Макі́ївка (; до 1917 — Дмитріївка, у 1917-1931 — Дмитріївський, Дмитріївськ, Дмитріївське) — місто в Україні, у Донецькому районі Донецької області, фактично північно-східне передмістя Донецька. Адміністративний центр Макіївської міської громади. За чисельністю населення входить до 15 найбільших міст країни (у 2018 — 14-те).
З 2014 року перебуває на окупованій російсько-терористичними військами території.
Макіївській міській раді підпорядковано 17 селищ міського типу, 8 сіл і 7 селищ. Місто Макіївка розташоване в південно-східній частині України в межах 48 північної широти і 38 східної довготи, на відстані 13 км від обласного центру міста Донецька.
Чисельність наявного населення Макіївки станом на 1 січня 2020 становить осіб, при цьому чисельність населення міськради становить осіб.
Перше поселення на місці сучасної Макіївки було засновано 1690 року. У 1917 році Дмитріївськ отримав статус міста. Розвиток Макіївки відбувався, у першу чергу, як великого видобувного і промислово-наукового осередку. Нині місто відоме завдяки великим видобувним, зокрема вугільним, і переробним підприємствам, на території міськради — 2 станції Донецької залізниці.
За даними Центральної геофізичної обсерваторії Міністерства з надзвичайних ситуацій Макіївка є найзабрудненішим серед усіх міст України після Донецька та Кам'янського. Рівень бензопірену в атмосфері перевищує допустимі показники в 4,5 рази, і його концентрація з року в рік зростає, хоча щодо забрудненості міста існують і інші даніТак, за даними Держкомстату України «пальма першості» серед найбільш забруднених міст утримується Кривим Рогом, на другому місці — Маріуполь, а завершує трійку «лідерів із забрудненості» — місто Бурштин, що на Івано-Франківщині, див.: Рейтинг найзабрудненіших міст України // повідомл. за 4 червня 2009 на «5-му каналі».
Географія
Площа Макіївки становить 426 км², а густота населення — 801.3 осіб/км². У північно-західних передмістях Макіївки знаходиться джерело річки Кальміус, ставки у місцевості «Землянки-Гірки» та Верхньокальміуське водосховище. Макіївка розташована на схід від водойми. Річище Кальміуса є межею Макіївки з містом Донецьк на її західній ділянці до Нижньокальміуського водосховища.
По північній околиці Макіївки проходить ділянка каналу Сіверський Донець — Донбас, що поповнює Верхньокальміуське водосховище у верхів'ях Кальміуса водою із Сіверського Донця.
Історія
Давня історія Макіївка — місто на землі з давньою історією, на його території знайдено 147 археологічних пам'яток, серед яких одне з найстародавніших в Україні кам'яне рубило доби раннього палеоліту. У місті зафіксовано 75 курганів, залишені кочовими народами: скіфами, сарматами, половцями та іншими.
У середині XVII століття територія південніше Бахмута перебувала під контролем Кримського ханства і осілого населення тут майже не було. Власне заселення цих територій почалося лише після закінчення російсько-турецької війни 1735-1739, коли за мирною угодою (1774) Кримське ханство було окуповано Російською імперією і Приазов'я, таким чином, теж увійшло до її складу.
Наприкінці XVII століття на території сучасного міста існувало займище, засноване, за народними переказами, козаком Макеєм (звідки походить теперішня назва міста). Стале поселення на території Макіївки було засноване у 1690 році. Датою заснування міста вважається дата письмової згадки першого поселення на території міста, запорізького зимівника Ясинівка. Також на території міста на межі Катеринославської губернії та Області Війська Донського були засновані інші козацькі поселення — Нижня Кринка, Землянки, Макіївка, Щеглово. Указом Азовської губернської канцелярії стародавнє запорізьке поселення Землянки було перетворено у державну військову слободу.
Однак низка сучасних дослідників історії Донбасу висуває гіпотезу, що ключову роль у переході від розрізнених козацьких зимівників до стійких поселень наприкінці XVIII століття відіграв відомий донський купець і промисловець Володимир Нановський. За непрямими даними з архівних матеріалів Області Війська Донського та Таганрозької митниці 1780-х років, саме Володимир Нановський у 1786—1790 рр. організував залучення значної кількості поселенців з північних регіонів, інвестував у створення первинної інфраструктури (греблі, млини, пробні шахти вугілля поблизу Ясинівки, Землянок і Щеглового), а також сприяв юридичному оформленню частини земель у цивільне володіння. Це створило економічні та демографічні передумови для швидкого зростання поселень, тоді як офіційне перетворення Землянок на державну військову слободу указом Азовської губернської канцелярії відбулося вже на сформованій основі. Таким чином, Володимир Нановський міг бути фактичним економічним ініціатором консолідації території сучасної Макіївки, на відміну від пізніших адміністративних рішень. Гіпотеза залишається дискусійною й потребує подальшого вивчення первинних джерел, але пояснює ранній розвиток гірничої справи в регіоні.
Наприкінці XVIII століття нові землі були поділені на губернії, при цьому східну частину території нинішньої Макіївки було віднесено до Області Війська Донського, східну межу якої було проведено по річці Кальміусу. Територія ж на захід від Кальміусу відносилася до Новоросійської, а потім Катеринославської губернії:
Кінець XIX — початок XX століття Перші письмові згадки власне про слободу Макіївку датуються в 1815.
У середині XIX століття в Макіївській слободі розпочався видобуток кам'яного вугілля. Були побудовані декілька дрібних поміщицьких шахт, які в 1859 році були об'єднані в Макіївську кам'яновугільну копальню.
У 1885 Іловайським було започатковано спорудження труболиварного заводу на базі перевезеної з села Зуївки ремонтно-механічної майстерні. У 1897 році московський купець Пешков неподалік від селища Кринична заснував Ясинівську копальню. Невдовзі всі шахти й заводи об'єдналися в Макіївський гірничий район, який входив до Таганрозького округу Області Війська Донського.
У 1880-ті прокладена залізнична гілка «Макіївка-Ханжонково-Криничка», а до початку XX століття закінчено будівництво на північ від Макіївки металургійного заводу «Уніон» з доменною і двома мартенівськими печами. Поблизу заводу в 1892 виникло робітниче селище Дмитріївськ, яке стало торговельно-промисловим і культурним центром для навколишніх селищ і слободи Макіївка. У 1897 в Дмитріївському проживало 7 207 мешканців.
У 1904 Макіївський гірничий район був реорганізований у гірничий округ. У період революції 1905—1907 робітники Макіївки брали активну участь у Горлівському збройному повстанні (1905).
У 1907 відкрито першу в Російській імперії районну гірничорятувальну станцію.
Українська революція 7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
У грудні 1917 року, просуваючись від Таганрога на північ, по залізниці на Горлівку (місто в складі УНР), білий партизанський загін осавула Черенцова налетів року на Макіївку (тоді Область Війська Донського, зараз у складі України) розгромивши місцеву раду і утихомиривши робочих Макіївського рудничного району. Через ці події року на Донбасі створюється Червона гвардія Донбасу. Вони займають низку українських міст: Луганськ, Горлівку, Макіївку, Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку, Маріуполь, Алчевськ, Лозово-Павлівку та Дебальцево. Червона гвардія Донбасу налічує 25 000 бійців. У березні 1917 створено Макіївську раду робітничих і солдатських депутатів, яка в листопаді 1917 перебрала владу в свої руки.
У квітні 1918 Макіївку захопили донські козаки наказного отамана П. Краснова, яких у грудні 1918 потіснили радянські війська. 11 травня 1919 останні поступилися денікінцям. Наприкінці грудня 1919 в Макіївці остаточно утвердилася радянська владаБажан О. Г. Макіївка // — с. 448.
Радянський період
Ранній СРСР
У 1920 селище Дмитрієвськ та прилегле до нього село Макіївка об'єднано у місто Дмитрієвськ. Місто Дмитрієвськ-Сталінський (з 9 серпня 1929 р.Собрание законов и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Союза советских социалистических республик. — 1929. — № 53. — Ст. 495.) перейменоване у 1931 році на Макіївку.Постановление Президиума ЦИК СССР № 296 от 23.06.1931 г. «О переименовании г. Дмитриевска-Сталинского в г. Макеевку» З 1932 Макіївка — у складі Донецької (1938—61 — Сталінська) області. З 1941 — місто обласного підпорядкування.
Стрімкий розвиток міста, його індустріальної моці пов'язаний з довоєнним десятиріччям (1930-ті). У Макіївці на металургійному заводі збудовані перші вітчизняні механізовані доменна піч і блюмінг, відкрито єдиний в СРСР науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості (1927). Станом на 1941 рік у місті діяли вже 60 підприємств, воно забезпечувало 12 % загальносоюзного вуглевидобування та 10 % виплавки металу.
Друга світова війна Під час Другої світової війни Макіївка була зруйнована, економіці міста завдано величезної шкоди. У період Німецько-радянської війни на території Макіївки діяли підпільні бойові групи й організації під керівництвом Н. Черкаської, П. Володченка, А. Переверзєва, Є. Яковцева, С. Дерминасова, М. Петухова, М. Монченка та інших. Понад 30 тисяч мирних жителів міста загинули внаслідок масових розстрілів і повішень, 15 тисяч було насильно відправлено до Німеччини, 16 611 солдатів і офіцерів загинули на фронтах. 64 мешканці міста за героїзм і мужність були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.
Повоєнні роки У повоєнний час відбувалась відбудова й нарощення промислово-економічного комплексу Макіївки, зводились нові житлові мікрорайони і селища, відкривались об'єкти соцінфраструктури.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 вересня 1977 за великі успіхи, досягнуті трудящими міста в господарському і культурному будівництві, активну участь у боротьбі з німецькими загарбниками і в роки Другої світової війни і у зв'язку з 200-річчям з дня заснування (тоді датою заснування вважався 1777 рік) місто Макіївка Донецької області нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Незалежна Україна
Кінець ХХ — початок ХХІ століття Сучасна Макіївка — одне з великих промислових міст України, що є самостійною адміністративно-територіальною одиницею у складі Донецької області, містом обласного підпорядкування. Місто має Статут територіальної громади, власну символіку — герб, прапор, гімн.
На початку 2000-х декілька років посаду міського голови Макіївки обіймав український політик, член Партії регіонів В. Джарти.