт продовжував перегрупування і зосередження головних сил у югославському Банаті, одночасно передовими частинами планувалось захопити плацдарми на правобережжі Дунаю і підтримати загальний наступ на території Угорщини.
До 3 листопада планувалося завершити операцію та вийти на рубіж Ішасег — Будакесі — Ерд.
Співвідношення сил в на лівому крилі 2-го Українського фронту(станом на 31 жовтня 1944 року)
СРСРВасильченко А. В. 100 дней в кровавом аду. Будапешт — «дунайский Сталинград»? — Глава 2. «Они идут!» — первое советское наступление на Будапешт (Таблица 1. Венгерские силы, сосредоточенные между Дунаем и Тиссой, по состоянию на 31 октября 1944 года)Співвідношення Третій Рейх та УгорщинаВасильченко А. В. 100 дней в кровавом аду. Будапешт — «дунайский Сталинград»? — Глава 2. «Они идут!» — первое советское наступление на Будапешт (Таблица 2. Советские силы, располагавшиеся между Дунаем и Тиссой, по состоянию на 31 октября 1944 года)Особовий склад52 0003 : 117 400Особовий склад2-й гвардійський механізований корпус6 0002 00010-та піхотна дивізія (угор.)4-й гвардійський механізований корпус12 0003 60023-тя резервна дивізія (угор.)10-й гвардійський стрілецький корпус8 0003 7001-ша гусарська дивізія (угор.)23-й стрілецький корпус10 0007001-ша танкова дивізія (угор.)31-й гвардійський стрілецький корпус8 0003 3005-та і 8-ма резервні дивізії (угор.)37-й стрілецький корпус8 0001 5002-га піхотна дивізія1 00023-тя танкова дивізія1 60024-та танкова дивізіяАртилерія~ 4702,5 : 1188АртилеріяТанки і САУ3213,3 : 197Танки і САУ
Початок операції
Будапештська операція розпочалася 29 жовтня 1944 року, у другій половині дня. Війська лівого крила 2-го Українського фронту перейшли в наступ та прорвали оборону 3-ї угорської армії в межиріччі Тиси і Дунаю. На кінець другого дня 46-та армія просунулася вперед на 20 — 40 км. 7-ма гвардійська армія тим часом захопила плацдарм на правобережжі Тиси. Спроби німецьких військ втримати Кечкемет силами 24-ї танкової дивізії не принесли бажаних результатів. 15-та піхотна та 8-ма резервна угорські дивізії залишили свої позиції. Ситуація була настільки критичною, що змусила німецьке командування звернутись до угорської жандармерії з вимогою перекрити усі дороги на Будапешт та затримати війська, які відступали. До ранку 1 листопада Кечкемет був повністю взятий під контроль Червоної Армії.
Зважаючи на низьку боєздатність угорських військ, зі свого оборонного рубежу на Тисі була знята 6-та німецька армія. На її основі було утворено армійську групу «Фреттер-Піко» з підпорядкуванням всіх угорських та німецьких військ, які діяли в межиріччі Тиси і Дунаю. Основною задачею новоствореної армійської групи була оборона Будапешта.
2 листопада 2-й і 4-й гвардійські механізовані корпуси Червоної армії просунулися ще на 75 км, а 3 листопада зайняли місто Альшонемеді на відстані 15 км від угорської столиці. На південь від Сольнока Тису форсувала кінно-механізована група генерал-лейтенанта І. О. Плієва.