«Ха́йдук»«Шахтар» та SkyUp Airlines ініціюють серію благодійних матчів для допомоги країні // Укрінформ. — 2022. — 8 квітня. зрідка «Гайду́к» () — хорватський професійний футбольний клуб зі Спліта, заснований 13 лютого 1911 року. Виступає в Хорватській футбольній лізі. З 1979 року домашні матчі проводить на стадіоні «Полюд», який вміщує 33 987 глядачів.
«Хайдук» є одним із найтитулованіших клубів хорватського та югославського футболу. Команда дев'ять разів ставала чемпіоном Югославії та шість разів — чемпіоном Хорватії, дев'ять разів вигравала Кубок Югославії та вісім разів — Кубок Хорватії. Найкращими результатами клубу в європейських турнірах є виходи до півфіналів Кубка володарів кубків 1972/73 та Кубка УЄФА 1983/84, а також три виходи до чвертьфіналу Кубка європейських чемпіонів / Ліги чемпіонів.
Історія
Заснування та міжвоєнний період Ініціатива створення «Хайдука» виникла в лютому 1911 року серед групи студентів зі Спліта, які навчалися у Празі; обидва міста на той час входили до складу Австро-Угорщини. Серед ініціаторів були Фаб'ян Калітерна, Луціян Стелла, Іван Шакич і В'єкослав Іванишевич. Назву «Хайдук» клубу запропонував їхній колишній викладач Йосип Барач, а першим президентом став Круно Коломбатович. 13 лютого 1911 року діяльність клубу офіційно схвалило Імператорське намісництво в Задарі.
16 травня 1911 року відбулася публічна гра між двома командами самого «Хайдука», а перший матч проти іншого клубу команда провела 11 червня проти сплітського Calcio Spalato, що представляв місцеву італійську громаду. «Хайдук» переміг з рахунком 9:0. Першим домашнім майданчиком стало облаштоване на колишньому військовому полігоні австро-угорської армії футбольне поле, яке згодом отримало назву «Старий плац».
Розвиток клубу перервала Перша світова війна: більшість футболістів було мобілізовано, а частину керівників клубу інтерновано. Діяльність «Хайдука» відновили 1918 року. Після створення загальнодержавного чемпіонату Королівства Сербів, Хорватів і Словенців команда двічі ставала чемпіоном країни — у 1927 і 1929 роках. У 1941 році «Хайдук» також виграв чемпіонат Бановини Хорватії.
Друга світова війна Після окупації Спліта італійськими військами навесні 1941 року діяльність спортивних клубів міста фактично припинилася. Італійська влада намагалася включити сплітські клуби до спортивної системи Італії, однак вони від цього відмовилися. 19 липня 1941 року губернатор Далмації Джузеппе Бастіаніні наказав оголосити незаконними й розпустити клуби, які відмовлялися стати секціями Національної фашистської партії; діяльність «Хайдука» було заборонено.
Після капітуляції Італії 1943 року влада Незалежної Держави Хорватія також намагалася відновити клуб, однак, за даними дослідника Младена Цукрова, до цього не вдалося залучити жодного його члена. Натомість значна частина колишніх гравців і функціонерів «Хайдука» долучилася до югославського партизанського руху.
7 травня 1944 року на контрольованому партизанами острові Вис відбулися установчі збори, на яких діяльність «Хайдука» було відновлено. Невдовзі команда перебралася до партизанського військового табору в Гравіні на півдні Італії та проводила матчі проти команд союзницьких військових частин. У період від 7 травня 1944 до 23 жовтня 1945 року команда відвідала три континенти й сім країн, зіграла 113 матчів у 44 містах і подолала близько 30 тисяч кілометрів.
У жовтні 1944 року «Хайдук» повернувся до звільненого Спліта, а наприкінці 1945 року знову отримав статус цивільного спортивного клубу. Воєнний період надалі став важливою складовою історичної пам'яті та ідентичності клубу й окремим предметом історичних та соціологічних досліджень.
Повоєнний період Після Другої світової війни «Хайдук» увійшов до так званої «великої четвірки» югославського футболу разом із загребським «Динамо» та белградськими «Црвеною Звездою» і «Партизаном». У 1950 році команда під керівництвом Луки Калітерни стала чемпіоном Югославії, не зазнавши жодної поразки протягом турніру.
28 жовтня 1950 року, напередодні вирішального матчу чемпіонату проти «Црвени Звезди», прихильники «Хайдука» заснували організовану групу вболівальників «Торсида». Наступного дня сплітська команда перемогла белградців 2:1.
Наступні чемпіонські титули «Хайдук» здобув у 1952 та 1955 роках. Після цього результати команди погіршилися, і наступного великого трофея клубу довелося чекати до 1967 року, коли він уперше виграв Кубок Югославії.
Успіхи 1970-х років Новий період найбільших внутрішніх успіхів клубу розпочався чемпіонством 1971 року. Протягом десятиліття «Хайдук» ще тричі ставав чемпіоном Югославії — у 1974, 1975 та 1979 роках, а також виграв п'ять розіграшів Кубка Югославії — у 1972, 1973, 1974, 1976 і 1977 роках. Значна частина цих успіхів припала на періоди, коли команду очолював Томислав Івич — у 1973–1976 та 1978–1980 роках.
Саме в 1970-х «Хайдук» досяг і перших найбільших успіхів у європейських клубних турнірах. У сезоні 1972/73 команда дійшла до півфіналу Кубка володарів кубків, де поступилася англійському «Лідс Юнайтед», а в сезонах 1975/76 і 1979/80 двічі грала у чвертьфіналі Кубка європейських чемпіонів.
1979 року завершилася 68-річна історія виступів першої команди на «Старому плацу»: клуб переїхав на новозбудований міський стадіон «Полюд».
1980-ті та кінець югославського періоду У 1980-х роках «Хайдук» уже не здобував чемпіонського титулу, однак двічі виграв Кубок Югославії — у 1984 та 1987 роках. У сезоні 1983/84 команда вдруге у своїй історії дійшла до півфіналу великого європейського турніру — Кубка УЄФА, де поступилася англійському «Тоттенгему».
Останнім трофеєм «Хайдука» в югославських змаганнях став Кубок Югославії сезону 1990/91. У фіналі 8 травня на «Стадіоні ЮНА» в Белграді сплітці перемогли «Црвену Звезду» з рахунком 1:0 завдяки голу Алена Бокшича. Приблизно за місяць команда провела й свій останній матч у чемпіонаті Югославії, на виїзді перемігши «Пролетер» із Зренянина з рахунком 3:2.
Перші роки незалежної Хорватії У лютому 1992 року стартував перший розіграш чемпіонату незалежної Хорватії. «Хайдук» завершив його на першому місці й став першим чемпіоном країни, а наступного сезону вперше виграв Кубок Хорватії.
Новий успішний період припав на середину 1990-х. «Хайдук» став чемпіоном у сезоні 1993/94, а в сезоні 1994/95 уперше й дотепер єдиний раз у своїй історії оформив хорватський «золотий дубль», вигравши і чемпіонат, і Кубок країни. Того ж сезону команда пробилася до групового етапу Ліги чемпіонів, вийшла з групи та дісталася чвертьфіналу. Після нічиєї 0:0 з амстердамським «Аяксом» на «Полюді» сплітці поступилися 0:3 у матчі-відповіді; «Аякс» згодом виграв турнір.
У другій половині десятиліття клуб не зміг зберегти попередню результативність. Наступний трофей «Хайдук» здобув у 2000 році, коли втретє виграв Кубок Хорватії.
XXI століття На початку XXI століття «Хайдук» знову кілька разів вигравав національний чемпіонат. У 2001 році команда стала чемпіоном Хорватії вчетверте, у 2003 році здобула Кубок країни, а чемпіонські титули 2004 та 2005 років стали відповідно п'ятим і шостим для клубу в незалежній Хорватії.
У другій половині 2000-х клуб зіткнувся із серйозними фінансовими проблемами. На початку 2008 року він опинився під загрозою банкрутства, після чого відповідно до хорватського Закону про спорт був реорганізований у спортивне акціонерне товариство. Частину акцій придбали вболівальники, а фінансування реорганізації також забезпечили місто Спліт та місцеві підприємства.
2011 року було створено об'єднання вболівальників Naš Hajduk («Наш Хайдук»), яке згодом стало однією з ключових інституцій у моделі участі членів клубу в його управлінні. Зокрема, об'єднання організовує демократичні вибори кандидатів до наглядової ради клубу та здійснює придбання його акцій.
Після чемпіонства 2005 року головні внутрішні успіхи «Хайдука» були пов'язані з Кубком Хорватії: команда виграла турнір у 2010 і 2013 роках, а на початку 2020-х здобула трофей двічі поспіль — у 2022 та 2023 роках.
Стадіон
Старий плац
Від заснування клубу й до 1979 року основним домашнім майданчиком «Хайдука» був стадіон, відомий нині як «Старий плац» (, також Staro Hajdukovo). До появи клубу ділянка біля старої міської газової фабрики використовувалася як військове навчальне поле австро-угорської армії та була відома серед сплітців як «Королівське поле» (). Після отримання дозволу на використання території «Хайдук» облаштував там поле розміром 100×60 метрів.
Спочатку поле було орієнтоване зі сходу на захід, через що сонце заважало футболістам. 1923 року його розвернули в напрямку північ—південь і збільшили до 105×70 метрів. Першу криту дерев'яну трибуну спорудили 1926 року, однак менш ніж за рік вона згоріла; 1929 року її замінила нова дерев'яна трибуна на 900 місць. Під час Другої світової війни ця споруда була знищена.
Масштабна післявоєнна реконструкція почалася 1949 року: було облаштовано дренаж і зведено західну трибуну приблизно на 1400 глядачів. Через десять років піщане покриття поля замінили трав'яним.
Перехід на нову арену восени 1979 року відбувався не одномоментно. 19 вересня «Хайдук» уже приймав турецький «Трабзонспор» на «Полюді» в Кубку європейських чемпіонів і переміг 1:0. Однак 7 жовтня команда востаннє повернулася на «Старий плац» для матчу чемпіонату Югославії проти македонського «Вардара», який завершився з рахунком 0:0.
Полюд
Новий міський стадіон «Полюд» було споруджено до VIII Середземноморських ігор, які відбулися у Спліті 1979 року. Автором проєкту став хорватський архітектор Борис Магаш. Від 1979 року «Полюд» є постійною домашньою ареною «Хайдука». Станом на 2026 рік його офіційна місткість становить 33 987 сидячих місць.
Стадіон вирізняється двома великими критими трибунами та характерною оболонкоподібною конструкцією. 2015 року Міністерство культури Хорватії внесло «Полюд» до Реєстру культурних цінностей Республіки Хорватія як охоронювану пам'ятку.
Попри те, що «Полюд» залишався домашнім стадіоном клубу, на початку 1990-х через війну та рішення УЄФА «Хайдук» провів кілька формально домашніх єврокубкових матчів поза Сплітом. Матч проти «Тоттенгема» 1991 року відбувся в австрійському Лінці, зустріч з «Аяксом» 1993 року — в Любляні, а матч проти «Панатінаїкоса» 1995 року — в Рієці.
Суперництво з «Динамо»
Головним історичним суперником «Хайдука» є загребське «Динамо». Матчі між двома клубами відомі як Вічне дербі () або Хорватське дербі () і належать до найважливіших протистоянь хорватського клубного футболу.
Коріння суперництва сягає ще міжвоєнного періоду, коли «Хайдук» регулярно зустрічався із загребським «Граджянскі» в чемпіонатах Королівства Югославії. Після Другої світової війни «Граджянскі» було розпущено, а 1945 року в Загребі засновано «Динамо». Перші матчі між «Хайдуком» і новим загребським клубом відбулися 1946 року.
У повоєнній Югославії «Хайдук» і «Динамо» разом із белградськими «Црвеною Звездою» та «Партизаном» становили так звану «велику четвірку» югославського футболу. Після здобуття Хорватією незалежності протистояння двох клубів набуло ще більшого значення, оскільки вони стали головними претендентами на національні титули протягом значної частини історії хорватського чемпіонату.
Суперництво охоплює не лише спортивну складову, а й протистояння організованих груп уболівальників — сплітської «Торсиди» та загребських Bad Blue Boys. Матчі між командами традиційно привертають значну увагу вболівальників і медіа та неодноразово супроводжувалися масовими інцидентами на трибунах і поза стадіонами.
+ Статистика офіційних матчів Період Матчі Перемоги «Хайдука» Нічиї Перемоги «Динамо» Голи «Хайдука» Голи «Динамо» 1946–1991 103 36 28 39 138 144 з 1992 147 40 37 70 139 207 Усього 250 76 65 109 277 351 Дані станом на 9 травня 2026 року; враховано офіційні матчі чемпіонатів, національних кубків і Суперкубка Хорватії.
Склад команди
Поточний склад
В оренді
Гравці з кількома громадянствами