Мінезингери ( — той, що оспівує кохання) — німецькі лицарські поети-співаки XII—XIV ст. Куртуазна лірика мінезингерів склалася під впливом поезії романських трубадурів і труверів. Головними темами німецького мінезангу є служіння Дамі, висока любов, переживання ліричного героя. Основні жанри, в яких творили німецькі мінезингери, це любовний гімн (Minnelied), гімн світанку (Tagelied), лейх (Leich), шпрух (Spruch). Першими мінезингерами вважаються Кюренбергер і Дітмар фон Айст, розквіт мінезангу пов'язаний з іменами Вальтера фон дер Фогельвейде, Вольфрама фон Ешенбаха, Гартмана фон Aye, Генріха фон Морунгена. До мінезингерів пізнього періоду відносять Нейдгарта і Тангейзера.
На думку Миколи Стороженка, порівнюючи твори мінезингерів із провансальськими трубадурами, помітно, що останні стоять значно вище. У творах міннезингерів не помітно тої щирості, того південного запалу, які не раз пробиваються крізь конвенціональну провансальську манеру. Проте зерно характерного для провансальської поезії ідеального ставлення до жінки знайшло в Німеччині добрий ґрунт, тому коли міннезингери виступили зі своєю проповіддю ідеальної любові, то їх пісні знайшли відповідний відголос у відносно грубому німецькому суспільстві. Ця проповідь задала одноманітний колорит творам міннезингерів, тим більше, що у них немає творів подібних до сірвент, завдяки яким трубадури зачіпали різні суспільні питання. Єдиний виняток у цьому напрямку виявляє собою Вальтер Фон дер Фоґельвайде, в піснях якого не раз відбиваються його політичні ідеї, його мрії про велике призначення Німеччини згуртувати під своєю владою весь християнський світ, і його ненависть до папства за те, що воно хоче підпорядкувати собі цілий світ і заважає Німеччині виконати велику культурну місію.
Відомі мінезингери Кюренберґ Рейнмар фон Гаґенау Вальтер фон дер Фоґельвайде Генріх фон Морунген Тангейзер Дітмар фон Айст Генріх фон Фельдеке Гартман фон Ауе Рудольф фон Феніс Гуго фон Монфорт
Бібліографія
Die alte Heidelberger Liederhandschrift, hrsg. v. Fr. Pfeiffer, «Bibl. des Lit. Vereins in Stuttgart», 9, 1844; Die Weingartner Liederhandschrift, там же, 5, 1843; Die grosse Heidelberger Liederhandschrift, hrsg. v. F. Pfaff, Heidelberg, 1899; Избранные произведения «Des Minnesanges Frühling», hrsg. v. Lachmann u. Haupt, neu bearb. v. Fr. Vogt, 3 Aufl., Lpz., 1920; Bartsch, K. Deutsche Liederdichter des 12—14 Jhs., Berlin, 1901; Die Schweizer Minnesinger, hrsg. v. Bartsch, 1886; Fr. Pfaff, Der Minnesang des 12—14 Jhs., Stuttgart, 1892. Stilgebauer E., Geschichte des Minnesangs, 1898; Schönbach A., Die Anfänge des deutschen Minnesanges, Graz, 1898; Wechsler E., Das Kulturproblem des Minnesanges, 1909; Burdach K., Über den Ursprung mittelalterlichen Minnesangs, Liebesroman und Frauendienst, Berlin, 1918; Его же, Vorspiel, I, 1925; Wilmanns W., Leben und Dichten Walters v. d. Vogelweide, Lpz., 1916—1924. Bielschowsky A., Geschichte der deutschen Dorfpoesie im XIII Jhr., Berlin, 1891; Mehr F., Das unhöfische Element in der mhd. Lyrik, 1913; Singer S., Neidhartstudien, 1920. Müller G., Das Formproblem des Minnesanges, «Deutsch. Vierteljahrsschrift für Literatur», I, 1923.
Див. також
Посилання