Це стаття про християнську реліквію. Про Хрест як символ (див. Розп'яття) Животворний ХрестЧинна орфографічна норма — «Животворний Хрест Господній». Лопатін В. В. Прописна або рядкова? Орфографічний словник/ В. В. Лопатін, І. В. Нечаєва, Л. К. Чельцової. — М.: Ексмо, 2009. — 512 с., стор. 175 (, ) — у християнській традиції хрест, на якому був розп'ятий Ісус Христос. Одне зі знарядь Страстей Христових. Належить до головних християнських реліквій. Застосування епітета «животворний» пов'язане із даром життя вічного після хресної смерті Ісуса Христа, та чудесами, що сталися при здобутті Хреста (Визначення дійсності хреста). Також — святий Хрест, істинний Хрест, Хрест Господній, Животворне дерево.
«Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього» є одним зі змістів православного свята Маковія.
Назва Животворний Хрест Істинний Хрест (, ) — латинська назва; іспанською — Вера-Крус, або Веракрус. Святий Хрест () — іспанська й португальська назви; іспанською — Санта-Крус, Санта-Круз; португальською — Санта-Круш.
Апокрифи
Євангелія не повідомляють особливих подробиць про Хрест, на якому Христос був страчений через розп'яття. Він згадується як вже готовий предмет при описі його несення Христом на Голгофу (наприклад, розповідь про хресну дорогу у євангеліста Луки — Лк. 23:26-31).
Апокрифічна ж література, на відміну від канонічних текстів, містить безліч деталей легендарної історії Животворного Хреста. Проте історія Хреста, як значимої для християнського світу реліквії, що підкріплюється достовірними свідченнями, починається лише з розкопок, проведених рівноапостольною імператрицею Оленою і описаних багатьма ранньохристиянськими істориками.
Цикл легенд про Животворний Хрест виник переважно в Палестині і має давнє походження (ранні списки «Євангелія від Никодима» датуються V століттям). Основний акцент в апокрифічних оповідях виконаний на зв'язку знаряддя хресної смерті Христа з одним із райських дерев та іншими подіями Старого Завіту.Хрест Христа/Новий енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона, т. 23 Також апокрифи оповідають і про обставини набуття Хреста (апокриф «Вчення Аддая апостола»).
Дослідники вважають, що автори цих переказів не ставили за мету прославити дану християнську реліквію, значущість якої ніколи не оспорювалася. Метою було показати походження християнства (будучи, на той момент, ще «молодою» релігією) від найдавнішої традиції, буквально «від Адама».
Апокрифічна історія Животворного Хреста знайшла своє відображення в численних зображеннях. Найповніший цикл зображень цієї історії виконаний у 1452—1465 роках П'єро делла Франческом на фресках у головній капелі базиліки Сан Франческо в Ареццо.
Богомильська легенда Богомилкам приписується одна з дуалістичних легенд про Животворний Хрест, яка розповідає про створення світу і посадження раю одночасно Богом і Сатанаілом.Крилов М. Історія Хреста, на якому був розіп'ятий Христос.—М.: 1855 Відповідно до цієї легенди, Бог, при посадженні одного з райських дерев говорить Сатанаілу: «Тут буде тіло моє, і дерево послужить для твого вигнання». Коли ж Сатанаіл відкинув Бога, то, прийшовши подивитися на дерево пізнання добра і зла,— був вигнаний його таємничої силою з раю, і диявол вперше став чорним.Хрест Христа/ Новий енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона, т. 23 Дерево ж розрослося на три стовбури, названих стовбурами Адама, Єви і Господа (у центрі). Після вигнання перших людей з раю дерево розпалося, і тільки «частина Господа» залишилася на місці. Частина Адама впала в Тигр і була принесена водою в землю Мадіамську, а частина Єви під час всесвітнього потопу потрапила в Мерру. З цих двох частин за богомильською легендою і був зроблений Хрест для розп'яття Ісуса Христа.
«Золота легенда»
Цей текст переказу про Животворний Хрест зберігся на Заході у складі «Золотої легенди», на Сході відомий лише за декількома грецькими рукописами.
Основа історії про походження матеріалу для Животворного Хреста взята з апокрифічного «Євангелія від Никодима». У ньому розповідається, що коли Адам був при смерті, його син Сиф пішов до брами Раю з метою отримати масло прощення і помазати їм тіло свого батька. Однак з'явився архангел Михаїл повідомив, що масло прощення всьому світу буде даровано через 5500 років (пророцтво про пришестя Христа) і дав Сифу гілку від дерева пізнання Добра і Зла, плід з якого скуштував Адам під час гріхопадіння. Вручивши гілку, архангел сказав: «Якщо зможеш оживити цей сухий плід, то бути йому зцілення».Про святого хресті /Яків Ворагінскій. З «Золотої легенди »
Повернувшись додому, Сиф знайшов Адама мертвим і вклав суху гілку в його рот (за іншими версіями, на голову Адама Сиф надів вінок, сплетений із цієї гілки, або це зробив сам Адам, який ще був живий до моменту повернення СифаКрилов М.Історія Хреста, на якому був розіп'ятий Христос.—М.: 1855). Потім з неї проросло дерево з трьох зрощених стовбурів, яке продовжувало зростати тисячоліття до настання часів царя Соломона.
Цей цар, зрубав дерево, та намагався використати його при будівництві Єрусалимського храму, однак воно не підійшло за розмірами. Брус використовували при будівництві моста. Коли відома своєю мудрістю цариця Савська нанесла візит Соломону, вона схилилася перед деревом на коліна. Вклонившись, вона передбачила, що Спаситель світу буде повішений на цьому дереві, і від того царства юдеїв прийде розорення і кінець. Потім, замість того щоб ступати по дереву, вона боса перейшла струмок убрід. Злякавшись Соломон наказав закопати брус.
Деревина була знайдена при будівництві басейну для обмивання жертовних тварин. Проте вода в ньому прославилася зціленнями, і його перетворили на цілющу купальню (Сілоамська купіль). Після арешту Христа дерево спливло з вод купальні. З нього вирішили виготовити Хрест для розп'яття Ісуса Христа, а саме вертикальний тримальний стовп. Поперечний брус, табличка і підніжжя були зроблені з інших порід дерева. За легендою Хрест був зібраний з деревини пальми, кипарису, кедру і оливи.
Російські апокрифи У російському апокрифі «Слово о Крестном Древе» (XV-XVI століття) наводиться історія Хресного Дерева, аналогічна європейській «Золотій легенді», з додатком легенд про Мойсея і Лоті. Однак цариця, що прийшла до Соломона, називається сивілою. Вона, прийшовши подивитися на викинуте Соломоном дерево, сіла на нього і була обпалена вогнем. Після цього вона прорекла: «О тръклятое дрѣво», а народ, що стояв поруч, вигукнув: «О тръблаженое дрѣво, на немже распятся Господь!». Також «Слово про Хресне Дерево» повідомляє, що дерево з легенди про Мойсея (див. нижче) пішло на виготовлення хреста для розп'яття Божевільного розбійника.
У Древньоруських апокрифах цариця Савська часто називається сивілою і в ряді джерел їй приписують пророцтво про долю дерева, відкинутого Соломоном при будівництві храму:
Інші легенди Пов'язана з Мойсеєм: Легенда заснована на описаній в Старому Завіті історії народного нарікання біля гірко-солоного джерела Мерри (Вих. 15:23-25). У апокрифах існує дві версії цього сюжету. Перша — Мойсей посадив на березі джерела дерево, принесене з раю під час всесвітнього потопу (див. богомильську легенду про дерево Єви). Друга — ангел дав Мойсею гілки трьох дерев: алое, кедр та кипарис і звелів, сплітаючи їх разом,— як символ Святої Трійці,— посадити на березі. В обох варіантах легенд подальша доля вирощеного дерева відповідає описаній в «Золотій легенді» історії з царем Соломоном. Зв'язана з Лотом: Ця легенда описує походження дерева для Хреста благочестивого розбійника, однак у ряді варіантів з нею пов'язується і походження Животворного Хреста.Крилов М. Історія Хреста, на якому був розіпнутий Христос.—М.: 1855 Згідно з легендою, Сиф отримав від ангела не тільки гілку від дерева пізнання добра і зла, але і ще одну, яку Сиф пізніше запалив на березі Нілу й вона довго горіла вогнем незгасимим. Коли ж Лот згрішив зі своїми дочками, то Бог звелів йому для спокутування посадити три гол́овні з того багаття й поливати їх поки не виросте велике дерево. З цього дерева був зроблений хрест благочестивого розбійника або, пройшовши шлях, описаний у «Золотій легенді», воно стало матеріалом для Животворного Хреста.
Існує й друга легенда про походження дерева для Хреста, пов'язана з Лотом. Коли Аврааму в Мамврі з'явився Бог у вигляді трьох ангелів, то вони (перед відходом у Содом) залишили йому свої три посохи. Їх і віддав Авраам Лоту після його гріхопадіння з дочками, звелівши посадити їх в околицях Єрусалиму, і поливати водою з Йордану. Лот, прагнучи спокутувати свій гріх, виконав доручення Авраама — посадив палиці в долині, сам носив воду з Йордану, боровся з сатаною, котрий спокушав його через помисли. Посохи проросли і виросли в триєдине дерево пінію—кипарис—кедр. Далі доля дерева повторює історію, описану в «Золотій легенді».
Грецький православний монастир Святого Хреста,— один з найстаріших в Єрусалимі,— згідно з переказами побудований там, де Лот посадив дерево Хреста. Срібний круг в каплиці позаду головного вівтаря монастирської церкви відзначає це місце, шановане як священне.
Здобуття Хреста
Відомості церковних істориків Церковні історики IV—V століть Наступний цикл легенд, що говорить вже про Здобуття історичної церковної реліквії — Хреста, загальноприйнятого віруючими як Істинний, веде свій початок з 326 року, коли, як вважається, він був знайдений імператрицею Оленою (матір'ю імператора Костянтина Великого) під час її подорожі в Єрусалим, розпочатого з метою паломництва та пошуку християнських реліквій:
Разом з Хрестом Господнім Оленою були знайдені чотири цвяхи та титли INRI.
Ця історія описана багатьма авторами того часу: Амвросієм Медіоланським (бл. 340—397 рр.), Руфіном (345—410 рр.), Сократом Схоластиком (бл. 380—440 рр.), Феодоритом Кирським (386—457 рр.), Сульпіціус Северусом (бл. 363—410 рр.), Созоменом (бл. 400—450 рр.).
Найбільш ранній церковний історик Євсевій Кесарійський (бл. 263—340 рр.) у своїй праці «Життя Костантина» докладно повідомляє про відкриття «божественної гробниці», проте не згадує ні про знайдений Животворний Хрест, ні про участь в цій події цариці Олени. За його розповідями — печеру, де був похований Христос, знайшли в ході боротьби з язичницькими храмами. Коли за наказом Костянтина зривали насип храму «солодкострастному демону любові» (тобто богині Венери), то «раптом в глибині землі, понад всяке сподівання, знайдено порожній простір, а потім „Чесне і Всесвяте Знамення рятівного Воскресіння“. Тоді священна печера стала для нас образом повернення до життя Спасителя.» Євсевій не уточнює, що являло собою знамення. За Євсевієм цариця Олена спорудила церкву у Вифлеємі неподалік іншої печери, де Христос народився в плоті.
Сократ Схоластик та Євсевій наводять лист імператора Костянтина до Макарія Єрусалимського, де імператор дає вказівки про будівництво храму на місці відкриття «Знамення Святіших Страстей». Однак Костянтин в листі не називає хреста, але говорить про відкриття святого місця.
Якщо сучасники цариці Олени й імператора Костянтина нічого не повідомляють про знайдення Хреста, то вже при правлінні його сина, — імператора Констанція ІІ (правив 337—361 рр.), — в церковних колах твердо впевнені в тому, що знайдення відбулося при Костянтині. У листі Констанцію з приводу знамення Хреста на небі єпископ Кирило Єрусалимський пише: «Бо при Боголюбному, і блаженній пам'яті Костянтина Отця Твого, знайшовши в Єрусалимі Спасительне дерево Хреста: коли він маючи найбільшу ревність до благочестя, через сприяння Божественної благодаті,— знайшов потаємні Святі місця».
Вперше в збережених текстах історія про знайдений Хрест з'являється в розгорнутому вигляді у Амвросія Медіоланського в 395 році. У «Слові на кончину Феодосія» він розповідає про те, як блаженна Олена веліла копати на Голгофі і виявила там 3 хрести. За написом «Ісус Назарянин, Цар Юдейський» знайшла вона справжній Хрест і вклонилася йому. Також вона знайшла цвяхи, якими був розп'ятий Господь, і один з них вставила в вуздечку, а інший — в діадему.