Синдро́м Бехче́та (нерідко — хвороба Бехчета) — хронічне автоімунне захворювання, що проявляється афтозним стоматитом, ураженням слизових оболонок геніталій, очей (ірит, увеїт, іноді сліпота) та часто залученням у процес внутрішніх органів (плеврит, бронхопневмонія, міокардит, менінгоенцефаліт, тощо). Іноді на шкірі з'являється висип у вигляді вузлуватої еритеми, невеликі гнійники, фурункулоподібні елементи. Названий на честь турецького лікаря Хулусі Бехчета, який вперше описав цей синдром.
Причина Є дві гіпотези виникнення захворювання: Перша припускає генетичну схильність до виникнення хвороби, Друга — автоімунна гіпотеза, підтверджується наявністю у крові хворих циркулюючих імунних комплексів, які скупчуються у тканинах та спричинюють їхнє пошкодження.
Діагностика
Необхідне визначення кількості Т-лімфоцитів, співвідношення Т- та В-лімфоцитів, реакція прямої імунофлюоресценції пошкодженої тканини та імуноморфологічне вивчення елементів ураження.
Лікування Проводять загальнозміцнюючими, десенсибілізуючими засобами, при необхідності — глюкокортикостероїдними препаратами. Місцево проводять санацію ротової порожнини у міжрецидивний період, аплікації на афтозні елементи ферментних препаратів, знеболюючі засоби, кератопластичні мазі. При наявності неврологічних симптомів показана седативна терапія.
Примітки
Джерела
Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.
Посилання Синдром Бехчета