Міжнаро́дний криміна́льний суд (МКС) — перший правовий інститут, що діє постійно, в компетенцію якого входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності. Заснований на підставі Римського статуту, прийнятого в 1998 році. Існує з липня 2002 року.
На відміну від інших міжнародних і змішаних кримінальних судів, МКС є установою, що діє постійно. У його компетенцію входять злочини, скоєні після набуття чинності Римського статуту. Розташований у місті Гаага, проте за бажанням Суду засідання можуть проходити у будь-якому місці. Міжнародний кримінальний суд не слід плутати з Міжнародним судом ООН, який також засідає в Гаазі, але має іншу компетенцію. МКС не входить в офіційні структури Організації Об'єднаних Націй, хоча може порушувати справи за поданням Ради Безпеки ООН.
Історія
Міжнародне співтовариство давно прагнуло до створення постійно діючого міжнародного кримінального суду, але через всілякі розбіжності це питання впродовж тривалого часу завжди відкладалося. Створення міжнародного кримінального суду політичних лідерів, обвинувачених у скоєнні міжнародних злочинів, було вперше запропоновано в ході Паризької мирної конференції в 1919 році після Першої світової війни. Питання знову постало на конференції, що відбулася в Женеві під егідою Ліги Націй у 1937 році, що призвело до укладення першої конвенції, яка передбачала створення постійного міжнародного суду для перегляду актів міжнародного тероризму. Конвенція була підписана 13 державами, але ніхто не ратифікував її і тому Конвенція не набула чинностіDempsey, Gary T. (16 July 1998). «Reasonable Doubt: The Case Against the Proposed International Criminal Court».
У 1948 році Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції вказувала на необхідність створення спеціального юридичного органу, який би на постійній основі займався кримінальним переслідуванням осіб, відповідальних за скоєння злочинів геноциду та інших злочинів аналогічної тяжкості. Робота над цим питанням була доручена Комісії міжнародного права, яка дійшла висновку, що створення такого органу є бажаним і можливим із точки зору міжнародного права, проте пізніше робота в цьому напрямку Генеральною Асамблеєю була припинена у зв'язку з відсутністю консенсусу до визначення поняття агресіяВерещетин B.C. Международный уголовный суд: новые перспективы // Московский журнал международного права. — 1993. — № 2. — С. 4-41.
У середині XX століття після Другої світової війни міжнародне співтовариство досягло консенсусу тільки відносно визначення поняття геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, прийнявши відповідні міжнародні документи з ним. Величезний вплив на формування міжнародного кримінального права надали Нюрнберзький і Токійський процеси над особами, винними у скоєнні воєнних злочинів, злочинів проти миру і проти людяності під час Другої світової війни. Надалі в умовах біполярного світу і загострення холодної війни питання про заснування міжнародного кримінального суду більше не порушувалося.
Наприкінці 1980-х — початку 1990-х років, після закінчення «холодної війни», до цього питання було знову привернуто увагу. Спершу в 1989 році уряд Тринідаду і Тобаго звернувся з листом до Генеральної Асамблеї з проханням відновити роботу над питанням про міжнародний кримінальний суд, який у тому числі володів би юрисдикцією щодо злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних речовин. Потім 1991 року в колишній Югославії почалася кровопролитна громадянська війна, а 1994 року в Руанді стався геноцид. Рада Безпеки ООН відреагувала на дві останні ситуації і своїм рішенням заснувала ad hoc трибунали (МТКЮ і МТР) для залучення до покарання відповідальних осіб. Однак, оскільки ці трибунали були створені для розслідування злочинів, скоєних тільки в конкретний час і в рамках певного конфлікту, міжнародне співтовариство досягнуло загальної згоди про те, що остаточно назріло питання про заснування незалежного і постійного кримінального суду. На 52-й сесії Генеральна Асамблея ООН з даного питання постановила скликати 1998 року під егідою ООН Дипломатичну конференцію в Римі за участю всіх держав. 17 липня 1998 міжнародне співтовариство досягло історичного рубежу, коли 120 держав підписало Римський статут — правову основу для створення постійного міжнародного кримінального суду, 21 країна утрималася від голосування. Сімома країнами, які проголосували проти договору, були Китай, Ірак, Ізраїль, Лівія, Катар, та Сполучені Штати Ємену.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) є першим постійним міжнародним органом кримінального правосуддя, створеним на основі договору між державами, який необхідний, в першу чергу, для того щоб не допустити ситуації безкарності осіб, які вчинили найсерйозніші злочини, що викликають заклопотаність усього міжнародного співтовариства в цілому. МКС має статус незалежної міжнародної організації, і не є частиною структури ООН. Він розташовується в Гаазі (Нідерланди). Витрати суду фінансуються за рахунок його держав-учасників, а також можливі добровільні внески від урядів, міжнародних організацій, приватних осіб, корпорацій та інших суб'єктів.
Римський статут набрав чинності 1 липня 2002 після його ратифікації 60 країнами.
14 вересня 2023 року суд відкрив у Києві польовий офіс, найбільше на той момент представництво Суду за межами Гааги.
Країни-учасники
Держави стають учасниками МКС, а злочини, скоєні їх громадянами або на їх території — підсудними йому, за фактом ратифікації Римського статуту.
Станом на квітень 2013 року Римський статут ратифікували 122 держави у всьому світі. Зі 193 держав-членів ООН ратифікувала тільки 121 (острови Кука не є членом ООН), 31 — підписали, але не ратифікували, а 41 — зовсім не підписала.
Ряд країн принципово заперечує проти самої ідеї МКС, який обмежує суверенітет держав і дає невизначено широкі компетенції суду; серед них США, Китай, Індія, Ізраїль та Іран.
Найзапеклішим противником діяльності МКС є США. Уряд США хоча і підписав Римський статут у 2000 році, але вже 2002 року відкликав свій підпис. Спочатку Білл Клінтон, підписуючи документ, пояснив, що США не збираються ратифікувати Римський статут, поки повною мірою на власні очі не ознайомляться з роботою Міжнародного кримінального суду. Надалі вже адміністрація Буша-молодшого під приводом захисту своїх військовослужбовців повністю відмовилася від участі в Римському статуті, назвавши його таким, що порушує національні інтереси й суверенітет США. У 2002 році ухвалено спеціальний Закон про захист американського персоналу за кордоном, який дозволив застосування військової сили для звільнення будь-якого американського громадянина або громадян з-поміж союзників США, затриманих на території якоїсь держави за ордером МКС. Також США уклали двосторонні угоди з низкою країн, у яких зобов'язали їх не видавати підозрюваних американських громадян Міжнародному кримінальному суду, а в разі порушення цих домовленостей США припинять надавати їм військову допомогу і будь-яку іншу підтримку.
Станом на серпень 2010 року, 113 країн приєдналися до Суду, у тому числі майже вся Європа і Південна Америка та половина країн Африки. Сейшельські острови та Сент-Люсія стануть 112-м і 113-м членами організації з 1 листопада 2010 року. Сейшельські острови ратифікували Статут 10 серпня 2010 року, а 18 серпня того ж року Сент-Люсія передала документи для ратифікації Римського Статуту до Генерального Секретаря ООН.
Станом на квітень 2013 року 34 держави-учасники МКС належать до африканських країн, 18 — до азійських, 18 — зі Східної Європи, 27 — з Латинської Америки та Карибського басейну і 25 — із Західної Європи та інших держав.
Після визнання 14 листопада 2016 року Міжнародним кримінальним судом анексії Криму рівнозначною міжнародному збройному конфлікту між Росією та Україною президент РФ Путін видав наказ про вихід РФ з-під юрисдикції суду.
Станом на 1 січня 2025 року, після набуття Україною повноправного членства в Міжнародному кримінальному суді (МКС), кількість учасників МКС зросла до 125 країн.
Склад суду У статті 34 Римського статуту Міжнародного кримінального суду зазначено перелік органів, із яких він складається, а саме: Президія; Апеляційне відділення, Судове відділення та Відділення попереднього провадження (попереднього розгляду справ); Офіс прокурора; Секретаріат.
Президія Загальний опис і функції Президії зазначені в статті 38 Римського статуту.
«Голова і перший та другий віцеголова обираються абсолютною більшістю голосів суддів. Вони виконують свої функції протягом трирічного строку або до завершення строку їх повноважень як суддів у залежності від того, який із цих строків закінчується раніше. Вони можуть бути переобрані один раз. Голова разом із першим та другим віцеголовою утворюють Президію, котра несе відповідальність за: належне управління справами суду, за винятком Канцелярії прокурора; інші функції, покладені на нього відповідно до чинного Статуту. При виконанні своїх повноважень, Президія координує діяльність із Прокурором та виконує інші функції, пов'язані з діяльністю Суду.»
Головою Президіуму є Сан Хюн Сон (Корея), повноваження якого дійсні до 2015 року.
Відділення та палати суду
У статті 39 Римського статуту зазначено, що структуру судового компоненту Міжнародного кримінального суду складають Відділення попереднього провадження (), Судове відділення () та Апеляційне відділення (). Відділення складаються з палат (), кількість яких може бути досить різною та визначатися залежно від ступеня складності справ, які розглядає суд.
Апеляційне відділення у своєму складі містить голову та ще чотирьох суддів, а Судове відділення і Відділення попереднього провадження (попереднього розгляду справ) — не менш ніж із шести суддів кожне. При цьому Апеляційна палата () повинна містити усіх суддів, які входять до складу Апеляційного відділення, одна Судова палата () — не менш ніж трьох суддів Судового відділення, а до Палати попереднього розгляду () — не менше за трьох суддів або одного судді відповідного відділення залежно від складності справи, що розглядаєтьсяДив. .
У березні 2023 року було оголошено про відкриття представництва суду в Україні, підписантами угоди про відкриття стали Генеральний прокурор України Андрій Костін та Секретар МКС Пітер Льюїс.
Офіс Прокурора Ст. 42 Римського статуту закріплює положення такого органу МКС як Офіс Прокурора.
Офіс Прокурора є незалежним органом МКС, уповноваженим на здійснення кримінального переслідування осіб, відповідальних за злочин, і висунення їм обвинувачення. Працівники Офісу не запитують і не виконують вказівок будь-якого зовнішнього джерела. Офіс очолює Головний прокурор. Незалежність прокуратури полягає в тому, що Прокурор та його заступники призначаються не Судом, а обираються Асамблеєю держав-учасниць строком на дев'ять років, повторно переобраними бути не можуть і не повинні бути представниками однієї держави.
До 24 липня 2026 року Головним прокурором МКС був Карім Хан, представник Великої Британії. Раніше, у період 2012—2021 років, цю посаду обіймала Фату Бенсуда із Гамбії.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) підтвердив рішення Асамблеї держав-учасниць про усунення Каріма Хана з посади прокурора, якого раніше звинуватили у сексуальних домаганнях. Рішення ухвалено більшістю голосів під час закритого голосування Асамблеї держав-учасниць, до складу якої входять 125 країн. Заступники прокурора продовжуватимуть забезпечувати управління та керівництво Офісом Прокурора, як вони це робили з моменту, коли Каріма Хана відсторонили від посади. Звинувачення, які були висунуті співробітницею МКС, стосуються поведінки Каріма Хана у період з 2023 по 2024 рік. Жінка стверджувала, що він протягом тривалого часу вчиняв примусові та неконсенсуальні сексуальні дії. У травні 2025 року Карім Хан взяв відпустку на тлі розслідування звинувачень у сексуальних домаганнях з його боку. Звинувачення проти прокурора МКС з'явились за два тижні до того, як він оголосив про клопотання про ордери на арешт високопосадовців Ізраїлю та ватажків терористичного угруповання ХАМАС.