Кропивни́цький () — місто в Україні, адміністративний центр Кропивницької міської громади, Кропивницького району та Кіровоградської області; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція. Чисельність постійного населення становить 215 445 осіб (станом на 2025 рік)Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року. Державна служба статистики України. — Київ, 2022. — Стор. 40.
Утворення міста в середині XVIII ст. пов'язане з будівництвом фортеці святої Єлисавети. Місто пережило в середині XIX — на початку XX ст. «золоту еру» — розвивалася промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут у 1882 році відкрили перший український професійний театр, засновником якого був Марко Лукич Кропивницький. У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кропивницького налічує понад 70 підприємств. Місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями. Має міста-побратими: Добрич (Болгарія), Шаосін (Китай) та Крефельд (Німеччина).
Сьогодні Кропивницький — місто з багатою архітектурною спадщиною та розвиненим культурним життям. Тут збереглися численні історичні будівлі XIX—XX ст., працюють театри, музеї та освітні заклади. Завдяки центральному розташуванню та історичній ролі місто залишається важливим осередком регіону.
Назва
Єлисаветград, Єлісаветград, Лисаветград, Лизавет — з по 5 вересня 1924 року, за назвою Єлизаветинської фортеціПостанова ВУЦВК «Про перейменування м. Лисаветграду в м. Зінов'євськ і Лисаветградської округи в Зінов'євську округу»). Зінов'євськ — з 5 вересня 1924 по 27 грудня 1934 року, для увіковічення пам'яті Григорія Зінов'єваПостанова Президії ЦВК СРСР «Про переназвання м. Єлісаветграду на м. Зінов'євськ і Єлісаветградської округи на Зінов'євську», однак його пізніше вважали «ворогом народу» і в радянських джерелах часто назву не згадували, або записували як Єлисаветград аж до 1934 рокуСтаття «Кіровоград» у ВРЕ. Кірово — з 27 грудня 1934 по 10 січня 1939 року, у пам'ять про Сергія Кіроваs:ru:Постановление ЦИК СССР от 27.12.1934 об утверждении решений организаций УССР о переименованиях для увековечивания памяти т. Кирова С. М.. Кіровоград — з 10 січня 1939 по 14 липня 2016 року, внаслідок утворення Кіровоградської областіСт.2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.01.1939 року «Про утворення Сумської, Кіровоградської та Запорізької областей у складі Української РСР». Кропивницький — з 14 липня 2016 року, в рамках декомунізації та з метою увіковічення українського діяча Марка Кропивницького.
Географічне розташування Кропивницький розташований у межах Придніпровської височини, на берегах річки Інгул, де в неї вливаються менші річки: Сугоклія та Біянка.
Геологічна будова, ґрунти і корисні копалини Геологічна будова території Кропивницького зумовлена його розташуванням на площі Українського кристалічного щита та його структурної одиниці — Кіровоградського тектонічного блоку, в основі якого лежить давній докембрійський фундамент, складений гранітами, гнейсами, чарнокітами, габро-лабрадоритами.
Ґрунти — чорноземи звичайні, глибокі мало- і середньогумусні на лесових породах. Мають високу природну родючість, хоч в орному шарі розпушені та частково втратили в минулому грудкувату структуру.
Корисні копалини на території і в околицях Кропивницького представлені, перш за все, будівельною сировиною. Відомими є Кропивницькі родовище вогнетривких глин і гранітне родовище на правому березі річки Сугоклії. Енергетичні запаси надр міста представлені покладами бурого вугілля (Балашівсько-Кіровоградське родовище) та урану. Є поклади високоякісного піску, придатного для виробництва скла.
Рельєф і гідрографія
Рельєф у місті визначений геологічною будовою. Кропивницький розташований у межах Придніпровської височини. Кропивницький лежить на рівнинах, обабіч річки Інгул. Місто також перетинають притоки Інгулу Сугоклія та Біянка, низка струмків. Їм притаманні глибокі долини, у яких розширені ділянки змінюються вузькими каньйоноподібними, де береги круті і скелясті. Річище Інгулу в межах міста звивисте, заплава — двостороння. Зведено Кіровоградське (260 га) та Лелеківське водосховища. Стік Інгулу в межах Кропивницького розподіляється так: березень-травень — 70 %; червень-серпень — 9 %; вересень-листопад — 6 %; грудень-лютий — 15 %.
Середня тривалість льодоставу — 2,5 місяці. Товщина льоду сягає 20—40 см.
Клімат
Клімат Кропивницького обумовлений його розташуванням у степовій зоні. Середня температура січня становить −5,6 °C, липня — +20,2 °C,. Середньорічна кількість опадів — 474 ммІнформація про місто Кіровоград на офіційному сайті Кіровоградської міської ради (у середньому за рік у місті спостерігається 130 днів з опадами), найменше — у березні та жовтні, найбільше — у липні.
Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (−15,1 °C) зафіксована 1963 року, найвища (+1,6 °C) — 2007 року. Найнижча середньомісячна температура в липні (+17,6 °C) спостерігалась у 1912 році, найвища (+25,6 °C) — в 1936 році. Абсолютний мінімум температури повітря (−35,3 °C) зафіксовано 9 січня 1935 року, абсолютний максимум (+38,7 °C) — 27 липня 1909 року і 20 серпня 1929 рокуКлімат Кіровограда (підготовлено Вишневським В. І.) .
За останні 100—120 років температура повітря в Кропивницькому, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася щонайменше на 1,0 °C. Найтеплішим за всю історію спостережень виявився 2007 рік. Більшим у цілому є підвищення температури в першу половину року.
Переважні напрями вітрів узимку — північно-західні, влітку — південні. Найбільша швидкість вітру — у лютому, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,5 м/с, у липні — 3,4 м/с.
Природно-заповідний фонд Ландшафтний заказник: Зелений сосновий масив у районі вулиці Лісопаркової. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва: Дендропарк, парк Космонавтів, Ковалівський парк, Козачий острів, парк Перемоги.
Історія
До заснування У межах та околицях сучасного Кропивницького є значна кількість пам'яток археології. На території сучасного міста було багато курганів, поховань. Розкопувати кургани починає перший очільник Новоросійської губернії Олексій Мельгунов. Наприкінці XIX — на початку XX ст. дослідженнями займається краєзнавець Павло Рябков. Цікаві знахідки виявлено наприкінці XX — початку XXI ст. Зокрема, у долині Інгулу знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини в околицях сучасного Кропивницького з часів середнього палеоліту (доба мустьє). Також знайдено пам'ятки середньостогівської культури, пізньоямної культури, катакомбної культури, пам'ятки епохи бронзи. Так, у 2004 році був виявлений практично не пошкоджений дерев'яний човен під час розкопок на вулиці Незалежності.
На території, до якої входила територія сучасного міста, у різні часи перебували кімерійці, скіфи, сармати. Згодом на зміну прийшли тюркомовні племена гунів, аварів, хозарів, угрів та печенігів, слов'янське плем'я уличів (угличів).
У XVI — першій половині XVIII ст. землі сучасного Кропивницького і прилеглих територій були володіннями Запорозької Січі. Тут існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці селились на свій страх і ризик, оскільки перебували на незахищених прикордонних землях. Колонізаторство Задніпровських місць, а саме так тоді називались землі між Дніпром та Південним Бугом, почалося козаками Миргородського та Полтавського полків наприкінці XVII — на початку XVIII ст.Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини XVIII століття / А. В. Пивовар. — К. : Академперіодика, 2003. — 336 с..
До 1751 року, за версіями краєзнавців, на території сучасного Кропивницького існували слободи, засновані козаками: КущівкаМатівос Ю. М. Місто на сивому Інгулі. — Історико-публіцистичний нарис. — Кіровоград. ТОВ «Діаграма», 2004 р. — c. 17 (увійшла до складу міста у XIX ст.), Завадівка, Інгульська слобода, яка пізніше злилась із Лелеківкою (всі увійшли до складу міста у XX ст.) та Знаменська слобода, заснована старообрядцямиМатівос Ю. М. Місто на сивому Інгулі. — Історико-публіцистичний нарис. — Кіровоград: ТОВ «Діаграма», 2004. — С. 36.
Заснування. Козацька доба Виникнення сучасного Кропивницького пов'язане з фортецею святої Єлисавети. року сенат на підставі клопотання сербського полковника Івана Хорвата видає указ про створення Нової Сербії та про будівництво для захисту Нової Сербії фортеці святої Єлисавети. У січні 1752 указ був підписанийна доповіді Сената «Генваря 4 дня 1752 года подписано Ея императорского Величества рукою тако: быть по сему, а данную генерал майору Глебову инструкцию велено оной крепости учинить наперед план и для рассмотрения прислать в военную коллегию». Центральний державний військово-історичний архів Росії Ф.349, інв.№ 9, спр.1445, стор.2-4 Єлизаветою Петрівною, на підставі нього була видана жалувана грамота Іванові Хорвату та інструкція Іванові Глєбову. Згадані документи не вказували місце побудови фортеці, тому його було обрано за наказом Івана Глєбова геодезистами за межами Нової Сербії на правому березі Інгулу до впадіння СугоклеїМатівос Ю. М. Місто на сивому Інгулі. — Історико-публіцистичний нарис. — Кіровоград. ТОВ «Діаграма», 2004 р. — c. 26.
Зручне розташування (дорога на Хаджибей, Крим та з Січі до Польщі) визначило долю майбутнього міста. Міщанська слобода, навколо якої розрослось місто, з'явилась у 1753 році ще до початку будівництва фортеці на лівому протилежному від фортеці березі Інгулу. Поява міщанської слободи біля фортеці стала наслідком створення Новолобідського козацького полкуС. С. ДІДИК. Новослобідський козацький полк (1753—1764 рр.): дис. я. канд. іст. наук: 07.00.2001 / Дідик Сергій Сергійович; Запорізький національний ун-т, Запоріжжя, 2009 С. 49.
Стимулював заселення слободи дозвіл сенату на проведення у міщанській слободі 4 ярмарків на рік та приїзд іноземців на ярмарки. Перший петропавлівський ярмарок пройшов на території новоствореної міщанської слободи (на території сучасного центрального ринку) 29 червня 1754 року невдовзі після урочистого закладання фортеціС. С. ДІДИК. Новослобідський козацький полк (1753—1764): дис. я. канд. іст. наук: 07.00.2001 / Дідик Сергій Сергійович; Запорізький національний ун-т. Запоріжжя, 2009 С. 184. Для будівництва фортеці прибув Гадяцько-Миргородський полк (1390 козаків), який виконав основні роботи за чотири місяці: з червня по жовтень 1754. Під час робіт загинуло 72 козаки, 233 захворіло, 855 втекли на Нову СічФортеця Святої Єлисавети.
Розвиток слободи триває попри призупинене у 1755 році будівництво фортеці святої Єлисавети. У 1755 році Міщанська слобода отримує атрибути міста (магдебурзьке право, магістрат та бургомістра)Пашутин А. Н., Исторический очерк г. Елисаветграда / А. Н. Пашутин. — Елисаветград: Лито-типография Кр. Шполинских, 1897. — с.27Матівос Ю. М. Місто на сивому Інгулі. — Історико-публіцистичний нарис. — Кіровоград. ТОВ «Діаграма», 2004 р. — c. 72 і назву. Документи Нової Січі фіксують паралельно зі згадками фортеці святої Єлисавети згадки міста з назвою ЄлисаветАрхів Коша Нової Запорозької Січі. 1734—1775: Том 4.корпус документів / ред. кол. П. С. Сохань [та ін.] ; Центр. держ. істор. арх. України, НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — К.: [б.и.], 2006, с. 64, 67, 73, 102. З дня заснування розвиток міста відбувався паралельно з побудовою та розвитком фортеці, адже місто лежало на перетині важливих шляхів з Чорноморського узбережжя вглиб Росії, а до появи Одеси, Херсона, Миколаєва взагалі було єдиним значним поселенням на півдні України. На ярмарки до Єлисавета приїздили купці з Запорожжя, Центральної Росії, Речі Посполитої і підпольських українських територій, Молдови, Криму, Туреччини. На ярмарках торгували продуктами землеробства і тваринництва, полотном, парусиною, вовною, вином.