Авра́м Ноа́м Чо́мскі (також передається як Хо́мський)Існують розбіжності щодо прочитання прізвища в україномовних текстах. Залежно від галузі, у якій він знаменитий, його називають або Хомський (математика, лінгвістика) або Чомскі (політологія), ; 7 грудня 1928, Філадельфія, Пенсільванія — американський лінгвіст, філософ та політичний активіст, аналітик, літератор, професор мовознавства Массачусетського технологічного інституту (МТІ) у відставці. Чомскі добре відомий академічній та науковій спільноті як один із засновників сучасної лінгвістики та визначна постать в аналітичній філософії. З 1960-х років стає широко відомим політичним дисидентом і анархістом. Чомскі є автором понад 100 книг. 1988 — Кіотська премія (аналог Нобелівської премії), 1999 — медаль Бенджаміна Франкліна.
Виправдовував російську агресію проти України та окупацію Криму, а також режим Башара Асада в Сирії. Вважає, що після повномасштабного вторгнення Росії до України 24 лютого 2022 року США мали б змусити Україну до виконання російських вимог: нейтральний статус, особливий статус окремих територій, визнання Криму російським; наполягає, що український опір може призвести до ядерної війни.
Життєпис
Ноам Аврам Чомскі народився 7 грудня 1928 року в Філадельфії, штат Пенсільванія, в єврейській родині. Його батько — знаний професор івриту Вільям Хомський, був родом з північної Хмельниччини, мати — Еліза Сімоновська, мала білоруські корені. (Ноам Чомскі: My father came from the Ukraine… — «Мій батько походить з України…» — з інтерв'ю Ноама Чомскі). Рідною мовою батьків був їдиш, але вдома нею не розмовляли.
У 1945 році Чомскі почав вивчати філософію та лінгвістику в Пенсильванському університеті в Піттсбурзі. Серед його викладачів були філософи Чарльз Черчман і Нельсон Ґудман та лінгвіст Зеліґ Гарріс. До отримання ступеня доктора філософії у Пенсильванському університеті 1955 протягом чотирьох років більшість своїх досліджень проводив у Гарвардському університеті. У докторській дисертації почав розвивати деякі свої лінгвістичні ідеї, які опісля розкрив докладніше 1957 року в книзі «Синтаксичні структури», найвідомішій його праці в галузі лінгвістики.
Отримавши ступінь доктора філософії, Чомскі викладав в МТІ упродовж 59 років. Саме тоді, приблизно з 1964 року, залучився в політику, публічно виступаючи проти участі США у В'єтнамській війні. Після випуску своєї книги-есе у 1969 про В'єтнамську війну під назвою «Американська держава або Нові мандарини», Чомскі став широко відомим завдяки власним політичним поглядам, виступам і ще декільком книгам за темою. Його погляди, що найчастіше класифікуються як лібертарний соціалізм, принесли як широку підтримку серед лівих, так і безліч критики з усіх областей політичного спектра. Проте, не зважаючи на залученість в політику, Чомскі продовжує займатися лінгвістикою і викладанням.
New York Times Book Review одного разу написала: «Якщо судити за енергією, розмахом, новизною та впливом його ідей, Ноам Чомскі — можливо найважливіший з інтелектуалів, що живуть сьогодні» (втім, як Чомскі з іронією відзначив, далі в цій статті виражається незадоволеність тим, що його політичні роботи, які часто звинувачують «The New York Times» в спотворенні фактів, «зводять з розуму нехитрістю»). За даними «Arts and Humanities Citation Index», між 1980 і 1992 роками Чомскі був найчастіш цитованим із учених, що живуть, — і восьмим за частотою використання як джерело цитат взагалі.
Мовознавство Праця Чомскі «Синтаксичні структури» (1957) вважається однією з найзначніших внесків у теоретичну лінгвістику у другій половині 20-го століття: праця мала величезний вплив на розвиток науки про мову в усьому світі — і багато хто говорить про «чомскіанську революцію» в мовознавстві (зміні наукової парадигми в термінах Куна). Сприйняття тих або інших ідей створеної Чомскі теорії породжувальної граматики (генеративізму), відчувається навіть у напрямах мовознавства, які не приймають її основних положень і виступають з різкою критикою даної теорії.
З часом теорія Чомскі еволюціонувала (отже про його теорії можна говорити і в множині), але фундаментальне положення її, з якого, на думку творця виводяться всі інші — про природжений характер здатності говорити — залишалося непорушним. Воно вперше висловлене в ранній роботі Чомскі «Логічна структура лінгвістичної теорії» 1955 року (перевидана в 1975), у якій він запровадив поняття трансформаційної граматики. Теорія розглядає вислови (послідовності слів), відповідні абстрактним «поверховим структурам», які, у свою чергу, відповідають ще абстрактнішим «глибинним структурам». У сучасних версіях теорії відмінності між поверховими та глибинними структурами багато в чому стерлися. Трансформаційні правила разом зі структурними правилами та принципами описують як створення, так і інтерпретацію висловів. За допомогою скінченного набору граматичних правил і понять люди можуть створити необмежену кількість речень, зокрема речення, ніким досі не висловлені. Здатність структурувати вислови — природжена частина генетичної програми людей: ми практично не усвідомлюємо ці структурні принципи, як не усвідомлюємо більшості інших своїх біологічних і когнітивних особливостей.
Чомскі вважає, що швидкість із якою діти навчаються розмовляти, не може бути пояснена на підставі «теорії навчання», що пояснює засвоєння когнітивних структур через досвід, але передбачає наявність вродженої схильності інтелекту, вродженої універсальної граматики що постачає зразки правил, що їх дитина розпізнає у мовних зразках, які їй постачає оточення. Критики вказують, що Чомскі ігнорує реальність та значення наслідування у процесах навчання дитини.
Недавні версії теорії Чомскі (такі, як «мінімалістська програма») містять сильні твердження про універсальну граматику. Згідно з його переконанням, граматичні принципи, що лежать в основі мов, є природженими і незмінними, а відмінності між мовами світу можуть бути пояснені в термінах параметричних установок мозку, які можна порівняти з перемикачами. Виходячи з цієї точки зору, дитині для вивчення мови необхідно тільки вивчити лексичні одиниці (тобто слова) і морфеми, а також визначити необхідні значення параметрів, що робиться на основі декількох ключових прикладів.
Такий підхід, на думку Чомскі, пояснює дивовижну швидкість, з якою діти вивчають мови, схожі етапи вивчення мови дитиною незалежно від конкретної мови, а також типи характерних помилок, які роблять діти, що засвоюють рідну мову, тоді як інші, здавалося б, логічні помилки, не трапляються. На думку Чомскі, невиникнення або виникнення таких помилок свідчить про використаний метод: загальний (природжений) або залежний від конкретної мови.
Ідеї Чомскі мали великий вплив на вчених, що досліджують процес засвоєння мови дітьми, хоча деякі з них з цими ідеями і не згодні, слідуючи емерджионіським або конективіським теоріям, які ґрунтуються на спробах пояснення загальних процесів обробки інформації мозком. Втім, практично всі теорії, що пояснюють процес засвоєння мови, поки є спірними, і перевірка теорій Чомскі (як і інших теорій) продовжується.
Ієрархія Чомскі
Чомскі відомий своїми дослідженнями різних типів формальних мов і того, чи здатні вони відтворити основні властивості людської мови. Складена ним ієрархія поділяє формальні граматики на класи або групи з дедалі вищою здатністю до вираження, тобто кожен наступний клас може генерувати ширшу множину формальних мов, ніж попередній. Чомскі стверджує, що моделювання деяких аспектів людської мови вимагає складніших формальних граматик, ніж моделювання інших. Наприклад, якщо регулярна мова досить потужна, щоб змоделювати англійську морфологію, вона не досить сильна, щоб змоделювати синтаксис англійської мови. Окрім свого значення у лінгвістиці ієрархія Чомскі знайшла важливе застосування в програмуванні, особливо в програмуванні компіляторів, та в теорії автоматівMartin, Davis. Computability, complexity, and languages: Fundamentals of theoretical computer science. Boston: Academic, Harcourt, Brace, 1994: 327. Print.. Справді, ієрархія мов Чомскі еквівалентна різним типам автоматів.
Альтернативний підхід до мов оснований на формальних степеневих рядах«Computer Programming and Formal Systems», Eds. P. Braffort and D. Hirschberg, pp. 124—135. Формальні степеневі ряди нагадують ряди Тейлора і особливо корисні для мов, у яких слова (символи) комутативні«Finite Semigroups and Recognizable Languages: An Introduction», by Jean-Eric Pin, Bull Research and Development, 2002.
Політичні студії та активність
Чомскі відомий як активний критик американського уряду та війни у В'єтнамі, та залишається найвідомішим американським дисидентом.
Політичні погляди
Чомскі є однією з найвідоміших фігур лівого крила американської політики. Він характеризує себе в традиціях анархізму (лібертарного соціалізму), політичній філософії, яку він стисло пояснює як заперечення всіх форм ієрархії і їхнє викорінення, якщо вони не виправдані. Чомскі особливо близький до анархо-синдикалізму. На відміну від багатьох анархістів, Чомскі не завжди виступає проти виборчої системи; він навіть підтримував деяких кандидатів. Він визначає себе як «Fellow traveler» («попутник») анархістської традиції, за контрастом з «чистим» анархістом. Цим він пояснює свою готовність іноді співпрацювати з державою.
Чомскі також вважає себе консерватором («Chomsky's Politics», стор. 188), імовірно класичним лібералом, а також сіоністом, хоча він відзначає, що його визначення сіонізму у наш час більшістю розглядається як антисіонізм. Він затверджує, що така розбіжність в думках викликана зміщенням з 1940-х значення слова «сіонізм». У інтерв'ю «C-Span Book TV» він заявив:
В цілому, Чомскі не прихильник політичних звань і категорій, і воліє, щоб його погляди говорили самі за себе. Його політична активність полягає, в основному, в написанні журнальних статей і книг, а також в публічних виступах. Сьогодні він один з найвідоміших лівих діячів, особливо серед учених і студентів університетів. Чомскі часто подорожує США, Європою і Третім світом.
Чомскі має велике число прихильників у всьому світу і щільний графік виступів, притягаючи до своєї персони увагу безлічі людей, куди б він не вирушив. Його виступи часто заплановані надовго, до двох років вперед. Він був одним з головних ораторів на Світовому соціальному форумі 2002 року.
Дослідження західної пропагандистської машини
Чомскі в основному зосереджується на ролі засобів масової інформації у демократичних суспільствах, причому в основному спираючись на те, як працюють масмедіа у США. Тоді як американські медіа безумовно мають свою специфіку (так, наприклад, американська пропагандистська модель поєднує в собі риси, що здавалося б мало поєднуються одна з одною: мінімальний контроль з боку держави і виняткову послужливість медіа щодо цієї держави). Висновки, які робить Чомскі і його співавтор Едвард Герман, мають досить універсальне застосування. Основні пропагандисти ідей в демократіях висувають ідеї, що узгоджуються з інтересами еліти. Все, починаючи від спектра думок, представленого в засобах масової інформації, питань, які виділяються особливо, часу появи тих або інших тем, джерел, що вважаються гідними довіри і, завершуючи інтерпретацією ролі, яку відіграють самі засоби масової інформації, — усе це є високо функціональними засобами на службі владних угруповань.