Йоганес Бласковіц (; 10 липня 1883, Патерсвальде, Східна Пруссія — 5 лютого 1948, Нюрнберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1939) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям‎ та мечами.

Життєпис

Початок військової кар'єри У березні 1901 року розпочав військову службу фенрихом (кандидат в офіцери) в 18-му піхотному полку. Отримав звання лейтенанта в січні 1902 року. У 1908—1911 — навчався у військовій академії, з січня 1910 — обер-лейтенант. З лютого 1914 року — гауптман, в штабі 111-го піхотного полку.

Перша світова війна З початком Першої світової війни — командир роти 111-го піхотного полку, в серпні-жовтні 1915 року — командир кулеметної роти 3-го єгерського полку, з жовтня 1915 по квітень 1916 року — командир батальйону 3-го єгерського полку. З квітня 1916 року — на штабних посадах (10-й армійський корпус).

Нагороджений Залізними хрестами обох ступенів, Лицарським хрестом Ордену дому Гогенцоллернів з мечами, ще сімома орденами, отримав знак за поранення.

Між світовими війнами Продовжив службу в рейхсвері. До жовтня 1924 року — на штабних посадах (майор з січня 1922 роки), потім — командир батальйону 13-го піхотного полку. З квітня 1926 року — підполковник. З лютого 1928 року — начальник штабу 5-ї піхотної дивізії, з жовтня 1929 року — полковник, з грудня 1930 року — командир 14-го піхотного полку. З лютого 1933 по квітень 1935 року — інспектор військово-технічних училищ (генерал-лейтенант). З квітня 1935 року — командувач 2-м військовим округом (генерал піхоти).

Друга світова війна З 26 серпня 1939 року — командувач 8-ю армією. Кампанія в Польщі, 30 вересня 1939 нагороджений Лицарським хрестом, з жовтня 1939 року — генерал-полковник і головнокомандувач збройними силами на Сході.

18 листопада 1939 року генерал Йоганес Бласковіц висловлює свій категоричний протест з приводу звірств поліції і зондеркоманд СС в Польщі і доповідає про це Гітлеру. Єдиний з генералів вермахту, який отримав за підсумками Польської кампанії звання генерал-полковника, який не став згодом генерал-фельдмаршалом.

У травні 1940 року — командувач 9-ю армією (на кордоні з Францією). Потім — в резерві головнокомандування, з жовтня 1940 року — командувач 1-ю армією (на півночі Франції).

З травня 1944 року — командувач групою армій «G» (Франція, Ельзас). У жовтні 1944 року нагороджений дубовим листям (№ 640) до Лицарського хреста.

У квітні 1945 року — головнокомандувач військами в Голландії. Нагороджений мечами (№ 146) до Лицарського хреста з дубовим листям.

5 травня 1945 взято в полон.

Нюрнберзький процес і смерть Був притягнутий до Нюрнберзького процесу за обвинуваченням у скоєнні військових злочинів.

Наклав на себе руки 5 лютого 1948 року в Нюрнберзькій в'язниці (кинувся з балкона на подвір'я тюрми).

Нагороди

Перша світова війна

Залізний хрест 2-го класу (27 вересня 1914) 1-го класу (2 березня 1915) Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами (1915) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (10 лютого 1916) Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (15 травня 1916) Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу (26 травня 1916) — отримав 2 нагороди одночасно. Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го класу (4 червня 1916) Військова медаль (Османська імперія) (11 липня 1917) Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (1 вересня 1917) Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Міжвоєнний період

Почесний хрест ветерана війни з мечами (10 листопада 1934) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно. Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами (11 грудня 1936) Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами (12 січня 1937) Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Болгарія; 19 січня 1937) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»

Друга світова війна Застібка до Залізного хреста 2-го класу (11 вересня 1939) 1-го класу (21 вересня 1939) Відзначений у Вермахтберіхт (27 вересня 1939) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами Лицарський хрест (№ 1; 30 вересня 1939) Дубове листя (№ 640; 29 жовтня 1944) Мечі (№ 126; 25 квітня 1945) Орден Корони Італії, великий хрест (28 січня 1941) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Німецький хрест в сріблі (30 жовтня 1943)

Література Christopher Clark: Johannes Blaskowitz — Der christliche General. In: Ronald Smelser, Enrico Syring (Hrsg.): Die Militärelite des Dritten Reiches. Ullstein, Berlin 1995, ISBN 3-550-07080-2, S. 28-49 Friedrich-Christian Stahl: Generaloberst Johannes Blaskowitz. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1. Primus, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, S. 20-27. Johannes Hürter: Hitlers Heerführer: Die deutschen Oberbefehlshaber im Krieg gegen die Sowjetunion 1941/42. Oldenbourg, München 2007, ISBN 3-486-58341-7. Joachim Ludewig: Generaloberst Johannes Blaskowitz im Zweiten Weltkrieg. In: Militärgeschichte. 5, Nr. 1, 1995, S. 12-19. Richard Giziowski: The Enigma of General Blaskowitz. Hippocrene Books, New York 1997, ISBN 0-7818-0503-1. Prominente ohne Maske — Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396

Посилання

Blaskowitz, Johannes  — нагороди генерал-полковника Бласковіца