Здолбунів

Здолбу́нів — місто в Україні, адміністративний центр Здолбунівської міської громади Рівненського району Рівненської області. До 17 липня 2020 року, колишній адміністративний центр Здолбунівського району. У місті знаходиться важливий залізничний вузол Заходу України та найстаріший цементний завод України ПрАТ «Волинь-цемент», заснований у 1884 році.

Відомий з 1497 року під назвою «Долбунів», сучасна назва Здолбунів почала вживатися з 1629 року. Статус міста отримав у 1903 році.

Значний розвиток Здолбунова пов’язаний із будівництвом залізниці у другій половині XIX століття, що перетворило його на важливий транспортний центр Волині. У першій половині XX століття місто продовжувало зростати як промисловий осередок, зокрема завдяки розвитку цементного виробництва.

Назва Походження назви Перша версія: стародавня назва селища «Долбунів» походить від слова «дов(л)бати». Це пояснюється наявністю на околицях поселення крейдяних копалень, з яких місцеві жителі «довбали» крейду і при запитанні: — Звідки ви? — чули відповідь: — З Дов(л)бунова. На цій підставі й закріпилася назва поселення як Здолбунів. Друга версія: назва міста пов'язана зі старослов'янським племенем дулібів (долобів), яке було основним населенням наших земель у VI—Х століттях. Можливо, саме так у назві Здолбунів (Долбунів) трансформувалася пам'ять про дулібів, про що свідчить багато праць вчених про колишні назви селищ слов'ян, у яких закінчення «-ов» (в українському правописі «-ів») означає, що селище назване на честь когось.

Географія

Місто Здолбунів розташоване на півдні Рівненської області, за кілька кілометрів на південь від обласного центру — міста Рівне. Площа міста становить 12,49 км², а густота населення — близько 2004 осіб/км², що робить його одним із найбільш компактних та густонаселених міст області. Здолбунів фактично з’єднаний із селищем Квасилів та південною частиною Рівного, утворюючи Рівненсько-Здолбунівську агломерацію.

Місто розташоване на межі Полісся та Волині, у рівнинній зоні, з висотами від 190 до 220 м над рівнем моря. Територія міста характеризується переважно рівнинним рельєфом із пониженнями в долинах річок, а ґрунти — дерново-підзолисті та сіроземи, що створює сприятливі умови для сільського господарства та зелених зон у межах міста.

Водойми

Через Здолбунів протікають декілька невеликих річок та потічків, що належать до басейну річки Горинь (притока Прип'ять). Ці водотоки є важливим елементом природного ландшафту, забезпечуючи місцеві потреби, а також формуючи природні зелені та рекреаційні зони міста. Місто також має кілька популярних водойм для відпочинку: озеро Вісімка Старомильський став

Слід також відзначити водно-болотяну зону на півночі міста. Хоча ця територія вирізняється особливою природною красою, купання там заборонено.

Клімат Здолбунів має помірно континентальний клімат із чіткою зміною сезонів: холодною зимою, помірною весною та осінню й теплим літом. Найхолодніший місяць — січень, коли середня нічна температура становить близько −5,3 °C, а денна — близько −1,5 °C. Найтепліший місяць — серпень, із середньою денного температурою 25,3 °C та середньою нічною 14,0 °C.

Середньорічна кількість опади становить приблизно 104 мм, опади випадають у середньому 65 днів на рік. Найбільше опадів припадає на травень (близько 21 мм), найменше — на березень і листопад (приблизно 3 мм). Вологість повітря найвища взимку (близько 90 %), найнижча — влітку (приблизно 67 %). Найбільше сонячних годин спостерігається влітку, у серпні середньо близько 10,7 годин на день.

Зима характеризується холодними температурами та випадінням сніг, який спостерігається переважно з січня по квітень і частково в листопаді‑грудні. Весна та осінь відзначаються помірними температурами, а літо тепле та комфортне, із достатньою кількістю сонячного світла та помірною вологістю.

Клімат Здолбунова типовий для середньої Європи: зима не надто сувора, літо комфортне, а пори року добре відрізняються одна від одної за температурою та опадами.

Екологія Здолбунів характеризується відносно чистим повітрям. За даними моніторингу якості повітря, індекс якості повітря (Air Quality Index), зокрема концентрація дрібнодисперсного пилу (PM2.5), знаходиться на рівні «добрий», що не створює значного ризику для здоров’я населення.[https://www.saveecobot.com/en/station/20087 Save EcoBot — Здолбунів]

Водночас у місті функціонує промислове підприємство Волинь-Цемент, яке має дозвіл на спалювання альтернативне паливо та промислові відходи у безпосередній близькості до житлових кварталів.[https://ecopolitic.com.ua/en/news/na-rivnenshhini-cementnomu-zavodu-dozvolili-spaljuvati-vidhodi-bilya-zhitlovih-kvartaliv-2/ Ecopolitic — Cementному заводу дозволили спалювати відходи] Таке спалювання може призводити до викидів токсичних речовин, включно з діоксини, фурани та важкі метали, що потенційно загрожує здоров’ю, ґрунту та водіЕкологія Здолбунова.

Загалом екологічна ситуація у Здолбуніві є неоднозначною: чисте повітря та відносно низький рівень забруднення поєднується з потенційними ризиками від промислової діяльності. Громадський контроль та місцеві екологічні ініціативи спрямовані на забезпечення безпечного довкілля та дотримання стандартів утилізації відходів.

Історія До першої згадки На території Здолбунова виявлені поселення доби ранньої бронзи, а на околиці — ранньослов'янський могильник зарубинецької культури.

З утворенням Київської держави землі дулібів у Х столітті входять до її складу. Пізніше, під час занепаду держави, землі Волині (з 1199 року) входять до Галицько-Волинського князівства, яке від нападів татаро-монгольських орд поступово втрачає свою силу і підпадає під владу Литви.

Перша згадка Уперше назва поселення Здолбунів (Долбунів) згадується 1497 року в акті, за яким великий князь Литовський Олександр дарував князеві Костянтину Острозькому разом з іншими поселеннями і село Долбунів. Назва Здолбунів відома з 1629 року.

У складі Речі Посполитої, Хмельниччина Після Люблінської унії 1569 року Здолбунів потрапив під владу Речі Посполитої. Село входило до Луцького повіту. 1570 року в ньому налічувалося 9 димів. Населення займалось переважно рільництвом. Саме на той час в Здолбунові почала формуватися єврейська громада. У 1618 і 1619 роках воно дуже потерпіло від нападів татарських орд. У роки Визвольної війни українського народу 1648—1654 років в районі Здолбунова відбувалися селянські виступи проти місцевих феодалів. У 1651 році на околицях Здолбунова, неподалік села Тайкури, розташовувався штаб війська Богдана Хмельницького, козаки якого вели бої з поляками. Тоді ж відбулися перші єврейські погроми, що були вчинені козаками.

Другий поділ Польщі, анексія Російською імперією У 1793—1795 роках Правобережна Україна, внаслідок Другого поділу Польщі та анексії, тимчасово входила до складу Російської імперії. У цей час Здолбунів належав до Волинського намісництва, а згодом — до Волинської губернії. 1798 року в селі налічувався 51 двір, проживало 276 чоловік, у тому числі 167 кріпаків. У 1821 році князь Себастьян Любомирський, дідич Здолбунова, продав його купцям Кружиніним. Вони розширили господарство маєтку, збудували млин. За реформою 1861 року для селян Здолбунова було виділено 489 десятин землі, у середньому по 11 десятин орної землі на двір. Земля обійшлася їм вдвічі дорожче, ніж коштувала.

Скасування кріпацтва прискорило розвиток капіталістичних відносин у Здолбунові. У червні 1873 року закінчено будівництво Ковельської залізниці Київ — Берестя, яка пролягла через місто. Згодом місто отримало сполучення з Радивиловом і Сарнами, побудовано залізничну станцію Здолбунів та паровозне депо. У ці роки було визначено високі якості здолбунівської крейди і можливість її використання як основної сировини для виробництва цементу. На це звернули увагу австрійські піддані брати Єлінеки, чехи за національністю, які заснували цементне виробництво у 1877 році. У 1884 році побудовано невеликий цементний завод Едмонда Францевича Єлінека, на якому у 1886 році працювало 19 робочихУказатель фабрик и заводов европейской России и Царства Польского: Материалы для фабрично–заводской статистики. (сост. П. А. Орлов). (изд. 2-е, испр. и доп.). — СПб, 1887. Устаткування цього підприємства складалося з п'яти жорен кінської тяги, такої кількості печей опалювання (ковпаків) та складу для сушіння коржів із глини і крейди. Усі процеси виконувалися вручну. За добу тут виробляли 20—25 бочок цементу. Для залучення додаткових коштів власники заводу створили у 1889 році компанію «Єлінек і Ко», яка забезпечила розширення заводу, обладнала його досконалішими механізмами. Випуск цементу досяг 90 тонн на добу. У 1898 році було засновано Акційне товариство портланд-цементу «Волинь», після чого значно зросла кількість робітників. Наприкінці 1890-х років на Здолбунівському цементному заводі працювало 200 робітниківСписок фабрик и заводов России, 1910 г. — Москва, С.–Петербург, Варшава: т. д. «Л. и Є. Метцль и Ко» «Центральная контора обїявлений», 1910, С. 407. У 1889 році засновано ливарно-механічний завод.

Почала розвиватися торгівля. У селі працювали крамниці, трактири, маленькі майстерні, відбувалися ярмарки. За даними перепису 1897 року в Здолбунові проживало 4692 особи. Здолбунівський цементний завод у 1910 році придбало акціонерне товариство «Волинь», яке незабаром його було реконструйовано. Чисельність робітників на заводі зросла до 300 чоловік. Крім цементного заводу та залізничної станції, у ці роки в Здолбунові працювали приватні паркетна фабрика, ливарно-механічний завод та 2 млини. Але це були підприємства напівкустарного типу з незначною кількістю робітників.

У 1877 році в Здолбунові відкрите однокласне залізничне училище. Навчання в ньому здійснювалось за рахунок управління Південно-Західної залізниці. У 1886 році училище реорганізували у двокласне. 1884 року в громадському будинку відкрили двокласну школу. На утримання школи, у якій навчалися 25 хлопчиків і 2 дівчинки, громада виділяла 137 карбованців на рік. У 1905 році почала працювати церковнопарафіяльна школа, а 1907 року відкрився громадський клуб.

У 1903 році Здолбунів віднесено до категорії позаштатних міст. Попри це, залишився в складі Здовбицької волостіСписок населенных мест Волынской губернии. - Житомир. Волынская губернская типография, 1906, с.180. За даними на 1906 рік, налічувалося 490 дворів, мешкало 9590 осіб. Розташовувалося за 30 верст від повітового міста Острог та за 3 версти від волосного центру, села Здовбиця. На центральній вулиці, що йшла від вокзалу, був прокладений тротуар, встановлено газове освітлення. За даними на 1912 рік, на цементному заводі працювала лікарня. У 1910 році розпочинається будівництво церкви Святої Катерини та вищого залізничного училища. У 1908—1911 роках у місті налічувалося до 10 тис. жителів.

Перша світова війна Під час Першої світової війни на території Волинської губернії проходив Південно-Західний фронт.

Українська Народна Республіка

За часів Української революції (1917—1921) місто було ареною боротьби різних політичних сил: австро-німецької військової адміністрації, Центральної Ради УНР, Гетьманщини, Директорії УНР, Ради робітничих та солдатських депутатів. У місті розташовувався штаб армії УНР, на чолі з Симоном Петлюрою.

12 листопада 1917 року урочисто відкрита чеська школа (сучасна Здолбунівська гімназія).

У 1919 році місто стало центром спроби антипетлюрівського перевороту генерала-хорунжого Володимира Оскілка.

У складі Польської Республіки

Після підписання Варшавського договору 1920 представниками Польщі та Української Народної Республіки, які розроблялись таємно від уряду УНР й польського сейму, та Ризького миру 1921 урядами більшовицької Росії та її сателіта УСРР і Польщі землі Західної України відійшли до Польщі. У період польської адміністрації (1920—1939) Здолбунів залишався типовим провінційним містечком. Спочатку він входив до складу Острозького повіту, у 1924 році став повітовим центром Волинського воєводства.