Ко́нан () — персонаж творів американського письменника-фантаста Роберта Говарда, герой, чиї пригоди відбуваються в вигадану Хайборійську добу (приблизно 12 000 років тому). Конан — воїн із племені кімерійців, дуже сильний та вправний з різною зброєю, а також обізнаний і кмітливий. У своїх пригодах Конан подорожує величезними просторами тодішніх земель і потрапляє в різні фантастичні пригоди, з яких повсякчас виходить переможцем.
Говард написав кілька оповідань про Конана. Після Говарда ще кілька письменників повели далі пригоди цього героя. За мотивами оповідань про Конана малювали комікси, фільмували кіна та серіал.
Прізвиська
В різних творах, а також стрічках, Конан має різні прізвиська, які уточнюють його походження. Також у деяких народів, з якими він стикався, присутні прізвиська їхніми мовами, що відображають певні його риси.
Здебільшого за прізвиська використовуються: Конан Варвар — його позначення з точки зору більш розвинених народів; Конан Кімерієць (Конан з Химерії) — його позначення, за походженням з народу кімерійців та взагалі з Кімерії.
Особистість
Зовнішність Конана описувалася Говардом часто і детально. Це високий м'язистий чоловік з довгим чорним волоссям і яскраво-синіми очима. Бороди і вусів Конан не носить. Конан володіє величезною фізичною силою і звірячою витривалістю, але при цьому доволі спритний. Привабливий для жінок, але і сам ласий до жіночої уваги (чим використовуються, щоб заманити його у пастку у оповіданні «Залізний демон»). Він добре володіє більшістю видів зброї, але найчастіше використовує меч або сокиру. Свій одяг Конан змінює залежно від поточного роду діяльності та клімату. Всупереч поширеним ілюстраціям, зокрема, Френка Фразетти і Луїса Ройо, в оповіданнях Говарда Конан з'являвся напівоголеним лише кілька разів.
Конан наділений здібностями природженого лідера і полководця. Швидко завойовує прихильність воїнів і здобуває перемоги, командуючи ними (але, як правило, Конану не вдається зберегти плодів своїх перемог). При цьому кімерієць майже не амбітний: будучи в підпорядкуванні у інших, він виконує їхні накази й легко залишає навіть перспективну службу, тільки-но вона йому набридне.
Незважаючи на варварське походження, в ході своїх мандрів Конан побував у найрізноманітніших куточках світу і придбав великі знання як щодо географії, так і укладу життя різних народів і рас, а також непогано вивчив людську психологію. Він знає всі основні мови Гайборії і вміє на них читатиР. І. Говард — «Скарби Гвалура» (1935).
З дитинства Конан сповідував традиційну для кімерійців віру у войовничого бога КромаЗа Говардом молитися Крому марно, позаяк бог тільки давав життя, силу і волю новонародженому, а все інше залежало від самої людини., ставлячись до інших релігій «з терпимістю, властивою варварам». Однак в пізній період він зізнавався в симпатії до культів Мітри та Асури (в оповіданні «Чорний Колос» бог Мітра сам вказує на Конана як на свого обранця для захисту королівства Горайя). У оповіданні «Фенікс на мечі», Епіметріус — легендарний засновник Аквілонії та жрець Мітри, надає Конану чародійний знак на меча і відмічає, що доля Конана — це доля Аквілонії. В оповіданні «Час дракона», саме жерці Асури допомагають Конану, коли його позбавили влади, позаяк він захищав цей культ від мітраїтів, а також від забобонних наклепів.
Конан не позбавлений расизму, характерного для Говарда (в посмертно опублікованій повісті «Скарби Транікоса» Конан рятує від піктів двох своїх ворогів, мотивуючи це тим, що не може дозволити кольоровим дикунам вбити гайборійців).
Книжкова біографія
Конан — син кімерійського коваля, народжений під час бою. Брав участь в битвах з тих пір, як зміг тримати в руках меча, і в 14 років першим піднявся при штурмі на стіну фортеці Венаріум. Приблизно в 15 років потрапив у полон, але незабаром втік і вирушив у мандрівку по світу, лише ненадовго відвідавши Кімерію.
Під час своїх мандрів Конан приєднується до козаків — Говард дав таку назву кочовикам, які сформувалися зі злочинців, збіднілих людей, рабів-утікачів та солдатів-дезертирів. Ці люди, які згодом склали своєрідну націю і визнавали лише свої закони, стали доволі вагомою силою, яка загрожувала сусіднім державам. Козаки мали свою мову, а сама назва «козак» нею мала значення (залежно від перекладу книги): руйнівник, пропаща чи нікудишня людина (). Самі козаки мешкали між внутрішнім морем Вілаєт та східними кордонами хайборійських держав, а також біля гірканських земель. Згадувані Говардом запорозькі козаки мали таку назву від назви річки Запорозка (), саме там мав військовий табір Конан. Під час подій оповідання «Залізний демон», Конан вже фігурує як гетьман (керівник) козаків.
Козаки заповзято ворогували з імперією Туран. У оповіданні «Тіні в місячному світлі», описується як козаки серед яких був Конан, були розбиті туранськими військами на річці Іллбар. Також у оповіданні «Дорога орлів» розповідається як туранський генерал Артабан руйнує піратський табір на річці Запорозка, поки пірати пішли на допомогу запорозьким козакам у їх боротьбі з гірканськими кочівниками.
Кілька років Конан був піратом, прославившись серед жителів Чорних королівств як Амра (мовою чорного населення «Лев»).
Після загибелі його супутниці Баліт і команди зійшов на берег та став найманцем. Служив спершу під керівництвом принца Амальріка, незабаром сам став воєначальником, часто змінюючи господарів.
Під час подій пов'язаних з тимчасовою узурпацією трону відьмою Саломією, її сестри-близнючки королеви Хаурана Тараміс (події оповідання «Відьма має народитися»), Конана, капітана гвардії, присуджують до розп'яття. Але врятований запорозьким авантюристом Ольгердом Владиславом, Конан пристає до кочівників. Хоч повернена до трону Тараміс, пропонує кімерійцю знову стати капітаном королівської гвардії, він вирішує продовжити своє життя вже як вождь кочівників — зуагірів.
Ворогував з королівством Туран. Пізніше люди Конана були розбиті військами короля Йездігерда і їх керманич деякий час блукає по південних землях у пошуках скарбів.
Повернувшись на північ, Конан завербувався в армію Аквілонії, де борючись проти піктів досяг успіху, швидко дослужившись до генерала. Король Нумедідес, побоюючись його зростаючої популярності, кинув кімерійця до в'язниці Залізна Вежа. Конан біжить з ув'язнення, щоб згодом разом з бароном Троцеро очолити заколот, який скінчується поваленням і вбивством Нумедідеса. Після цього варвара коронують як Конана I. Конан правив Аквілонією до старості, незважаючи на численні замахи і змови.
Бібліографія
Книги про Конана не мають наскрізного сюжету і точної послідовності. Здебільшого це оповіді про окремі пригоди в різних частинах світу, не пов'язані одна з одною.
За непрямими ознаками — згадками про попередні пригоди, віком Конана, окремими наскрізними персонажами — бібліографи складають послідовності для читання, а Лайон Спрег де Камп і Лін Картер навіть написали сполучні передмови до повістей. Проте, в деталях ці послідовності часто різняться.
Прижиттєві твори Роберта Говарда
Фенікс на мечі (, 1932) — перероблено з оповідання «Цією сокирою я буду правити!» про Кулла. Шарлатова цитадель (, 1933) Вежа Слона (, 1933) (, 1933) Повзуча тінь (, 1933) (, 1933) (, 1934) Тіні в місячному світлі (, 1934) Сталевий демон (, 1934) (, 1934) Люди Чорного Кола (, 1934) Відьма має народитися (, 1934) (, 1935) По той бік Чорної ріки (, 1935) (, 1935) Час дракона (, 1935) Хайборійська Ера (, 1936) — есе з описом початку і кінця Хайборійської Ери Червоноголові цвяхи (, 1936)
Посмертно видані твори Роберта Говарда
Доопрацьовані твори і книги за мотивами, опубліковані та видані посмертно «у співавторстві» з Говардом: Бог у чаші (, 1952) — змінено Л. Спрег де Кемпом Донька крижаного гіганта (, 1953) — перероблено з оповідання «Боги півночі» () Л. Спрег де Кемпом Скарби Транікоса (, 1953) — співавтор: Л. Спрег де Кемп (авторська назва «Чорний чужинець») Барабани Томбалку (, 1955) Закривавлене божество (, 1955) — перероблено Л. Спрег де Кемпом Дорога орлів (, 1955) — перероблено Л. Спрег де Кемпом Кинджали Джезмі (, 1955) — перероблено Л. Спрег де Кемпом Яструби над Шемом (, 1955) — перероблено Л. Спрег де Кемпом Долина зниклих жінок (, 1967) В залі мерців (, 1967) — співавтор: Л. Спрег де Кемпом Рука Нергала (, 1967) — співавтор: Лін Картер Вовки по той бік кордону (, 1967) — співавтор: Л. Спрег де Кемп (єдиний твір, де Конан не головний герой, а тільки згадується) Рило у темряві (, 1969) — співавтори: Л. Спрег де Камп, Лін Картер
Оригінальні твори про Конана-варвара інших літераторів
Лайон Спрег де Кемп і Лін Картер Повернення Конана (, 1957) — автори: Л. Спрег де Камп, Б. Ніберг Конан-корсар (, 1966) Тварюка в склепі (, 1967) Місто черепів (, 1967) Прокляття моноліту (, 1968) Чорні сльози (, 1968) Конан-островитянин (, 1968) Лігво крижаного хробака (, 1969) Замок страху (, 1969) Відьми туману (, 1972) Чорний сфінкс Нептху (, 1973) Червоний місяць Зембабве (, 1974) Тіні в черепах (, 1975) Легіони смерті (, 1978) Народ вершин (, 1978) Тіні в темряві (, 1978) Зірка Хорали (, 1978) — автори: Л. Спрег де Кемп, Б. Ніберг Самоцвіт у башті (, 1978) Богиня зі слонової кістки (, 1978) Кривавий місяць (, 1978) Конан-визволитель (, 1979) Конан і павучий бог (, 1980) — автор: Л. Спрег де Кемп Конан-варвар (, 1982) — новеллізація однойменного фільму
Ендрю Оффут Конан і чаклун (, 1978) Меч Скелоса (, 1979) Конан-найманець (, 1980) Карл Едвард Вагнер Дорога Королів (, 1979)
Пол Андерсон Конан-бунтівник (, 1980)
Роберт Джордан Конан-захисник (, 1982) Конан невразливий (, 1982) Конан нездоланий (, 1983) Конан-тріумфатор (, 1983) Конан неперевершений (, 1984) Конан-переможець (, 1984) Конан-руйнівник (, 1984) — новелізація фільму «Конан-руйнівник»
Джон Меддокс Робертс Конан доблесний (, 1985) Конан-чемпіон (, 1987) Конан-розбишака (, 1988) Конан безстрашний (, 1989) Конан-крутій (, 1991) Конан-людолов (, 1994) Конан і скарби Пифона (, 1994) Конан і амазонка (, 1995)
Стів Перрі Конан безстрашний (, 1986) Конан-зухвалець (, 1987) Конан нестримний (, 1989) Конан-фрилансер (, 1990) Конан грізний (, 1990)
Леонард Карпентер Конан-відступник (, 1986) Конан-нальотчик (, 1986) Конан-полководець (, 1988) Конан-герой (, 1989) Конан Великий (, 1989) Конан-вигнанець (, 1991) Конан-дикун (, 1992) Конан з Червоного братства (, 1993) Конан, бич Кривавого узбережжя (, 1994) Конан-гладіатор (, 1995) Конан, володар Чорної річки (,1996)
Роланд Грін Конан Хоробрий (англ. Conan the Valiant, 1988) Конан Охоронець (англ. Conan the Guardian, 1991) Конан Невблаганний (англ. Conan the Relentless, 1992) Конан і Боги Гір (англ. Conan and the Gods of the Mountain, 1993) Конан біля Брами Демона (англ. Conan at the Demon's Gate, 1994) Конан і Тумани Загибелі (англ. Conan and the Mists of Doom, 1995) Конан і Повелитель Смерті Танзи (англ. Conan and the Death Lord of Thanza, 1997)
Шон А. Мур Конан-Мисливець (Conan the Hunter, 1994) Конан і Прокляття Шамана (Conan and the Shaman's Curse, 1996) Конан і Похмурий Сірий Бог (Conan and the Grim Grey God, 1996)
Джон К. Гекінг Конан і Смарагдовий Лотос (Conan and the Emerald Lotus, 1995) Конан і Жива Чума (Conan and the Living Plague, 2024)
Гаррі Тертлдав Конан із Венаріума (Conan of Venarium, 2003)
Майкл А. Стекпол Конан-Варвар (Conan the Barbarian, 2011) — офіційна новелізація фільму з Джейсоном Момоа.
С. М. Стірлінг Конан: Кров Змія (Conan: Blood of the Serpent, 2022)
Джеймс Лавгроув Конан і Культ Обсидіанового Місяця (Conan and the Cult of the Obsidian Moon, 2024)
Юрай Червенак Конан і стіни Гіртну (, 1994, під псевдонімом Джордж Каллаган) Безжальний Конан (, 2000, під псевдонімом Торлейф Ларссен) Конан і святиня демона (, 2002, під псевдонімом Торлейф Ларссен) Конан і дванадцять брам пекла (, 2004, під псевдонімом Торлейф Ларссен)
Видання українською