Даріуш Ратайчак (; 18 листопада 1962, Ополе — червень 2010) — польський історик, публіцист і правий активіст.
Життєпис Закінчив історичний факультет університету Адама Міцкевича у Познані. Працював в університеті в Ополе, досліджував історію зіткнень між литовськими «лісовими братами» і польською «Армією Крайовою» у Віленському краї, отримав докторський ступінь.
У 1999 році накладом у 230 примірників видав книгу «Небезпечні теми» (Tematy niebezpieczne), в якій він висловив сумніви у кількості жертв Голокосту. Даріуш спільно з Юргеном Графом і іншими ученими, що спеціалізуються з тематики Голокосту, провів комплексне дослідження концтаборів, розташованих на території Польщі. У своїй книзі Ратайчак погодився з ревізіоністами Голокосту, які заявляють, що з технічних причин просто неможливо було вбити мільйони людей в нацистських газових камерах. На думку Ратайчака, «Циклон-Б» застосовувався винятково для дезінфекції, у нацистів не було плану систематичного знищення євреїв, а більшість вчених, які вивчають дану тему, «сповідують релігію Голокосту».
Тим часом в січні 1999 року у Польщі було ухвалено закон, який передбачав кримінальне покарання за заперечення Голокосту. Пан Ратайчак став першою людиною, до якого був застосований новий закон. Для початку його відсторонили від викладання історії в університеті. Надалі його чекав багаторічний судовий розгляд і подальші проблеми з прокуратурою, які зламали його життя. Витрати сили часу й грошей на адвоката і експертизи розорили його і його родину.
Суд, що відбувся, виніс Ратайчаку моральний осуд «з огляду на крихітного тиражу книги і, відповідно, малого громадського збитку». Однак кар'єру професору зламали геть, і під сильним тиском глави Польської єврейської громади Владислава Краєвського всі польські вищі навчальні заклади відмовили в кафедрі доктору історичних наук. Після звинувачень в антисемітизмі Ратайчак не міг знайти роботу ні в наукових установах, ні навіть у бібліотеках.
Вже після звільнення Ратайчак стверджував, що він не заперечує сам факт Голокосту, але вважає за необхідне ґрунтуватися виключно на доведених фактах в питанні підрахунку жертв.
Залишившись без коштів на існування, історик влаштувався працювати спочатку охоронцем, а потім комірником в одну з місцевих фірм, але й там йому не давали спокою. Численні громадські організації подавали нескінченні апеляції буквально по кожній дії опального професора. Його цілком нейтральні публікації в пресі викликали цькування у ЗМІ, а спроби виставити свою кандидатуру на виборах всіх рівнів незмінно приводили до гучних скандалів і зривів виборчої компанії ще на стадії висунення.
Незадовго до смерті він купив автомобіль Рено Кенго, на якому курсував між Голландією і Польщею, возив з тюльпани для квіткових магазинів.
Тіло Ратайчака було виявлено 11 червня 2010 року в Нижній Сілезії, в його власному автомобілі. Труп вже встиг розкластися, Даріуш Ратайчак помер приблизно за два тижні до того, як було знайдене тіло, хоча машина з його трупом з'явилася на стоянці за два дні до свого виявлення. Експерти назвали причиною смерті отруєння алкоголем.
Друковані роботи Polacy na Wileńszczyźnie 1939—1944 (Opole 1990) Świadectwo księdza Wojaczka (Opole 1994) Krajowa Armia Podziemna w powiecie prudnickim 1949—1952 (у співавторстві, Opole-Gliwice 1996) Tematy niebezpieczne (Opole 1999) Tematy jeszcze bardziej niebezpieczne (Kociaty, New York, 2001) Inkwizycja po polsku, czyli sprawa dr Dariusza Ratajczaka (Poznań 2003) Prawda ponad wszystko (Opole 2004) Spowiedź «antysemity» (Opole 2005)
Виноски
Посилання В Польше таинственно погиб историк, отрицавший Холокост Інтерв'ю з Даріушем Ратайчаком (2003 р.) ХАМАС обвинил Израиль в смерти отрицателя Холокоста
Див. також Ревізіонізм Голокосту Список ревізіоністів Голокосту