«Золоте́ теля́» () — роман Іллі Ільфа та Євгена Петрова, написання якого було завершено 1931 року. В основі сюжету — подальші пригоди головного персонажа «Дванадцяти стільців» Остапа Бендера, що відбуваються на фоні картин радянського життя початку 1930-х років. Жанр — крутійський роман, соціальна сатира, роман-фейлетон.

Роман викликав неоднозначну реакцію в літературній спільноті. Полеміка розгорнулася навколо образів Остапа Бендера, що, на думку рецензентів, зображений надто приємним персонажем, і Васисуалія Лоханкіна, у якому низка критиків помітила карикатуру на російського інтелігента.

Твір було опубліковано в журналі «30 днів» (рос. «30 дней») (1931, № 1—7, 9—12). З травня 1931 року «Золоте теля» друкували в паризькому журналі в еміграції «Сатириконъ». Перше окреме видання вийшло 1932 року англійською мовою у США (видавництво Farrar and Rinehart Incorporated, Нью-Йорк). Перше книжкове видання російською мовою з'явилося 1933 року.

Сюжет Остап Бендер — спритний шахрай, добре обізнаний з психологією радянських громадян, але принциповий противник радянської колективістської ідеології. Після невдалої погоні за багатством мадам Пєтухової і замаху на життя, висвітленими у попередньому романі «Дванадцять стільців», він знову залишився без грошей. Остап знайомиться з Шурою Балагановим, який видає себе за «сина лейтенанта Шмідта», і дізнається від нього про підпільного мільйонера Олександра Івановича Корейка. «Великий комбінатор» Бендер вирішує відібрати в нього частину грошей — оскільки йому відомі «400 порівняно чесних способів» це зробити. Спільниками Остапа і Шури стають дрібні злочинці: старий крадій Паніковський і таксист Адам Козлевич, який намагається стати на чесний шлях.

Четвірка прибуває до місця проживання Корейка — Чорноморська. Проте вибраний метод простого шантажу не спрацював, після чого Остап Бендер підходить до справи цілком серйозно — на Олександра Корейка заводиться справа, в якій шляхом сумлінної праці збираються відомості про друге, підпільне життя мільйонера — щоб потім продати цю справу йому ж за 1 000 000 рублів. Для цього компанія організовує фірму-прикриття «Роги і копита». Однак у вирішальну мить продажу компромату Корейко вдається втекти.

З мізерною сумою грошей четвірка вирушає на його пошуки, які ведуть аж до Середньої Азії. По дорозі, не витримавши дорожніх негараздів, помирає Паніковський. Зневірені Козлевич і Балаганов залишають Остапа Бендера. Той обіцяє поділитись з ними здобутим мільйоном. У пустельному селищі великий комбінатор розшукує Корейка і таки вимагає в нього мільйон. Однак після цього починає стикатися з труднощами капіталовкладення. У радянській державі приватну особу не сприймають як договірну сторону, тому більшість послуг і предметів розкошів Остапові недоступні. Він впадає у депресію і навіть пробує позбутися грошей, але в останню мить вирішує здійснити мрію всього життя — емігрувати в Ріо-де-Жанейро. На всі свої гроші він накуповує золотих предметів і намагається втекти з СРСР. Під час перетину радянсько-румунського кордону румунські прикордонники грабують Бендера і йому доводиться повернутися до покинутої вітчизни, зберігши лише орден Золотого руна.

Персонажі роману Центральні Остап Бендер (командор) Шура Балаганов (улюблений син лейтенанта Шмідта, бортмеханік, уповноважений по копитах) Паніковський, Михайло Самуїлович (людина без паспорта, гусокрад, порушник конвенції, кур'єр контори «Роги і копита») Козлевич Адам Казимирович (водій «Антилопи Гну») Корейко Олександр Іванович (підпільний радянський мільйонер)

Епізодичні Зося Синицька Зіцголова Фунт Ребусник Синицький, дід Зосі Васисуалій Лоханкін … та інші мешканці «Воронячої слобідки»

Аналіз твору

Структура За версією В. Катаєва, який по суті є одним зі співавторів роману (див. «Алмазний мій вінець»), обидва романи являють собою збірки фейлетонів, досить умовно об'єднаних спільною сюжетною лінією. Будь-який з фейлетонів міг би бути вилученим та замінений іншим, без суттєвих втрат для розвитку сюжету. Існує також другий, авторський, варіант роману «Дванадцять стільців», в якому його фейлетонний характер проявляє себе особливо яскраво — глави роману, що не ввійшли до класичного варіанта, практично не пов'язані з його основним сюжетом.

Текст роману містить численні пародійні вставки (наприклад, фрагмент повісті «Смерть Вазір-Мухтара» Ю. Тинянова), у якому автори роману досить вдало обігрують особливості стилю інших письменників. На жаль, більшість сучасних читачів мало знайома з популярними літературними творами того часу, що призводить до деякої втрати розуміння написаного.

Місце дії і прототипи Основне місце дії роману — місто Чорноморськ. Воно не має нічого спільного із сучасним Чорноморськом, який на момент написання «Золотого теляти» був хутором Іллічівським. Під цією вигаданою назвою Ільф і Петров насправді описали добре знайому їм Одесу. Доказом цього є наявність у літературному Чорноморську Приморського бульвару із неназваним пам'ятником (мається на увазі пам'ятник дюкові Рішель'є), згадки про колишню біржу, превалювання серед містян євреїв. Все це ознаки одеського побуту. У прикінцевих главах дія розгортається у неназваній середньоазійській республіці. Судячи з опису тубільців-кочівників, мова йде, скоріше за все, про Казахстан.

Головний герой «Золотого теляти» списаний з реальної людини — єврейського авантюриста Осипа Шора. Він мешкав здебільшого у Росії, але здійснив поїздку наодинці до Одеси.

Ідея Незважаючи на загальновизнаний сатирично-гумористичний характер роману, в ньому також присутні досить глибокі соціологічні узагальнення щодо передумов виникнення шахрайства в Радянському Союзі в 1920-х роках. З одного боку автори сміливо висміють недоліки радянської економіки і відверте лицемірство радянської системи, як от здатність одинокого спекулянта заробити мільйони рублів, торгуючи водою (перша фірма Корейка «Реванш»); бюрократизм у державних установах (епізод з печатками Полихаєва); симуляція божевілля заради уникнення відповідальності при перевірках (глава «Ярбух фон психоаналітик»); житлова криза (опис комунальної квартири «Вороняча слобідка»); дефіцит товарів, недолугість радянських ідеологем (вигадування ребусів паном Синицьким).

З іншого боку, Ільф і Петров завершують твір своєрідним панегіриком на честь нового порядку, в якому немає сенсу накопичувати індивідуальні багатства і де найкраще почувають себе прості робітничі люди (сцена зі студентами у поїзді). Це надає твору внутрішнього протиріччя і робить його закінчення непереконливим. Наприклад, на початку сюжету шахраям вдається підкуповувати «чесних» громадян за безцінь і домагатися своїх цілей, але з мільйоном у валізі Остап Бендер вже не може влаштувати собі приємного життя; також незрозуміло, чому досвідчений великий комбінатор, якому спочатку вдавалось уникати всіляких небезпек і провалів, наприкінці перетворюється на наївного і романтичного марнотратника, який купує верблюда, шубу, китайські вази і залишає ці покупки по дорозі, бо немає змоги возити їх із собою. Певною догодою панівному політичному режимові стала антирелігійна сцена з наверненням Адама Козлевича до католицтва і його повернення до шахрайської компанії. Показово, що в цьому випадку автори вдалися до радикального викривлення фактів: ксьондзи показані як облудники, які «спокушають» радянського громадянина і зазіхають на його власність (автомобіль), а нечистий на руку Остап Бендер — як щиросердий визволитель. Штучність цієї сцени в тому, що вона є тупиковим відгалуженням сюжету, не пов'язаним з пошуками мільйона. Крім того, цей художній прийом вже був випробуваний у попередньому романі «Дванадцять стільців», в якому був осміяний представник православ'я отець Федір.

Крилаті вислови Ряд цитат із «Золотого теляти» перетворились на крилаті вислови. Серед них найбільш відомі: « — Пиляйте, Шура, пиляйте! Вони золоті!» — заклик Паніковського до Балаганова розпиляти чавунні гантелі пана Корейка з впевненістю, що вони зроблені із золота. « — Варвара, самка ти вовчиця, до Птибурдукова ти йдеш від мене!» — докори Васисуалія Лоханкіна своїй невірній жінці.

Українські видання Ільф І. А., Петров Є. П. Дванадцять стільців; Золоте теля: Романи / Пер. з рос. М. Пилинська, Ю. Мокрієв. — К. : Дніпро, 1972. Ільф І. А., Петров Є. П. Дванадцять стільців; Золоте теля: Романи / Пер. з рос. М. Пилинська, Ю. Мокрієв. — К. : Дніпро, 1989. — 598 с. : іл. ISBN 5-308-00428-5

Фільмографія  — «Золоте теля», в головній ролі Сергій Юрський  — «Мрії ідіота», в головній ролі Сергій Крилов  — «Золоте теля» (телесеріал), в головній ролі Олег Меньшиков

Пам'ятники героям книги та фільмів У багатьох країнах здавна практикується спорудження скульптур персонажів із творів класиків світової літератури. Але цікавим є той факт, що літературний герой не мав документів і лише згадував дореволюційний Київ, тож паспорт і прописку «Паніковський» отримав лише за рішенням Київської міської держадміністрації у 1998 році.

1998 — в Києві на Прорізній вулиці був встановлений пам'ятник Паніковському . 2002 — у Бердянську відкрили пам'ятник «дітям лейтенанта Шмідта» — Остапу Бендеру і Шурі Балаганову .

Посилання Текст роману в бібліотеці Мошкова Бренди справжні та художні в романах Ільфа та Петрова Вебсайт, присвячений автомобілям «Лорен-Дітріх»