Костя́нтин Іва́нович Остро́зький (, ; 1460, Острог, Волинь — 11 вересня 1530, Турів) — військовий і державний діяч Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтського із роду князів Острозьких.
Староста брацлавський (1497—1500), вінницький (1507—1516) та звенигородський (1518—1530), староста луцький і упитський, маршалок Волинської землі (1507—1522), каштелян віленський (1511—1522), воєвода трокський (троцький) (1522—1530), Великий гетьман литовський (1497—1500, 1507—1530).
Став одним із найвидатніших полководців XVI ст. Сучасники порівнювали його зі стратегами античності — провів 65 битв, програв 3, брав участь в успішних кампаніях проти татар та Московської держави. 8 вересня 1514 в битві під Оршею військо Костянтина Острозького розбило московське військо воєвод Івана Челядніна та Михайла Голиці.
Біографія Князь Костянтин Іванович Острозький народився в 1460 на Волині. Рано втратив обох батьків. Розпочав свою військову кар'єру за часів короля Яна I Ольбрахта.
За перемогу біля Очакова проти сил хана Мехмеда I Ґерая першим отримав посаду Великого гетьмана Литовського 10 серпня 1497 рокуУ деяких джерелах, до К. І. Острозького, Великим гетьманом Литовським згадується І. Ходкевич..
У битві над Ведрошею 14 липня 1500 року русько-литовсько-польське військо під керівництвом Костянтина Острозького зазнало поразки від московського війська, сам Костянтин потрапив у полон. 1506 року Василій III змусив Костянтина Острозького підписати присягу на вірність; отримавши свободу пересування, втік на Волинь у 1507 році. 4 грудня 1507 року король надав йому правом «доживоття» монастир Святого Миколая в Жидичині.
Незважаючи на заборону будувати у Великому князівстві Литовському нові православні церкви, 19 червня 1511 року отримав дозвіл короля на перебудову соборної церкви Пречистої Богородиці у Вільні (Вільнюсі). 2 липня 1511 року на сеймі у Бересті отримав від короля підтвердження привілею для Православної церкви, за яким вона мала власне судівництво, була позбавлена втручання світських чинників у справи призначення на посади (аналогічний документ король видав 9 лютого 1522 року для Турівської та Пінської єпархій за його сприяння в проханні архієпископа Йонаша (Івана). 1514 року отримав дозвіл на будівництво мурованої церкви Св. Трійці на місці дерев'яної, нової — Успіння () Св. Миколая у Вільні. 1521 року було збудовано нову замкову церкву в ОстрозіWojtkowiak Z. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530)… — S. 488..
Король Сигізмунд I Старий повернув князеві посаду Великого гетьмана Литовського в 1507 році.
1508 року під Слуцьком і 28 квітня 1512 року під Вишневцем (Лопушним) розгромив кримських татар.
В 1513 почалася нова війна з московитами. 8 вересня 1514 року в битві під Оршею військо Костянтина Острозького розбило московське військо воєвод Івана Челядніна та Михайла Голиці.
У 1517 році армія Острозького невдало намагалася захопити фортецю Опочка. Внаслідок неузгоджених дій польських військ московитам вдалося відбити облогуОстрозький краєзнавчий збірник / Державний історико-культурний заповідник м. Острога; Острозьке науково-краєзнавче товариство «Спадщина» імені князів Острозьких. — Випуск 8. — Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2015. — 232 с. — С.22.
2 серпня 1519 року військо Костянтина Острозького зазнало поразки від татар у битві під Сокалем.
Після смерті митрополита Йосифа II Солтана на своє прохання за дозволом короля від 26 вересня 1521 року отримав опіку над майном Київської митрополії до часу обрання нового митрополита. 17 липня 1522 року отримав від короля привілей ставити печатки з червоного воскуWojtkowiak Z. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530)… — S. 487.. Йому також довіряв наступний митрополит— Йосиф Русин.
Зайняв нейтральну позицію в конфлікті між Ольбрахтом Гастольдом та Миколою Радзивіллом, зумів зберегти з обома добрі взаємини. Коли їхній конфлікт почав переходити у громадянську війну, пробував бути посередником між ними. Мав напружені стосунки з Ольбрахтом Гастольдом після виборів 4 грудня 1522 року, добрі — з королевою Боною.
1524 року спільно з коронним гетьманом Миколаєм Фірлеєм намагався зупинити наїзд військ кримського хана на Волинь і Поділля, але їм забракло для цього сил.
Натомість 2 липня того ж року князь розгромив турків-османів під ТеребовлеюПекалід С. Про Острозьку війну під П'яткою проти низових… // Українська поезія XVI століття. — К., 1987. — С. 210..
14 вересня виїхав з Кракова до табору короля під Львовом, де оскаржував сепаратистські дії О. Гастольда. Добрі взаємини з королевою не зміцнили його позицій у ВКЛWojtkowiak Z. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530)… — S. 487—488..
1527 року брав участь (разом з польним гетьманом литовським Юрієм Радзивіллом «Геркулесом») у битві під Ольшаницею на Київщині; звільнив з татарського полону 40 000 [українських] бранців, а 700Вирський Д. С. Татарська війна взимку: опис битви під Ольшаницею 1527 р. Й. Л. Деція / Вирський Д. С. // Український історичний журнал. — 2008. — № 5. — С. 210—216. татар взяв у полон. Полонених татар розселив в Острозі — вони мали охороняти місто. Одна з вулиць міста називається Татарською.
Збройні протистояння із військами південного сусіда були для Острозького звичним ділом — розробив проти них спеціальну тактику ведення бою.
Православний. Користувався руською мовою. Домігся значного обмеження впливу світських урядників на церковне життя та справи; зокрема, припинила діяти заборона на будівництво нових православних церков та інших споруд. Заклав православний монастир в селі Дермань та Богоявленський собор в Острозі. Окрім того, на честь своїх перемог він будував храми в інших місцях Литовської та Польської держав. Його грошові фундації були чи не найбільшими серед пожертв у всьому князівстві. Як потім було написано: «Для немічних притулки, для дітей школи, для людей рицарських в Академії Марсовій списи з шаблями залишив».
Помер 11 вересня 1530 року в Турові, похований у Києво-Печерській лаврі.
Меценат, великий власник
Один із найвизначніших меценатів та власників землі того часу (входило 100 міст, 40 замків, 1300 сіл; іноземці називали його володіння «Країною князя Острозького», площа володінь перевищувала сучасну Тернопільську областьВечерський В. Українські монастирі. — К., Харків: ТзОВ «Інформаційно-аналітична аґенція „Наш час“», ВАТ «Харківська книжкова фабрика „Глобус“», 2008. — 400 с. — С. 318. — (Невідома Україна). — ISBN 978-966-1530-06-4, ISBN 966-8174-12-7.), перетворив Острог на осередок слов'янської культури. Власність, зокрема: Волочиськ — спадок першої дружини, скуплені родинні маєтки коло Острога, Полонне (надане у 1494 р.), Дубно з двором Іваня(е)м, Красилів, Здзенців, Звягель, Здовбиця, Турів (наданий 1508 р.), Чуднів; двори: Поворське, Пел(в)за, Птича; дім у Вільнюсі, наданий 1508 року, подібно як Турів, з конфіскованих у Глинського маєтків). У червні 1508 року отримав підтвердження на внесених першою дружиною маєтків: Степань, Золотіїв, Подоляни, Х(Г)уботів, Городець, Путовичі, Лухче. Звитяга під Оршею принесла йому надання замку в Дорогобужі.
1516 року отримав Охново (Новогрудський повіт), 1518 — Колтів. 1522 року король підтвердив купівлю маєтків: Теплень, Вовковошово, Знесіння (), привілей на дворища Мокрець і Констенців (Поділля). 5 вересня 1522 року отримав Сатиїв з фільварками, Смольницю. 1528 року з власних маєтків виставив 426 коней, що дозволяє ствердити на володіння близько 41000 душ. Отримав привілеї, розбудовував міста: Дубне (1507 р.), Звягель (1519).Wojtkowiak Z. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530)… — S. 488—489. Надав кошти для розбудови Межиріцького монастиря (зокрема, зведення мурованої Троїцької церкви в 1520-х рр.), Острозького, Дубенського замківВечерський В. Українські монастирі… — С. 322..
3 червня 1498 року як власник Дубна отримав від Литовського князя Олександра грамоту про надання Дубну статусу міста. 1507 року король польський Сигізмунд І Старий надав Дубну на прохання Костянтина Острозького магдебурзьке право. 1510 року на місці укріпленого посаду будує нову фортецю в Полонному.
Сім'я Про його батька, князя Івана Васильовича, збереглося мало свідчень. Відомо лише, що він неодноразово воював з татарами та збільшував свої маєтності численними придбаннями землі. Костянтин Іванович — онук Василя Федоровича і правнук Федора Острозького.
Перша дружина — князівна Тетяна Гольшанська ( 12.07.1522Калнофойскій Аθанасій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ II. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К.: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 32.), донька князя Семена Юрійовича та його дружини — князівни Анастасії Несвізької-Збаразької. Син — Ілля. Була похована в Києво-Печерській лаврі, існував її надгробок з епітафієюКалнофойскій Аθанасій Эпитафіи фундаторам лавры… — С. 32—33..
Друга дружина — князівна Олександра Олелькович-Слуцька ( після 1555), донька князя Семена Михайловича Олельковича та його дружини — мстиславльської князівни Анастасії. Шлюб був укладений з дотриманням традиції — через рік після смерті Тетяни Гольшанської та завершення «часу жалоби». У контракті вказувалося, що у випадку народження новою дружиною сина й інших дітей, усі діти Острозького мають поділити батьковий спадок порівну. Син — Костянтин Василь Острозький, народився, коли князю було понад 60 роківУльяновський Василій. «Славний для всіх часів чоловік»: князь Костянтин Іванович Острозький: монографія // В. Ульяновський. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2009. — Вип. 2. — 168 с..
Вшанування пам'яті
У низці українських міст є вулиці, названі на честь князя Острозького.
У 2014 році Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні Пятрас Вайтєкунас ініціював проєкт з відтворення надгробка князю Костянтину Острозькому, який був знищений разом із Успенським собором Києво-Печерської лаври 3 листопада 1941 року.
У 2017 році іменем Великого Гетьмана Костянтина Острозького Україна, Литовська Республіка та Республіка Польща назвали багатонаціональний підрозділ Литовсько-польсько-українську бригаду.
З 2018 року ім'я князя Костянтина Острозького присвоєно 30-й окремій механізованій бригаді ЗСУ.
3 грудня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2020 році» в якій зазначається, урочисто відзначити на державному рівні у 2020 році 560 років з часу народження Костянтина Острозького (1460—1530), політичного та державного діяча, протектора православної церкви".
2023 року у Києво-Печерській лаврі на північному фасаді Успенського собору встановили і освятили меморіальну дошку на Костянтина Острозького. Встановлення меморіалу присвячене 509-м роковинам битви під Оршею 1514 року.
Галерея
Див. також Надгробок князя Костянтина Острозького
Примітки
Джерела Войтович Л. Князь Костянтин Іванович Острозький як полководець // Наук. записки НУ ОА. Серія «Історичні науки». — Вип. 18. — 2011. — С. 52—62. Ворончук І. Острозький Костянтин Іванович // Довідник з історії України: в 3 т. / Бондаренко К., Гордієнко В., Грицак Я. Шуст Р., Підкова І.; за заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993. — ISBN 5-7707-8552-7. Чаропка Вітаȳт Канстанцін Астрожскі. Непараўнальны ні з адным з сучасных правадыроў // Уладары Вялікага Княства. Wojtkowiak Z. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 486—489.
Література Київ. Енциклопедія. / В. Г. Абліцов. — К.: Фенікс. 2016. — 288 с.
Посилання
Острозький Костянтин Іванович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.69-71