Кархародонтозавр () — рід м'ясоїдних тероподів, що мешкали в Північній Африці приблизно 99—94 млн років тому під час альбського та сеноманського віків пізньої крейди. Два, нині втрачені, зуби цього виду були вперше описані в Алжирі французькими палеонтологами Шарлем Депером і Жюстіном Саворніним як Megalosaurus saharicus. Частковий скелет був зібраний командою німецького палеонтолога під час експедиції до Єгипту в 1914 році. Штромер не повідомляв про цю єгипетську знахідку до 1931 року, в якій він назвав новий рід , зробивши типовим видом . На жаль, цей скелет був знищений під час Другої світової війни. У 1995 році майже повний череп , перший добре збережений екземпляр, знайдений майже століття потому, був знайдений у Кем-Кемських відкладеннях Марокко; у 1996 році він був визначений як неотип. Скам'янілості, винайдені у формації Ечкар на півночі Нігеру, були описані та названі іншим видом, , у 2007 році.

сягав 12—12,5 метрів завдовжки й важив приблизно 6—6,2 тонни. У нього був великий, легкий череп з трикутним рострумом. Щелепи були вкриті гострими, вигнутими, зазубреними зубами, які мають разючу схожість із зубами великої білої акули, яка надихнула на таку назву ( — «акулозубий ящір»). Хоча череп був гігантським, він був легшим завдяки значно розширеним западинам і передочним отворам, що, однак, робило його більш крихким, ніж у тиранозаврових. Передні кінцівки були крихітними, тоді як задні були міцними та м'язистими. Як і більшість інших тероподів, він мав подовжений хвіст для балансу.

Опис

Штромер припустив, що був приблизно такого ж розміру, як і горгозавр, тобто близько 8—9 метрів завдовжки, спираючись на свій екземпляр IPHG 1922 X46. Ця особина була приблизно на 15 % меншою за неотип, останній оцінювався в 12—12,5 метрів завдовжки й вагою приблизно 6—6,2 тонни. Це робить одним з найбільших відомих тероподів і наземних хижаків, який, за більшістю оцінок, є 3-м за величиною кархародонтозавровим і 5-м за величиною тероподом загалом. був набагато меншим, досягаючи лише 10 метрів у довжину і важив 4 тонни.

Найбільший і найповніший череп був би 1,6 метра у повному розмірі — приблизно такого ж розміру, що й найбільші описані черепи тиранозавра. Жоден череп цього роду не зберіг передщелепних кісток, повних задніх відділів черепа або нижньої щелепи. Черепи кархародонтозаврів, як правило, стрункіші та легші, ніж у пізніших тиранозаврів, які мали міцнішу будову та пристосованість до роздавлювання.

Підрахунки кількості зубів кархародонтозавра різняться. У праці Beevor et al., 2021 зазначається 30 нижніх, 8 передщелепних і 24 верхньощелепних зубів, разом 62 зуби. Зуби кархародонтозаврів є одними з найбільших серед усіх груп динозаврів: верхній зуб зразка SNSB-BSPG 1922 X 46 має 6,8 сантиметра заввишки й 3,5 сантиметри завширшки, проте вони надзвичайно тонкі, більшість з них — менше сантиметра завтовшки. На передньому і задньому краях маються численні зазубрини: від 18 до 20 зазубрин на сантиметр у і до 32 на сантиметр у . Їхні зуби прямі, сплющені з боків і веретеноподібні в поперечному розрізі.

Класифікація

Кархародонтозавр — типовий рід родини Carcharodontosauridae і підродини Carcharodontosaurinae. До цієї підродини належать власне кархародонтозавр, а також інші кархародонтозаврові — гіганотозавр, мапузавр, мераксес і тиранотитан — однак ці роди складають самостійну трибу гіганотозаврових. Carcharodontosauridae — клада, створена Штромером для кархародонтозавра і бахаріазавра, хоча назва залишалася невикористовуваною до визнання інших членів групи в кінці 20 століття. Він відзначив схожість кісток кархародонтозавра з кістками американських тероподів Allosaurus і Tyrannosaurus, що дозволило йому віднести їх до Theropoda.

Опис скам'янілостей кархародонтозавра Полом Серено в 1996 році привів до усвідомлення трансконтинентальної клади кархародонтозаврових. З відкриттям нових кархародонтозаврових їхні біологічні зв'язки ставали все більш зрозумілими. Група була окреслена палеонтологом Томасом Р. Хольцем та його колегами у 2004 році як всі алозаври, ближчі до кархародонтозавра, ніж до алозавра або сінраптора. Кархародонтозаври менш досліджені, ніж більшість інших кархародонтозаврид, причому мераксеси та гіганотозаври представлені майже повними скелетами. Представники родини відомі з пізньої юри до середньої крейди на всіх континентах, окрім Океанії та Антарктиди.

Канале та ін. (2022) відновили як найбільш раннього представника Carcharodontosaurinae, що дивергував. Результати їхнього філогенетичного аналізу наведені на кладограмі нижче:

Примітки

Джерела Nothdurft William; Smith, Josh (2002). The lost dinosaurs of Egypt (вид. 1. ed). New York: Random House. ISBN 9780-375-50795-3.

Посилання