Ке́рлінг ( , від curl — «крутити») — олімпійський вид спорту, командна спортивна гра на льодовому майданчику. За своїм принципом гра подібна до боулінгу на траві. Гра складна і за технікою, і стратегічно.

Керлінг входить до програми Олімпійських ігор, починаючи з Олімпіади 1998 в Нагано. 1924 року керлінг був демонстраційним видом спорту на перших Зимових іграх у ШамоніКалендар історії спорту «Міністерство молоді та спорту України». У 2006 Міжнародний олімпійський комітет вирішив ретроспективно визнати офіційними змагання з керлінгу, що проводилися в рамках Міжнародного спортивного тижня в 1924 році. Під час Олімпіади 1932 теж відбувся показовий матч із керлінгу між командами США та Канади.

Походження

Керлінг зародився в Шотландії в добу пізнього середньовіччя. Перша письмова згадка про гру датується 1541 роком. Камінь для керлінгу, на поверхні якого вибита дата його виготовлення «1511 рік», знайдений на дні осушеного ставка в Данблейні. Пітеру Брейгелю Старшому належать дві картини від 1565, на яких зображені гравці в керлінг.

Шотландці поширили гру у світі, надто в Канаді, США та в континентальній Європі. Сьогодні в неї грають також в Японії, Кореї, Китаї, Австралії та Новій Зеландії.

Найстарший керлінговий клуб у світі це асоціація гравців міста Кілс, розміщеного на півночі Шотландії. Асоціація заснована 1716 року.

Правила

У грі в керлінг грають дві команди по чотири гравці (скіп, віце-скіп, перший та другий ), які почергово штовхають гладенькі відполіровані гранітні бити по крижаній доріжці у напрямку до цілі, відзначеної на доріжці концентричними колами. Два гравці допомагають спрямувати биту до потрібної точки за допомогою спеціальних щіток, якими вони натирають лід у напрямку руху шайби, внаслідок чого на льодовій поверхні утворюється тонкий шар вологи, що сприяє збільшенню швидкості бити. Гра ділиться на 10 ендів, деякі фахівці називають енди іннінгами, у кожному з яких командам нараховуються очки, залежно від того, скільки їх бит виявилося ближче до цілі, ніж найближча бита команди-супротивника. Протягом одного енду команди по черзі випускають по вісім каменів. Переможець визначається за сумою очок у всіх ендах. У разі рівності очок після десяти ендів, призначається додатковий енд — екстра-енд, переможець якого й стає переможцем матчу.

Майданчик для керлінгу являє собою прямокутне поле. Його довжина може бути від 44,5 до 45,72 м, ширина від 4,42 до 5 м. Мішень, звана «будинком», має діаметр 3,66 м. Відстань між центрами двох мішеней, нанесених на ігрову поверхню — 34,75 м. Биту, кам'яний диск із ручкою вагою 19,96 кг, виготовляють з певного виду граніту, видобутого на острові Ейлс-Крейг в Шотландії. Диск має циліндричну форму та кільцеподібну ковзаючу поверхню. Зверху на камені є ручка. Температура льоду для керлінгу близько -5 °C.

Гравець, котрий кидає биту, одягає на взуття тефлоновий слайдер, що забезпечує гарне ковзання. Для запобігання травм гравці використовують наколінники.

Організації та змагання Організацією змагань із керлінґу опікується Всесвітня федерація керлінгу, членом якої є також Всеукраїнська федерація керлінгу.

Найголовнішим змаганням світового рівня є Олімпійський турнір із керлінгу, що проводиться раз на чотири роки в рамках Зимових Олімпіад. Вперше керлінг був демонстраційним видом спорту на перших Зимових іграх у Шамоні в 1924 році Чемпіонат світу з керлінгу проходить щороку, окремо для чоловіків, жінок та змішаних команд.

Канадійка українського походження Сільвія Федорук у 1986 році, за вагомий внесок у розвиток спорту, внесена до Зали Слави керлінгу Канади.

Див. також Керлінг на Олімпійських іграх

Примітки

Література Лущик І. В. Керлінг. Фізичне виховання в школах України: науково-методичний журнал. Харків: Вид. група «Основа». N 2(62). 2008

Посилання

Керлінґ Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с. Всеукраїнська федерація керлінгу Всесвітня федерація керлінгу Curling Basics Керлінг на канадській монеті в 25 центів 2007 року