Гімалія (грец. Greek Ιμαλíα ) () — нерегулярний супутник Юпітера, відомий також як Юпітер VI. З діаметром не менше 140 км це шостий за величиною супутник Юпітера після чотирьох галілеєвих супутників і Амальтеї. Він був відкритий Чарльзом Діллоном Перріном в обсерваторії Лік 3 грудня 1904 року і названий на честь німфи Гімалії.

Відкриття Гімалія була відкрита Чарльзом Діллоном Перріном в Лікській обсерваторії 3 грудня 1904 року на фотографіях, зроблених за допомогою 36-дюймового дзеркального телескопа Крослі, який він незадовго до того перебудував. Гімалія є найлегше спостережуваним малим супутником Юпітера; хоча Амальтея яскравіша, її близькість до блискучого диска планети робить її набагато складнішим об'єктом для спостереження.

Назва Супутник отримав офіційну назву Гімалія за іменем персонажа давньогрецької міфології — німфи Гімалії, яка народила трьох синів від Зевса (в римському пантеоні — Юпітер). Нинішню назву було приєсвоєно лише в 1975 році. До цього він був відомий просто як Юпітер VI або Супутник Юпітера VI, хоча незабаром після його відкриття та відкриття Елари з'явилися заклики надати йому повну назву. З 1955 по 1975 рік супутник іноді називали Гестією, на честь грецької богині.

А.С.Д. Кроммелін у 1905 році писав:

На жаль, нумерація супутників Юпітера зараз перебуває в такому ж хаосі, в якому була система Сатурна до того, як номери були скасовані і замінені іменами. Схоже, що в даному випадку доцільно вчинити аналогічно; позначення V для внутрішнього супутника [Амальтея] деякий час було прийнятним, оскільки вважалося, що він належить до окремої категорії; але тепер з'явилися інші супутники, тому цей прийом втратив сенс. Використання назв замість цифр, безумовно, є більш поетичною.

Орбіта

Супутник за 250,56 земних діб здійснює повний оберт навколо Юпітера на відстані приблизно 11 460 000 км. Орбіта має ексцентриситет ~0,16. Це найбільший представник групи Гімалія, до якої входять невеликі супутники, що обертаються навколо Юпітера на відстані від 11 400 000 км (7 100 000 миль) до 13 000 000 км (8 100 000 миль) з нахилом орбіт під кутом 27,5 градусів до екватора Юпітера. Їхні орбіти постійно змінюються через сонячні та планетарні пертурбації.

Фізичні характеристики Період обертання Гімалії становить 7 годин 46 хвилин 55±2 секунди. Гімалія має нейтральний колір (сірий), як і інші супутники її групи, з показниками кольору B−V=0,62, V−R=0,4, подібними до астероїдів типу C. Вимірювання, проведені апаратом «Кассіні», підтверджують відсутність особливостей у спектрі, за винятком незначного поглинання на довжині хвилі 3 мкм, що може свідчити про наявність води. Хоча Гімалія є шостим за розміром супутником Юпітера, вона посідає п'яте місце за масою. Амальтея лише на кілька кілометрів більша, але має меншу масу. Завдяки знімкам Гімалії, зробленим космічним апаратом «Кассіні», її розміри було визначено як 150 км × 120 км (93 милі × 75 милі), тоді як наземні вимірювання вказують на те, що Гімалія є великим супутником із діаметром близько 170 км (110 миль). У травні 2018 року Гімалія пройшла перед зіркою, що дозволило точно виміряти її розмір. Проходження спостерігалося з американського штату Джорджія. На його основі було визначено розмір Гімалії, який склав 205,6 км × 141,3 км (127,8 миль × 87,8 миль), що збігається з попередніми оцінками, зробленими на основі земних спостережень.

У 2005 році Емельянов оцінив масу Гімалії в (4,2±0,6)×1018 кг (GM=0,28±0,04) на основі збурення Елари 15 липня 1949 року (коли відстань між ними становила всього 64246,04 кілометра). У той же час вебсайт JPL «Динаміка Сонячної системи» припускає, що маса Гімалії становить 2,3×1018 кг (GM=0,15) з радіусом 85 км.

Густина Гімалії буде залежати від того, чи має вона середній радіус близько 67 км (геометричне середнє від даних «Кассіні») чи радіус, ближчий до 85 км.

Дослідження У листопаді 2000 року космічний апарат «Кассіні», на шляху до Сатурна, зробив низку знімків Гімалії, включаючи фотографії з відстані 4,4 мільйона кілометрів. Гімалія займає лише кілька пікселів, але, судячи з усього, є видовженим об'єктом з осями 150±20 і 120±20 кілометрів, що відповідає оцінкам, зробленим на Землі.

У лютому та березні 2007 року космічний апарат «New Horizons», що прямував до Плутона, зробив серію знімків Гімалії, останні з яких з відстані 8 мільйонів кілометрів. Знову ж таки, Гімалія виглядала лише як кілька пікселів у діаметрі.

Кільце Гімалії

У вересні 2006 року, коли місія NASA «New Horizons» до Плутона наблизилася до Юпітера для гравітаційного прискорення, вона сфотографувала дещо, що виглядало як нове планетне кільце, розташоване паралельно до орбіти Гімалії і трохи в межах неї. Оскільки маленький (4 км) супутник Діа, який мав подібну орбіту до Гімалії, зник після того, як був відкритий у 2000 році, виникли припущення, що кільце могло бути уламками від зіткнення Діа з Гімалією, що свідчить про те, що Юпітер продовжує здобувати і втрачати невеликі супутники в результаті зіткнень. Однак зіткнення з об'єктом розміром з Діа призвело б до утворення набагато більшої кількості матеріалу, ніж розрахована кількість речовини, необхідна для формування кільця, хоча не виключено, що замість Діа міг бути залучений менший, невідомий супутник. Віднайдення Діа в 2010 і 2011 роках спростувало можливість зв'язку між Діа і кільцем Гімалії.

Примітки

Посилання Список супутників Юпітера