Феодосій Вавуцик (; †бл.842) — візантійський аристократ, чиновник і дипломат у період правління Аморійської династії.
Про Феодосія мало що відомо, крім того, що він був патрикієм і послом. Продовжувач Феофана у своєму Життєписі візантійських царівTheoph. Cont. III.37 повідомляє про те, що його патронімом був Вавуцик, що дає право дослідникам говорити про родинні зв'язки Феодосія з Костянтином Вавуциком, а також із імператорським домомWinkelmann, Quellenstudien, p. 164. Візантійські хроніки згадують його у ролі посла від імператора Феофіла до правителя франків. Це посольство було відправлене до Західної Європи візантійським двором після взяття Аморію у сподіванні на допомогу проти сарацин. У зв'язку з тим, що на кінець правління Феофіла припадає два посольства до західних імператорів — у 838-839 і 842, серед істориків не було однієї думки про яке з них повідомляє Продовжувач Феофана. Виходячи з того, що останнє посольство закінчилось зі смертю як патрикія Феодосія, так і імператора Феофіла, припускається, що Феодосій Вавуцик брав участь спочатку у посольстві до Людовика Благочестивого в Інґельхайм, а по повернені знову був відправлений на Захід до Лотара I у Трір.
Результатом першого посольства до Людовика Благочестивого у 839, про яке повідомляє Пруденцій Труаський у своєму продовжені Бертинських анналівПруденцій називає Феодосія «єпископом митрополії Халкедонської». Частиною цього повідомлення є і уривок про народ «Рос», стало закріплення дружніх зв'язків між двома імператорами. Схоже саме на шляху назад Феодосій прибув також із посольством до Венеції, про яке повідомляє Йоан Диякон у своїй хроніці під 840Giovanni, La Cronaca, р. 113.12. Під час цього посольства дожеві П'єтро Традоніко був наданий ранг спафарія. Причиною посольства до Венеції було намагання схилити венеційців до боротьби з сарацинськими піратами, на що дож згодився, відрядивши проти них невдалу експедицію. Після річного перебування у Венеції Федосій повернувся до Константинополя, але майже відразу був відправлений імператором знову до Західної імперії задля поновлення домовленостей з новим її правителем Лотарем, який замінив свого батька Людовика, що помер у 840. Посольство прибуло до Тріру, в якому перебував Лотар, у 842. Історик Воррен Трідґолд припускає, що Феофіл запропонував через свого посла видати свою дочку Феклу за Лотарового сина Людовика IITreadgold (1988), The Byzantine Revival, p. 325 і ця пропозиція була прийнята разом з обіцянкою підтримати Візантію військовою допомогою. Та посольство не мало ніяких наслідків, через смерть візантійського імператора і його посла того ж року.
Примітки
Бібліографія Продолжатель Феофана. Жизнеописание византийских царей/Перевод, статьи, комментарии Я. Н. Любарского. — С.-Пб: Наука, 1992 Giovanni Diacono. La Cronaca Veneziana/Cronache Veneziane antichissime, I, a cura di Giovanni Monticolo (Fonti per la storia d' Italia, IX), Roma, 1890 Prudentii Trecensis Annales. In: Monumenta Germaniae Historica SS. I: Annales et chronica aevi Carolini. Pertz, G. H. (Hrsg.). Verlag Karl W. Hiersemann: Leipzig, 1925 (repr. 1826) Friedhelm Winkelmann. Quellenstudien zur herrschenden Klasse von Byzanz im 8. und 9. Jahrhundert. Akademie-Verlag: Berlin, 1987 ISBN 3050001348 Prosopography of the Byzantine Empire, 1st ed (641—867). Martindale, J. R. (Ed., 2001). Ashgate ISBN 0754606139 Treadgold, Warren T. (1988). The Byzantine Revival, 780—842. Stanford University Press ISBN 3700129912 Vasiliev, Alexander (1952). History of the Byzantine Empire: Vol. 1. The University of Wisconsin Press ISBN 0299809250