Фотогра́фія або світло́пис (від грецького φώς (φωτός) — світло та γράφω — пишу) — сукупність різноманітних науково-технічних засобів і технологій, які мають на меті реєстрацію поодиноких довготривалих об'єктів за допомогою світла.

Фотографією (світли́ною) називають також результат фотографічного процесу — фотографічний твір, зображення, електронне або отримане на певному матеріалі, здебільшого на цупкому папері. Колекції фотографій називають фотоальбомами. Для відтворення електронного зображення потрібне устаткування на зразок комп'ютера з монітором або проєктором.

Означення Зазвичай процес отримання фотографічного зображення охоплює отримання дійсного зображення за допомогою оптичної системи на час експозиції та фіксації цього зображення за допомогою світлочутливої системи у вигляді електронного у або на фотоплівці. У випадку фотоплівки отримане зображення зазвичай є негативом, з якого потім отримують позитивне зображення при друкуванні світлин (фотографій) за допомогою фотозбільшувача. Як при отриманні негатива, так і при друкуванні фотографій, зображення спочатку латентне: його потрібно спершу проявити (за допомогою проявника), а потім — зафіксувати. Під час отримання електронної фотографії зображення від оптичної системи оцифровується.

Фотографія широко застосовується на виробництві, в наукових дослідженнях, для офіційних документів і в дозвіллі. Художня фотографія є окремим видом мистецтва. Фотографічний процес лежить в основі створення кіно.

Класифікація За використанням технічних засобів фотографію можна умовно поділити на: Фотографію традиційну (аналогову), яка базується на досягненнях оптики та хімічних технологій у галузі світлочутливих матеріалів. Аналогова фотографія своєю чергою поділяється на монохромну (зокрема, чорно-білу) та кольорову. Фотографію електронну, яка базується на електронно-оптичних технологіях і технічних засобах, як аналогових, так і цифрових — цифрова фотографія.

За відтворюваними подіями на: Фотографію репортажну — фіксуються події, що відбуваються без втручання фотографа. Фотографію постановну — зрежисовані фотографом кадри на певному тлі.

Принцип дії

Принцип дії фотографії заснований на фіксуванні за допомогою хімічних і фізичних процесів зображень, отриманих за допомогою світла або електромагнітного випромінювання інших діапазонів хвиль.

Зображення за допомогою відбитого від предметів світла одержували ще в далеку давнину й застосовували для живописних і, можливо, технічних робіт. Застосовувався метод, названий пізніше ортоскопічною фотографією, який не вимагає оптичних приладів, а тільки вузьких щілин або малих отворів. проєктувалися на поверхню, що розміщували за цими щілинами або отворами.

Пізніше метод був удосконалений за допомогою оптичних приладів, що розміщувались на місці щілини або отвору. Метод послужив основою для створення камери, що оберігає одержуване зображення від засвічення. Незабаром після винаходу кількома винахідниками методу фіксації зображення, камера-обскура стала конструктивним прообразом фотографічного апарата.

Історія фотографії

Альберт Магнус виявив нітрат срібла який пізніше буде використовуватися як світлочутливий матеріал в фотоемульсії на плівці.

Георг Фабриціус (1516–71) виявив хлорид срібла, що став основою виробництва фотопаперу.

1727 року лікар з Галле Йоган Шульц проводив досліди з розчином азотнокислого срібла й крейдою. Коли посудину з сумішшю виставляли на сонячне світло, її поверхня одразу чорніла. При струшуванні розчин знову ставав білим. За допомогою шматочків паперу Шульц одержував на поверхні рідини силуети, за допомогою збовтування знищував їх й одержував нові візерунки. Але ці оригінальні досліди здавалися йому тільки забавою. Минуло ще сто років, перш ніж помічену ним властивість здогадалися використати при виготовленні фотографічних пластин.

Одного разу Йоганн Християн Фабрицій змішав кухонну сіль з розчином азотнокислого срібла й одержав молочно-білий осад, що чорнів від сонячного світла. Фабриціус досліджував це явище, й у своїй книжці про метали, виданій 1556 року, повідомив, що за допомогою лінзи одержав зображення на поверхні осаду, відомого тепер під назвою хлористого срібла, і що зображення це ставало чорним або сірим залежно від тривалості освітлення його сонячними променями. Це був перший дослід в історії фотографії.

Наступна сторінка в історії фотографії пов'язана з ім'ям Томаса Веджвуда. Він клав на папір, зволожений розчином азотнокислого срібла, листя рослин. Після витримки на сонці вкрита листям частина паперу залишалася світлою, освітлена ж частина чорніла. Результатом цього досліду був білий силует на чорному тлі. Однак ці зображення можна було розглядати тільки у світлі свічки, тому що під сонячним промінням вони псувалися. Веджвуд спробував просочити розчином шкіру й виявив, що зображення на ній з'являються швидше. 1802 року Веджвуд опублікував результати своїх дослідів. Поступово він навчився одержувати контурні зображення на папері, шкірі й склі: протягом трьох хвилин — при експозиції їх на сонці, і протягом декількох годин — при витримці їх у тіні. Але ці знімки не витримували сонячного світла (вони не були «зафіксовані»). Лише 1819 року Джон Гершель знайшов речовину, що закріплювала зображення. 1813 року за досліди з фотографічними пластинками взявся французький художник Нісефор Ньєпс (), якому належить основна заслуга у винаході фотоапарата. Близько 1816 року він дійшов до думки одержувати зображення предметів за допомогою так званої камери-обскури. Ця камера була відома ще з давнини. У найпростішому вигляді вона являє собою світлонепроникний ящик з невеликим отвором. Якщо стінка, протилежна отвору, буде з матового скла, то на ній виходить перевернуте зображення предметів, що перебувають перед камерою. Чим менший отвір, тим чіткіші контури зображення й тим воно слабше. На жаль, перше зображення, отримане Ньєпсом 1822 року, не збереглося. Тому першою в історії фотографією вважають «вид із вікна», отриманий ним 1826 року за допомогою камери-обскури на циновій пластинці, вкритій тонким шаром асфальту. Експозиція тривала вісім годин на яскравому сонячному світлі.

1839 року француз Луї Жак Дагерр опублікував спосіб одержання зображення на мідній пластині, вкритій сріблом. Після 30-хвилинного експонування Дагерр переніс пластину до темної кімнати і якийсь час тримав її над парами нагрітої ртуті. Як закріплювач зображення Дагерр використав кухонну сіль. Знімок вийшов досить високої якості — добре видно деталі як у світлих місцях, так і в тінях. Свій спосіб одержання фотографічного зображення Дагерр назвав дагеротипія.

Практично тоді ж англієць Вільям Генрі Фокс Телбот винайшов інший спосіб одержання фотографічного зображення, який він назвав калотипією. Як носій зображення Телбот використав папір, просочений хлористим сріблом. Телбот одержав перший у світі негатив. Експозиція тривала близько години, на знімку — ґратчасте вікно будинку Телбота.

На звання найраніше народженої коли-небудь сфотографованої людини претендують кілька осіб: останній нью-йоркський раб Цезар ( 1737), дата народження якого непідтверджена, а також Джон Адамс ( 1745) та Конрад Гаєр ( 1749 або 1753).

Назву «фотографія» було обрано як наймилозвучнішу з декількох варіантів у Французькій академії 1839 року.

Першою жінкою-фотографом була ботанік Анна Аткінс.

Різновиди фотографії

Фотоаматорство Аматорською фотографією займаються ентузіасти або звичайні люди, які не ставлять собі за мету заробіток. Фотолюбителі використовують фотографію для збереження пам'яті про родичів, туристичні поїздки та інші події сімейного життя. Крім цього аматорська фотографія може бути хобі, наближаючись у деяких випадках за якістю до професійних зразків, придатних для продажу. Аматорська фотографія набула поширення наприкінці XIX століття з появою перших компактних фотоапаратів, придатних для зйомки з рук. У СРСР фотолюбителі об'єднувалися у фотоклуби, яких на 1980 рік налічувалося близько 450. У 1975 — 1977 роках було проведено 1-й Всесоюзний фестиваль самодіяльної художньої творчості. На ньому аматорська фотографія представлялася як самостійний вид самодіяльної творчості. Підсумком цього фестивалю стала проведена у жовтні-грудні 1977 року Всесоюзна виставка робіт фотолюбителів у Москві, де було показано близько 800 найкращих фотознімків. Після перебудови фотоклубний рух припинився, а багато фотолюбителів пішли у професійну фотографію.

Сучасні камерафони зробили фотолюбительство по-справжньому масовим і доступним для кожного, а легкість поширення знімків у соцмережах і на фотохостингах різко змінила саму субкультуру аматорської фотографії, яка часто конкурує з фотожурналістикою та іншими жанрами.

Комерційна фотографія

Комерційним вважається будь-який різновид фотографії, до якої автор отримує оплату не за художні переваги знімка, а за його зміст та технічну якість. Зазвичай до комерційної фотографії зараховують:

Рекламна фотографія призначена для зображення продуктів і послуг, та їх подальшого продажу. Знімки цього типу створюються, як правило, рекламними агентствами або дизайнерськими компаніями. Модне фото є різновидом рекламного і призначене для зображення одягу та прикрас, а також людського тіла. У цій галузі зазвичай наймають фотомоделей, які працюють як натурниці, іноді в оголеному вигляді. Різновидом модного вважається еротичне фото, яке найчастіше використовується в рекламі та чоловічих журналах. Концертна фотографія використовується в шоу-бізнесі для фіксації та подальшої реклами масових заходів за участю виконавців популярної музики та інших сценічних діячів. Більшість фотографів, що працюють у цьому жанрі, є незалежними і можуть найматися менеджментом виконавців для зйомки конкретних концертів або шоу. За тими ж принципами будується театральна фотографія. Кримінальна фотографія призначена для фіксації картин наслідків злочинів, у тому числі вбивств і пограбувань. Комерційна складова цього різновиду фотографії існує не в усіх країнах: у Росії нею займаються співробітники криміналістичних підрозділів поліції. Предметна фотографія займається фіксацією нерухомих предметів природного або штучного походження. Іноді предметна зйомка розуміється як розширена категорія фотографії їжі та рекламної. Фотографія їжі використовується як для оформлення упаковки, так і для реклами або редакційних статей про кухню. Близька до предметної зйомки, але має свою специфіку. Журнальна фотографія ілюструє будь-який сюжет або ідею, доповнюючи текст. Зазвичай замовляється редакцією і виконується засобами модної фотографії. Фотожурналістика може вважатися різновидом журнальної фотографії і покликана документувати реальні події без режисури та втручання. Фотопортрет і весільна фотографія безпосередньо продаються безпосередньому замовнику. Ці ж завдання виконує посмертна фотографія. Ландшафтна фотографія створюється для фіксації вигляду конкретних місць, для цих же цілей служить архітектурна фотографія. Остання має деякі особливості, пов'язані зі специфікою відображення будівель. Інтер'єрна фотографія близька до архітектурної, але зображує внутрішній вигляд приміщень та їх оздоблення. Метою фотополювання є опис життя диких тварин. Фотографія папараці є різновидом фотожурналістики, яка займається фіксацією несподіваних і пікантних подробиць приватного життя знаменитостей. Фотографія домашніх тварин близька до портретної і буває як студійною, так і в природних умовах, наприклад, вдома у замовника. Стокова фотографія охоплює всі перераховані вище різновиди і передбачає централізоване поширення комерційної фотографії шляхом продажу через інтернет. Фотографи надають невиключні права на свої фотографії спеціалізованим фотобанкам, які здійснюють їх продаж будь-яким зацікавленим виданням або особам. Такий спосіб поширення дозволяє торгувати знімками, зробленими без попереднього замовлення, але придатними для ілюстрування найбільш популярних журналістських тем, створення календарів, постерів та інших цілей.

Фотожурналістика