О́льга Федорівна Хоружинська, у шлюбі Франко́ (10 квітня 1864, Бірки — 15 липня 1941, Львів) — українська письменниця, перекладачка, громадська діячка, публіцистка і видавниця. Авторка розвідки «Карпатські бойки і їх родинне життя» (альманах «Перший вінок», 1887). Разом з Іваном Франком видавала журнал «Житє і слово» (1894—1897).

Життєпис

Народилася 1864 року в селі Бірки Зіньківського повіту Полтавської губерніїДо життєпису Федора Васильовича Хоружинського, батька Ольги Франко, стаття Андрія Парамонова на Франко: Наживо, 30 червня 2022 в родині уродженця Харкова, дрібного поміщика, члена Київської Громади, нащадка старовинного козацького шляхетського роду, Федіра Васильовича Хоружинського та Марії Іванівни Хоружинської.Батьки рано померли. Після смерті батька вони з матір’ю переїхали до бабці Агафії Семенівни Таманової у село Тимофіївку. Закінчила Харківський Інститут шляхетних дівчат, де навчалась 8 років та Вищі жіночі курси в Києвіhttp://www.i-franko.name/uk/Corresp/1886/1886-01-10Khoruzhynska.html.

Була високоосвіченою, добре володіла мовами: українською, англійською, французькою, німецькою, російською. Їй не була чужа ідея відродження України. Обидві її сестри були одружені з членами Київської Громади. Познайомившись із Франком, стала його дружиною й помічницею та присвятила життя чоловікові і народові. Повінчалися у 1886 році в церкві села Бусовисько на Львівщині. За іншою версією, Хоружинська познайомилася з Франком під час його приїзду в Київ і взяла шлюб у травні 1886 року у Павлівській церкві Колегії Павла Ґалаґана. Одруження Франка-галичанина з «українкою» сприймалося тодішніми киянами як уособлення духовної і політичної єдності заходу та сходу України.http://ivanfrancko.org.ua/?page_id=7

Громадське та літературне життя Приїхавши до Львова, Ольга Франко бере активну участь у громадській праці. Стає видавницею журналу «Житє і слово», який редагував Франко, вкладаючи в журнал гроші зі свого посагу. Заприятелювала з письменницею та феміністкою Наталією Кобринською, співпрацювала в збірнику «Перший вінок» (перший збірник творів жіночого пера в українській літературі).

Ольга Франко дописувала до багатьох журналів, уміщувала свої переклади з різних мов, допомагала чоловікові в його літературній праці.

Дочка Анна Франко-Клочко згадувала: «Була вона вірною помічницею і дружиною тата. Помагала йому в його літературній роботі. Поклавши дітей спати, йшла в його кімнату і там вони обговорювали, опрацьовували і планували нові видання. Мати жила життям тата, була його дорадницею й підтримкою».

Шлюб

Ольга Хоружинська народила у шлюбі четверо дітей: трьох синів (Андрій, Петро, Тарас) і дочку Анну. Несподівана смерть старшого сина у 1913 році стала непоправним горем.

Син Тарас оповідає, як мати дбала і піклувалася про дітей. Її посвята випливала з любові до чоловіка, чого не можна сказати про Франка, що «не серцем її вибирав і одружився з нею не з любові».

Сестра Ольги Хоружинської Антоніна згадувала у спогадах: «Вершка своєї слави Франко досяг не без допомоги своєї дружини, жінки дуже інтелігентної, яка постійно думала, щоби Франкові „вдома жилося добре“. Деякі докоряють Ользі, що вона не зійшлася зі львівським суспільством… Але як це могло бути, коли Ольгу тамошні люди зустріли зовсім нещиро. Франко був для Галичини хорошим женихом, матірки не раз казали самому йому (й Ольга про це знала): „Ось, узяв росіянку, міг би вибрати й багатеньку“».Спогади про Івана Франка. — К. : Дніпро, 1981. — С. 149.

Від початку подружнього життя галицьке суспільство не прийняло Ольгу Хоружинську-Франко. Склалося багато обставин для того, що подружнє життя Франків не було щасливим. Матеріальні нестатки, хатні злидні, щоденні турботи, вороже ставлення до Ольги з боку найближчих співробітників чоловіка, зокрема Михайла Павлика, й частини суспільства, що ставилися до неї ще з більшою неприязню, ніж до самого Франка, як до схизматички — все це зломило її. Наслідком було загострення сухот, нервове перенапруження, а згодом і психічний розлад.

У 1914 році була госпіталізована в «божевільню» на вулиці Кульпарківській. Її брат Іван та сестра Марія теж страждали від психічних розладів.

Одинока, покинута дітьми, померла 15 липня 1941 року і похована на Личаківському цвинтарі, на полі № 4 неподалік від чоловіка.

27 січня 1887 року Іван Франко написав вірш «Моїй дружині» з подякою.

Особисте життя Ольга Франко мала добре серце, була щедрою і безкорисною. Захоплювалась музикою та вишивкою. Любила виконувати твори П. Чайковського, Ф. Шопена, М. Лисенка.

Примітки

Джерела

Література Наталя Тихолоз. Виховання любов'ю (із секретів пані Франкової) // Франко. Перезавантаження / упоряд. : Б. Тихолоз, А. Беницький. — Дрогобич: Коло, 2013. — С. 199—230. Наталя Тихолоз. Виховання любов'ю (Педагогічні ідеали Ольги Франко). Стаття перша: «…Ведені люблячою рукою мами…» (Франчата у рідному домі: шляхи формування) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2009. — № 5. — С. 86–95. Наталя Тихолоз. «Хто ми є і яка наша дорога» (основи національного виховання в родині Франків) (стаття друга із серії «Виховання любов'ю») // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2010. — № 5. — С. 82–91. Наталя Тихолоз. «…Ведені люблячою рукою мами…» (Виховні ідеали Ольги Франко) // Дзвін. — 2009. — № 8. — С. 101—113. Листи Ольги Франко до синів Андрія і Тараса Франків / Публ. Н. Тихолоз // Дзвін. — 2009. — № 8. — С. 114—120. Наталя Тихолоз. Листи до матері // Іван Франко: Тексти. Факти. Інтерпретації: Збірник наукових праць. — Київ; Львів, 2011. — Випуск І: Огляди. Твори. Листування. Спогади. Бібліографія. — С. 372—382. Листи Тараса Франка до Ольги Франко / Публ. Н. Тихолоз // Іван Франко: Тексти. Факти. Інтерпретації: Збірник наукових праць. — Київ; Львів, 2011. — Випуск І: Огляди. Твори. Листування. Спогади. Бібліографія. — С. 373—376. Листи Петра Франка до Ольги Франко / Публ. Н. Тихолоз // Іван Франко: Тексти. Факти. Інтерпретації: Збірник наукових праць. — Київ; Львів, 2011. — Випуск І: Огляди. Твори. Листування. Спогади. Бібліографія. — С. 376—377. Листи Анни Франко до Ольги Франко / Публ. Н. Тихолоз // Іван Франко: Тексти. Факти. Інтерпретації: Збірник наукових праць. — Київ; Львів, 2011. — Випуск І: Огляди. Твори. Листування. Спогади. Бібліографія. — С. 377—382.

Посилання Наталя Тихолоз Виховання любов'ю (із секретів пані Франкової) // ФРАНКО: НАЖИВО / FRANKO: LIVE Наталя Тихолоз Стаття перша: «…Ведені люблячою рукою мами…» (Франчата у рідному домі: шляхи формування) // ФРАНКО: НАЖИВО / FRANKO: LIVE Наталя Тихолоз Стаття друга: «Хто ми є і яка наша дорога» (основи національного виховання в родині Франків) // ФРАНКО: НАЖИВО / FRANKO: LIVE Ганна Черкаська. Ні кохання, ні дружби не зазнала Ольга Франко // UA Modna, 06.04.2018 Ольга Франко (Хоружинська) — перекладачка, письменниця, громадська діячка, дружина Івана Франка // Український погляд, 09-04-2024