Формула-1 1950 року — сезон чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1. Чемпіонат відбувся у період з травня по вересень та складався з 7 Гран-прі. Сезон розпочався з Гран-прі Великої Британії 13 травня та закінчився на Гран-прі Італії 3 вересня. Переможцем в особистому заліку став Джузеппе Фаріна.

Команди та пілоти Наступні команди та пілоти брали участь у Чемпіонаті світу 1950 року. Команда Конструктор Шасі Двигун Шини Пілот Гран-прі Alfa Romeo SpA Alfa Romeo 158159 Alfa Romeo 158 1.5 L8 s Хуан-Мануель Фанхіо 1–2, 4–7 Джузеппе Фаріна 1–2, 4–7 Луїджі Фаджолі 1–2, 4–7 Редж Парнелл 1 Консальво Санезі 7 П'єро Таруффі 7 Scuderia Ambrosiana Maserati 4CLT/48 Maserati 4CLT 1.5 L4 s Девід Мюррей 1, 7 Девід Гемпшир 1, 6 Редж Парнелл 6 T.A.S.O. Mathieson ERA E ERA 1.5 L6 s Леслі Джонсон 1 Пітер Вокер ERA E ERA 1.5 L6 s Пітер Вокер 1 Тоні Ролт 1 Джо Фрай Maserati 4CL Maserati 4CL 1.5 L4 s Джо Фрай 1 Браян Шо-Тейлор 1 Кат Гаррісон ERA B ERA 1.5 L6 s Кат Гаррісон 1–2, 7 Боб Джерард ERA BA ERA 1.5 L6 s Боб Джерард 1–2 Automobiles Talbot-Darracq Talbot-Lago T26C-DAT26CT26C-GS Talbot 23CV 4.5 L6 Ів Жиро-Кабанту 1, 4–6 Луї Розьє 1, 4–6 Філіп Етанселен 1, 5 Ежен Мартен 1, 4 Реймонд Зоммер 6 Ecurie Belge Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 Джонні Клас 1–2, 4–7 Officine Alfieri Maserati Maserati 4CLT/48 Maserati 4CLT 1.5 L4 s Луї Широн 1–2, 4, 6–7 Франко Роль 2, 6–7 Enrico Platé Maserati 4CLT/48 Maserati 4CLT 1.5 L4 s Туло де Граффенрід 1–2, 4, 7 Бірабонгзе Банудей 1–2, 4, 7 Джо Келлі Alta GP Alta 1.5 L4 s Джо Келлі 1 Джеффрі Кросслі Alta GP Alta 1.5 L4 s Джеффрі Кросслі 1, 5 Scuderia Achille Varzi Maserati 4CLT/484CL Maserati 4CLT 1.5 L4 sMaserati 4CL 1.5 L4 s Хосе Фройлан Гонсалес 2, 6 Альфредо П'ян 2 Нелло Пагані 4 Тоні Бранка 4 Horschell Racing Corporation Cooper-JAP T12 JAP 1.1 V2 Гаррі Шелл 2 Equipe Gordini Simca-Gordini T15 Simca-Gordini 15C 1.5 L4 s Роберт Манзон 2, 6–7 Моріс Трентіньян 2, 7 Філіп Етанселен Talbot-Lago T26CT26C-DA Talbot 23CV 4.5 L6 Філіп Етанселен 2, 4, 6–7 Ежен Шабу 6 Ecurie Rosier Talbot-Lago T26CT26C-GS Talbot 23CV 4.5 L6 Луї Розьє 2, 7 Анрі Луво 7 Пітер Вайтгед Ferrari 125 Ferrari 125 F1 1.5 V12 s Пітер Вайтгед 2, 6–7 Scuderia Ferrari Ferrari 125166F2-50275375 Ferrari 125 F1 1.5 V12 sFerrari 166 F2 2.0 V12Ferrari 275 F1 3.3 V12Ferrari 375 F1 4.5 V12 Луїджі Віллорезі 2, 4–6 Альберто Аскарі 2, 4–7 Реймонд Зоммер 2, 4 Доріно Серафіні 7 Scuderia Milano Maserati-Speluzzi 4CLT/50 Speluzzi 1.5 L4 s Феліче Бонетто 4, 6 Франко Комотті 7 Milano-Speluzzi 1 Феліче Бонетто 7 Ecurie Bleue Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 Гаррі Шелл 4 П'єр Левег Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 П'єр Левег 5–7 Реймонд Зоммер Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 Реймонд Зоммер 5, 7 Ecurie Lutetia Talbot-Lago T26C-DA Talbot 23CV 4.5 L6 Ежен Шабу 5–6 Antonio Branca Maserati 4CL Maserati 4CL 1.5 L4 s Тоні Бранка 5 Шарль Поцці Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 Шарль Поцці 6 Луї Розьє 6 Клементе Біондетті Ferrari-Jaguar Biondetti/166 SC Jaguar XK 3.4 L6 Клементе Біондетті 7 Пауль Піч Maserati 4CLT/48 Maserati 4CLT 1.5 L4 s Пауль Піч 7 Ґі Мересс Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 Ґі Мересс 7Джерело: Примітка: Таблиця вище не включає пілотів та команд, які брали участь лише в гонці 500 миль Індіанаполіса.

Календар № Гран-прі Траса Дата 1 Гран-прі Великої Британії Автодром Сільверстоун, Сільверстоун 13 травня 2 Гран-прі Монако Міська траса Монте-Карло, Монте-Карло 21 травня 3 500 миль Індіанаполіса Індіанаполіс Мотор Спідвей, Спідвей, Індіана 30 травня 4 Гран-прі Швейцарії Бремгартен, Берн 4 червня 5 Гран-прі Бельгії Спа-Франкоршам, Спа 18 червня 6 Гран-прі Франції Реймс-Ге, Ге 2 липня 7 Гран-прі Італії Автодром Монца, Монца 3 вересняДжерело:

Передісторія Передумови перегонів "Формули-1" з'явилися в 1920-ті і 1930-ті роки на чемпіонатах Гран-прі Європи. Перед Другою світовою війною організаціям, які беруть участь у Гран-прі, був сформульований перший регламент проведення чемпіонату. Планувалося, що він почне діяти в 1941, але через війну, ці правила вступили в силу тільки в 1946.

Сформована FIA (Міжнародна автомобільна федерація), в 1946 представила остаточно сформовані правила "Формули 1", які вступили в силу у 1947 році.

1947 прийнято вважати початком ери "Королівських автоперегонів — Формули 1". Саме з цього року почали проводитися змагання у класі "Формула А", він передбачав робочий об'єм атмосферних двигунів 4500 см³, а оснащених компресором — 1500 см³. Цей клас і став прабатьком першої формули. Рішення про проведення чемпіонатів світу з автоперегонів у класі "Формула 1" було прийнято FIA в 1949 за ініціативою делегата від Італії Антоніо Брівіо Сфорца.

Вимоги до автомобілів з класу "Формула А" дозволяли брати участь у перегонах автомобілів довоєнної розробки, таким, як "Alfa-Romeo-158" або "Maserati-4CL".

Система нарахування очок була прямо протилежна тим, що використовувалися в чемпіонатах світу серед марок в 1925-1927 і чемпіонатах Європи у 1935-1939: там використовувалася система "штрафних" очок, і завданням учасників було набрати їх якомога менше, а за регламентом Формули 1, очки в чемпіонаті нараховувалися за місця на фініші з першого по п'яте за наступною схемою: 8-6-4-3-2; ще одне очко присуджувалося за найкраще коло в гонці. Чемпіоном ставав гонщик, який набрав найбільшу кількість очок. У залік чемпіонату йшли чотири найкращі результати із семи етапів, причому одним з них стала американська 500-мильні перегони в Індіанаполісі — таким чином, FIA вирішила спробувати звести разом європейський і американський автоспорт, шляхи яких до того часу вже встигли дещо розійтися.

Чемпіонат

Гран-прі Великої Британії

Перший чемпіонат світу відкрився 13 травня 1950 перегонами на Гран Прі Великої Британії на трасі Сільверстоун. Несподіванок вона не піднесла: заводська команда "Alfa-Romeo", зі своїми автомобілями моделі "-158" домінувала на гоночних трасах в післявоєнні роки, не підвела і тут. Три її основних гонщика — Джузеппе Фаріна, Хуан Мануель Фанхіо і Луїджі Фаджолі — зайняли перші три місця на старті. Фанхіо був змушений зійти через поломку двигуна, і першим до фінішу прийшов Фаріна, на 2,6 секунди випередивши Фаджолі. Інші два місця у заліковій п'ятірці дісталися гонщикам на французьких "Talbot-Lago-T26C" — Іву Жіро-Кабанту і Луї Розьє, — але вони програли Фаріна по два кола.

Гран-прі Монако

На наступному етапі — Гран-Прі Монако 21 травня — вже на старті стався великий завал, в результаті якого з перегонів відразу вибуло дев'ять учасників, в тому числі Фаріна і Фаджолі. За їхньої відсутності Фанхіо, який, вигравши старт з поул-позиції, уникнув всіх колізій, виграв з середньою швидкістю 98,70 км/г (ці перегони досі залишаються найповільнішими в історії чемпіонатів світу). Друге місце з колом відставання зайняв італієць Альберто Аскарі, що представляв тут команду дебютанта "Ferrari". Третім став знаменитий гонщик довоєнних років Луї Широн на заводській "Maserati", четвертим — Раймон Соммер на "Ferrari" (їхнє відставання від Фанхіо склало вже два і три кола відповідно).

500 миль Індіанаполіса

Третім етапом чемпіонату офіційно вважалася американська 500-мильні перегони в Індіанаполісі. Але ніхто з основних учасників чемпіонату туди не приїхав, і в Індіанаполісі правили бал місцеві зірки. Перегони виграв Джонні Парсонс, отримавши дев'ять очок в залік чемпіонату світу.

Гран Прі Швейцарії

Потім відбувся Гран Прі Швейцарії, де тріо гонщиків "Alfa-Romeo" знову царювало на трасі. Вже звично зайнявши перші три місця в кваліфікації, а потім впоравшись з прорвом на старті вперед з другого ряду Аскарі, Фанхіо, Фаріна і Фаджолі тікали все далі й далі від решти, на чолі яких йшли Аскарі і Віллорезі на "Ferrari". У підсумку переміг Фаріна, Фаджолі став другим, відставши на 0,4 секунди, а от Фанхіо, як і в Сільверстоуні, не пощастило: поломка двигуна. Зійшли і обидва гонщики "Ferrari", і третє місце зайняв Розьє.

Гран Прі Бельгії

За підсумками чотирьох етапів таблицю чемпіонату очолював Фаріна з 18 очками. У Фаджолі було 12, а у Фанхіо — всього дев'ять. Однак аргентинець не змирився з таким станом речей і виграв п'ятий етап, який відбувся в Бельгії. Фаджолі знову зайняв друге місце, а третім став Розьє. Лідер чемпіонату, стартувавши з поул-позиції, фінішував лише четвертим, відчуваючи проблеми з трансмісією на останніх колах. Деяку інтригу в перегони вніс Соммер на "Talbot", що лідирував п'ять кіл після того, як гонщики "Alfa-Romeo" відвідали бокси для дозаправки. До нещастя, француз змушений був припинити боротьбу: згорів двигун на його автомобілі.

Гран-Прі Франції

Шостий етап Гран-Прі Франції знову закінчився перемогою Фанхіо, на рахунку якого тут було й найкраще коло. Фаджолі в третій раз поспіль фінішував другим, а третє місце зайняв Пітер Вайтгед на новій "Ferrari 375" з атмосферним двигуном, що дебютувала на минулому етапі в Спа-Франкоршамп (він, проте, був приватним гонщиком, а сама "Scuderia Ferrari" в Реймсі відсутня). Що до Фаріни, то він спочатку йшов першим, потім проблеми з подачею палива відкинули його далеко назад. Джузеппе зумів прорізати пелотон і вийти на третє місце, але лише для того, щоб незабаром зійти остаточно.

Після шести перегонів у чемпіонаті склалася така ситуація: Фанхіо мав 26 очок, Фаджолі — 24, Фаріна — 22. Тільки ці три гонщики могли розіграти між собою титул чемпіона світу: у Розьє на четвертому місці було тільки 10 очок.

Гран Прі Італії

Чемпіонат закінчувався Гран Прі Італії в Монці. Вдруге в сезоні в перший ряд стартового поля прорвався гонщик на автомобілі іншої марки, ніж "Alfa-Romeo": першим був у Монако Хосе Фройлан Гонсалес на "Maserati", а в Монці Аскарі за кермом "Ferrari" показав у кваліфікації другий результат. Зі старту перегони очолив Фаріна, постійно відбиваючи атаки Аскарі. Альберто навіть зумів на два кола вийти вперед. Фанхіо йшов на третьому місці, показавши найкраще коло в гонці, але зійшов на двадцять четвертому колі через поломку коробки передач. Трьома колами раніше зійшов і Аскарі. Обидва вони продовжили перегони: Фанхіо — на автомобілі П'єро Таруффі, а Аскарі — Доріна Серафіно.

Але якщо Аскарі вдалося фінішувати на другому місці, то Фанхіо незабаром остаточно з'їхав: згорів двигун. Фаріна виграв перегони, випередивши Аскарі на 1 хвилину 18,6 секунд, і став першим чемпіоном світу в класі Формула-1. Третім, слідом за екіпажем Аскарі — Серафіно, фінішував Фаджолі, однак до свого рахунку він нічого не додав — його 24 очки були отримані за чотири других місця — і, таким чином, став третім, маючи загальну суму очок на одне більше, ніж Фанхіо, який посів друге місце.

Аргентинець Хуан-Мануель Фанхіо в наступні роки п'ять разів ставав чемпіоном світу. Фанхіо запам'ятався одним з найбільших гонщиків Формули-1 і довгий час був рекордсменом за кількістю чемпіонських титулів.

Заліку Кубка конструкторів в ті роки не існувало, але, якщо б він проводився, то переможцем першого Чемпіонату світу Формули-1 з великим відривом став би італійський конструктор Alfa Romeo.

Результати та положення в заліках

Гран-прі №Гран-пріПоул-позиціяШвидке колоПереможецьКонструкторШиниЗвіт1 Гран-прі Великої Британії Джузеппе Фаріна Джузеппе Фаріна Джузеппе Фаріна Альфа РомеоЗвіт2 Гран-прі Монако Хуан-Мануель Фанхіо Хуан-Мануель Фанхіо Хуан-Мануель Фанхіо Альфа РомеоЗвіт3 500 миль Індіанаполіса Волт Фолкнер Джонні Парсонс Джонні Парсонс Kurtis Kraft-OffenhauserЗвіт4 Гран-прі Швейцарії Хуан-Мануель Фанхіо Джузеппе Фаріна Джузеппе Фаріна Альфа РомеоЗвіт5 Гран-прі Бельгії Джузеппе Фаріна Джузеппе Фаріна Хуан-Мануель Фанхіо Альфа РомеоЗвіт6 Гран-прі Франції Хуан-Мануель Фанхіо Хуан-Мануель Фанхіо Хуан-Мануель Фанхіо Альфа РомеоЗвіт7 Гран-прі Італії Хуан-Мануель Фанхіо Хуан-Мануель Фанхіо Джузеппе Фаріна Альфа РомеоЗвітДжерело:

Пілоти Очки отримують перші п'ять пілотів. Додаткове очко нараховується пілоту, що встановив найшвидше коло гонки. Лише чотири найкращі результати зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота, відкинуті результати показані в дужках.

Позиція 1-ша  2-га  3-тя  4-та  5-та  НК Очки864321