— пес породи акіта-іну, який народився на фермі неподалік міста Одате, префектура Акіта. Символ вірності та відданості в Японії.

Життя Хатіко з'явився на світ 10 листопада 1923 в японській префектурі Акіта. Фермер, який колись навчався в сільськогосподарській школі при Імператорському університеті (нині — Токійський університет), вирішив подарувати живу іграшку своєму колишньому професору Хідесабуро Уено. Той завжди тримав вдома собак, віддаючи перевагу великим псам. Уено назвав нового чотириногого вихованця Хачі (японською — Восьмий), тому що це був його восьмий за рахунком собака.

Коли Хачі підріс, він став постійно супроводжувати господаря. Той щоденно їхав у місто у справах. Тому Хачі проводжав професора до входу на залізничну станцію Шібуя, а о 3 годині дня знову приходив до станції, щоб зустріти його.

Але одного разу, це було 21 травня 1925, у професора прямо на роботі трапився інфаркт. Викликані лікарі не зуміли врятувати його. Додому пан Уено вже не повернувся. Але як це було пояснити собаці? Хачі щодня приходив до станції й терпляче, до пізнього вечора чекав господаря. Ночувати собака йшов на ґанок професорського будинку. Знайомі спробували прилаштувати Хачі в інший будинок, але все було марно. Хачі щоденно ходив на станцію, де чекав на свого улюбленого господаря. Місцеві торговці підгодовували охлялого собаку, захоплюючись між собою його наполегливістю. А залізничники стежили за тим, аби собаку, що став неодмінним атрибутом пристанційної площі, ніхто не ображав.

Пес став відомим на всю Японію в 1932 після публікації в одній з найбільших газет Токіо статті «Відданий старий пес чекає повернення свого господаря, який помер сім років тому». Історія підкорила серця японців, і на станцію Шібуя стали приїжджати зацікавлені з метою подивитися на пса.

Хачіко приходив на станцію протягом дев'яти років аж до своєї смерті 8 березня 1935. Мертвого Хачіко знайшли на вулиці, неподалік від станції. Він помер від філярій серця, а в його шлунку було знайдено кілька паличок від якіторі.

Звістка про смерть знаменитого собаки рознеслася досить швидко, і в країні був оголошений день жалоби. Кістки Хачі були поховані на токійському кладовищі Аояма в районі Мінато, поруч з могилою його колишнього господаря. А зі шкіри зробили опудало, яке досі зберігається в Національному музеї науки. Також Хачіко відведено почесне місце на японському віртуальному цвинтарі домашніх тварин.

Хачіко в культурі Японії

Пам'ятники

Відомий скульптор Теру Андо відлив собаку з бронзи й 21 квітня 1934 р. встановив пам'ятник перед станцією Шібуя, на відкритті якого був і сам Хачі. Тоді на постаменті й з'явився напис «Вірний собака Хачіко» (Хачіко — зменшувально-пестливе від Хачі). Копію скульптури Андо підніс імператорові. Треба згадати, що пам'ятник зберігся у своєму первісному вигляді порівняно недовго. Почалася війна на Тихому океані, і в 1944 році бронзову статую забрали на металобрухт для військових потреб. Невдовзі. під час американського бомбардування. загинув і сам скульптор.

Після війни Шібуя стала одним з торгових центрів Токіо, що відроджувався після бомбардувань і пожеж. Місцеві підприємці звернулися до Такеші Андо, сина скульптора, з проханням відновити пам'ятник. Було створено комітет, який почав збирати пожертви. Відновити скульптуру для Такеші було нескладно. Новий пам'ятник виявився дещо меншим — 91 см у висоту замість 127 см для статуї й 162 см замість 180 для постаменту. Відкриття пам'ятника відбулося 15 серпня 1948 року. Відтоді він став місцевою визначною пам'яткою.

Ще дві скульптури, пов'язані з життям Хачіко, з'явилися на станції Одате в префектурі Акіта, там, де народився славний пес. Одна скульптура повторює статую у Шібуї, друга зображає групу цуценят породи акіта і називається «Юний Хачіко і його друзі».

Інші згадки в культурі Хачі став відомим всій країні ще за життя. З'явилися розповіді про вірного собаку, найкращого з яких було включено до шкільної хрестоматії. Тему «вірного Хачі» стали експлуатувати й підприємці. Універмаг Токю, побудований біля станції, відкрив невеликий магазинчик, що спеціалізується на продажу сувенірів «від Хачіко» — м'яких іграшкових собак та рушників з відбитком собачої лапи. Магазинчик процвітає, адже його неодмінними відвідувачами стають всі школярі Японії, які приїжджають на канікули до столиці. Жоден з них не повертається додому, не сфотографувавшись на фоні Хачіко. Тема Хачіко виявилася практично невичерпною. У Японії з'явилося кілька книг про життя собаки, одна була підготовлена у вигляді коміксу. 2004 року дві книги про цього собаку вийшли в США. У 1987 році на екранах з надзвичайним успіхом вийшов фільм «Хачіко моноґатарі» («Повість про Хачіко»), за сценарієм, написаним відомим режисером Кането Шіндо. На історії Хачіко був заснований фільм 2009 року «Хачіко: Найвірніший друг», що зібрав схвальні відгуки глядачів і критиків. Відсилання на історію пса Хачіко є в серії мультсеріалу «Футурама». У ній головний герой Фрай до свого випадкового заморожування і відправлення в майбутнє доглядав за одним цуценям, яке було, за його словами, «одним з його єдиних друзів». Після того, як Фрай застряг в майбутньому, цуценя чекало його біля піцерії, в якій працював Фрай, протягом всього свого життя. У цій же серії Фрай, подорожуючи руїнами старого Нью-Йорка, замурованого в каналізацію, знаходить скам'яніле тіло свого пса.

Див. також «Хатіко: Вірний друг» — художній фільм 2009 року, оснований на історії Хатіко. Балто Відомі тварини Тама (кішка)

Примітки

Посилання

http://krasyliv.in.ua/reading_holl/interes/5731-xatiko.html