Playboy

Playboy () — американський лайф-стайл журнал для чоловіків розважального характеру. Він був заснований в Чикаго в 1953 році Г'ю Гефнером і його колегами, і частково був фінансований за рахунок кредиту від матері Гефнера сумою в $1000. Видання відоме своїми фотографіями оголених і напівоголених моделей (Playmates). Playboy зіграв важливу роль у ході сексуальної революції і залишається одним з найвідоміших у світі брендів, які виросли в Playboy Enterprises, Inc. На додаток до «флагманського» журналу в Сполучених Штатах також виходять спеціальні національні версії Playboy по всьому світу. Українська версія видається з 2005 року (у 2005–2021 — російською, з номера 1 за 2022 — українською мовою).

Журнал має насичену історію публікацій коротких оповідань від відомих письменників, таких як Ернест Гемінгвей, Джон Апдайк, Ян Флемінг, Володимир Набоков, Сол Беллоу, Чак Паланік, П. Ґ. Вудхауз, Харукі Муракамі, і Маргарет Етвуд. Playboy публікує щомісячні інтерв'ю з відомими громадськими діячами, художниками, архітекторами, економістами, композиторами, диригентами, кінорежисерами, журналістами, письменниками, драматургами, релігійними діячами, політиками, спортсменами і водіями автомобілів. Журнал в цілому відображає ліберальну редакційну позицію, хоча часто містить інтерв'ю з консервативними знаменитостями.

Історія публікацій

1950-ті Спочатку Гефнер хотів назвати журнал «Stag Party» («Парубоча вечірка») і навіть попросив свого друга А. Міллера намалювати емблему для журналу, той намалював оленя (гра слів: може означати і «парубок» і «олень»), одягненого в смокінг. Задуму Гефнера завадив уже існуючий журнал «Stag magazine», який заявив про свої права на видання. Гефнеру в терміновому порядку довелося міняти назву журналу — його запозичили в маленької компанії з продажу автомобілів — «Playboy» (від  — «гульвіса», «марнотратник життя»). Емблему кролика, тепер уже впізнавану у всьому світі, намалював художник — Арт Поль. Його кролик теж красувався в смокінгу. Чому вибір припав саме на кролика? Як зізнався згодом Г'ю Гефнер, через прихований сексуальний підтекст, а смокінг уособлював інтелектуальність читача.

Перший номер журналу «Playboy» укладався Гефнером на власній кухні, оскільки про окреме приміщення для редакції годі було й мріяти. Ідея про те, щоб розміщувати на розвороті журналу красуню прийшла з армійського минулого Г'ю: він згадав, як пришпилював біля ліжка фотокартки дівчат-кінозірок. Звернувшись до приятеля Джона Баумгартена — власника компанії з випуску календарів з красунями, — Гефнер одержав у нього фотографію молодої актриси Норми Джин Мортенсон (Мерилін Монро). Саме її фото помістили на обкладинку першого номера журналу, який приніс Гефнеру дохід і можливість випустити другий номер журналу. У 1955 році Гефнер вирішує поміщати в журналі фото не тільки кінозірок, але й звичайних дівчат, наділених красою. Зокрема, під вигаданим ім'ям Джанет Пілгрім на обкладинці журналу з'являється фото дівчини, що в редакції займалася передплатою. Таким чином у підсвідомості читачів закріплюється думка про те, що красиві дівчата не так недосяжні — вони буквально по сусідству.

У 1950-ті роки зародилася легенда навкруги Гефнера для його дівчат-моделей, ця легенда пов'язана з маркуванням на обкладинці журналу. З 1955 до 1976 року (за винятком шести місяців 1976 р.) літера «Р» в назві Playboy була надрукована в зірках, або вони були навколо неї. За легендою кількість цих зірок відповідала кількості разів коли Гефнер спав з дівчиною, або це було місце у рейтингу привабливості, чи оцінка дівочих умінь в ліжку. Але насправді ці зірки, кількість яких була від 0 до 12, вказували на внутрішній і регіональній рекламний регіон.

1960—1990 З 1966 по 1976 р. в журналі працював редактор фантастики Робі Макоулі. Протягом цього періоду журнал опублікував таких авторів як з Сол Беллоу, Джон Апдайк, Джеймс Дікі, Джон Чівер, Доріс Лессінг, Джойс Керол Оутс, Володимир Набоков, Майкл Крайтон, Джон ле Карре, Ірвін Шоу, Жан Пастир, Артур Кестлер, Ісаак Башевис Зінгер, Бернард Маламуд, Джон Ірвінг, Енн Секстон, Надін Гордімер, Курт Воннегут і Джеймс Патрік Донліві, а також вірші Євгена Євтушенка. Після досягнення піку популярності в 1970-х роках, відбулося зниження обігу і впав рівень культурної значущості через конкуренцію в різних галузях. На відповідь Playboy спробував відновити свою владу над чоловічою аудиторією віком 18-35 років, робилося це завдяки невеличким змінам у змісті та додаванням актуальних і цікавих для аудиторії матеріалів, таких як інтерв'ю з хіп-хоп артистами. Крісті Гефнер, дочка засновника Г'ю Гефнера, приєдналася до журналу в 1975 році і стала главою компанії в 1988 році. У 2008-му вона оголосила, що покине місце очільника компанії у 2009 році, і сказала, що обрання Барака Обами президентом надихнуло її присвятити більше свого часу благодійності, а також, що рішення піти у відставку було її власне.

Після 2000-х Журнал відсвяткував своє 50-річчя в січні 2004 року. Свята проходили в Лас-Вегасі, Лос-Анджелесі, Нью-Йорку та Москві протягом року. Підбиваючи підсумки журнал складає різноманітні щорічні рейтинги та списки. Одним з найпопулярніших є щорічний рейтинг найкращих «Вечірок факультету» серед усіх університетів і коледжів США. У 2009 році журнал використовує такі критерії для формування рейтингу: бікіні, розум, кампуси, секс і спорт. Перше місце в 2009 році дісталося Університету Маямі. У червні 2009 року журнал скоротив графік публікацій до 11 номерів на рік, із загальним випуском липень/серпень. Лондонська Daily Telegraph повідомила, що Г'ю Гефнер продав свій Англійський Садибний будинок (поруч зі знаменитим особняком Playboy) за 18 мільйонів доларів, що на $ 10 млн менше, ніж у початкова ціна. Також через значні втрати у вартості компанії (від $ 1 млрд в 2000 році до $ 84 млн у 2009 році) видавницька імперія Playboy була виставлена на продаж за $ 300 млн. У грудні 2009 року, журнал ще більше зменшив графік публікації — 10 номерів на рік, із загальним січень/лютий. У жовтні 2015 року Playboy оголосив, що починаючи з березня 2016 року їх випуски більше не будуть містити фотографії повністю оголених дівчат. Генеральний директор журналу Скотт Фландрія визнав, що журнал не здатен конкурувати з вільно доступною інтернет-порнографією. За його словами: «Тепер ми на відстані одного кліку від будь-якого уявного статевого акту безкоштовно. Тому це просто застаріло на даному етапі». Гефнер погодився з цим рішенням. Перероблений Playboy, однак, буде як і раніше обирати дівчину місяця і фотографії жінок, але вони будуть мати вікову заборону для дітей у віці до 13 років. Цей крок не вплине на PlayboyPlus.com (який включає підписку на оголені фото). На прийняття цього рішення вплинули такі країн як Індія и Китай, де журнал добре продається, але має проблеми через ліцензування і зміст.

В березні 2020 року вийде останній випуск друкованої версії журналу. Однією з причин закриття є спалах коронавірусу у світі.

Історія тиражу та статистика Пік популярності Playboy був у листопаді 1972 року, за цей місяць було продано 7 161 561 примірників. На обкладинці була модель Пем Ролінгс, сфотографував її Роланд Шерман. Чверть всіх американських хлопців-студентів купували журнал кожен місяць або передплачували його

Особливості та формат

Логотип Знаковим талісманом журналу є стилізований силует кролика, що носить краватку-метелик, цей логотип був створений артдиректором Playboy Полом Артуром. Спочатку його було намальовано як виноску в другому номері, але він був прийнятий як офіційний логотип і з'являється відтоді у всіх номерах. Як жарт цей логотип ховають десь на обкладинці журналу, будь то малюнок чи фотографія. Гефнер сказав, що він обрав кролика для логотипу через його «гумористичний сексуальний підтекст», і тому, що зображення було «жвавим і грайливим».

Ось як Г'ю Гефнер обґрунтував свій вибір логотипа в розмові з італійською журналісткою Оріаною Фаллачі: «Кролик, чи заєць, в Америці має сексуальне значення; і я вибрав його, тому що це свіжа тварина, сором'язлива, жвава, стрибка — сексуальна. По-перше, коли кролик вас внюхає, то тікає, але потім він повертається, і ви відчуваєте, як ніби пестите його, граєтесь з ним. Дівчина нагадує кролика. Радісна, жартівлива. Розглянемо тип дівчини, яку ми зробили популярною — дівчину місяця. Вона не є складною, це не та дівчина якої ви не можете дістатися. Вона молода, здорова, проста дівчина — дівчина, яка живе по сусідству… ми не зацікавлені в таємничій, фатальній жінці, яка носить елегантну нижню білизну з мереживом, і вона сумна і якась нечиста думками. Дівчина Playboy не має мережив, не має спідньої білизни, вона гола, добре вимита водою і милом, і вона щаслива.» Жвавий кролик швидко став популярним символом у чоловічій культурі, тому став прибутковим джерелом доходу для мерчандайзингу Playboy. У 1950-ті роки він був прийнятий як військовий знак літака-винищувача VX-4 дивізії МВФ.

Інтерв'ю в Playboy Крім розпусти велика частина Playboy протягом більшої частини свого існування була «Playboy Інтерв'ю» — це змістовна і об'ємна (як правило, кілька тисяч слів) розмова між відомою особистістю та інтерв'юером. Наприклад, історик Алекс Хейлі кілька разів виступав в ролі інтерв'юера Playboy, він брав інтерв'ю у Мартіна Лютера Кінга молодшого, Малькольма X і засновника Американської нацистської партії Джорджа Лінкольна Рокуелла в квітня 1966 року, а потім написав у співавторстві його автобіографію. Одним з найвідоміших інтерв'ю журналу була розмова з тодішнім кандидатом в президенти Джиммі Картером в листопаді 1976 року, в якому він заявив, що «я вчинив подружню зраду в моєму серці багато разів.». Також виходили інтерв'ю з Фіделем Кастро та Альбертом Швейцером. Інший розділ типу інтерв'ю, названий «20Q» (гра в двадцять питань), був доданий у жовтні 1978 року, Шеріл Тігс був першим героєм цього розділу.

Рубрика «Rock the Rabbit» «Rock the Rabbit» — щорічні ілюстровані музичні новини, публікуються в березневому випуску. Яскраві зображення рок-груп фотографував музичний фотограф Мік Рок. Для святкових подій «Rock the Rabbit» модельєри проєктують футболки, натхненні логотипом журналу, для кожної групи. Футболки продавали в роздріб та на аукціоні, все для того, щоб зібрати гроші для боротьби зі СНІДом в Lifebeat: Музична індустрія бореться зі СНІДом. Відомі групи та виконавці, які були представлені в Rock the Rabbit: MGMT, Daft Punk, Іггі Поп, Duran Duran, Flaming Lips, Snow Patrol і The Killers .

Фантастика у «Playboy» У часописі публікувалися ледь не усі знамениті класики фантастики: Роберт Гайнлайн, Артур Кларк, Рей Бредбері, Фредерик Пол, Айзек Азімов, Філіп Дік, Френк Герберт, Аврам Дейвідсон, Альфред ван Вогт, Річард Метісон, Деймон Найт, Вільям Тенн, Теодор Стерджон, Джеймс Бліш, Пол Андерсон, Роберт Шеклі, Курт Воннегут, Філіп Дік, Урсула Ле Гуїн, Джеймс Баллард, Доріс Лессінг, Томас Діш, Нормен Спінред, Майкл Крайтон, Джордж Алек Еффінджер.

«Ключі від дверей»