Вара́ш — місто в Рівненській області України, центр Вараського району і Вараської міської громади. Населення становить 41 711 осіб (2022).
Місто розташоване в північній течії річки Стир, однойменний зупинний пункт залізниці — за 7 км від залізничної станції Рафалівка на лінії Ковель—Сарни, за 156 км від Рівного. Місто-супутник Рівненської атомної електростанції. Раніше називалося на честь радянського розвідника, співробітника НКВС, Героя Радянського Союзу М. І. Кузнецова — Кузнецо́вськ.
Засноване в 1973 році на місці колишнього села Вараш, яке згадується у документах з 1577 року. Статус міста з 1984 року. 19 травня 2016 року депутатами Верховної Ради України ухвалено постанову про перейменування окремих населених пунктів та районів, зокрема Кузнецовська.
Вараш — одне з небагатьох міст світу, на гербі якого зображена атомна електростанція.
Назва Походження назви села Вараш, яке й дало сучасну назву містові залишається невідомим. У документах XVI — початку XVII століття село називалося Гвараш. У царські часи село писалося Вараж або Вараш, Варяж або ГваряжСтара Волинь і Волинське Полісся (словник), Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року — 2-томна енциклопедія-довідник, видана у 1984—1986 роках Товариством «Волинь» у Канаді. С.156.). Є 4 версії походження назви міста:
від «гвар» — шум, говір: запозичення з польської (gwar — говір, gwarzyć — балакати) або словацької (hvarec — говорити) мов, ці слова своєю чергою походять від праслов'янського gvar-, govor-, що зберігається в українському слові «говорити» (Етимологічний словник української мови). В документах кінця XVI — початку XVII століття село згадується винятково як Гвараш. з іранських мов: іран. Вараш — авест. ВеретрагнаТищенко К. М. Іншомовні топоніми України: Етимологічний словник-посібник. — Тернопіль: Мандрівець, 2010. — С.44., бог війни та перемоги, «той, що руйнує перешкоди», крім іранізму вараш серед місцевих топонімів спостерігаються ще щонайменше три назви іраномовного походження: річка Стир, села Сопа́чів та Собі́щиці зі слов'янських мов: варажб — давня назва волхвів на Поліссі. За переказами, волхви мали здатність впливати на сили природи, зціляти хворих, пророкувати майбутнє. з угорських мов: város від слова вара — сторожа (варта), варош — замок, укріплене містоАТТИЛА. Свод исторических и народных преданий А.Вельтмана і Новітні дослідження С.Піддубного.— Київ: ФОП Стебеляк, 2020.— С.73.— ISBN 978-966-1635-76-9.. У народних переказах є версія про те, що тут, нібито, було угорське поселення. Старий вараський художник Андрій Пашко згадував, що на межі Вараша із Старою Рафалівкою був маєток угорського правителя. Останнім нагадуванням про це був пам'ятник із написом «Ян Конарі».
Фізико-географічна характеристика
Геологія Місто знаходиться на Волинсько-Подільській плиті, спостерігаються деякі нерівності земної поверхні, через що на території міста є дві вершини: гора Меслибниця (Північний мікрорайон), і гора Хомецька (санітарна зона РАЕС).
Ґрунти дерново-прихованопідзолисті піщані та глинисто-піщані (борові піски), біля ріки лучні.
Для населених пунктів біля річок велику загрозу становлять торф'яники, які влітку починають горіти. Біля Вараша також є торф'яники, і деколи над містом можна побачити густий дим, який раз у декілька років може закривати вид на Волинську область.
Місто разом з РАЕС було побудоване на карстових пустотах. Ще до спорудження електростанції у сусідніх селах спостерігалися провали ґрунту. В місті ведеться моніторинг за карстовими проявами. Гідрологічна ситуація з РАЕС не викликає побоювання після того, як в 1983 році довелося виконати великий обсяг робіт із бетонування карстових порожнин під першими трьома енергоблоками, а четвертий спорудити на міцних палях.
Клімат
У місті помірно-континентальний клімат з м'якою зимою та теплим літом. Перший місяць зими відносно теплий, з частими відлигами, сніговий покрив встановлюється на початку-середині січня і тримається до початку березня (у 2018 році аномальні морози зберегли сніг до квітня), весна тепла, заморозки дуже рідко. Червень дещо прохолодний та дощовий, серпень — спекотний та посушливий, липень містить ознаки першого та останнього літніх місяців. Осінь волога та туманна — тепла сонячна погода тримається до середини вересня. Жовтень вологий та туманний, листопад — прохолодний з частими зливами. Перший сніг випадає у середині-кінці листопада.
Середньорічна кількість опадів складає 622 мм.
Сумарна тривалість сонячного сяйва за рік складає 1073 годин, що є достатньо низьким результатом порівняно з показниками інших областей України.
У Вараші переважають Західні вітри, приносячи багато вологи та тепла, і саме вони зумовлюють відносно м'яку зиму.
Географія Вараш розміщений на річці Стир, за 8 км від залізничної станції Рафалівка. Площа міста — 11,31 км².
Відстань залізницею до Рівного — 150 км, фізична відстань до Києва — 323,2 км.
Сусідні населені пункти:
Історія
Перша згадка. Під владою Речі Посполитої Перше поселення на місці Вараша виникло ще в кам'яну добу. Про це свідчать знайдені тут кам'яні знаряддя праці — ножі, наконечники, сокири.
Перша письмова згадка про Вараш датується 1577 роком. У цей час село Hwarąsz (Гваронш) належало князю Михайлу Чорторийському та адміністративно належало до Чорторийської волості Луцького повіту Волинського Воєводства Малопольської провінції Речі Посполитої. Із села князь сплачував податок з 11 димів (домогосподарств).
1582 р. — після смерті Михайла Чорторийського у 1582 році Гвараш переходить до його сина Юрія Чорторийського.
1583 р. — село Hwarasz (Гвараш) у Юрія Чорторийського орендував шляхтич Ян Гнівош з Олексова та сплачував податок з 21 диму, 14 полів, 6 комор, 1 водяного млина й 1 священника. Наявність священника дозволяє припустити, що в той час у Вараші існувала церква.
1589 р. — Ян Гнівош передає права від сіл маєтку Чорторийського (які до цього були в оренді його брата, королівського секретаря Балтазара Гнівоша) поміщику Яну Харлинському, а саме двору Собіщиці з селами Бабкою, Сопачевом, Мульчицями й з двором Мордвиновим, Гварашем і з селом Колодії.
1592 р. — Гвараш згадується у скарзі купців зі Слуцька і Пінська, які везли по річці Стир товари на ярмарок у Луцьк, на поміщика Яна Харленського.
1597 р. — зафіксовано повідомлення про втечу підданих Яна Протасовича-Могиленського з с. Могильне Пінського повіту до орендованого Остафієм Єло-Малинським села Гвараш Чорторийської волості .
1598 р. — ще одне повідомлення про втечу підданих Яна Протасовича-Могиленського з с. Могильне до Гвараша, що належав Юрію Чорторийському.
1601 р. — Юрій Чорторийський продає Юрію Кирдею Мильському кілька маєтків, серед яких було і село Гвараш. Відзначається, що перед цим маєтки перебували в заставному володінні Остафія Єло-Малинського.
1606 р. — Юрій Кирдей Мильський дарує куплені в князя Юрія Чорторийського маєтки (у тому числі Гвараш) своїй дружині Теодорі Чапличівні-Шпановській.
1607 р. — Теодора Чапличівна передає Гвараш і ще 6 довколишніх сіл в оренду Маєру Давидовичу.
1608 р. — Теодора Чапличівна дарує Гвараш своєму новому чоловіку князю Юрію Вишневецькому. Необхідно відзначити, що це остання згадка, в якій назва села вказується як Гвараш. Надалі в документах буква "Г" з назви зникає назавжди.
1619 р. — Вараш згадується у зв’язку з конфліктом ігумена Мульчицького монастиря Авраамія Мацієвича з орендарем Олександром Пацом, який «наєхал сам моцно гвалтом, єдучи з облаву з слугами, козаками и стрелцами … на церков державы єго млсти пана Петра Долгерта села Вараш». Отже, у Вараші здавна існувала церква.
1628 р. — Петро Дольґєрд передає Вараш і навколишні села в орендне володіння Миколаю Завиші, каштеляну вітебському.
1629 р. — згідно з подимним реєстром Вараш налічував 69 димів (домогосподарств), що на той час відповідало населенню близько 450 осіб. Варашем і навколишніми селами володів белзький воєвода Рафал Лещинський з Лешна, а орендатором Вараша і ще 11 ближніх сіл був Петро Дольґєрд.
1636 р. — після смерті Рафала Лещинського власником Вараша стає його син Андрій Лещинський, дерптський воєвода.
1647 р. — Вараш згадується у зв’язку зі скаргами шляхтича Веспасіана Беневського та Андрія Лещинського один на одногоУкраїна перед Визвольною війною 1648-1654 рр. Збірка документів (1639-1648 рр). Київ, 1946 с. Документи № 55, 56, с. 122-125.
1651 р. — після смерті Андрія Лещинського Вараш переходить у спадок його сину Самуелю Лещинському.
Під час Хмельниччини Вараш і навколишні села сильно занепадають, про що свідчить значне зменшення кількості домогосподарств, з яких збирався податок: у 1649 р. – з 40 димів,Архивъ юго-западной Россіи, издаваемый коммиссіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-губернаторѣ. Часть Седьмая, Том ІІ. Акты о заселеніи юго-западной Россіи». Глава «Данныя, извлеченныя изъ присяжныхъ показаній о количестве дымовъ въ городахъ и селыхъ, подлежавшихъ оплате подымнаго во время войнъ Хмельницкаго», 1890, с. 438 (одні піддані повмирали, інші порозходилися, деякі хати спалені), у 1650 р. – з 30 димів (інші спустошено і спалено козаками й татарами),, у 1653 р. – з 11 димів,, у 1654 р. – лише з 4 димів.
1653 р., грудень – один з найбільших набігів татар на Колківську, Чорторийську і Собіщицьку волості (до якої входить Вараш), Самуель Лещинський повідомляв Луцький гродський уряд про те, що татари 2 тижні спустошували землю і понад чотирьох тисяч людей забрали у неволю.
1662 р. – згідно з подимним реєстром з Вараша збирався податок з 10 димів, що свідчить про поступове відродження села після зазнаних спустошень.
1676 р. – помирає бездітний Самуель Лещинський, хто з цього часу був власником Вараша достеменно не відомо.
1679 р. – згідно з подимним реєстром платниками податку з Вараша значаться Войцех Сасін Барціковський та Мацей Долановський.
1765 р. – згідно з переписом єврейського населення Волині у Вараші проживало 3 євреїв.
1775 р. – згідно з подимним реєстромMagazin für die neue Historie und Geographie. Angelegt von D. Anton Friedrich Büsching. T. XXII. Halle – 1788, с. 341 з села сплачувався податок з 49 димів.
1776 р. – У Вараші побудовано хрестовокупольний, давньоруського типу Михайлівський храмДержавний архів Волинської області, ф.35, опис 5, спр.252, арк. 131,. Окремі дослідники стверджують, що тут знаходились унікальні ікони, які, однак, не збереглися.
1778 р. – згідно з черговим переписом єврейського населення Волині у Вараші проживало 2 євреїв.
У складі Російської імперії
1795 р. – за третім поділом Польщі року Волинь і Полісся входять до складу Російської імперії. За новим адміністративно-територіальним поділом Вараш належить Луцького повіту Волинської губернії.
1799 р. – згідно з інвентаризаційним документом Михайлівського храму Вараша настоятелем парафії у Вараші був священник Никифор Никифорович Жижкевич. На той час у селі було 39 дворів та проживало 140 осіб чоловічої статі та 137 жіночої.
1800 р. – село Вараш вперше з'являється на топографічній карті (карта Волинської губернії з Атласу Російської імперії).
1859 р. – в цей час Вараш – казенне (державне) село, нараховувалося 34 двори, в яких проживало 163 чоловіки та 186 жінок . В цей час Вараш адміністративно відносився до 4 стану (з центром у Володимирці) Луцького повіту.
1860 р. – Вараш належить до церковного приходу села Полонне. Прихожани з Вараша (341 особа) належали до відомств: - казенного: чоловічої статі – 154, жіночої статі – 165; - військового: чоловічої статі – 7, жіночої статі – 15.
1866 р. – у Вараші нараховується 34 двори, проживає 165 чоловіків та 186 жінок .
1867 р. – у селі 38 дворів.
1875 р. – згідно з топографічною картою у Вараші було 64 двори, більшість з яких знаходилися північніше Михайлівського храму.
1885 р. – Вараш – державне село, входить до Рафалівської волості. У селі 58 дворів, 481 мешканець.
1892 р. – зафіксована документальна згадка про Михайлівський храм. Сама церква дерев’яна, на кам’яному фундаменті, з такою ж дзвіницею.