Варвара (Барбара) Андріївна Каринська, до шлюбу Жмудська (; 3 жовтня 1886, Харків — 18 жовтня 1983, Нью-Йорк) — американська модельєрка українського походження, авторка сценічних костюмів для кіно та балету, зокрема, сучасної загальноприйнятої у світі балетної пачки. Володарка премії «Оскар» (1948) за дизайн костюмів для фільму «». Працювала у Бродвеї та Голлівуді, з Сальвадором Далі, Марком Шагалом. В її костюмах знімались Марлен Дітріх, Елізабет Тейлор, Інгрід Бергман та інші численні зірки.

Біографія

В Україні Народилася 3 жовтня 1886 року в Харкові, в сім'ї купця-мільйонера Андрія Яковича Жмудського третьою з 10 дітей і старшою з доньок. З дитинства захоплювалася вишиванням. Вивчала право в Харківському університеті.

1906 — одружилася з сином заможного харківського промисловця Олександром Мойсеєнком. 1909 року народила доньку Ірину. Через кілька місяців чоловік помер.

1910 — виграла судовий процес зі старшим братом Анатолієм, власником газети «Утро», отримавши опіку над його дворічним сином Володимиром, якого виховала як власного сина.

Невдовзі одружилася з харківським адвокатом-криміналістом М. Каринським. З розвитком його правничої практики 1915 року сім'я перебралася до Москви, де Варвара Каринська придбала простору квартиру і цілковито віддалася мистецтву. Була господинею салону, який щовечора приймав інтелігентну публіку після театральних чи балетних вистав. Розвивала власну художню техніку, комбінуючи шматки кольорової шовкової марлі з фотографіями та малюнками. Темою її перших робіт був балет. Після тривалого самовдосконалення Варвара Каринська виставила 12 своїх робіт у популярній московській галереї. Виставка принесла матеріальний успіх і позитивну критику.

Після революції 1917 р. чоловіка призначили міністром юстиції Тимчасового уряду Росії та головою апеляційного суду Петроградського округу. У 1919-1920 р. він займав високі посади на територіях, контрольованих Добровольчою армією. У цей час життя Варвари Каринської, Ірини й Володимира точилося між Харковом і Сімферополем. Після захоплення Криму червоними чоловік емігрував, а Каринська з дітьми залишилася в країні більшовиків і невдовзі заочно розлучилася з чоловіком-білогвардійцем.

1921 — Варвара Каринська повернулася до Москви, де одружилася з Володимиром Мамонтовим, сином одного з найбагатших московських дореволюційних промисловців. В умовах НЕПу Каринська знову відкрила салон, де збиралися митці, інтелектуали й навіть урядовці, а також модельне ательє з пошиття одягу й капелюшків haute-couture, антикварну крамницю та школу вишивання. Втім, невдовзі радянська влада націоналізувала школу.

За кордоном

1924 — за підтримки наркома освіти Радянської Росії А. Луначарського Каринській вдалося організувати виїзд сім'ї за кордон під виглядом організації виставки робіт її учнів у країнах Європи. Під учнівськими полотнами вивезла також унікальну колекцію церковної вишивки XII-XIII ст., яку зібрала за довгі роки і яку радянська влада намагалася знищити. Після кількох років у Берліні та Брюсселі осіла в Парижі (1930), де прожила 9 років. 15-річний період життя в Європі був вдалим у творчому плані: працювала з Сальвадором Далі, Марком Шагалом та іншими художниками. Створювала костюми для трупи «Балле рюс де Монте-Карло» та інших відомих балетних труп.

1939 — переїхала з дітьми до Нью-Йорку, де почала нове життя (тут її звали Барбарою).

У 1940—1970-х створила майже всі костюми до постановок засновника Школи американського балету Джорджа Баланчина, спочатку за ескізами художників, потім самостійно: “Вальс” (1951), “Шотландська симфонія” (1952), “Лускунчик” (1954), “Блискуче алегро”, “Дивертисмент № 15” (обидва 1956), “Па де де Чайковського” (1960), “Сон у літню ніч” (1962), “Коштовності” (1967), “Другий концерт Чайковського” (1973). Окрім роботи в New York City Ballet, виконувала сценічні костюми для різних танцювальних колективів, мюзиклів на Бродвеї та фільмів у Голлівуді. Баланчин називав її «Шекспіром костюма», від якої залежить половина успіху вистави.

Каринська створила образи для майже 50 балетів і здійснила переворот в балетній моді, створивши балетну пачку. Танець вимагав все більшої свободи і пластики, тому Каринська відходила від обручів і пачок на кшталт парасольок зі спицями. Робила багатошарові пачки без обручів, які були легкими, зберігали форму, демонстрували талію і ноги балерини. Вона почала використовувати м'які спідниці, які не заважали рухам танцюристки і водночас створювали необхідну атмосферу і настрій вистави і врешті створила балетну пачку, яка сьогодні є у світі загальноприйнятою. Також мисткиня модифікувала корсет.

1948 — удостоєна вищої нагороди Американської Кіноакадемії — премії «Оскар» (за дизайн костюмів для фільму «», США). 1952 — номінована на «Оскар» за костюми до фільму-балету «Ганс Крістіан Андерсен».

У 1962 році від імені балетної трупи Американського театру балету (ABT) доньці Президента США Джона Кеннеді — Керолайн — було подаровано унікальну ляльку в мініатюрній балетній пачці, власноруч створеній Варварою Каринською. Факт дарування підтверджено документами з Архіву Білого дому, які зберігаються в Президентській бібліотеці-музеї Джона Ф. Кеннеді (Бостон, США) і вперше введені до наукового обігу та опубліковані в дослідженні М. М. Шемета «Варвара Каринська. Повернення» (2026). Шемет М. М. Варвара Каринська. Повернення. — Харків : Факт, 2026. — С. 115. — ISBN 978-617-8784-20-1. (Вперше опубліковано документи White House Central Files, 1962 з Президентської бібліотеки-музею Джона Ф. Кеннеді).

Померла 18 жовтня 1983 року в Нью-Йорку у віці 97 років.

Пам'ять

2003 — активістська громада Харкова утворила Фонд імені Варвари Каринської (керівник М. Шемет). 2004 — засновано Міжнародний фестиваль моди і театрального костюма ім. Каринської. 2005 — у Харкові на колишньому будинку родини Жмудських (вул. Пушкінська, 31) «Фондом імені Варвари Каринської» встановлено меморіальну таблицю на честь Варвари Каринської (скульптор С. Ястрєбов). 2015 — у Харкові ім'ям Варвари Каринської названо вулицю в Київському районі міста (колишня вулиця Марселя Кашена). 19 лютого 2019 — в структурі УПЮ, юнацької частини українського Пласту, з'явився підготовчий курінь ім. Варвари Каринської станиці Харків.

Посилання Юлія Журавльова. Її називали «Шекспіром костюма» // Радіо Свобода, 2.10.2009 Лариса Салімонович. "Варварина «нетлінка» // Україна Молода, № 70, 16.04.2010, С. 19 Офіційний сайт ГО «Фонд імені Варвари Каринської» Costumes by Karinska, by Toni Bentley, Lincoln Kirstein Publisher: Abrams, Harry N., Inc. Memories of Madame Karinska, by Allegra Kent // Dance Magazine, October 01, 2003 New York City Ballet website NY Times obituary by Anna Kisselgoff, October 19, 1983 Николай Шемет. «Варвара. Karinska. Интерпретации»// Харьков, «Факт», 2015 Варвара Каринська. Повернення / М. М. Шемет. — Харків : Факт, 2026. — 148 с. ISBN 978-617-8784-20-1

Затверджено підготовчий курінь ім. Варвари Каринської(Харків). plast.org.ua. Крайова Булава УПЮ.