Ця стаття про самопроголошену невизнану державу. Про географічний регіон див. Придністров'я, а про адміністративну одиницю у складі Молдови див. Автономне територіальне утворення з особливим правовим статусом Придністров'я

Придністро́вська Молда́вська Респу́бліка (скорочено ПМР або Придністров'я) — самопроголошена держава у Східній Європі на території Придністров'я, яку міжнародна спільнота визнає частиною Молдови. Займає майже всю молдовську частину лівого берега Дністра, а також кілька населених пунктів на правому березі річки. На північному сході межує з Україною (Одеська та Вінницька області), на південному заході — з Молдовою.

Так звану «незалежність» ніким не визнаної Придністровської Молдавської Республіки було проголошено 25 серпня 1991 року, після чого між сепаратистами та російськими військовими з одного боку та молдовськими військами з іншого почався короткочасний збройний конфлікт, що завершився фактичною перемогою сепаратистів за участі російської армії. Російська Федерація офіційно не визнає суверенітету Придністровської Молдавської Республіки, однак на неофіційному рівні надає їй військову, економічну, політичну і дипломатичну підтримку.

2006 року в ПМР було проведено так званий референдум, на якому, за «офіційними» даними, 98 % виборців висловилися за незалежність республіки від Молдови і майбутню інтеграцію з Росією. Результати референдуму не було визнано на міжнародному рівні. Наразі конфлікт не розв'язано, він перебуває у замороженому стані.

Згідно із законодавством Молдови, Придністров'я має статус Автономного територіального утворення з особливим правовим статусом. Його незалежність не визнає жодна країна-член ООН, лише кілька держав з невизнаним сепаратистським статусом (Абхазія та Південна Осетія).

Столицею ПМР є місто Тирасполь, офіційними мовами — російська, молдавська (в кириличному письмі) та українська. Прапором ПМР є прапор Молдавської РСР. Валюта — придністровський рубль.

Історія В 1980-ті роки політика перебудови і гласності Михайла Горбачова в Радянському Союзі дозволила політичну лібералізацію на регіональному рівні. Це призвело до створення різних неформальних рухів у Молдавській РСР і відродження прорумунського націоналізму серед етнічних молдован.Timeline: Moldova BBC Country Profile: Moldova Найвідомішим з цих рухів був Народний фронт Молдови. Навесні 1988 р. НФМ зажадав, щоб радянська влада оголосила молдовську мову єдиною державною, повернулася до використання латинського алфавіту та визнала спільну етнічну ідентичність молдован та румунів. Радикальніші фракції Народного фронту підтримували крайні антименшистські етноцентристські та шовіністичні позиції,Chechnya: Tombstone of Russian Power, Anatol Lieven, Yale University Press, 1999, ISBN 0-300-07881-1, pp 246Can Liberal Pluralism Be Exported?, Will Kymlicka, Magdalena Opalski, Oxford University Press, 2001, ISBN 0-19-924063-9, pp 208 закликаючи національні меншини, особливо слов'ян (в основному, росіяни і українці) і гагаузів залишити або виключити з Молдови.The painful past retold Social memory in Azerbaijan and Gagauzia, Hülya Demirdirek, Postkommunismens Antropologi, University of Copenhagen, 12-14 April 1996.

Придністровський конфлікт. Створення Придністровської Молдавської Республіки

На початку 1990-х серед політичної еліти Молдови були поширені прорумунські настрої, існувала ідея об'єднання Молдови та Румунії в єдину державу. Ця ідея була неприйнятною для політичної еліти придністровського регіону. Етнічно-мовний склад Придністров'я суттєво відрізняється від загальномолдовського, тут молдовани не становлять більшості, значна частина населення — це українці та росіяни.

Придністровська Молдавська Радянська Соціалістична Республіка (ПМРСР) проголошена як радянська республіка в складі СРСР на II Надзвичайному З'їзді депутатів усіх рівнів Придністров'я, що відбувся в Тирасполі 2 вересня 1990 р. Це було спричинено конфліктом інтересів політичної еліти центру Молдови та місцевих політичних еліт, що виник внаслідок перебудови СРСР та МРСР зокрема.

22 грудня 1990 президент СРСР Михайло Горбачов підписав указ «Про заходи щодо нормалізації обстановки в РСР Молдова», в 4-му пункті якого ухвалювалося «вважати такими, що не мають юридичної сили… рішення II з'їзду депутатів Рад різних рівнів з деяких населених пунктів Придністров'я від 2 вересня 1990 року про проголошення… Молдавської Придністровської Радянської Соціалістичної Республіки».

25 серпня 1991 р. Верховна Рада ПМРСР прийняла «Декларацію про незалежність ПМРСР» (Молдова проголосила незалежність двома днями пізніше).

27 серпня 1991 р. парламент Молдавської РСР прийняв закон № 691 «Про декларацію про незалежність», який оголошував таким, що не має юридичної сили, закон 2 серпня 1940 р. «Про утворення союзної Молдавської РСР», відповідно до якого МАРСР стала частиною Молдавської РСР, підкреслюючи, що «не запитавши населення Бессарабії, півночі Буковини та району Герца, насильно захоплених 28 червня 1940 року, а також населення Молдавської АРСР (Задністров'я), утвореної 12 жовтня 1924 року, Верховна Рада СРСР, на порушення своїх конституційних повноважень, прийняла 2 серпня 1940 року закон „Про утворення союзної Молдавської РСР“».

5 листопада 1991 року у зв'язку з розпадом СРСР ПМРСР перейменована в Придністровську Молдавську Республіку (ПМР). У молдовській версії назва звучить як «Дністровська Молдавська Республіка».

1992 року економічний інтерес придністровської еліти у продовженні співпраці з Росією та Україною, на відміну від прагнення молдовської влади до поглиблення співпраці з Румунією, ідеологічно підкріплений мовним протистоянням став наріжним каменем конфлікту, який у першій половині 1992 року вилився у збройне протистояння. На користь ПМР зіграла наявність на її території добре оснащеної 14-ї російської армії. Зрештою 21 липня 1992 року між Молдовою та Росією було підписано Угоду про принципи врегулювання конфлікту в Придністров'ї.

У 2006 р. в ПМР пройшов референдум, у результаті якого за приєднання до Росії проголосували 97,2 % виборців.

В 2010 році з'явилася інформація щодо можливих таємних домовленостей щодо приєднання Придністров'я до України поміж президентами України та Росії.

У березні 2011 р. WikiLeaks опублікував телеграму з посольства США в Києві, у Вашингтон у 2007 році. Це листування американських дипломатів мало назву «Україна і Молдова: Придністров'я і причини обопільного роздратування». В якому зазначалося, що молдовські політики неформально підтримували входження Румунії в Євросоюз з можливістю ймовірного приєднання Правобережжя до Румунії і повернення Лівобережжя (Придністров'я) Україні.

У листопаді 2011 року Президент невизнаної Придністровської Молдавської Республіки Ігор Смирнов в інтерв'ю газеті «Україна молода» заявив, що він не виключає проведення референдуму про приєднання Придністров'я до України.

У грудні 2011-го внаслідок чергових (п'ятих) президентських виборів відбулася зміна президента республіки. Відтак 30 грудня 2011 року Ігор Смирнов, що обіймав цю посаду з 13 грудня 1991 року, передав повноваження новообраному Євгену Шевчуку.

У грудні 2013 р. Верховна рада Придністров'я в першому читанні прийняла законопроєкт про застосування на території невизнаної республіки Російського федерального законодавства. В березні 2014-го Верховна рада Придністров'я попросила Держдуму Росії розробити закон, який дозволив би прийняти невизнану республіку до складу Росії.

У вересні 2016 року в Придністров'ї розпочали підготовку до приєднання до Росії, зокрема через узгодження законодавства.

У листопаді 2017 року Президент Молдови Ігор Додон зробив неочікувану заяву про те, що Придністров'я може стати або частиною України, або Молдови, проте це вважається певним сигналом з боку Російської Федерації про обмін ПМР на Крим, що, власне, є неприпустимим для України з огляду на необхідність відновлення власного суверенітету.

15 березня 2022 ПАРЄ прийняло фінальну версію документа «Наслідки агресії Росії проти України». Пункт 5 містить не лише згадку про Україну та Грузію, а й Молдовуhttps://pace.coe.int/en/files/29855/compendium#amdt-29863. Резолюцію про де-факто окупацію Придністров'я вніс 21 депутат, дев'ять із яких були румунами.

25 квітня 2022 року в офісі Міністерства держбезпеки ПМР у Тирасполі, «столиці» самопроголошеної країни, сталося кілька вибухів. Атака сталася через тиждень після того, як високопоставлений російський військовий чиновник підняв питання російськомовних у Придністров'ї в контексті російського вторгнення в Україну, повторюючи виправдання Москви щодо війни в Україні. Генерал-майор Рустам Міннекаєв, виконуючий обов'язки командувача Центральним військовим округом Росії, повідомив, що план військових дій Росії в Україні передбачає повний контроль над Південною Україною, що може забезпечити Російській Федерації сухопутний доступ до Придністровської Молдавської Республіки.

Адміністративний устрій

Адміністративно територія ПМР поділена на 5 районів :

Кам'янський Рибницький Дубоссарський Григоріопольський Слободзейський

та два міста республіканського підпорядкування:

Тирасполь Бендери (з прилеглою територією на правому березі Дністра).

Основна частина території ПМР, за винятком міста Бендери, знаходиться на лівому березі Дністра. На теперішній час (2009 р.) кілька сіл на правому та лівому берегах Дністра, що входили до ПМР на момент проголошення незалежності, контролюються Молдовою.

Населення

Перепис 1939Перепис 1989Перепис 2004Перепис 2015Молдовани39,6 %40,0 %31,9 %33,2 %Українці32,1 %28,3 %28,8 %26,7 % Росіяни14,7 %25,4 %30,4 %33,8 %інші13,6 %6,3 %8,9 %6,3 %

У 2004 р. придністровська влада організувала окремий перепис від молдовського перепису 2004 року.

Чисельність населення станом 1 січня 2013 року становила 513 402 осіб, з них 147 654 осіб (28,8 %) проживало у столиці — місті Тирасполь.

Міського населення — 354 391 особа (69 %), сільського — 159 011 (31 %).

Населення Придністров'я характеризується міграційним та природним скороченням, яке у 2012 р. становило — 1979 та — 2107 осіб відповідно.Пресс-выпуск «Демографическая ситуация в Приднестровской Молдавской Республике за 2012 год»

Динаміка чисельності населення: 1993 — 712 500 1996 — 696 100 2004 — 555 347 2013 — 513 402 2015 — 475 665 2018 — 465 100 2019 — 465 200 2020 — 464 949

+ Національний склад Придністров'я за даними перепису 2004 рокуПерепис населення Придністров'я 2004населеннямолдованиросіяниукраїнціболгаригагаузибілорусинімцієвреїіншіне вказано Бендерська міська рада105 01024,7 %44,2 %17,8 %3,2 %1,1 %0,7 %0,3 %0,4 %1,3 %6,4 % Тираспольська міська рада159 16315,2 %41,6 %33,0 %1,5 %1,3 %1,1 %0,5 %0,4 %1,4 %4,1 % Григоріопольський район48 00064,8 %15,3 %17,4 %0,5 %0,3 %0,4 %0,7 %0,1 %0,7 %0,0 % Дубоссарський район37 44950,1 %19,0 %28,3 %0,4 %0,2 %0,5 %0,2 %0,1 %1,2 %0,0 % Кам'янський район27 28447,8 %6,9 %42,6 %0,2 %0,2 %0,3 %0,1 %0,0 %2,0 %0,0 % Рибницький район82 69929,8 %17,2 %45,4 %0,4 %0,2 %0,5 %0,2 %0,2 %1,3 %4,8 % Слободзейський район95 74241,5 %26,6 %21,7 %7,6 %0,5 %0,5 %0,5 %0,0 %1,0 %0,0 % Придністровська Молдавська Республіка555 34731,9 %30,4 %28,8 %2,5 %0,7 %0,7 %0,4 %0,2 %1,2 %3,1 %

Основна частина вірян — православні християни (Московського Патріархату). Також є католики, юдеї, старообрядці (липовани), приблизно 3,5 % — атеїсти.

Політика ПМР має багатопартійну систему і однопалатний парламент Верховна Рада (). Її законодавчий орган складається з 43 членів, що обираються на одномандатних округах. Президент обирається на п'ятирічний термін шляхом всенародного голосування.

Внутрішня Відповідно до результатів референдуму 2006 р., що проводиться урядом ПМР, 97,2 % населення проголосували за «незалежність від Молдови та вільну асоціацію з Росією». ЄС і ряд інших країн відмовилися визнати результати референдуму.

У 2007 року була дозволена реєстрація Соціал-демократичної партії. Ця партія, на чолі з колишнім сепаратистським лідером і членом уряду ПМР Андрієм Сафоновим, нібито виступає за об'єднання з Молдовою.