Алжир — північноафриканська країна, що розташовується на північному заході континенту від середземноморського узбережжя на півночі, через гірський хребет Атласу до гірського масиву Ахаггар, що в центрі Сахари, на півдні . Загальна площа країни 2 381 741 км² (10-те місце у світі, 1-ше на континенті), з яких на суходіл припадає 2 381 741 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км². Площа країни майже у 3 рази більша за площу України, і майже в 3,5 рази більша за площу Техасу.

Етимологія Офіційна назва — Алжирська Народно-Демократична Республіка, Алжир (). Назва країни походить від назви столиці країни, міста Алжир. Назва ж міста Ель-Джаза́їр з арабської перекладається як острови, оскільки уздовж узбережжя знаходилися чотири острови, що належали племені Бані Мазганнаї, на яких і було засновано місто 1525 року. До української мови назва прийшла з арабської через спотворену французьку.

Історія дослідження території

Географічне положення

Алжир — північноафриканська країна, що межує з сімома іншими країнами: на сході — з Лівією (спільний кордон — 989 км) і Тунісом (1034 км), на півдні з Нігером (951 км) і Малі (1359 км), на південному заході — з Мавританією (460 км) і Західною Сахарою (41 км), на заході — з Марокко (1900 км). Загальна довжина державного кордону — 6734 км. Алжир омивається водами Середземного моря, крайня західна частина якого має власну назву — море Альборан. Загальна довжина морського узбережжя 998 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Зона континентального шельфу і права на нього не заявлені. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 32-52 морських миль від узбережжя.

Крайні пункти

Алжир лежить між 37°05′23′′ і 18°58′05′′ паралелями північної широти, 8°40′00′′ меридіаном західної і 5°21′00′′ меридіаном східної довготи.

Крайні пункти: крайня північна точка — мис Бугарун у провінції Скікда; крайня південна точка — безлюдне місце на південь від Тінзаутена, провінція Адрар; крайня західна точка — західний кордон уздовж меридіана; крайня східна точка — трифінія Лівії, Алжиру і Нігеру у провінції Таманрассет.

Час

Час в Алжирі: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом).

Геологія

Сейсмічність

Вулканізм

Рельєф

Середні висоти — 800 м; найнижча точка — шотт Мельгір (40 м нижче рівня моря); найвища точка — гора Тахат (3003 м). Алжир займає центральну частину Атлаських гір і пустелі Сахара, на його території знаходяться гори Ахаггар і низовина Шотт-Мельгір. На півночі гірської частини розташований невисокий гірський хребет Тель-Атлас, що простягається на півночі, вздовж узбережжя прорізують нечисленні бухти і долини. Телль-Атлас підноситься над рівнем моря більш ніж на 1830 м і має у своєму складі масиви Тлемсен, Велику і Малу Кабілію, Меджерду. Південна частина Телль-Атласу являє собою високе плато середньою висотою 1070 м. Розташований далі на південь Сахарський Атлас (абсолютні висоти до 2330 м) підіймається на висоту 150 м над рівнем плато і потім знижується убік Сахари на 300 м. Найбільш піднесеною частиною Сахарського Атласу є гірські системи Ксур, Амур і Улед-Наїль. Центральна височинна частина Алжиру — плато Тадемаїт, навколо якого піщані пустелі — Великий Західний і Великий Східний Ерги. На південному сході Алжиру— гірська область Ахаггар, де поблизу південного кордону розташована найвища вершина країни — гора Тахат (2908 м). Середня відмітка висот у Сахарі — близько 460 м над рівнем моря. Велику частину Сахари займають кам'янисті (гамади) і галечникові пустелі (реги), приблизно 1/4 частину території займають — піщані пустелі (ерги).

Узбережжя

Острови

Клімат

Більша частина території Алжиру (пустеля Сахара) лежить у тропічному кліматичному поясі. Увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри. Північна частина країни, найбільш населена, лежить у субтропічному кліматичному поясі. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу. Кількість атмосферних опадів на узбережжі від 500 до 1000 мм, у пустелях — не більше 200 мм.

Алжир є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Річки

Річки країни належать басейну Середземного моря Атлантичного океану і течуть на північ з північних схилів Атласу. Більша частина внутрішньої території належить до безстічних областей Сахари. Найдовша річка країни — Шеліфф (700 км — річище, 230 км — постійний водотік).

Озера

Болота

Ґрунтові води

Ґрунти

Рослинність

За флористичним районуванням світу Алжир належить до Середземноморської області та Сахаро-Аравійської області Давнього середземноморського підцарства Голарктичного флористичного царства (більша частина території Алжиру), а також до Судано-Замбезійської області Африканського підцарства Палеотропічного флористичного царства (крайній південь країни).

На узбережжі рослинність середземноморського типу (маквіс), на більш зволожених схилах гір — ліси з коркового і вічнозеленого дуба, алеппської сосни, в інших частинах Алжиру — напівпустельні й пустельні формації.

Тваринний світ

За зоогеографічним районуванням світу країна належить до Середземноморської підобласті Голарктичної області, середземноморське узбережжя і гори Атлас — до Середземноморської провінції, пустеля Сахара — до Сахаро-Аравійської провінції. Тому основу тваринного населення регіону становлять зональні пустельні й середземноморські угруповання тварин, а також інтразональніІнтразональність / В. Т. Гриневецький // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011.  — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-12428 гірські тваринні угруповання, характерні для тропічного та субтропічного кліматичних поясів. Домінуючими в зональних угрупованнях є ультраксерофільні і ксерофільні групи та види тварин. У Середземноморській провінції поширені групи й види тварин, близькі до європейських (олені, кабани, дикі коти, їжаки, борсуки, численні співочі птахи), у Сахаро-Аравійській провінції домінують африканські, переважно пустельні антилопи, шакали, лисиці, змії, птахи, скорпіони тощо.

Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: землетруси у гірських районах Атласу; зсуви ґрунту і повіді у сезон дощів.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Алжиру багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, залізну руду, фосфати, уранові руди, свинець, цинк.

Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 11,67 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 5700 км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси Земельні ресурси Алжиру (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 17,3 %, орні землі — 3,1 %, багаторічні насадження — 0,4 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 13,8 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 0,6 %; інше — 82 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити: ерозію ґрунтів через перевипасання та екстенсивне тваринництво; опустелювання; забруднення вод скиданням неочищених побутових стоків, відходів нафтопереробки, інших промислових викидів; води Середземного моря поблизу узбережжя забруднені нафтовими плямами, мінеральними добривами, що потрапляють з полів; недостатні запаси питної води.

Алжир є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Конвенції з міжнародного морського права, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Міжнародної конвенції по запобігання забрудненню з суден (MARPOL), Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.

Природоохоронні території

Екорегіони

Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Алжир належить до Телль-Атласької гірської області Атласької гірської фізико-географічної країни, а також до Атласько-Сахарської й Західносахарської фізико-географічних областей Сахарської фізико-географічної країни.

Див. також Африка Магриб

Примітки

Література

Українською

Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0

Заставецький Ю. С. Регіональна фізична географія світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2000. — 480 с. Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4

Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006 — 504 с. — ISBN 966-613-502-7 Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім.  Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1

Пузанов І. І. Зоогеографія : Підручник. — Київ—Львів : Рад. школа, 1949. — 504 с. Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8

Англійською

Російською

Алжир //

Дарлингтон Ф. Зоогеография. Географическое рапространение животных / Пер. с англ. М. М. Мержеевской и К. П. Филонова. Ред.: К. П. Филонов. — М. : Прогресс, 1966. — 520 с. Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с.

Французькою

Посилання

Алжир, Алжирська Народна Демократична Республіка / М. П. Дашкевич // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-43767. Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021 Географічні карти Алжиру на Вікісховищі.