Тала́шко Володимир Дмитрович ( 6 березня 1946, м. Ковель) — український актор та режисер. Народний артист України (2002). Член Національної Спілки кінематографістів України.
Біографія
Народився 6 березня 1946 р. у м. Ковель Волинської області. Батько — машиніст потяга, мати працювала на фабриці. У ранньому віці Володимира родина переїжджає на Донбас, де батьки йдуть працювати на шахту. Шахтарем працює і його старший брат.
Перші акторські спроби — хлоп'яча декламація вірші перед шахтарями.
Родина противилася акторській кар'єрі, тому перше місце навчання Володимира — гірничий технікум. При цьому продовжує брати участь у конкурсах самодіяльності. На одному з таких читав вірш «Минають дні, минають ночі...» Тараса Шевченка, після виконання якого режисер Донецького музично-драматичного театру помітив талановитого хлопця й забрав до свого театру.
У 1972 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Викладач — Костянтин Степанков.
З 1963 по 1965 — актор у Донецькому драматичному театрі ім. Артема (тепер Донецький національний академічний український музично-драматичний театр).
У кіно почав зніматися з 1969 року. Справжню славу принесла старшого лейтенанта Сергія Скворцова у стрічці „В бій ідуть тільки «старики»“ Леоніда Бикова.
З 1979 року — актор Київської кіностудії ім. Олександра Довженка. Цього ж року отримує звання «Заслужений артист Української РСР». Народний — з 2002-го.
Працює на телебаченні (Перший Національний канал України), був ведучим програм «Будемо жити» та «Польова пошта». Організував фестиваль «Старі фільми про головне».
Був кандидатом у народні депутати України по №213 округу у Києві від Партії регіонів на виборах до Верховної Ради у 1998 році. Під час виборів Президента України у 1999 році підтримував кандидатуру соціаліста Олександра Мороза.
Працює викладачем, професор Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого.
У серпні 2021 року опинився в центрі скандалу у зв'язку з отриманням на свою адресу одночасного звинувачення з боку кількох жінок у домаганнях. Театральний критик і сценарист Богдан Панкрухін 8 серпня 2021 оприлюднив допис у фейсбуці з розповідями двох конкретних дівчатФейсбук. Допис користувача Bohdan Irvin від 8 серпня о 15:13. Пізніше з'явилися подібні звинувачення від інших молодих жінок. Актора звинуватили його студентки та колишні абітурієнтки, а також журналістка, що стверджує про приставання під час інтерв'ю. Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко у своєму коментарі зазначив, що започатковано службове розслідування, а проректорка університету з наукової роботи Галина Миленька повідомила, що викладача відсторонили від викладання. Володимир Талашко всі звинувачення відкидає: «Це фейк, це викид енергії тих людей, які чогось там хочуть. Нічого подібного, нічого того, про що говорять, не було». Згодом, Володимир Талашко написав заяву за власним бажанням й припинив викладання в університеті. Його кейс став прецедентом офіційного розслідування харасменту у творчому виші з успішною його розв'язкоюVictoria Mushtey Финал истории (8 листопада 2021).
Фільмографія
— Де 042? — Сьомкін (в титрах не зазначений) 1969 — Комісари — Огнівцев, матрос (в титрах не зазначений) — Крутий горизонт — Федір — Лаври — епізод — Коли людина посміхнулась — радист 1973 — В бій ідуть тільки «старики» — Сергій Скворцов, старший лейтенант 1973 — Як гартувалася криця (мінісеріал) — Володя Окунєв, червоноармієць 1973 — Стара фортеця (4-5 серії «Дім з привидами») — Жора Казакевич, коваль — Юркові світанки — Олександр 1974 — Дума про Ковпака (1-й фільм «Набат») — Іван Тризна, партизан (в титрах не зазначений) 1974 — 1977 — Народжена революцією — Басаргін, міліціонер 1974 — Марина — Григор'єв, російський офіцер 1974 — Біле коло — Шлейхерт 1974 — Яка у вас посмішка — Вася, радіомонтажник 1974 — Відповідна міра — Губанов 1974 — Совість (4-5 серії) — Мінько, інспектор Київського карного розшуку — Капітан Немо — Нед Ленд (озвучував Олексій Сафонов) 1975 — Подорож місіс Шелтон — Кравченко, капітан теплохіда 1975 — Розповідь про просту річ — Сергій Круглов, білий офіцер — Бунтівний «Оріон» — Рюкерт — Чекайте зв'язкового — Беляєв, комісар партизанського зогону 1979 — Підпільний обком діє (1-2 серії) — німецький офіцер 1979 — Київські зустрічі (кіноальманах, серія «В останній день літа») — епізод — Мільйони Ферфакса — Малькольм Треддік 1980 — Овід (1-2 серії) — лікар — Кидок — начальник застави 1981 — Дівчина і море — Микола Сергійович, керівник практики 1981 — Дочка командора — майор Біда, командир полка, батько Валі — Балада про доблесного лицаря Айвенго — хрестоносець — Таємниці святого Юра — Орест 1982 — Якщо ворог не здається... — Русанов 1982 — Ніжність до ревучого звіра — Трефілов, льотчик-випробувач 1982 — Преодовження — Федір Тимофійович Фомін — Люди і дельфіни — Федір Данилевський, чоловік Євгенії Старостиної 1983 — Прискорення — епізод — Батальйони просять вогню — Стрельцов 1985 — Матрос Железняк — капітан корабля 1985 — Ми звинувачуємо — епізод 1985 — Пароль знали двоє — Дягтеренко 1985 — З ювілеєм зачекаємо — голова колгоспу — Русь споконвічна — Деметрій (озвучував Сергій Малишевський) 1986 — Мама, рідна, улюблена — Максим 1986 — На вістрі меча — Симон Петлюра 1986 — Потрійний стрибок «Пантери» — Костянтин Бондар, начальник управління НКВС — Жменяки — Петро Олійник, брат Варки, чоловік Марії — Годинникар і курка — комісар — Війна на західному напрямку — генерал-лейтенант 1990 — Підземелля відьом — Аксель, етнограф — Людожер — Окунєв, капітан 1991 — Іван Федоров (телеверсія «Одкровення Іоанна Першодрукаря») — дяк Висковатий — «Чорний квадрат» — Вячеслав Грязнов (озвучував Володимир Герасимов) — Вперед, за скарбами гетьмана! — Фелікс Дзержинський 1993 — Ленін у вогненному кільці — Фелікс Дзержинський — Кодекс мовчання 2: Слід чорної риби — Смирнов — Обережно! Червона ртуть! — Анатоль Іванович Тополь, майор карного розшуку 1995 — Під знаком Скорпіона — Фелікс Дзержинський — Роксолана (телесеріал. Фільм 2-й «Улюблена дружина халіфа») — Один в полі — воїн — Юрась, провідник 2003 — Роксолана (телесеріал. Фільм 3-й «Володарка імперії») — Жили-були (короткометражний) — суддя — — Запороги — Крутояр — Мертвий, живий, небезпечний — полковник
Нагороди та визнання 1979 — Заслужений артист Української РСР 2002, 22 серпня — Народний артист України 2017, 28 березня — Дворічна державна стипендія
Примітки
Література Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 152. Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2011 рік [Текст] / Упр. культури і туризму Донец. облдержадмін., Донец. обл. універс. наук. б-ка ім. Н. К. Крупської; уклад. І. В. Гайдишева; ред. Т. С. Литвин; наук. ред. Н. П. Авдєєнко, Н. В. Петренко; від. за вип. Л. О. Новакова, засл. працівник культури України. — Донецьк: Сх. вид. дім, 2010. — 132 с. Рудаков Микола Іванович.Автографи майстрів..-К.:МДФ «Українська хата»,2005.-128.:іл.,с.95-96. ISBN 966-7025-05-5 Микола Рудаков.За покликанням душі / Про Володимира Талашка // Урядовий кур'єр, 1996, 15 червня, с.11. Талашко Володимир