Гай Ю́лій Це́зар (; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докорінно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я та Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв.
Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно пройшов всі державні посади згідно cursus honorum і став консулом «у свій рік». Здобув популярність серед плебсу, виступаючи на підтримку ініціатив народних трибунів і народних зборів, та завдяки багаторазовим щедрим роздачам хліба та грошей соціальним низам. Ініціативи Цезаря суперечили інтересам консервативних сенаторів-оптиматів, внаслідок чого з ними почалося протистояння, яке, з часом, все більше загострювалося.
Щоб подолати спротив сенату, бл. 60 до н. е. разом із Помпеєм Великим і Марком Крассом утворив політичний союз (перший тріумвірат). Після консульства як проконсул отримав імперій у складі трьох провінцій (Нарбону, Цизальпію та Ілірік) з правом набрати 4 легіони, які, відповідно, стали економічною базою та основою армії для війни з галлами (58—50 рр. до н. е.). За 8 років Цезар завоював Галлію і здійснив кілька вдалих грабіжницьких походів на германців за Рейном та кельтів на півдні Британського острова.
Політичний союз з Помпеєм остаточно розпався у 49 до н. е., коли той перейшов на сторону сенату, у відповідь Цезар повів військо на Рим, чим розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.). У вирішальній битві при Фарсалі у 48 до н. е. Помпей, маючи значно чисельнішу армію, зазнав поразки від Цезаря і, невдовзі, загинув. Однак, ще 3 роки помпеянці чинили спротив у різних провінціях (Іспанії, Греції та Африці), довелося воювати з Понтійським царством, до того ж Цезар прагнув підкорити Єгипет, тому війна завершилася лише у 45 до н. е.
Після перемоги був оголошеним довічним диктатором і прийняв почесний титул «імператор», що став частиною його імені, при цьому демонстративно відмовився від символів влади стародавніх римських царів. Не зважаючи на постійні військові походи, зумів провести ряд важливих реформ. В березні 44 до н. е. був убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Гаєм Касієм і Марком Брутом. Внучатий племінник Цезаря Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.
До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середньовіччі і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки простоті та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при вивченні латинської мови. Від імені Юлія Цезаря походять титули цісар, кайзер та цар, а також назва сьомого місяця року в багатьох європейських мовах (липень англійською — July).
Походження і дитинство
Походження Гай Юлій Цезар народився в стародавній патриціанській родині Юліїв. У V—IV століттях до н. е. Юлії відігравали значну роль у житті Риму. З представників сімейства вийшли, зокрема, один диктатор, один начальник кінноти (заступник диктатора) і один член колегії децемвірів, які розробили закони Десяти таблиць — початковий варіант знаменитих законів Дванадцяти таблиць. Як і більшість родин з стародавньою історією, Юлії мали загальний міф про своє походження. Вони зводили свій рід до богині Венери через Енея.
Міфічна версія походження Юліїв була добре відома вже до 200 року до н. е., і Катон Старший записав версію про етимологію родового імені Юліїв. На його думку, перший носій цього імені Юл отримав прізвисько від (пушок, перші волосся на щоках і підборідді).
Майже всі Юлії в V—IV століттях до н. е. носили когномен Юл, який, ймовірно, був спочатку єдиним в їх сімействі. Гілка Юліїв Цезарів напевно походила від Юліїв Юлів, хоча сполучні ланки між ними невідомі. Першим відомим Цезарем був претор 208 року до н. е., згаданий Титом Лівієм(Liv. XXVII, 21) Тит Лівій. Історія від заснування міста, XXVII, 21, 5.. Етимологія когномена «Caesar» достовірно невідома і була забута вже в римську епоху. Елій Спартіан, один з авторів життєписів Августів, записав чотири версії, які існували до IV століття н. е.:<blockquote> "… самі вчені й освічені люди вважають, що той перший, хто був так названий, отримав це ім'я від назви слона (який мовою маврів називається цезай ), убитого ним в битві; [Або] тому, що народився від мертвої матері і був вирізаний з її лона ; або тому, що він вийшов з лона матері вже з довгим волоссям ; або тому, що він мав такі блискучі сіро-блакитні очі, яких не буває у людей ". </ Blockquote> До теперішнього часу достовірна етимологія імені неясна, але частіше передбачається походження когномена з етруської мови ( aisar — бог; схоже походження мають римські імена Цезій, Цезонія і Цезенній).</blockquote>До початку I століття до н. е. в Римі були відомі дві гілки Юліїв Цезарів. Вони перебували один з одним в досить близькій, але точно не встановленій спорідненості. Дві гілки були зареєстровані в різних трибах, а до 80-х років до н. е. вони мали і абсолютно протилежну політичну орієнтацію, орієнтуючись на двох ворогуючих політиків. Найближчі родичі майбутнього диктатора орієнтувалися на Гая Марія (його дружиною стала Юлія, тітка Гая), а Цезарі з іншої гілки підтримали Суллу. При цьому остання гілка відігравала більшу роль в суспільному житті, ніж та, до якої належав Гай Ross Taylor L. The Rise of Julius Caesar // Greece & Rome, Second Series. — 1957. — Vol. 4, No. 1. — P. 10.. Родичі Гая по лінії матері і бабусі не могли похвалитися спорідненістю з богами, проте всі вони належали до еліти римського суспільства — нобілітету. Мати Цезаря — Аврелія — належала до багатої і впливової плебейської сім'ї з роду Авреліїв. Рід бабусі Гая — Марції — зводив своє походження до четвертого римського царя Анку Марція Етьєн Р. Цезар. — : Молодая гвардия, 2003. — С. 43..
Дата народження Дата народження Цезаря залишається предметом дискусій для дослідників. Свідоцтва джерел з цього питання різняться. Непрямі вказівки більшості античних авторів дозволяють датувати народження диктатора 100-м роком до н. е., хоча Євтропій згадує, що під час битви при Мунді (17 березня 45 року до н. е.) Йому було 56 років. У двох важливих систематичних джерелах про життя диктатора — його біографіях авторства Светонія і Плутарха — не збереглися початки текстів з розповідями про обставини народження. Причиною розбіжностей в історіографії стало, однак, невідповідність часу заняття Цезарем магістратур відомої практиці: Цезар займав усі магістратури раніше нормальної послідовності ( cursus honorum ) приблизно на два роки Astin AE The Lex Annalis before Sulla // Latomus. — 1958. T. 17, Fasc. 1. — P. 51.. Через це Теодор Моммзен запропонував вважати датою народження Цезаря 102 рік до н. е. З початку XX століття почали пропонуватися інші варіанти вирішення невідповідності Rice Holmes T. Was Caesar Born in 100 or in 102 BC? // The Journal of Roman Studies. — 1917. Vol. 7. — P. 145. Badian E. Caesar's cursus and the Intervals between Offices // The Journal of Roman Studies. — 1959. Vol. 49. — P. 81. Gelzer M. Caesar: Politician and Statesman. — Harvard University Press, 1968. — P. 1.. Викликає дискусії і день народження Гая — 12 або 13 липня. Про четвертий день перед ідами квинтіліса (12 липня) згадує Макробій в «Сатурналіях»(Macrobius. Sat. I, 12, 34) Макробий. Сатурналії, 1, 12, 34.. Діон Кассій, однак, розповідає, що після смерті диктатора дату його народження перенесли з 13-го на 12-те липня особливим наказом другого тріумвірату. Єдиної думки про дату народження Цезаря, таким чином, немає. Роком його появи на світ найчастіше визнається 100 до н. е. (У Франції його частіше зараховують до 101 року до н. е., як запропонував Жером Каркопіно). Днем народження диктатора однаково часто вважають 12 або 13 липня.
Дитинство Будинок, де ріс Цезар, знаходився в Субурі — районі Рима, який мав репутацію неблагополучного Badian E. From the Iulii to Caesar. У дитинстві він навчався грецької мови, літератури, риторики на дому. Практикувалися фізичні вправи, плавання, верхова їзда. Серед вчителів юного Гая відомий великий ритор Гніфон, який також був одним з вчителів Цицерона. Приблизно в 85 році до н. е. Цезар втратив батька Етьєн Р. Цезар. — : Молодая гвардия, 2003. — С. 44.: за повідомленням Плінія Старшого, той помер, нахилившись, щоб надіти взуття(Plin. Hist. Nat. VII, 54) Пліній Старший. Природна історія, VII, 54.. Після смерті батька, Цезар фактично очолив все сімейство Юліїв, оскільки всі найближчі родичі-чоловіки, старші від нього, до того часу померли. Незабаром Гай заручився з Коссуцією, дівчиною з багатої сім'ї з стану вершників (за іншою версією, вони встигли одружитися).
Початок політичної кар'єри
Шлюб і служба в Азії У середині 80-х років до н. е. консул Цинна висунув Цезаря на почесну посаду фламіна Юпітера. Цей жрець був пов'язаний безліччю сакральних обмежень, які серйозно обмежували можливості заняття магістратур. Для вступу на посаду йому було потрібно спочатку одружитися старовинним обрядом confarreatio на дівчині з патриціанської сім'ї, і Цинна запропонував Гаю свою дочку Корнелію. Молодий Юлій погодився, хоча йому довелося розірвати заручини з Коссуцією. Однак вступ Цезаря на посаду викликає певний сумнів. На думку , великий понтифік Квінтій Муцій Сцевола (противник Марія і Цинни) відмовився проводити церемонію інавгурації Гая Юлія. , втім, вважає, що Цезар все ж був введений в посаду. Як правило, призначення Цезаря розглядається в історіографії як нездоланна перешкода на шляху його подальшої політичної кар'єри. Втім, існує і протилежна точка зору: заняття настільки почесної посади було доброю нагодою зміцнити авторитет старовинного роду для цієї гілки Цезарів, далеко не всі представники якого домагалися вищої магістратури консула.
Незабаром після весілля з Корнелією Цинну вбили солдати-бунтівники, а в наступному році почалася Громадянська війна, в якій Цезар, ймовірно, не брав участі. Зі встановленням диктатури Луція Корнелія Сулли і початком проскрипцій життя Цезаря опинилося в небезпеці: диктатор не щадив політичних опонентів і особистих ворогів, а Гай виявився племінником Гая Марія і зятем Цинни. Сулла зажадав від Цезаря розлучитися з дружиною, що не було унікальним випадком доказом лояльності, проте той відмовився це зробити. Зрештою, Сулла вніс ім'я Цезаря в проскрипційний список, і він був змушений покинути Рим. Джерела повідомляють, ніби Цезар довго переховувався, роздаючи хабарі розшукуючим його сулланцям, але ці розповіді малоправдоподібні. Впливові родичі Гая в Римі тим часом зуміли домогтися помилування для Цезаря. Додатковою обставиною, пом'якшити диктатора, стало походження Цезаря з стану патриціїв, представників якого консерватор Сулла жодного разу не стратив.