Пари́ж (, ) — столиця Франції, адміністративний центр регіону Іль-де-Франс. До 2019 року — департамент Франції, після — комуна зі спеціальним статусом. Розташований на річці Сена. Населення — 2 175 601 особа (на 01.01.2021), міська агломерація — 10 млн, 2015 року населення міста становило 2 206 488 осіб, агломерації — 12 405 426. У місті розташовані штаб-квартири низки міжнародних організацій: ЮНЕСКО, Організації економічного співробітництва та розвитку, Міжнародної торговельної палати та інших. Центр світової торгівлі (автомобілі, літаки, канцелярські товари й туристичне спорядження); головний національний промисловий округ (засоби транспорту, енергетичне обладнання, електроніка, одяг, косметика), фінансово-банківська столиця; великий транспортний вузол (3 міжнародні аеропорти).
У місті є вищі навчальні заклади (13 університетів), Французький інститут, Французька академія. Славетні наукові інститути: Інститут Пастера, інститут з радіологічних досліджень. Культурний (97 музеїв, 300 мистецьких галерей, близько 100 театрів) і туристичний центр світової ваги.
За результатами опитування, яке провів журнал Forbes серед фахівців у 2010 році, Париж потрапив до дванадцятки найкрасивіших міст світуWorld's Most Beautiful Cities / «Forbes», 22.01.2010.
Назва Топонім Париж походить від назви кельтського племені паризіїв (). Сучасна назва є похідною від латинської назви міста, що спершу називалося Лютеція Паризіорум () та , тобто місто паризіїв. Етимологія назви цього племені достеменно не встановлена. Ще декілька французьких топонімів мають спільне походження з назвою Париж: Вільпаризі, Кормей-ан-Паризі, Фонтене-ан-Паризі. З римських часів дійшли також згадки про паризіїв, що мешкали в Англії, у сучасному східному Йоркширі.
Географія
Топографія
Місто розташоване в центрі Паризького басейну, приблизно 65 м над рівнем моря. Межі житлових кварталів Парижа окреслені кільцевою автодорогою протяжністю 36 кілометрів. До території Парижа також відносять розташований на захід від міста Булонський ліс і розташований на сході Венсенський ліс. Периметр міста становить 54,74 кмDimensions. Géographie de la capitale . // Mairie de Paris, 20.08.2010 Площа міста становить 105 км², якщо включати площу цих парків, і близько 87 км² без них.
Зі сходу на захід протяжність міста складає 18 км, з півночі на південь — 9,5 км. Найвища точка міста (128,21) — у районі Монмартра, на тротуарі на розі між стіною огорожі біля будинку за адресою 2, rue de Mont Cenis і будівлею за адресою 4, rue de Mont Cenis. Абсолютний висотний мінімум (30,5 м) розташований у XV окрузі на перетині вулиць Leblanc і St. Charles
Паризький меридіан довгий час був нульовим меридіаном на французьких картах. Лінія паризького меридіана відзначена зараз 135 пам'ятними бронзовими відмітками на бруківці, тротуарах і будівлях. На цій лінії розташована й Паризька обсерваторіяSituation géographique . // Mairie de Paris, 01.07.2010.
Антипод Парижа лежить у водах Тихого океану, на південному сході від Нової Зеландії, неподалік від островів Антиподів.
Клімат
Метеоспостереження в Парижі ведуться безперервно з 1873 року на метеостанції в парку Монсурі. Париж розташований у зоні помірного клімату. Близькість до моря сприяє проникненню теплих і вологих повітряних мас, а вторгнення холодного континентального повітря відбувається найчастіше з півночі й північного сходу. Середня річна температура становить 12,0 °C, найхолодніший місяць — січень (4,7 °С), найспекотніші — липень або серпень (20 °С), середня річна кількість опадів — 600 мм. Найбільш дощовий місяць — травень (64,9 мм), найменша кількість опадів випадає в лютому — 43,7 мм . За багаторічними спостереженнями, на рік припадає 111 дощових днів, 18 днів — зливові дощі з грозами, 11 днів у році випадають опади у вигляді снігу. Мікроклімат Парижа, обумовлений скупченістю й забрудненням, відрізняється температурою повітря (у середньому на 2 °C вищою від середньої температури в регіоні; різниця може доходити до 10 °C), зниженою вологістю, меншою освітленістю в денний час і світлішими ночами. Напрямок панівного вітру відповідно до рози вітрів, побудованої за даними спостережень станції Météo-France — південно-західний.
Найспекотнішим за історію метеоспостережень днем у Парижі було 28 липня 1947 року, коли відмітки термометрів піднялися до 40,4 °CLe climat . Mairie de Paris, 01.07.2010. Найнижча температура була зареєстрована 10 грудня 1879 року — −23,9 °C. Найрізкіша зміна температури протягом 24 годин — 31 грудня 1978 року: температура впала з +12 °C до −10 °C. Найсильніший вітер — 169 км/год, грудень 1999 року (див. також )20 minutes, № 1560, 13 лютого 2009року, «Les prévisions, bien plus qu'un passe-temps». Зниження температури нижче від 0 °С уважається холодом, а нижче від –10 °С — екстремальним холодом, у цей період мобілізуються соціальні служби міста для допомоги бездомнимA partir de quelle température déclenche-t-on le plan «Grand Froid» à Paris ? . // Mairie de Paris, 30.11.2010.
Екологія
Як у кожному великому місті, стан довкілля відчуває на собі фактори життєдіяльності багатомільйонного населення. За статистикою, столиця Франції та прилеглий Паризький регіон входять у першу сотню найбільш густонаселених агломерацій на планетіThe largest cities in the world by land area, population and density . // City mayors statistics. У межах міста об'єктів промисловості небагато внаслідок процесу деіндустріалізації, який розпочався в середині XX століття, завдяки чому забруднення ґрунтів не є гострою проблемою, натомість шумове забруднення, транспортні вихлопи — головні проблеми екології цього міста. Слід додати до цього також дефіцит паркових зон у французькій столиці та відставання за цим показником від інших великих європейських міст (14,5 м² на людину)Dévélopper le végétal à Paris. 2002 року в Парижі запроваджено практику сортування сміттяParis trie ses déchets. Велика увага приділяється чистоті повітря: наприклад, над Парижем щодня запускається повітряна куля, колір якої змінюється залежно від якості повітря. Кулю видно в радіусі 40 км.. Крім того, за станом повітря в місті з 1979 року спостерігає організація AIRPARIF, а рівні забруднення за шкалою від 1 до 10 афішуються на багатьох електронних табло містаQualité de l'air à Paris Le Site officiel de l'Office du Tourisme et des Congrès de ParisAir Quality Now — Comparing Cities — Paris Air Quality Details. За офіційними даними, якість повітря значно покращилася за останнє десятиріччя за багатьма параметрамиLa qualité de l'air s'améliore à Paris. Le Figaro, 22.10.2010. Що ж стосується річкової екосистеми, то ще два десятиліття тому екологічний стан Сени був не найкращим, про що свідчило масове вимирання риби в 1990 і 1992 роках. 1988 року Жак Ширак, бувши мером Парижа, заявив, що через 5 років у Сені можна буде купатисяSe baigner dans la Seine . // La-Croix.com, 05.07.2010, і справді, за останні роки якість води в Сені покращилася за багатьма параметрами настільки, що сьогодні в її водах у межах міста мешкає близько 28 видів рибEtat initial d'environnement . // Mairie de Paris.
У місті також робляться спроби боротьби із шумовим забрудненням, основна причина якого — автомобільний транспорт. Наприклад, заплановано використовувати звукоізоляційні технології в житлових будинках, у дорожньому будівництві, обмеження максимальної швидкості руху в центрі, посилення санкцій проти мотоциклістів. Проте за статистикою 54 % опитаних парижан турбує шум, а житло 150 000 осіб виходить вікнами на вулицю, де рівень шуму перевищує 70 дБ. Окрім того, Париж також сумно відомий великою кількістю собачих екскрементів на тротуарахhttp://www.paris.fr/portail/Environnement/Portal.lut?page_id=5922&document_type_id=5&document_id=5870&portlet_id=13278 Barometre de la propreté 2003 см. Les causes de la malpropreté.
Гідрографія Сена виявилася найважливішим фактором для створення й розвитку міста, початок якому поклали численні на той час острови на річці. З островів, що лежать у межах міста, найбільший інтерес становить острів Сіте. Заселений ще в античні часи, він є колискою Парижа. Саме тут розташовано багато історичних пам'яток, як-от Собор Паризької Богоматері, Сент-Шапель, Консьєржері.
Традиційно місто поділяється на правий берег (торгова, ділова частина міста) і лівий берег (культурна, освітня частина міста).
Довжина Сени в межах Парижа — 12,78 км, глибина її варіює від 3,8 м (поблизу мосту Насьйональ) до 5,7 м (біля мосту Мірабо), ширина русла — від 30 м (набережна Монтебелло до 200 м — біля мосту Гренель). Найнижчий рівень води в історії — 26,39 м, відмітка з історичними рівнями води висить на стіні набережної острова Святого Людовіка. Швидкість течії води — 2 км/год, потужність потоку — 273 м³/с, середня температура — 14,1 °СQuelques chiffres…. // Mairie de Paris, 30.10.2006.
Водозабезпечення і санітарія Париж у своїй ранній історії черпав воду лише з Сени і її лівої невеличкої притоки Б'євр. Пізніші джерела постачання води — римський акведук I століття з розташованого на південь містечка Віссу (згодом занепав); від кінця XI століття воду брали із джерел пагорбів правого берега; у XV столітті збудовано водопровід, що йшов приблизно тим самим шляхом, що занедбаний римський акведук з Віссу; від 1809 року канал (DE L'Ourcq) почав забезпечувати Париж водою з менш забруднених річок на північному сході столиці. Париж мав своє перше постійне й повноводне джерело питної води тільки від кінця XIX століття: 1857 року інженер Ежен Белґранд за Наполеона III та префекта Жоржа Ежена Османа, що опікувався будівництвом низки нових мереж водопостачання, які забезпечили водою все місто, піднявши її з декількох водних пластів, що розміщалися в прибережних горах поблизу моря. Відтоді нова система водопостачання стала основним джерелом питної води в Парижі, а залишки старої системи надходять у нижні рівні водомереж, і відтоді їх використовують для прибирання вулиць Парижа. Ця система, як і раніше, складає більшу частину сучасних мереж водопостачання Парижа.
Історія
Заснування міста
Місто було засноване в середині III століття до н. е., розвинувшись із кельтського поселення Лютеція племені паризіїв на місці острова Сіте. Сучасна назва міста походить від імені цього племені. Перша письмова згадка про Лютецію зустрічається в 6-й книзі Юлія Цезаря про Галльську війну 53 р. до н. е.
Коли в 52 році до н. е. римляни після першої невдалої спроби вдруге спробували підійти до міста, паризії підпалили Лютецію й зруйнували мости. Римляни залишили їм острів і збудували на лівому березі Сени нове місто. Там вони звели терми, форум і амфітеатр. У Римській імперії місто не мало великого впливу.
Середньовіччя
Правління римлян скінчилося 508 року з приходом франків. Римський палац, розташований на острові Сіте, франки неодноразово перебудовували для власних потреб. Цей палацовий комплекс, знаний як Палац Сіте (), зберігся лише частково. Уціліли споруди Консьєржері, Палацу Правосуддя й Сент-Шапель, які, щоправда, зазнавали частих перебудов. Найдавніша збережена частина палацу була споруджена в першій половині XIII століття за часів Людовика IX — це каплиця Сент-Шапель, архітектора П'єра Монтрея. Дещо пізнішого часу — фортечні вежі, розташовані поряд з Сент-Шапель: Срібна вежа (), Вежа Цезаря () та Годинникова вежа (), споруджені за Філіппа IV Вродливого. За масивними фортечними мурами розташовувалася королівська адміністрація Консьєржері (від ), яку вже від 1400 року використовували як в'язницю, а за часів Французької революції називали «залою чекання на гільйотину».
Ще 1358 року Палац Сіте перестав бути резиденцією французьких королів, які були переїхали спершу до Готелю Сен-Поль, що не зберігся, а потім до Венсенського замку. Відомий усьому світові Лувр збудовано ще за часів Філіппа II 1190 року. Тоді Лувр був лише фортецею на західній околиці Парижа. Королівською резиденцією він став за часів Карла V. 1190 року збудовано міський мур на правому березі Сени, а 1210 — на лівому.