Зале́жність, адикція () — набута гостра потреба здійснювати будь-які дії або вживати речовини. У практиці, цей термін має кілька значень.
У повсякденній мові термін «залежність» використовується в основному стосовно людей, які зловживають наркотиками Залежність від психоактивних речовин ЦГЗ МОЗ України, алкоголем та цигарками. У ширшому контексті можна послатися на багато інших видів поведінки, таких, як ігри, перегляд телевізора, комп'ютерна залежність, Інтернет або , трудоголізмТрудоголізм як тип адиктивної поведінки. І. Прокопчук // Політичний менеджмент, № 1, 2011. С-92-102., буліміюСутність і зміст нервової булімії як різновиду харчової адикції / Л. Крат, Я. Гошовський // Особистість і суспільство: методологія та практика сучасної психології: матеріали VI Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. (13 трав. 2019 р.). − Луцьк: ПП Іванюк В. П, 2019. — С. 140—143..
Залежність поділяється на фізіологічну та психічну.
Дії, які здійснюються через залежність людини від тої чи іншої речовини, яку вона вживає, переважно є шкідливими для організму людини. Вони перешкоджають людині розвиватися як розумово, так і фізично. Серед цих звичок виділяють декілька найшкідливіших — це наркоманія, алкоголізм, токсикоманія та тютюнопаління.
Визначення залежності У різних країнах за минулих часів лікарі по різному ставилися до цього питання. Лише із середини XX століття вони домовилися між собою про точніший характер цієї медичної проблеми й визначили її узагальнено, як «залежність». Саме тому біопсихосоціальна модель є загальноприйнятою в науковому середовищі і є найбільш всеосяжною теорією у визначенні «залежності». Історично, «залежність» була визначена тільки щодо психоактивних речовин (наприклад, алкоголь, тютюн та інші наркотики), які проходять через гематоенцефалічний бар'єр, тобто одноразове вживання (проковтнути) — спричиняє, тимчасово, хімічні зміни в середині мозку. Але сучасні дослідження в області феноменології, історії сімейної медицини дають можливість припускати, що періодичні вибухові хворобливі прояви: клептоманія, проблема азартних ігор , піроманія і тріхотілломанія можуть бути пов'язані (в більшій чи меншій мірі) з розладами настрою, впливом алкоголю і наслідком вживання психоактивними речовин а також тривожних (передчуттєвих хвилювань) розладів (особливо обсесивно-компульсивний розладів). Саме тому, такі поведінкові розлади людини, класифікуються Американською психологічною асоціацією, як розлади імпульсного управління а, отже, не як «залежність», а як стан особи, який при не вчасному його унормуванні, тоді вже призводить до проявів «залежності».
Багато людей, фахівців і неспеціалістів з психології, тепер відчувають, що мають бути зроблені певні поправки в їхніх дослідженнях, для можливості включення до психологічної «залежності», проявів людської поведінки, які є наслідком від азартних ігор, харчування, сексу, порнографії, комп'ютерів, трудоголізму, фізичних навантажень, духовною одержимістю (на відміну від релігійної відданості), самокаліцтво і шопінг, тому ці прояви в поведінці вважаються «залежністю», а також спричиняють до симптоматики — провини, сорому, страху, безвиході, невдач, відмов, тривоги або приниження, пов'язані, крім інших медичних станів, ще й до депресії і епілепсії. Хоча вищезгадані прояви або їх наслідки, в загальному, не вписуються в традиційне уявлення про «залежність» і можуть бути чіткіше визначені як обсесивно-компульсивний розлад, але при запущеній хворобі чи поведінці може таки виникнути абстинентний синдром, який згодом таки призводить до всіх типових уже проявів «залежності». Хоча є ще спеціалісти, хто дотримується традиційно-консервативної думки, що — подібні симптоми не чітко відображають «залежність», а скоріше свідчать про поведінкові розлади. Тому існують великі та, іноді, палкі суперечки навколо визначення «залежності» з боку представників двох основних медично-наукових таборів — «залежність» як захворювання людини чи «залежність» як прояв поведінки людини.
Форми залежності Термінологія «залежності» в різних областях медицини по різному вживається. Фармакологи та інші практикуючі лікарі продовжують говорити про «залежність»М. П. Скакун, К. А. Посохова, 2019, С.54-55 із фізіологічної точки зору (деякі називають це «фізичною залежністю»М. П. Скакун, К. А. Посохова, 2019, С.54); а психіатри послаючись на хворобливий-пригнічений стан людини, називаючи це наслідком «психологічної залежності». Але, більшість лікарів ставляться до цієї хвороби загалом, як до «Залежності».
Медична спільнота склала ретельні теоретичні відмінності між «фізичною залежністю» (характеризується симптомами виведення з цього стану) і «психологічною залежністю» (або просто «залежністю»). «Залежність» отримала й своє вузьке визначення, як «неконтрольований, компульсивний стан пацієнта», якщо від того немає ніякої шкоди йому самому, та не завдається його діями ніякої шкоди для навколишніх, а потім клінічними методами можна вилікувати такий стан людини. На практиці ці два види «залежності» не завжди легко відрізнити, адже «залежні» пацієнти водночас володіють фізичними та психологічними компонентами цього стану.
Лише психічну залежність від медикаментів називають токсикофілія, психічну і фізичну залежність з абстинентним синдромом — наркоманія.Toxicophilie
Існує також менш відома медична ситуація, яка ще називається «псевдо-залежність», коли пацієнт буде проявляти симптоми «залежності», особливо своєю поведінкою нагадуючи про «психологічну залежність», але цю симптоматику вони проявляли внаслідок справжнього болю або інших симптомів, які сталися внаслідок лікування чи загального стану пацієнта. На відміну від справжньої «психологічної залежності», така поведінка людини, як правило, припиняється, коли проводиться адекватніше лікування.
Фізична залежність «Фізична залежність» від речовин визначається за появи характерних симптомів, коли речовини раптово позбавили (перестали її вживати). Опіати, бензодіазепіни, барбітурати, алкоголь і нікотин та інші важкі фармакологічні засоби викликають фізичну «залежність». З іншого боку, деякі категорії речовин чи їх частки і досі не досліджені в розрізі звикання: кортизон, бета-блокатори і антидепресанти. Таким чином, у той час як «фізична залежність» може бути важливим чинником у «психологічній залежності», і часто стає первинною мотивацією до «залежності» людини, первісне звикання до речовини походить, як правило, від здатність викликати задоволення, хоча при тривалому використанні, має наслідком не стільки задоволення, скільки примус організму чи потреба в полегшенні тривоги чи дискомфорту, викликані вже відсутністю даної речовини (до дії якої організм звикся), внаслідок чого речовина вже використовується людиною-пацієнтом вимушено.
Деякі речовини викликають фізичну залежність чи фізіологічну терпимість — але не «залежність», як таку — наприклад, різні проносні засоби, які не є психотропними; засоби від носового набряку (нежить); та деякі антидепресанти, особливо Венлафаксин , пароксетин і сертралін, тому що вони мають досить короткий період напіврозпаду, так що їм це заважає раптово викликати швидшу зміну балансу нейромедіаторів в головному мозку, а ніж більшість інших антидепресантів.
Швидкість, з якою дана людина стає залежною від різних речовин, змінюється залежно від самої речовини, частоти її використання, способів вживання, інтенсивності задоволення чи ейфорії організму, генетичної та психологічної сприйнятливості індивідуума. Деякі люди можуть проявляти тенденції алкогольної залежності з моменту першого свого сп'яніння, у той час як інші люди можуть пити доволі часто й ніколи не стати «залежними». Опійна залежність, вже не так різниться в різних індивідуумів, оскільки навіть за низьких доз препаратів більшість людей піддаються серйозній його дії, однак це може бути пов'язано з рядом інших факторів, як то, вживання опію в значній мірі стимулює процеси вдоволення і викликають нейротрансміттерові реакції в головному мозку.
Тим не менш, через ці зміни, та на додаток до прийнятих норм і новітніх досліджень, більша частина медичного співтовариства пристала на думку, що «залежність» є ще й почасти генетичним наслідком, а речовини стають модератором тяжких наслідків в організмі.
Психологічна залежність Психологічна залежність залежить від розумового стану людини, і відбувається внаслідок психологічних абстинентних синдромів (наприклад, потяг, дратівливість, безсоння, депресія, анорексія і т. д.). «Залежність», в теорії, може бути отримана від будь-якої винагороди поведінки, і, як вважають, буде в значній мірі пов'язана з системою дофамінергічних впливів в мозковій системі людини (як у випадку з кокаїном і амфетамінами).
Людина, яка почуває себе «фізично залежною», а не психологічно, може мати свою дозу, яку поступово знижуючи, вона не позбавиться «фізичної залежності». Однак, якщо ця людина має додатково ще й симптоми «психологічної залежності», особа все ще знаходитиметься на серйозній стадії, коли таки виникатиме ризик поновлення і рецидив щодо наступної «фізичної залежності».
Психологічна залежність не повинна бути обмежена тільки до речовин, і навіть професійна діяльність та поведінкові моделі можна причисляти до «залежності», якщо вони стають некерованими, наприклад, проблеми ігроманії, інтернет-залежність, комп'ютерна залежність, сексуальна залежність, порнографія, наркоманія, переїдання, мобілеманія, шопоголізм або трудоголізм.
Загальні методи допомоги при «залежності» Терапевти часто класифікують хворих з хімічними залежностями як зацікавлених у лікуванні або не зацікавлені лікуванні. Лікування зазвичай містить етап планування конкретних шляхів, щоб уникнути стимуляцію звикання і терапевтичні заходи покликані допомогти клієнтові дізнатися більше про себе й свою проблему, щоб знайти інші способи задоволення запитів у пацієнта. Клінічні лідери в сфері лікування «залежності», в останні роки намагалися пристосувати різні підходи втручання до вирішення конкретних дій пацієнта, які випливають з адиктивної поведінки, та з використанням терапевтичних бесід у спробі виявити негативні фактори та першопричини, які призвели до виникнення нездорових симптомів звикання, виявлення джерел задоволення або звільнення від болю іншими методами.
Хоча «залежність», здавалося б, пов'язана з неконтрольованим емоціями чи діями, та ймовірно, може мати коріння в генетичній схильності конкретної людини, тому лікування «залежностей» проводиться широким спектром медичних та суміжних професій, у тому числі; медичними фахівцями, психіатрами, психологами, а також належним чином підготовленими медсестерами, соціальними працівниками і консультантами.
Тютюнопаління
Через вживання нікотину, у людини-курця може виникнути захворювання на рак легеней.Велике навантаження отримує і серце. Вчені підрахували, що курець у 10 разів більше хворіє на рак та на інфаркт міокарда, ніж люди, які не курять. В Україні щоденно курить 45 % дорослих чоловіків і 9 % дорослих жінокЗа даними опиту 2000, в Україні палять 57 % чоловіків і 10 % жінок. Ще 21 % і 7 %, відповідно, палили у минулому (Epidemiology of smoking in Ukraine, 2000 ); серед молоді курить 45 % юнаків і 35 % дівчат; 68 % курців заявили, що зацікавлені у відмові від куріння, а серед тих, хто будь-коли курив щодня, 26 % вже є колишніми курцями; Понад 90 % населення України підтримує заборону куріння на всіх робочих місцях; Підтримка повної заборони реклами тютюну серед населення — 70 %; 31 % вважає, що куріння кальяну призводить до серйозних захворювань; Всього в країні нараховується близько 9 мільйонів активних курців, що складають третину всього працездатного населення країни; Україна посідає 17 місце в списку країн-лідерів за кількістю курців; Щорічно до числа курців долучаються не менш 100 000 українців; Кожен четвертий підліток в Україні викурює першу сигарету у віці 10 років; Україна є другою країною у світі (після Чилі), де у віці 13-15 років курять більш 30 % юнаків і дівчат;