Міле́на Іва́нівна Рудни́цька, у шлюбі Лисяк (15 липня 1892, Зборів — 29 березня 1976, Мюнхен) — українська громадсько-політична діячка, парламентарка, піонерка українського фемінізму, журналістка, письменниця, учителька середніх шкіл. Голова центральної управи Союзу українок. Докторка філософії (1917).Мельничук Б., Щербак Л. Рудницька Мілена Іванівна… — С. 206. Домоглася, щоб справу Голодомору в Україні винесли на розгляд Ліги Націй та Міжнародного Червоного Хреста.
Життєпис
Мілена Рудницька народилася в родині українця Івана Рудницького та єврейки Іди Шпігель (після хрещення — Ольги). Попри єврейське походження по матері (що за Галахою визначає належність до єврейського народу), Мілена виховувалася в українському дусі, була греко-католичкою за віросповіданням.
Після смерті батька (1902) сім'я переїхала до Львова. Тут Мілена закінчила польську гімназію, навчалася на філософському факультеті Львівського та Віденського університетів. Захистила докторську дисертацію "Математичні основи естетики Ренесансу" Феміністки. Мілена Рудницька // Чорновол Ігор. 100 видатних львів'ян
Викладачка на Вищих Педагогічних Курсах у Львов (1921—1928), одна з ідеологинь жіночого руху Західної України та його провідних діячок у 1920—1930-х pp.
Голова центральної управи Союзу українок (за її головування він розрісся у сильну всенародну організацію), Українського жіночого конгресу в Станиславові (1934), Світового Союзу Українок«Світовий союз українок» був створений на з'їзді у Львові 1937 року, але через подальші воєнні події Другої Світової війни розгорнути працю не вдалося., політичної жіночої організації «Дружина Княгині Ольги»; редакторка двотижневика «Жінка» (1935—1939), часопису «Жіночий вістник» (1922); учасниця і репрезентантка українського жіноцтва на міжнародних жіночих з'їздах. Активна діячка УНДО, амбасадорка до польського сейму (1928—1935, працювала у його комісіях — освітній і закордонних справ).
Як делегатка Української Парляментарної Репрезентації захищала в Лізі Націй українські петиції, зокрема в справі так званої пацифікації і голоду в Радянській Україні, мала контакти з урядовими і громадськими колами Західної Європи і виступала з доповідями на міжнародних з'їздах.
У 1936—1939 — учасниця президії Українського Координаційного Комітету у Львові. З 1939 — на еміграції: Краків, Берлін, Прага, Женева (де у 1945—1950 була директоркою Українського Допомогового КомітетуВ 1947 році у Швейцарії був заснований Український Допомоговий Комітет для допомоги українським біжинцям в Швейцарії, Австрії та Німеччині, а також для допомоги студентам, які навчалися у Швайцарії. На той час їх було 21 особа і вони згуртувалися в студентьку громаду при бернському університеті. На жаль, діяльність цих орґанізацій не була тривалою. Через несприятливі обставини та брак фінансової помочі значна частина українських студентів залишила Швайцарію, так само як і ті, що вже отримали освіту, та не мали перспектив одержати дозвіл на працю за професією. Побачивши базнадійність своїх зусиль, покинула Швайцарію і пані Мілєна Рудницька — уже відома в швайцарських колах як член парламентської групи в польському сеймі та ініціатор різних програм стосовно допомоги українцям. В швайцарському Червоному Хресті, наприклад, їй відповіли, що вони допомагають людям лише в тих державах, з якими Швайцарія має дипломатичні зв'язки.), Нью-Йорк і Мюнхен).
Значна частина діяльності Рудницької присвячена журналістиці. У 1918 році входила до редакції тижневика «Наша мета» (Львів), у 1922—1925 редагувала щотижневу сторінку у газеті «Діло», була редакторкою двотижневика «Жінка» (ідеологічний орган Союзу українок) у 1935—1939. З 1919 року виступала зі сторінок у пресі на політичні, феміністські й виховні теми.
Похована у Мюнхені. У 1993 році перепохована у Львові в родинній гробниці на Личаківському цвинтарі, поле № 54.
Твори Окремі книжки:
«Українська дійсність і завдання жінки» (1934), «Західня Україна під большевиками» (1958): кн. уклад. в 2-х ч., з перевид. збірника за погодженням Наук. Т-ва ім. Шевченка в Америці і Укр. Вільн. Акад. у США / упоряд.: Степан Попович, Галина Попович. — Львів: Коло, 2016. — 483 с.: іл. — Бібліогр.: с. 56. «Дон Боско. Людина, педагог, святий» (1963), «Невидимі стигмати» (1970, про патріарха Йосифа Сліпого). Збірки та статті: Мілена Рудницька. До моїх товаришок праці // Діло. — 1938. — 9 липня. Мілена Рудницька. Статті. Листи. Документи: збірник документів і матеріалів про життя, суспільно-політичну діяльність і публіцистичну творчість Мілени Рудницької / Центральний державний історичний архів України, м. Львів, Інститут історичних досліджень Львівського державного університету ім. Івана Франка; упоряд. Мирослави Дядюк ; відп. ред. Марта Богачевська-Хомяк. — Львів, 1998. — 844 с. Рудницька М. Нова доба культури. / Рудницька М. Статті, листи, документи… С.75. Рудницька М. Чому українські жінки не мають представництва в національній раді? /Рудницька М. Статті, листи, документи… С.77-78. Рудницька М. Львівське жіноцтво під час падолистового перевороту/ Рудницька М. Статті, листи, документи… С. 96-101. Рудницька М. Польські вибори і наше жіноцтво / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.104-106. Рудницька М. Жіноцтво і політичні партії. / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.117-118. Рудницька М. В новій добі. / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.115. Рудницька М. Економічна незалежність жінки/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.132. Рудницька М. «Крізь перспективу одного місяця. Спомини і рефлєксії про хід і вислід справи українських петицій на останній женевській сесії»/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.145. Рудницька М. Шум довкола жіночого конгресу. /Рудницька М. Статті, листи, документи … С.157-160. Рудницька М. Загальнонаціональні чи конфесійні установи?/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.160-163. Рудницька М. Український Жіночий Конгрес/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.163-166. Рудницька М. Непорозуміння з фемінізмом/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.170-176. Рудницька М. Українська дійсність і завдання жінки. / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.187. Рудницька М. Вартість політичної рівноправности для жінок / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.235. Рудницька М. Боротьба за правду про Великий Голод/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.410. Рудницька М. Всеукраїнський Національний Конгрес / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.572. Рудницька М. Підсумки 50-ліття.
Вшанування пам'яті У місті Київ є вулиця Мілени Рудницької.
У місті Червоноград вулицю Павла Поповича перейменували на вулицю Мілени Рудницької.
У місті Кривий Ріг вулицю 50-річчя Перемоги перейменували на вулицю Мілени Рудницької.
У селі Кашперівка Київської області вулицю 8-го Березня перейменували на вулицю Мілени Рудницької.
Примітки
Джерела Український тиждень — Жінка проти системи: modus operandi Мілени Рудницької 16 грудня 2016 р. Гачковський М. Мілена Рудницька — українська жіноча та національна діячка, депутат польського Сейму в 1928—1935 рр. / М. Гачковський // Гуманітарні науки. — 2011. — № 2. — С. 126—133. Дядюк М. С. Рудницька Мілена //
Мельничук Б., Щербак Л. Рудницька Мілена Іванівна // Пода О. Гендерний світ публіцистики Мілени Рудницької // Образ: щорічний науковий збірник — К., 2010. — Вип. 10. Комарницький Я. Політична діяльність Мілени Рудницької у міжвоєнний період / Я. Комарницький // Українська жінка у національному та глобальному просторі: історія, сучасність, майбутнє. — Дрогобич, 2016. — С. 68—70.
Література
Мілена Рудницька // Українки в історії / за заг. ред. В. Борисенко. - Київ : Либідь, 2004. - С.124-129.
Мирослава Дядюк. Рудницька Мілена // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.644 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання Марта Гавришко. Галицькі феміністки 1930-х: нацистське «Кухня-Церква-Діти» не для нас // Історична правда. — 2010. — 29 грудня. Львівські феміністки. Мілена Рудницька // Газета по-львівськи. — 2005. — 4 березня. Інтерв'ю з Мартою Богачевською-Хомяк // Фулбрайт Україна. Мілена Рудницька (1892—1976) Клара Гудзик. Поборниця жіночого рівноправ'я // День. — 2001. — 7 березня. Історія Українського Товариства у Швайцарії