Вулиця Генерала Чупринки (Львів)

Ву́лиця Генера́ла Чупри́нки — вулиця у Франківському районі міста Львова, в місцевостях Кастелівка та Новий Світ. Сполучає східну частину вулиці Степана Бандери та східну частину вулиці Академіка Рудницького, утворюючи перехрестя з вулицями Київською, Котляревського, Левинського, Мельника, Моршинською, Конотопською, Природною. Прилучаються вулиці Кольберга, Нечуя-Левицького, Політехнічна, Івана Богуна, Новий Світ, Захарієвича, Василя Кука, Горбачевського, Ганни Барвінок, Перемиська, Повстанська, Сімовича, Гординських, Маковея, Цегельського.

Історія Штандівська — перша відома назва вулиці. Відомо про родину Шольц-Штанцльовичів — мешканців цієї місцевості, що заклали тут юридику Штанцльовку у XVI столітті. Із часом, через помилку у документах, місцевість почали називати Штандівкою, що й дало назву вулиці. Хрестова або Кшижова — назва згадується у 1863 році. Потоцького — на честь галицького намісника Анджея Потоцького, застреленого 12 квітня 1908 року Мирославом Січинським. Пушкіна — перейменовано радянською окупаційною владою на честь російського поета Олександра Пушкіна у грудні 1940 року. Зіґфрідштрассе — назва періоду німецької окупації (названо не пізніше травня 1942 року) Потоцького — названа повторно в липні 1944. Пушкіна — названа вдруге в грудні 1944 року, після зайняття міста радянськими військами. Генерала Чупринки — назва із 1996 року, на честь українського політичного діяча, генерала-хорунжого УПА, Романа Шухевича (псевдо — Тарас Чупринка).

Забудова На вулиці Генерала Чупринки переважає забудова у стилях віденська сецесія, польський конструктивізм 1930-х років, радянський 1950—1980-х років, нова забудова кінця XX — початку XXI століття.

Будинки № 1—40 № 1. Колишня львівська тривіальна школа святої Марії Магдалини. Школа святої Марії Магдалини заснована 1816 року. Спочатку вона містилася у колишньому домініканському монастирі святої Марії Магдалини. 1831 року школу було перенесено до приватного будинку Сікори, що розташованого на вул. Новий Світ (нині — вул. Бандери), де вона містилася до 1870 року. На часі міського самоврядування за проєктом архітектора Юліуша Гохберґера спорудили декілька будинків міських шкіл, серед яких була й школа святої Марії Магдалини (1883 року). Нині — Львівська державна комунальна середня загальноосвітня школа № 3.

1928 року за проєктом інженера Тадеуша Пісевіча споруджено триповерхову прибудову, так звану «білу» чоловічу школу (нині — ліцей № 10 ім. святої Марії Магдалени Львівської міської ради). Прибудову здійснено у модерністичних формах з елементами кубізмуАрхітектура Львова… — С. 537.. 23 вересня 2008 року прибудову внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації під охоронним № 206.

№ 3. Сучасний шестиповерховий житловий будинок, споруджений на початку 2010-х років. На першому поверсі розташований медико-консультативний центр «Лотос».

№ 4. Чотириповерхова кам'яниця, споруджена у 1911—1912 роках будівельно-проєктною фірмою Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського у стилі неокласицизму початку XX століття у поєднанні з елементами пізньосецесійної архітектури.

№ 5. Вілла Яна Бромільського, збудована у 1889—1890 роках за проєктом Альфреда Каменобродського в стилі пізнього історизму. За радянських часів у будинку містилися адміністративні установи, а за часів незалежності тут «оселилися» офіси різних організацій, зокрема у 1990-х роках офіс організації УНА-УНСО, редакція журналу «Світло й тінь» тощо. У пізніші роки вілла була значно перебудована.

№ 6. Чотириповерхова кам'яниця, споруджена у 1910—1911 роках за проєктом архітектора Фердинанда Касслера у стилі неокласицизму початку XX століття у поєднанні з елементами пізньосецесійної архітектури. Роботи виконала будівельно-проєктна фірма Адама Опольського та Ігнатія КендзерськогоLewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 269. — ISBN 83-88372-29-7. . Нині на першому поверсі будинку міститься Почесне консульство Австрії у Львові.

№ 7. Триповерхова кам’яниця, споруджена у 1897—1898 роках за проєктом розробленим Юліаном Захаревичем спільно з Іваном Левинським в стилі історизму кінця XIX століття, орієнтованої на форми необароко. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

№ 8. Чотириповерховий житловий будинок, споруджений за проєктом Юзефа Горнунга у 1908 роціЕнциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 557..

№ 11. Вілла Казимири Скварчинської, збудована у 1889—1890 роках за проєктом, розробленим у співавторстві Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським. Нині у будинку міститься регіональне відділення АБ «Південний» у Львові.

№ 11а. Будинок Юзефа Скварчинського, збудований фірмою Івана Левинського, можливо за проєктом Тадея Обмінського та Олександра Лушпинського у 1906—1907 роках.

№ 14. Тут у 1896—1902 роках мешкав Іван Франко. Меморіальну таблицю встановлено 1956 року, а 1986 року її замінено на бронзову, виготовлену скульптором Петром МазуромПерейма Л. Пам'ятні місця Івана Франка (до 150-річчя від дня народження) // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. XI. — Львів: Новий час, 2006. — С. 268. — ISBN 966-96146-9-4..

№ 15. Багатоквартирний житловий будинок споруджений у 1910—1912 роках, можливо, за проєктом архітектора Броніслава Бауера в стилі пізнього історизму, в декорі фігурують класицистичні елементи. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.

№ 16, 16а, 18. Комплекс житлових будинків на розі з вулицею Політехнічною, збудований за проєктом Фердинанда Касслера у 1938 році в стилі функціоналізму.

№ 19. Вілла архітектора Міхала Ковальчука, споруджена за його власним проєктом у 1902—1903 роках. Збережений у значно зміненому вигляді.

№ 21. Колишня вілла Дзівінського або вілла на «Хресті», збудована фірмою Івана Левинського за проєктом архітекторів фірми (архітектор, імовірно, Міхал Ковальчук)Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 64.. Нині належить Науковому товариству імені Шевченка.

№ 23. Вілла, споруджена у 1892—1893 роках за проєктом архітектора Вацлава Пшетоцького в стилі пізнього історизму при перетині теперішніх вулиць Генерала Чупринки та Котляревського. Через розширення трамвайної колії у 1970-х роках вілла була розібрана.

№ 26, 28, 30. Власні будинки Юліана Цибульського, збудовані за його проєктами (1904—1905), скульптурне оздоблення Броніслава Солтиса. У будинку № 26 мешкав художник та поет Володимир Шилан.

№ 27. Вілла Валентина Крушевського, споруджена у 1900—1901 роках в стилі сецесії, можливо за проєктом Емануеля Яримовича, розробленим у проєктно-будівельному бюро Івана Левинського.

№ 29. Вілла, споруджена у 1900—1901 роках за проєктом, розробленим у архітектурно-будівельному бюро Івана Левинського. Нині тут міститься Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.

№ 31. Кам'яниця, споруджена у 1897—1898 роках за проєктом, виконаним у архітектурно-будівельному бюро Івана Левинського. Спочатку будинок був двоповерховим, а його ліве крило та верхній поверх добудовані значно пізніше. Скромне декоративне опорядження виявляє риси неоренесансу.

№ 32. Чиншова кам'яниця, збудована архітектором Леопольдом Вархаловським у 1890 роціЕнциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 326..

№ 33. Вілла, збудована на розі сучасних вулиць Чупринки та Левинського за власним проєктом архітектора та будівничого Міхала Ковальчука у 1897—1898 роках. Нині тут міститься стоматологічна клініка «Галдентс».

№ 38. Кам'яниця на розі з вул. Київською (інша адреса — вул. Київська, 1), споруджена за проєктом архітектора Юліана Цибульського у 1907 році, скульптури атлантів — Броніслава Солтиса. Тут містилося архітектурне бюро Цибульського та його помешкання. Нині в наріжнику будинку міститься відділення «Ощадбанку», а у напівпідвальних приміщеннях будинку (від вул. Київської) міститься солярій, а також тривалий час працював валютний кантор та офіс компанії «News Lemberg Info», нині — магазин «Сама ліпила».

№ 40—80 № 40, 42, 44, 46. Чотири триповерхових житлових будинки Юзефа Зельцера, споруджені за планами Міхала Фехтера у 1897—1899 роках у стилі необароко.

№ 43. Будівля лікарні споруджена наприкінці 1950-х років, а на початку 1960-х років сюди з колишньої вілли Вінцента Равського, що при сучасній вул. Генерала Чупринки, 61, переїхала поліклініка для дорослих. Нині — поліклінічне відділення 5-ї комунальної міської клінічної лікарні.

№ 45. Колишня жіноча гімназія імені королеви Ядвіги. Будівлю у стилі функціоналізму зведено у 1930—1934 роках за проєктом Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського. Після радянської окупації Львова приміщення гімназії було передано Інституту висипного тифу та вірусів під керівництвом професора Рудольфа Вайгля для досліджень та виробництва вакцини проти висипного тифу, який розташовувся там й під час німецької окупації, до 1944 року. У 1946 році за прикладом радянської системи охорони здоров'я тут було організовано протираковий диспансер. Нині тут розташовані КЗ «Комунальна 5-а міська клінічна лікарня» та Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України».

№ 47. Чотириповерхова наріжна кам'яниця, споруджена за проєктом архітектора Карела Боубліка у 1910—1911 рокахЕнциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 273. на замовлення Ярослава Гаузвіця у стилі модернізованої версії історизму з використанням мотивів необароко.

№ 48. Будинок з рисами модернізованої готики та романського стилю у вирішенні фасаду, збудований у 1904—1905 роках для Яна Бромільського, за проєктом Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського. На аттику розміщено великий барельєф з фігурою Богородиці скульптора Теобальда Оркасевича. Пізніше належав Українському товариству допомоги інвалідам. У 1948 році в будинку було відкрито стаціонар онкодиспансеру, який розташовувався в приміщенні колишньої жіночої гімназії імені королеви Ядвіги (вул. Чупринки, 45). Нині тут міститься міський гастроентерологічний центр 5-ї комунальної міської клінічної лікарні.

№ 49. (колишня адреса — вул. Кшижова, 36). Чотириповерхова кам'яниця з цокольним поверхом, споруджена у 1908—1909 роках за проєктом архітектора Юзефа Пйонтковського для родини Бромільських. Скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського. Кам'яниця має стильові ознаки неокласицизму початку XX століття, виявляючи впливи німецької архітектури. У 1950-х роках був гуртожиток № 2 Львівського державного університету імені Івана Франка, нині тут міститься факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

№ 50, 52. Житлові будинки. Початково зведені як прибуткові будинки архітектора Юзефа Сосновського за його власним проєктом у 1900—1908 роках. Скульптурне оздоблення фасадів приписують Антонію ПопелюBiriulow J. Rzeźba… — S. 118.. у 1922 році проведено реконструкцію під прибутковий дім.

№ 56, 68. Будинки споруджені у 1910 і 1912 роках архітектурно-будівельною фірмою Войцеха ДембінськогоЕнциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 34.. Автором проєкту будинку № 68 був Іван БагенськийЕнциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 140..

№ 58. Від 2 листопада 1935 року в будинку значилася домівка Українського технічного товариства. Того ж дня на будинку було відкрито меморіальну таблицю членам Українського технічного товариства, які загинули у війнах 1914—1920 роківСвято в Українському Технічному Товаристві у Львові // Діло. — 1935. — 4 листопада. — № 295 (14192). — С. 1.. У цьому будинку Мешкав актор і режисер, співзасновник театру імені Марії Заньковецької Борис Романицький.

№ 58а. Корпуси колишньої будівельної фірми Івана Левинського. Будівництво перших споруд розпочато ще у 1885 році. На початок XX століття налічувала близько п'ятдесяти будівель різного призначення. В одному з корпусів колишньої фабрики будівельної фірми Івана Левинського містилася керамічна майстерня «Око», якою у 1933—1937 роках керували Сергій Литвиненко та М. Лукіянович.