Ржи́щів () — місто Київської області в Україні, розташоване на Придніпровській височині, на правому високому березі Дніпра. Центр Ржищівської територіальної громади. З 2020 року входить до Обухівського району Київської області.
Місто нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України.
Географія
Ржищів лежить у гирлі річки Леглич на правому березі Канівського водосховища за 76 кілометрів на південь від Києва і 20 кілометрів на північний схід від Кагарлика, неподалік від найближчої залізничної станції. Через Ржищівський автовокзал проїздять рейсові автобуси в напрямку районного та обласного центрів, Білої Церкви та Маслівки, Березівки та інших населених пунктів області.
Ландшафт навколо Ржищева вирізняється численними ярами і пагорбами, головним з яких є Іван-гора — місце розташування першої Ржищівської фортеці. Піднімається на 65—70 метрів над Дніпром, вона з трьох сторін обмежена глибокою балкою. Північна частина гори неодноразово обвалювалася, в результаті чого більша її історична частина опинилася під водою. У другій половині XX століття ситуацію посилило будівництво Канівської ГЕС. Також в результаті затоплення водосховища навпроти Ржищева утворилися острови, найціннішими з яких є піщана Лиса гора і найвища точка, що залишилася над водою, і затопленого села Гусинці, на якій височать руїни церкви.
Для ґрунту в районі Ржищева характерні лесові відкладення і прісноводні суглинки. Вони легко руйнуються під впливом води, особливо страждають береги Дніпра, схильні до зсувів ґрунту. Для вирішення цієї проблеми створюються лісонасадження, що стримують ерозію, відводяться ґрунтові води. З корисних копалин видобуваються мергель, глина, вапняк та пісок для виробництва будівельних матеріалів. В околицях міста є три ліси — Круглик, Ріпниця і Янча, з переважанням сосни, дуба, осики, вільхи, верби і чагарників. Зустрічаються дрібні тварини, такі як лисиці, зайці, кроти, тхори і ховрахи, а також різні птахи. Ржищів, в річках якого водяться сом, щука, судак, окунь і лящ, є популярним місцем серед любителів риболовлі.
В зв'язку з великими розмірами міста та його великої історії в місті сформувалось багато місцевостей: Березівка, Біликівщина, Центр тощо.
Історія
Заснування. Походження назви
Місцевість, на якій розташовується сучасний Ржищів, була заселена з давніх часів. Коли і ким заснований Ржищів невідомо. Невідомо також і походження самої назви Ржищів. Існує цілий ряд легенд, що пов'язують походження назви з іржанням коня: «Ржи-ще». Ось, наприклад, одна легенда:
Також є версія про походження назви від вирощування древніми племенами полян жита «Рожише».
Лаврентій Похилевич давав більш змістовне пояснення, що Ржищів «є древнє Вжище згадуване в Руських літописах до XIII сторіччя. Цю давню назву вважаємо переробленою в Ржищів від польського слова Ржеча (Rzesza)— натовп». Древнє Вжище в перекладі з тої ж польської означає «торговище». Яка з цих версій найпевніша, гадати тяжко, бо досі не знайдено ніякого документу, що б доводив точніший час заснування селища та походження його назви.
Перші поселення в цьому районі археологи відносять до епохи Трипілля, приблизно VI-III тисячоліття до нашої ери. У зведенні перших давньоруських історичних нарисів «Повісті временних літ» цей район згадується літописцем Нестором в описі розселення в VI–VII століттях в правобережжі Дніпра полян. Про велике поселення вперше розповідається в Іпатіївському літописі в 1151 році. У розповіді про боротьбу за Київський престол між князями Ізяславом Мстиславичем та Юрієм Долгоруким фігурує Іван-город — фортеця, що стояла на однойменній горі над Дніпром і захищала підступи до Києва і торговий шлях «з варяг у греки». Поблизу укріпленого городища було невелике селище Вжищев. Вжище в давньослов'янській означало місце торгівлі.
Перша писемна згадка про Преображенський монастир відноситься до XI сторіччя.
1241 р. прообраз міста — городище Іван — був зруйнований Батиєвою ордою. Попри руйнування, жителі Іван-города ці місця не залишили й відновили поселення.
З середини XIV століття воно входило до складу Великого Князівства Литовського.
У складі Речі Посполитої (Республіки Обох Націй) 1506 р. — король Сигизмунд І відновив Дніпровську лінію оборони містечка Ржищів із наданим йому Магдебурзьким правом, фортеця на Іван-горі була відроджена в період правління Яна Казимира.
За Богданом Залеським: за переказами, які він чув у дитинстві від людей і бандуриста, замок на Іван-горі належав князям Вишневецьким, а також Ружинським.
Козацькі часи У роки визвольних війн під проводом Богдана Хмельницького місто знаходилося в центрі подій.
У грудні 1653 р. у Ржищеві відбулась попередня зустріч гетьманської ради Богдана Хмельницького з Московським посольством на чолі з боярином Бутурліним.
1679 року, за наказом московської влади та гетьмана І. Самойловича більшу частину населення Ржищева було насильно переселено на Лівобережну Україну (так званий Великий згін). Гарнізон міста намагався протистояти загонам Самойловича, але фортецю було взято штурмом.Енциклопедичне видання у 6-ти томах «Україна: хронологія розвитку», видавництво «Кріон»
1709 року гетьман Скоропадський надав містечко Софійському монастирю в Києві.
1713 року власником маєтку Ржищева став овруцький староста Юзеф Антоній Бжуховський. 1751 року гайдамаки спалили замок в місті. 1765 року фундацією дідича — трахтемирівського старости Станіслава Щеньовського — та його дружини було збудовано дерев'яний костел св. Станіслава та монастир редемптористів. Під час Коліївщини в серпні 1768 року костел згорівRzyszczów, w dok. Irzyszczów… — S. 173—174. через повстанців на чолі зі Савою Майбородою. До того в червні тут побував повстанський отаман Микита ШвачкаБукет Є. Швачка — фенікс українського духу. — К. : Український пріоритет, 2016. — 360 с. + іл. — С. ..
У складі Російської імперії
У складі Російської імперії з 1796 року Ржищів був центром однойменної волості Київського повіту Київської губернії. За даними перепису населення 1852 року в містечку проживало 1585 осіб, з них 806 — кріпаки. Серед вільних жителів більшість становили євреї. Були дерев'яна православна церква, кам'яний католицький костел, синагога, лікарня, аптека, вільнопрактикуючий лікар, 39 лавок і 3 щорічні зимові ярмарки. Велика частина земель належала поміщиці Дзялінській. На середину XIX ст. Ржищівська пристань займала одне з провідних місць усього Дніпровського басейну як велика перевальна торгова база. На ній вивантажували хліб, що привозився з Канівського, Сквирського, Таращанського, Звенигородського, Липовецького та Уманського повітів, сіль з Аккерманських і Кримських озер, залізо та деревину. Була розвинена промисловість, функціонували шість заводів: цукровий, лісопильний, два чавуноливарних і два цегельних.
До кінця XIX століття чисельність населення Ржищева перевищила 7000 осіб.
На початку XX ст. у Ржищеві діяли: земська школа, народне училище, гімназія Лещинського.
У складі УНР і Української держави З 1917 по 1920 Ржищів, як і вся Київщина, входив в Українську народну республіку, Українську державу.
У складі Радянського Союзу
У грудні 1920 року Київська губернія і Ржищів були остаточно приєднані до Української РСР.
З 1921 р. відкрито педкурси, а з 1929 р. — Ржищівський зоотехнікум.
У 1923 році із центром у Ржищеві було утворено Ржищівський район.Постанова ВУЦВК № 18-19 (309) від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»Постанова ВУЦВК № 45 (564) від 12 квітня 1923 р. «Про новий адміністраційно-територіяльний поділ України»
На першому етапі Німецько-радянської війни в правобережній Україні велися важкі оборонні бої.
У 1941 році протягом місяця на переправі біля Ржищева дислокувалося підрозділ мотострілецьких військ генерал-полковника М. Кирпоноса.
З кінця вересня 1943 року після захоплення радянською армією Букринського плацдарму Ржищів був залучений як праве крило в боях за визволення Києва, в яких вирішальною стала листопадова Київська наступальна операція. Сам Ржищів за роки війни й окупації серйозно постраждав, велика частина історичної забудови була знищена. У 1950-ті роки місто вдруге у своїй історії практично відбудовувався заново.
Ржищів отримав статус селища міського типу.
28 грудня 1957 року рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 970 «Про адміністративно-територіальні зміни в окремих районах області» до Ржищева було приєднано село Березівка Ржищівського району, а Березівську сільраду було ліквідовано.
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року «Про укрупнення сільських районів Української РСР» Ржищівський район було ліквідовано, а його сільради включено до складу Кагарлицького району.Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. «Про укрупнення сільських районів Української РСР» У той же день іншим указом власне Ржищівську селищну раду було підпорядковано Богуславській міській раді.
4 січня 1965 року Ржищівську селищну раду було також включено до Кагарлицького району.
Розвивалася промисловість, працювали радіаторний, цегельний і маслоробний заводи.
В 1966 році на базі школи майстерності було відкрито профтехучилище. Місто мало 7 700 мешканців у 1966 р. Через значну відстань від залізниці не розвивається (1926 — 7 500 меш.).
Сучасність (у складі незалежної України) 6 червня 1995 року м. Ржищеву надано статус міста обласного підпорядкування.
У 2017—2018 роках із громадою міста Ржищева об'єдналися громади Балико-Щучинської, Гребенівської, Півецької, Яблунівської сільських рад Кагарлицького району та Піївської сільської ради Миронівського району, утворивши Ржищівську об'єднану територіальну громаду (ОТГ) із центром у Ржищеві.
12 червня 2020 року на основі Ржищівської ОТГ була сформована Ржищівська територіальна громада, яка 17 липня увійшла до новоутвореного Обухівського району Київської області.
Російсько-українська війна 22 березня 2023 року о 2.30 ночі росіяни атакували іранськими безпілотниками два гуртожитки професійного ліцею та навчальний корпус, вбивши мінімум чотирьохЧетыре человека погибли при атаке дронов в Киевской области та поранивши 20Война в Украине. 392‑й день, а також зруйнувавши будівліРоссия атаковала Украину дронами-камиказде: один разрушил здание общежития под Киевом, там ранены 9 человек.
Населення
Національний склад Національний склад населення за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці94.29%росіяни4.45%білоруси0.33%вірмени0.30%інші/не вказали0.63%Усього100%
Мовний склад Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська802695.14%російська3604.27%вірменська180.21%білоруська150.18%румунська40.05%болгарська10.01%німецька10.01%інші/не вказали110.13%Усього8436100%
Розкопки У 1963—1964 pp. В. Гончаров зафіксував тут матеріали трьох епох — трипільської, зарубинецької та давньоруської.
Знайдена двошарова пам'ятка в урочищі Ріпниця 1 у 2001—2003 рр. на розкопах під керівництвом С. Рижова, Б. Магомедова та В. Шумової — три трипільських житла і черняхівська землянка з горном для випалу кераміки. Ведуться проектні роботи для першої в Україні реконструкції трипільських жител поселення Ріпниця з метою його музеєфікації для освіти та туризму.
Городище давнього міста, що знаходиться на території сучасного м. Ржищів в урочищі Іван-Гора, відоме з кінця XIX ст. Ось як описує його В. Б. Антонович: «В одной версте от местечка, около Ржищевского монастыря четырехугольное городище, 175 сажень в окружности». Це городище досліджувалось експедиціями Інституту археології АН УРСР підкерівництвом В. К. Гончарова в 1960—1966 pp. та П. П. Толочко в 1982—1983 pp.