Пагво́ський рух вче́них () - рух вчених, які виступають за мир, роззброєння та міжнародну безпеку, за запобігання світової термоядерної війни та наукову співпрацю. Пагвоський рух зародився 1955 року, коли 11 всесвітньо відомих учених, у тому числі Альберт Ейнштейн, Фредерік Жоліо-Кюрі, Бертран Рассел, Макс Борн, Персі Вільямс Бріджмен, Леопольд Інфельд, Лайнус Полінг, Джозеф Ротблат, виступили з маніфестом, в якому закликали зібрати конференцію проти використання ядерної енергії у військових цілях.

1987 року створено Міжнародний студентський і Молодіжний пагвоський рух.

Для поширення ідей учасників Пагвоського руху випускаються періодичні видання: «Proceedings of the Pugwash Conferences on Science and World Affairs» (щорічно з 1957), «Pugwash Newsletter» (щоквартально з 1963 ), «Pugwash Occasional Papers» (щоквартально з 2000), спеціальні монографії та доповіді. 1010985a1.htm Пагуошський рух / Лебедєв М. - стаття з енциклопедії «Кругосвєт »®

Пагвоські конференції

Перша конференція Перша Пагвоська конференція пройшла 7—11 липня 1957 року за активної підтримки канадського громадського діяча й мільярдера Сайруса Ітона на його батьківщині в Пагвоші (Нова Шотландія, Канада). На конференції були присутні 22 вчених з 10 країн (7 з США, в тому числі Герман Джозеф Мюллер, Лео Силард, 3 з СРСР, 3 з Японії, в тому числі Сінітіро Томонага, Хідекі Юкава, 2 з Великої Британії, в тому числі Сесіл Френк Пауелл, 2 з Канади, по одному з Австралії (Марк Оліфант), Австрії, Китаю, Французької республіки та Польської Народної Республіки). В основному це були фізики-ядерники. З СРСР приїхали академік Олександр Топчієв, професор Олександр Кузін, академік Дмитро Скобєльцин, а також помічник головного вченого секретаря Президії АН СРСР Володимир Павличенко. Перша Пагвоська конференція була присвячена небезпеці використання ядерної зброї, і можливості контролю за її розповсюдженням. На конференції було утворено постійний комітет Пагвоського руху з місцеперебуванням у Лондоні.

З 1957 року Пагвоські конференції проводяться 1—2 рази на рік. За рішенням Ради організації з 2007 року Пагвоські конференції проводяться один раз на 18 місяців.

У проміжках між конференціями Пагвоським рухом організуються тематичні симпозіуми та семінари в різних країнах світу.

Традиції конференцій Всі учасники конференції отримують персональне запрошення і не є представниками жодної країни чи організації. Дискусії проводяться за зачиненими дверима, тільки після закінчення зустрічі робиться коротка заява для преси.

Список конференцій НомерЧас проведенняМістоКраїнаПримітки1-аЛипень 1957ПагвошКанада2-ятравня 1958Лак-БопорКанадаТретьоговересня 1958КіцбюельАвстрія4-ачервень - липень 1959Баден-БаденФРН5-асерпень 1959ПагвошКанада6-агрудень 1960МоскваСРСР7-авересень 1961СтоуСША8-авересень 1961СтоуСША9-асерпень 1962КембриджВелика Британія10-авересень 1962ЛондонВелика Британія11-авересень 1963ДубровникСоціалістична Федеративна Республіка Югославія12-тасічень 1964УдайпурІндія13-авересень 1964Карлові ВариЧехословацька Соціалістична Республіка14-аквітень 1965ВенеціяІталія15-агрудень 1965 - січень 1966Аддис-АбебаЕфіопія16-авересень 1966СопотПольська Народна Республіка17-тавересень 1967РоннебюШвеція18-тавересень 1968НіццаФранція19-ажовтень 1969СочіСРСР20-тавересень 1970ФонтануСША21-асерпень - вересень 1971СинайСоціалістична Республіка Румунія22-авересень 1972ОксфордВелика Британія23-ясерпень - вересень 1973АуланкоФінляндія24-асерпень - вересень 1974БаденАвстрія25-асічень 1976МадрасІндія26-асерпень 1976МюльхаузенНДР27-асерпень 1977МюнхенФРН28-авересень 1978ВарнаНародна Республіка Болгарія29-алипень 1979МехікоМексика30-асерпень 1980БрекеленНідерланди31-асерпень 1981БанффКанада32-а серпень 1982ВаршаваПольська Народна Республіка33-я серпень 1983ВенеціяІталія34-талипень 1984БйоркліденШвеція35-алипень 1985КампінасБразилія36-авересень 1986БудапештУгорська Народна Республіка37-авересень 1987ГмунденАвстрія38-асерпень - вересень 1988ДагомисСРСР39-алипень 1989КембриджСША40-авересень 1990ЕгемВелика Британія41-авересень 1991ПекінКитай42-явересень 1992БерлінНімеччина43-ячервень 1993ХасслуденШвеція44-ячервень - липень 1994КолімбаріГреція45-алипень 1995ХіросімаЯпонія46-тавересень 1996ЛахтіФінляндія47-ясерпень 1997ЛіллехаммерНорвегія48-авересень - жовтень 1998ХурікаМексика49-авересень 1999РустенбургПАР50-тасерпень 2000КембриджВелика Британія51-аберезень 2002АграІндія52-асерпень 2002Сан-ДієгоСША53-ялипень 2003Галіфакс, ПагвошКанада54-ажовтень 2004СеулРеспубліка Корея55-талипень 2005ХіросімаЯпонія56-алистопад 2006КаїрЄгипет57-ажовтень 2007БаріІталія58-аквітень 2009ГаагаНідерланди59-алипень 2011БерлінНімеччина60-талистопад 2013СтамбулТуреччина61-алистопад 2015НагасакіЯпонія

Міжнародне визнання 1995 року Пагвоський рух став лауреатом Нобелівської премії миру «За великі досягнення, спрямовані на зниження ролі ядерної зброї у світовій політиці, і за багаторічні зусилля із заборони цього виду зброї».

Примітки

Література С. П. Галака. Пагуошський рух // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4 Рижов Ю. А., Лебедєв М. А.Вчені Академії наук у Пагуошського рух / / Весник РАН .- 2005.-Т. 75, № 6. Рижов Ю. А., Лебедєв М. А.Ювілей Пагуошського руху / / Весник РАН .- 2007.-Т.77, № 10. Лебедєв М. А.До 50-річчя Пагуошського руху / / Екология и жизнь.-2007 .- № 10, 11.

Посилання Офіційний сайт Пагуошського руху вчених Маніфест Рассела - Ейнштейна, 1955 р.