Радиви́лів (до 1940 року — Радзивилів; у 1940–1993 роках — Червоноармійськ) — місто Дубенського району Рівненської області в Україні, центр Радивилівської міської територіальної громади. До 17 липня 2020 року — центр Радивилівського району Рівненської області.
Місто розміщене за 100 км на південний захід від Рівного і за 100 км від Львова. Залізнична станція на лінії Здолбунів — Красне. Біля міста пролягає автошлях європейського значення . Харчова, деревообробна, швейна та машинна промисловість.
Географія
Зростають ботанічні пам'ятки природи місцевого значення: Дендропарк «Радивилівський» та Дерево гледичії (пам'ятка природи)
Історія Хронологія міста 1564 — перша згадка про Радивилів у документах Луцького замку як про маєток віленського воєводи Миколая Христофора Радзивілла «Чорного». Із цих архівних записів видно, що на той час Радивилів (зафіксовано саме таке написання) уже був містечком, яке, найімовірніше, перейменували на честь нових власників — з нагоди одержання ними князівського звання. 1568 — Радивилівський Апостол , писаний у Радивилові писарем Францишком, у домі пана Семена Борщовського. 1569 — після Люблінської унії Радивилів у складі Кременецького повіту Волинського воєводства відходить до Речі Посполитої, що й пояснює пізніше написання його назви (Радзивилів). Знахідки на території міста польських, чеських, німецьких монет XV—XVII століть підтверджують, що тут велася міжнародна торгівля. 1649–1651 — у роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького в Радивилові побували загони селянсько-козацького війська; повстанський загін сформували й місцеві українці 1672 — містечко проїздом оглянув французький дипломат, німець з Фрисландії за походженням Ульріх фон Вердум. У своєму щоденнику він записав: «…Через рівнину, на якій розташовані Броди, а далі через пагорб і гарний ялиновий ліс до Радивилова одна миля. Це мале містечко також належить панові Конєцпольському. Розташоване в полі, оточене з усіх боків ялиновим лісом, на березі озера, утвореного малою річкою, яка тут протікає. У містечку є папський костьол і руська церква, але всього 50 чи 60 будинків. Але щоденно тут будуються за встановленою слободою… Укріплення складається із занедбаного земляного валу». 1775 — у Радивилові налічувалося 146 будинків (для порівняння: в Дубно — 1127, Острозі — 765, Рівному — 543)
1795 — Правобережна Україна приєднана до Росії; Радивилів опиняється при кордоні з Австро-Угорщиною і входить до Кременецького повіту Волинського намісництва, згодом — до Волинської губернії. У містечку з'являються прикордонні війська, починає діяти митниця. В уцілілих фрагментах другого тому «Мертвих душ» Миколи Гоголя записано: XIX століття — поряд із сільським господарством розвивається промисловість; діє 8 мануфактур: шкіряна, 2 цегельні, З свічкові, вапняна і гнутих меблів. 3'являються пивоварня та швейні майстерні 1810 — через Радивилів пройшли в Росію колони моряків-середземноморців, виведених із бойових дій. 1826, 29 листопада — в Радивилові створена етапна інвалідна команда 1863 — в місті відбувається одна з сутичок Польського повстання 1866 — Радивилів стає волосним центром 1870 — Радивилову присвоєно статус міста 1873 — побудована залізниця Здолбунів—Радивилів, яка невдовзі була з'єднана із залізничною мережею Австро-Угорщини, ще більше пожвавила життя містечка 1874 — освячено новозбудовану церкву святого Олександра Невського, яка діє й сьогодні 1910 — в Радивилові проживають 14,6 тис. осіб, налічувалося 845 будинків, 20 вулиць 1914–1919 — місто опиняється в зоні запеклих бойових дій. Воно потрапляє до рук австро-німецьких, російсько-більшовицьких, польських військ. У роки української революції чимало жителів підтримали УНР, влившись у ряди захисників незалежності України. На міському цвинтарі шанобливо доглядається братська могила полеглих патріотів. 7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки. 1920–1939 — Радивилів перебуває під владою Польщі; діють осередки різних українських політичних організацій (КПЗУ, ОУН, «Просвіта», «Пласт») 17 вересня 1939 — місто, відійшовши до УРСР внаслідок окупації військами СРСР Західної України, стає райцентром 1940 — Радивилів перейменовано на Червоноармійськ 1941 — почато випуск районної газети, з 1967 — «Прапор перемоги» 30 червня 1941—19 березня 1944 — німецька окупація міста; значна кількість жителів міста і району вступає до Української Повстанської Армії, бореться проти гітлерівців, пізніше — проти сталіністів 1942 — німецькі окупанти стратили неподалік від Червоноармійська (хутір Пороховня) близько трьох тисяч євреїв, жителів міста. 1944 — у німецько-радянських боях за Червоноармійськ і район та при стримуванні німецьких контратак (а фронт зупинився біля міста майже на 4 місяці) з боку СРСР загинули понад 1600 вояків різних національностей. На міському меморіалі Слави поховані Герої Радянського Союзу Опанас Волковенко, Андрій Демьохін, Микола Маркелов та Павло Стрижак. друга половина XX століття — після війни місто відбудовується, розвивається. Його підприємства випускають меблі, швейні вироби, фурнітуру (для легкої промисловості), борошно, фруктові та овочеві консерви, радіоелектроніку. 1977 — місто починає забудовуватися 5-поверховими житловими будинками. 1990 — на екрани вийшов художній фільм «Мускал» режисера Ходжадурди Нарлієва, частково знятий у Червоноармійську (в ролях — Керім Аннанов, Анна Тихонова, Ораз Оразов, Олександр Новиков та ін.). 3 березня 1993 — Постановою Верховної Ради України № 3044-XII місто Червоноармійськ перейменовано на Радивилів, а Червоноармійський район — на Радивилівський район 2001 — за підсумками Всеукраїнського перепису населення в місті проживають 10 311 осіб. 2002 — завершено спорудження об'їзної автомагістралі біля міста на трасі Чоп—Київ. 2004 — вийшла книга «Радивилів. Краєзнавчі матеріали» Володимира Ящука (видавництво «Волинські обереги», Рівне). 2002–2005 — районом керував Сергій Шевченко, який багато зробив для поліпшення благоустрою Радивилова. 2007 — капітально, за європейськими стандартами, оновлено залізничну станцію Радивилів і вокзал — свого роду в'їзні ворота в місто. 2008, 13 березня — перша згадка про Радивилів як суб'єкт великої української політики: в цей день на сесії Київради головний державний виконавець Головного управління юстиції столиці Сергій Крайчинський заявив, що Радивилівський райсуд відмінив рішення з'їзду БЮТ про дострокове позбавлення мандатів 15-и депутатів, котрі перейшли в іншу фракцію. 2014 — у зв'язку з відзначенням 450-річного ювілею від першої письмової згадки про Радивилів виконано великий обсяг робіт із благоустрою центральної частини міста і майдану Незалежності. Вийшла книга краєзнавчих матеріалів «Радивилів у перегуках віків» Володимира Ящука. 2016 — Радивилів став центром об'єднаної територіальної громади (вибори відбулися 27 березня). 2020 — доповнене видання книги «Радивилів у перегуках віків». 2020 — Радивилів перестав бути районним центром і увійшов до складу Дубенського району. 2021 — приватизовано найбільше промислове підприємство міста — комбінат хлібопродуктів.
Населення Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці97,75%росіяни1,66%білоруси0,19%інші/не вказали0,40%
Мовний склад Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібДоляУкраїнська10 03798,50%Російська1341,31%Білоруська90,09%Румунська50,05%Польська10,01%Вірменська10,01%Інші/Не вказали30,03%Разом10 190100%
Інфраструктура Міський транспорт Курсують міські мікроавтобуси за маршрутом «Район електромереж» — «Райз» (вулицями Почаївською, Кременецькою, Соборною), із заїздом на залізничну і автобусну станції, є таксі.
Медіа У Радивилові приймаються в ультракороткохвильовому діапазоні радіостанції: «FM Галичина» (107,5 МГц, з Бродів), «Українське радіо» (104,0 МГц — з Бродів і 107,9 МГц — з Кременця), «Respect» (89,6 МГц), нестабільно — «Радехів FM» (99,5 МГц). Від 2020 року в Радивилові і навколишніх селах можна чути «Радіо Перше» (на частоті 89,2 МГц) та «Броди FM» (88,8 МГц).
Випускаються газети: «Прапор перемоги» (з 1941 року, з перервами, передплатний тираж 1500—2000 примірників; з 2019 р. — «Наш Прапор Перемоги»), «Сурми Радзивілів».
Освіта Радивилівський ліцей №1
Культура Музеї Радивилівський історичний музей. Адреса: вул. Кременецька, 24. Музей включений до Переліку музеїв. Тут зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду Україниrada.gov.ua Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2000 р. N 209 «Про затвердження переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України»..
Етнопарк «Ладомирія» — музей народної архітектури та побуту. На території музею розташовані відреставровані за автентичними технологіями дерев'яні селянські хати, старовинні ткацькі верстати і їхні нові копії, елементи національного вбрання та костюми різних регіонів Волині.
Історичні пам'ятки Пам'ятки історії НазваРозташуванняФотоКороткі відомостіБратська могила учасників Польського повстання 1863 рокупівд.-сх. частина на центральному кладовищіБратська могила польських воїнів Пам'ятка місцевого значення під охоронним № 56-258-0037Могили князя Вадбольського, генералів та чиновників другої половини ХІХ — початку ХХ ст.на центральному кладовищіКнязь Петро Олексійович Вадбольський був начальником Радзивилівського митного округу. Завдяки його сприянню у містечку була добудована церква Олександра НевськогоБратська могила борців за незалежність України, які загинули в 1918 роціна центральному кладовищіКаплиця св. Марії Магдалинивул. ПочаївськаЗбудована 1715 року. Зруйнована радянською владою. Відновлена 1991 року
Пам'ятки архітектури місцевого значення НазваРозташуванняФотоКороткі відомостіЦерква Олександра Невського вул. Олександра НевськогоПобудована у 1824 - 1874 роках (Українська Православна Церква)Ансамбль костелу імені Семи Ран Пресвятої Богородиці Діви Марії з плебанієювул. Почаївська, 22Перебудована з дерев'яної в 1930-і роки. Сьогодні — православна церква Вознесіння Господнього (Православна Церква України). Під час боїв Другої світової з костелу було збито верхню частину. Після війни радянська влада споруду використовувала як господарську. Тут тривалий час були будинок культури, дитячо-юнацька спортивна школа. В кінці ХХ ст. приміщення як пам’ятка архітектури взято під охорону держави.Каплиця св. Павла Фівейського на центральному кладовищіЦерква святого Павла Фівейського, збудована 1856 року на кошти вдови таємного радника Євдокії Каверіної. У 1869 році церква, після пошкодження пожежею, була відремонтована і добудована двома боковими вівтарями. Після доволі тривалого занедбання, частково відновлено й перетворено на каплицю.Торговий комплекс «Галичина»вул. Почаївська, 34Колишня синагогавул. Почаївська, 46До І світової війни тут стояла дерев’яна синагога, яка під час бойових дій була зруйнована. Наприкінці 20-х років XX століття єврейська громада спорудила нову синагогу. Під час Другої світової війни споруда була знищена. У 50-их роках на старому фундаменті було споруджено міський кінотеатр імені П. Г. Стрижака. У лютому 2002 року на фасаді будинку поміщено меморіальну дошку в пам’ять розстріляних більше 3 тис. радивилівських євреїв під час ІІ світової війни. Пам’ятна дошка жертвам фашистського нацизму пам'ятка місцевого значення під охоронним № 56-258-0061Житловий будиноквул. Кременецька, 51Колишня народна школавул. Олександра Невського, 88Сьогодні одне з приміщень дитячого садкаПожежна частинавул. Олександра Невського, 45Залізничний вокзалвул. 24 Серпня, вул. ЗалізничнаПобудований у 1948 р. і реконструйований у 2007 р.
Меморіали, пам'ятники, пам'ятні знаки