Москва́ (, ) — столиця Росії, місто федерального значення, адміністративний центр Центрального федерального округу і центр Московської області, до складу якої не входить. Найбільше за чисельністю населення місто Росії і її суб'єкт — 13 274 285 осіб (2025), одне з найбільш населених міст у Європі після Стамбулу. Після штучного включення після 2012 року значних лісових масивів у склад міста має найбільшу площу у Європі.
Історична столиця Великого князівства Московського, Московського царства, Російської імперії (в 1728—1730 роках), Радянської Росії і СРСР. Місто-герой. У Москві знаходяться федеральні органи державної влади Російської Федерації (за винятком Конституційного суду), посольства іноземних держав, штаб-квартири більшості найбільших російських комерційних організацій і громадських об'єднань.
Розташована на заході Росії, на річці Москві, у центрі Східноєвропейської рівнини, у межиріччі Оки і Волги. Як суб'єкт федерації, Москва межує з Московською та Калузькою областями.
Москва — найпопулярніший туристичний центр Росії. Кремль, Красна площа, Новодівочий монастир і Церква Вознесіння в Коломенському входять до списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вона є найважливішим транспортним вузлом: місто обслуговують 6 аеропортів, 10 залізничних вокзалів, 3 річкових порти (є річкове сполучення з морями басейнів Атлантичного і Північного Льодовитого океанів). Від 1935 року працює Московський метрополітен. Москва — спортивний центр країни. 1980 року в Москві пройшли XXII літні Олімпійські ігри, а 2018 року місто стало одним із господарів чемпіонату світу з футболу (за допомогою підкупу функціонерів ФІФА).
Назва
Вперше назву міста згадано в Іпатіївському літопису під 1147 рік у формі знахідного відмінка () . Як вважають дослідники, слово «Москва» належало раніше до давньоруського типу відмінювання на *-ū-, називний відмінок якого закінчувався на . Наприклад, (суч. брова), (суч. буква), (суч. кров), (суч. любов), (суч. свекруха), (суч. церква) і ін. Таким чином, найдавнішою формою топоніма мала бути незасвідчена в писемних пам'ятках форма . Уже в дуже ранню епоху форму називного відмінка даного типу відмінювання витіснила форма знахідного. Для цієї стадії є засвідчені форми колишнього знахідного відмінка «Москъвь» і «Московь», звідки в іноземних мовах виникли назви типу , , . Надалі тип відмінювання на *-ū- взагалі припинив своє існування: лексеми, які до нього належали, влилися в більш продуктивні типи на *-ĭ- (кров, любов) і *-ā- (буква, брова, бруква, смоква, ботва, плотва, церква, морква, свекруха, а також Москва). Узвичаєння варіанту «Москва» відносять до XIV століття.
У теперішній час загальновизнаною є думка про вторинність назви міста стосовно гідроніма «Москва». Певність у цьому існувала здавна: ще в літературній пам'ятці кінця XVI — початку XVII ст. «Повѣсть о зачалѣ Москвы» повідомляється, що великий князь Юрій Володимирович повелів . Проте, в XVII—XVIII існувало кілька «кабінетних» етимологій, які намагалися пояснити назву міста як первинну (їхній огляд наводив І. Є. Забєлін).
Ще до заснування города на Боровицькому пагорбі дещо західніше було розташоване село Кучково, назване за іменем власника, боярина Стефана Іванова Кучки. Деякий час назви «Москва» і «Кучково» вживали паралельно, про що свідчить літопис під 1176 р. (). Зникнення топоніма «Кучково» пов'язують зі стратою Кучки і відходом його земель до Долгорукого: у ті часи зв'язок назви поселення з ім'ям власника був безпосереднім, тому стара назва втратила сенс.
Існують кілька гіпотез походження назви річки «Москва»: балтійська, слов'янська, фінська. За найбільш переконливою гіпотезою, розробленою В. М. Топоровим, назва «Москва» має балтійську етимологію. Відомо, що район сучасної Москви лежав у східній частині розселення балтійського племені голядь, окрім того, балтійська етимологія з великою ймовірністю припускається і для багатьох інших гідронімів Московської області. Згідно з нею, реконструйовані давні форми гідроніма: Mask-(u)va, Mask-ava чи Mazg-(u)va, Mazgava, що мають значення «дещо багнисте, сльотаве, мокре, в'язке». Оскільки в межах стародавнього міста Москви такий привід дали два місця — простір на низинних берегах річки Неглинки та особливо простір навпроти Кремля, за Москвою-рікою, що заливалися навесні водою, яка не висихала до середини літа, утворюючи цим болотисту місцевістьН. М. Михайлова, «МОСКВОВЕДЕНИЕ» , Учебное пособие, курс лекций 1994—1997 г.г., сайт издательства «Летучая мышь» . Проте, існує й інше тлумачення реконструйованих балтійських форм: аналогічно тому, як слов'янський корінь в'яз- означає не тільки багнистість (в'язнути), але й звивистість (в'язати, зав'язувати), таке ж двоїсте значення має і балтійський корінь mazg- ( — «мити», але mãzgas — «вузол»). Тому припускається і значення «звивиста», тим більш, що це підтверджується гідрографією: у межах міста коефіцієнт звивистості річки становить 2,2 (75 км довжини при 34 км відстані по прямій), на ділянці Лужники-Нагатіно він дорівнює 3,4 (14,4 і 4,2 км відповідно).Тільки в межах міста Москви річка Москва робить 11 великих звивистих петель (не менш звивиста р. Москва у своїх верхів'ях, поблизу Можайська, і в середній течії, поблизу Звенигорода) .
Слов'янську етимологію підтримали та розширили Сергій Обнорський, Григорій Ільїнський, Павло Черних, Тадеуш Лер-Сплавінський, Макс ФасмерСмолицкая Г. П. История формирования топонимии Москвы // Вопросы географии. — М. : Мысль, 1985. — Сб. 126. — С. 13—14. Афанасьев А. П. Финно-угорская гипотеза топонима Москва // Вопросы географии. — М. : Мысль, 1985. — Сб. 126. — С. 99. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1987. — Т. 3. — С. 660—661. . Згідно з нею, корінь *mosk- у праслов'янській мові означав «в'язкий, топкий» або «болото, вогкість, волога, рідина», до того ж існували паралельні дублетні утвори *mozg- і *mosk-. Те, що корінь Моск- за своїм значенням пов'язаний із поняттям «волога», підтверджується вживанням його в інших слов'янських і балтійських мовах: річка Москва на території Західної України (у 2016 року перейменована на Сільський Потік), у словацькій мові зустрічається загальне слово moskva, що означає «вологий хліб у зерні» або «хліб, зібраний з полів у дощову погоду»; у литовській мові існує дієслово mazgati «мити, полоскати», а в латиській — дієслово mazgāt, що означає «мити». У сучасній російській мові цей корінь представлений словом промозглый — «сирий», «вогкий» (про погоду). Слабким місцем цієї гіпотези є те, що така велика річка навряд чи могла залишатися безіменною до приходу в ці землі слов'янських племен на межі I і II тисячоліть нашої ери, а також те, що назви багатьох сусідніх річок — балтомовні (Руза, Істра, Нара, Лама, Яуза) або фінномовні (Воймега, Ікша, Вондюга, Куйма, Курга)Смолицкая Г. П., Горбаневский М. В. Топонимия Москвы. — М. : Наука, 1982. — С. 88. .
Згідно з третьою версією, назва походить із фінно-угорської групи мов. Склад -ва означає «вода», «річка» або «мокрий», а основа моск- може мати значення «телиця, корова». За іншою версією, назва походить від фінно-угорського, а точніше мерянського, слова маскá, яке означає «ведмідь». Окрім того, відомо, що у верхній течії Москва мала назву Конопелька. У зв'язку з цим з'явилася ще одна гіпотеза: у мордовській мові коноплі називаються мушка, звідси реконструюють мерянське mosk з тим самим значенням, отже «Москва» тлумачиться як «Конопляна».
Згідно з книжною легендою, назва річки походить від імені князя Мосоха, який кочував уздовж неїСочинение Георгія Конискаго, Архиепіскопа Беларускаго — Исторія Русов или Малой Россіи, — М. : Императорскаго Общества Исторіи і Древностей Російских, 1846. (репринтное воспроизведение издания 1846 года, РИФ «Колокол», 1991 ISBN 5-7707-1294-5.). Академік Лев Берг, перебуваючи під впливом ідей Миколи Марра, пов'язував гідронім із назвою народу мосхи. Сучасна наука ці й кілька інших аналогічних наївних версій не визнає.
Історія Фіно-угорське населення території сучасної Москви належало до дяківської культури, предків літописного племені меря. Також у Підмосков'ї мешкало інше фіно-угорське плем'я — мещера і балтійське плем'я — голядь. З Х століття на території Москви існувало поселення слов'янського племені в'ятичі.
Точна дата заснування Москви невідома. Велике поселення з церквою, обнесене ровом, археологічно відзначено на території Кремлівського пагорба і прилеглого до нього берега Москви-ріки (район Заряддя) принаймні наприкінці 11 століттяРабинович М. Г. Древний центр Москвы // Вопросы истории. — 1990. — № 3. — 107—119 Перша літописна згадка про місто належить до 1147 рокуМельниченко В. Москва … — С. 76. і міститься в Іпатіївському літописі. 4 квітня 1147 року Юрій Долгорукий запросив сіверського князя Святослава Ольговича на військову нараду:
Через дев'ять років тут же, на кордоні свого князівства біля злиття Москви-ріки і Неглинної, Юрій Долгорукий вирішив збудувати град-фортецю. І літописець записав:
У 1156 році на березі Москви-ріки на високому пагорбі виросла перша дерев'яна фортечна стіна — московський кремль.
До початку XIV століття московська фортеця принаймні тричі спалювалася і відбудовувалася наново. Ще в 1177 році її повністю спалив Гліб РязанськийВоронин Н. Н. Московский Кремль (1156—1367) . // Материалы и исследования по археологии СССР. № 77 (Метательная артиллерия и оборонительные сооружения). — М., 1958.Полное собрание русских летописей, т. I, стр. 323.
Молода Москва була дальнім, глухим уділом Володимиро-Суздальського князівстваСинор Д. (США. Блумингтон, Индиана) Монголы на Западе / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. — 2008. — Т. 6.. Своєму піднесенню Москва зобов'язана політиці ординських ханів, які вибирали серед заліських князівств збирача данини та провадили політику недопущення підсилення одного зі своїх васалів. Визначальним для подальшої долі Москви став період правління Івана Даниловича Калити (1325—1340), який допоміг ханові Узбеку придушити Велике князівство Тверське.
У 1339 році Іван Калита на московському пагорбі будує новий Кремль (град), який охоплює увесь пагорб, і лише східний схил його, у напрямку до сучасної Червоної площі, залишається поза новими фортечними укріпленнями.
У другій половині XIV ст. формується радіально-кільцеве планування міста. Москва поширюється за межі річки, і до середини XIV ст. виростають нові райони: Занеглимення, Заяуззя, Заріччя, або Замоскворіччя.
У 1365 році Москва за дві години. У 1367-му побудована перша білокам'яна фортеця, що займала місце Кремля. Свого часу з вапняку в Москві будували багато будинків — тому її відтоді й називають «білокам'яною»Скаткін М. М. // Природознавство: підручник для 4 класу. — К. : Радянська школа, 1967. — с.256 (сторінка:58).
Під час правління Дмитра Донського Москва очолила боротьбу проти Золотої Орди, об'єднавши східноруські князівства, які здобули перемогу над татарами в Куликовській битві 1380 року.
У 1382 році Москву зруйнували війська Тохтамиша, але становище міста вже напряму не залежало від політики ханів, за московськими князями назавжди закріпилося Велике Володимирське княжіння, склалося територіальне ядро майбутньої Московської держави. Значення Москви посилюється перенесенням до неї митрополичої кафедри.
Протягом XIV—XV ст. московська влада поширюється на сусідні князівства. У 1478 році завойовано Новгород, у 1485-му — Твер.
Згідно з російською імперською історіографією, в 1480 році Москва звільнилась від ординської залежності. Однак великі князі і надалі сплачували данину до початку XVIII ст., тепер вже кримським ханамЧухліб Т. Чому московські царі перестали платити данину Кримському ханату на початку XVIII ст.? // Крим: шлях крізь віки. Історія Криму в запитаннях та відповідях / НАН України, Інститут історії України; О. Галенко, О. Бажан, О. Бачинська та ін.; відп. ред. В. Смолій; упоряд. Г. Боряк. — : Наукова думка, 2014. — С. 165—167. — 456 с. — ISBN 978-966-02-7228-6..