Джульєс Аксельрод (; — ) — американський біохімік та фармаколог. Народився в Нью-Йорку, США. Лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини (1970, спільно з Бернардом Кацем і Ульфом фон Ейлером) за «відкриття, що стосуються гуморальних передавачів у нервових закінченнях і механізмів їхнього зберігання, виділення та інактивації». Помер у Роквіллі, Меріленд.
Життєпис Народився в Нью-Йорку (США). Закінчив Сіті-коледж в Нью-Йорку. У 1933 році отримав науковий ступінь бакалавра. Працював мікробіологом і хіміком на кафедрах Нью-Йоркського університету. У 1941 році отримав ступінь магістра. З 1946 року працював у науково-дослідному відділі Нью-Йоркського університету при госпіталі ім. Голдуотера, де проводив біохімічні дослідження. Через три роки продовжив роботу у Національному кардіологічному інституті у штаті Меріленд. У 1955 році Аксельрод отримав докторський ступінь і очолив відділ фармакології однієї з лабораторій Національного інституту здоров'я.
Наукова діяльність До того часу вже були відкриті речовини, що грають роль медіаторів — адреналін, норадреналін, дофамін, ацетилхолін, серотонін. Але властивості цих речовин ще не були добре вивчені. Дуже мало було відомо про метаболізм адреналіну і норадреналіну. Вивченням нейромедіаторів займався Дж. Аксельрод після приходу до НІЗ. Йому вдалося виділити два найважливіших ферменти, що відповідають за розклад вищевказаних медіаторів. Всупереч уже сформованим уявленням, Аксельрод показав, що кінцевим етапом передачі нервового імпульсу з допомогою катехоламінів служить їх зворотна реабсорбція в пресинаптичних волокнах.
Їм і його співробітниками було доведено квантове виділення норадреналіну із накопичувальних бульбашок. Роботи Дж. Аксельрода уточнили механізм дії психотропних речовин, які використовуються для лікування шизофренії, маніакальних і депресивних станів. Він виявив, що такі речовини як кокаїн і резерпін, беруть участь в обміні катехоламінів, змінюючи, зокрема, зміст медіатора у пухирцях та швидкість його виділення. Наприкінці 1960-х років Аксельрод вивчає вплив медіаторів на вироблення гормонів. Його роботи значно просунули дослідження причин психічних розладів.
Нагороди і визнання У 1970 році Аксельрод був нагороджений Нобелівською премією з фізіології або медицини (1970, спільно з Бернардом Кацем і Ульфом фон Ейлером за "відкриття, що стосуються гуморальних передавачів у нервових закінченнях і механізмів їхнього зберігання, виділення та інактивації". Також він нагороджений Міжнародною премією Гарднерівського фонду, премією Університету Джорджа Вашингтона, удостоєний медалі Клода Бернара Монреальського університету, нагороджений премією Альберта Ейнштейна Йешива Університету, премією Торальда Соллмена Американського товариства фармакології та експериментальної терапії, премією Пола Хоча Американської асоціації психопатологів. Аксельрод — член Лондонського королівського товариства та Американської академії наук і мистецтв.
Інформація в спеціалізованих виданнях U.S. National Library of Medicine. «Profiles in Science: The Julius Axelrod Papers.»
Примітки
Джерела Лауреати Нобелівської премії, енциклопедія, т.1-2. — М.: Прогресс, 1992. Коротка єврейська енциклопедія, т.1-7. — М.: «Красный пролетарий», Москва, 1996. Alan Symons. The jewish contriution to the 20-th century. — London: Polo Publishing, 1997. Всесвітній біографічний енциклопедичний словник. — М.: Бре, 1998. Комей Дж.. Словник. Хто є хто в історії євреїв. 2-е видання. — М.: Видавництво ТОО «Внешсигма», 1998. Фрідман С. А.Євреї-лауреати Нобелівської премії, Короткий біографічний словник. — М.: Дограф, 2000. — ISBN 5-93431-011-9
Посилання Інформація з сайту Нобелівського комітету Аксельрод, Джуліус //